Корекція ціннісних орієнтацій інтернет залежністю

При переході від  підліткового до юнацького віку самосвідомість молодої людини втрачає емоційну напруженість, існує на спокійному емоційному фоні. Зростає диференційованість емоційних реакцій і способів виявлення емоційних станів, а також підвищується самоконтроль і саморегуляція емоційних станів.

Щодо мотиваційної сфери підлітків, то розкриття даного питання варто розпочати з  відтворення динаміки розвитку мотиваційної сфери дитини на попередніх етанах та виокремити ті новоутворення, які  підготовлюють кардинальні зміни  в мотивації підлітка. При аналізі  мотивації підлітка необхідно враховувати: біологічні зміни (статеве дозрівання); психологічні зміни (ускладнення о  форм мислення, розвиток самосвідомості, розширення сфери вольової активності); соціальний контекст життя підлітка.

Головну увагу  потрібно звернути на зміни, які торкаються організації системи мотивів, а  також наслідків їх більшої усвідомленості підлітками.

В підлітковому віці створюється ієрархічна система  мотивів. З розвитком процесів самосвідомості спостерігаються якісні зміни мотивів, вони стають більш стійкими, більшість  інтересів набувають стійкого захоплення. За механізмом дії мотиви стають не безпосередньо діючими, а такими, що виникають на основі свідомо поставленої  цілі і свідомо прийнятого наміру. Виникнення опосередкованих потреб робить можливим для підлітка свідоме  управління своїми потребами і прагненнями, оволодіння своїм внутрішнім світом, формування довготривалих життєвих планів і перспектив [95;32-33].

Окремої уваги  заслуговує питання егоцентричної  спрямованості підлітків. Вже на початку підліткового віку виникають  стійкі інтереси і потреби, пов'язані  із „Я”, іншими словами виникає  егодомінантна настанова, що проявляється у інтенсивному інтересі підлітка до свого внутрішнього світу, власної  особистості (Л.С.Виготський), яка структурує всю мотиваційно-потребову сферу  підлітка, присутня у всіх його поведінкових виявах, його емоціях, почуттях, переживаннях. Зовнішніми ознаками цієї домінанти  виступають: реакція емансипації, негативізм, прагнення до ризику, а також такі специфічні феномени підліткової поведінки, як „уявна аудиторія”, „персональний міф”. Особливу увагу вважаємо слід приділити останнім.

Характерна для  підлітків ідея, що за ними постійно спостерігають і оцінюють, отримала назву уявна аудиторія (Elkind, 1967). Створена направленою на себе уявою підлітка, уявна аудиторія співіснує в  його думках і переживаннях. Підлітки використовують уявну аудиторію  з метою вивчення різних установок  і поведінки. Уявна аудиторія  також є й джерелом негативних переживань – постійної хворобливої  відкритості іншим людям. Так  як підлітки не впевнені в своїй  ідентичності, вони надмірно сприйнятливі до думок інших, намагаючись зрозуміти хто ж вони насправді.

Водночас підлітки охоплені своїми почуттями. Інколи вони вважають, що їх емоції унікальні. Їм здається, що ніхто й ніколи не переживав  таких почуттів і страждань. Одним  із проявів егоцентризму, який Девід  Елкінд визначив як персональний міф, є відчуттям, що вони настільки унікальні, що повинні бути виключені із звичайних  законів природи. Вони думають, що з  ними не може статися нічого поганого і що вони будуть жити вічно. Ці відчуття можуть лежати в основі ризикованої  поведінки, яка є дуже поширена в  підлітковому віці [5;516-517]

Наразі дуже важливою э проблема підліткової  кризи.

Психологи різним чином тлумачать причини виникнення, характер і значення підліткової  кризи. Найбільш впливовими й емпірично  обґрунтованими є два теоретичні підходи: безкризового протікання підліткового віку (Х.Ремшмідт, Д.Б.Ельконін, М.Кле, М.Раттер та ін.) та нормативності вікової кризи (Л.С.Виготський).

Відповідно до першого - криза розглядається як результат неправильного ставлення  дорослих, суспільства в цілому до підлітків, пояснюється тим, що особистість  не може справитися з проблемами, що постали перед нею на новому віковому етапі [7;2]. Сутність другого полягає в тому, що характер протікання, зміст і форми підліткової кризи відіграють суттєву роль у загальному процесі вікового розвитку. Протиставлення себе дорослим, активне завоювання нової позиції є не лише закономірним, але і продуктивним для формування особистості підлітка.

Варто звернути увагу на те, що інтенсивність, частота  кризових симптомів та способи їх виявлення досить сильно відрізняються, залежно від етапу підліткового віку (фази: негативна, кульмінаційна - 13 років, посткритична), а також залежать від індивідуальних особливостей дитини та середовища її розвитку. В літературі описано два різних шляхи протікання підліткової кризи – криза  незалежності та криза залежності (І.В.Дубровіна). З точки зору розвитку підлітка, найбільш сприятливим є саме перший варіант протікання кризи, який забезпечує стрибок вперед, вихід за межі старих норм, правил. Звернемо увагу на те, що в реальному житті, як правило, зустрічаються підлітки які мають  суперечливу внутрішню позицію, де водночас присутнє і прагнення  до незалежності (намагання розширити  свої права, утвердити нові погляди  і межі дозволеного), і прагнення  до залежності (очікування допомоги, підтримки, захисту, опіки), і мова може вестися  лише про те, яка з тенденцій  домінує. 
 
 
 
 
 
 
 

2.2.    Психологічна характеристика  інтернет залежного  підлітка.

Серед факторів, що сприяють зануренню людини в Мережу, експерти особливо виділяють нестачу спілкування в реальному світі: велика частина Інтернет-залежних "сидить" у Мережі заради спілкування, оскільки віртуальне спілкування має переваги в порівнянні зі спілкуванням реальним.

К.Янг, досліджуючи Інтернет-залежних, з'ясувала, що вони найчастіше використовують [Янг К. С. Діагноз - Інтернет-залежність] :

• чати (37%),
• MUDs (он-лайн ігри) (28%),
• телеконференції (14%),
• E-mail (12%),
• WWW (7%),
• інформаційні протоколи (ftp, goper та інш.) (2%).

Приведені сервіси  Мережі можна розділити на ті, котрі  зв'язані зі спілкуванням, і ті, котрі  зі спілкуванням не зв'язані, а використовуються для одержання інформації. До першої групи відносяться чати, MUDs, телеконференції, e-mail, до другого – інформаційні протоколи. Янг відзначає, що в цьому дослідженні  було також встановлено, що "Інтернет – незалежні користаються переважно  тими аспектами Інтернет, що дозволяють їм збирати інформацію і підтримувати раніше встановлені знайомства. Інтернет – залежні переважно користуються тими аспектами Інтернет, що дозволяють їм зустрічатися, соціалізуватися й  обмінюватися ідеями з новими людьми у віртуальному просторі". [Kimberly S. Young. Internet Addiction: Symptoms, Evaluation, And Treatment. – University of Pittsburgh at Bradford, 1999.].

Таким чином, Інтернет-залежні підлітки часто користуються мережею для одержання соціальної підтримки (за рахунок приналежності до визначеної соціальної групи: участі в чаті чи телеконференції); сексуального задоволення; можливості створення віртуального героя (створення нового "Я"), що викликає певну реакцію навколишніх, визнання навколишніх. Під соціальною підтримкою тут мається на увазі не просто емоційна підтримка, але і відчуття приналежності до визначеної групи людей, встановлення корисних контактів.

Оскільки Інтернет надає необмежений доступ до інформації, це здатно викликати у особливо допитливих підлітків так званий "інформаційний вампіризм"(або хапаємо все, що можемо або шукаємо надточну і надперепровірену інформацію про те, що конкретно потрібно)

Також, перебування  підлітка в мережі стимулює почуття  захищеності. За даними опитування Інтернет-залежних приваблюють такі особливості мережі, як: анонімність (86%), доступність (63%), безпека (58%) і простота використання (37%). Будучи включеними у віртуальну групу, Інтернет-залежні підлітки стають здатними приймати більший емоційний ризик шляхом висловлення більш суперечних думці інших людей суджень – про релігію, субкультури, уподобання і т.п. Тобто вони виявляються здатними відстоювати свою точку зору, говорити "ні", у меншій мірі боячись оцінки і відкидання навколишніх, чим у реальному житті. У кіберпросторі можна виражати свою думку без страху відкидання, конфронтації чи осуду тому, що інші люди є менш досяжними, і тому, що особистість самого комунікатора може бути замаскована.

Невпевненому, вразливому підлітку Інтернет дає можливість піти від реальності: на сьогоднішній день можна стверджувати, що Інтернет став одним з видів «буферної» реальності, що охороняє особистість від прямого зіткнення з реальним світом, реальним людським спілкуванням.

Занурення у  віртуальне середовище може бути обумовлено внутрішніми психологічними конфліктами, викликаними, наприклад, проблемами в  особистому і сімейному житті, через непорозуміння з однолітками, вчителями тощо. Занурюючись у віртуальну реальність, підліток ніби захищає себе від якихось проблем, тривоги, комплексів. Віртуальний світ може використовуватися як засіб компенсації невдач. Саме віртуальний світ дає ту волю дій, волю вираження думок, почуттів і емоцій, що у реальному житті найчастіше не завжди можливі. Також мережна залежність може бути наслідком психотравмуючої ситуації (втрата близької людини, родини, розлучення батьків, насильницькі дії і т.д.).[ 8;75]

Багато хто  з підлітків, що користуються Мережею, як вважається, мають високий рівень абстрактного мислення. Вони індивідуалісти, готові задовольнятися опосередкованими контактами з іншими, не схильні до конформного поводження, відчувають себе "піонерами" на "незвиданій території". Здатність постійно поповнювати знання й освоювати нові види діяльності - джерело їхньої самоповаги. Нерідко вони виявляють у собі невідомий їм раніше інтелектуальний потенціал, здібності, що дрімають і нові інтереси. Встановлено, що найбільшу найбільшу схильність до Інтернет-залежності мають ті підлітки, які страждали тривалими депресіями, Крім того серед Інтернет-залежних виявилося багато таких, які в реальному житті часто відчувають стан тривоги і ніяк не можуть його позбутися.

У ході роботи з  Інтернетом дехто відзначає виникнення почуття наближення до своєї справждньої  сутності, заявляє про несподівані  для самих себе напрямки особистісного  росту, про те, що Інтернет сприяє самоактуалізації. Говорити про ступінь обгрунтованості  таких заяв важко. Крім того залежні  схильні до гіпертрофованих емоційних  реакцій на слова інших людей - подібне розжарення емоцій не заохочується в більш традиційних формах спілкування. Нові соціальні зв'язки вони вкрай  цінять і підтримують їх шляхом систематичної  і тривалої участі в групових видах активності. Згадаємо, що часте і тривале перебування в Інтернеті - одна з ознак, що найбільш кидається в очі, по якій неспеціалісти найчастіше судять про виникнення залежності від Інтернету.

Деякі психологи  затверджують, що пристрасть до еротичної  інформації в Інтернеті не свідчить про схильність до розпусного поводження в реальному житті і не дає  основ для пророкування психосексуальних відхилень, а є тільки змогою задовольнити цікавість, що характерна для цього вікового періоду. Інші фахівці, щоправда, воліють залишити це питання відкритим, думаючи, що емпіричних фактів поки недостатньо

Мабуть, найбільше  занепокоєння викликає "азартне" застосування Інтернету - з метою гри у віртуальних казино чи гри у мережеві ком¢ютерні ігри. Проте, глибокі психологічні дослідження з цієї теми поки не проведені.

Головними рисами Інтернет-залежного підлітка є крайня несамостійність, не вміння відмовити, сказати "ні" (те, що в народі називають слабкою волею) через страх бути відкинутим іншими людьми, ранимість через критику чи несхвалення, не бажання брати на себе відповідальність і приймати рішення, і як наслідок сильне підпорядкування значимим людям; усе це характеризує пасивну життєву позицію, коли людина відмовляється першим вступати в контакт із навколишніми і самостійно приймати рішення. Крім того, для залежного типу особистості властивий страх самітності і бажання його уникати, часто буває соціальна дезадаптация, що характеризується вузьким колом спілкування (можливе спілкування з багатьма людьми, але дуже поверхневе), не вмінням висловити, поділитися своїми переживаннями з навколишніми, недостачею близьких відносин, імпульсивністю, не вмінням спланувати свій час, домагатися поставлених цілей і добре планувати свою діяльність (як наслідок можливі проблеми з навчанням та з батьками). Ці діти, часто відмовляються від раніше намічених цілей і як наслідок перебувають у стані депресії. 
 
 

2.2. Ціннісні орієнтації в підлітковому віці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Діагностика ціннісних орієнтацій у підлітковому віці.

Для підбору  адекватного інструментарію нами проведений аналіз техніки і методик, спрямованих  на вивчення тривожності підлітків.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. КОРЕКЦІЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ПІДЛІТКІВ З ІНТЕРНЕТ ЗАЛЕЖНІСТЮ.