Корекція ціннісних орієнтацій інтернет залежністю

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ

Вступ                                                                                                                   3 ст.

1. Теоретико-методологічні основи формування інтернет  

залежності                                                                                                5 ст.

1. Характеристика інтернет залежної особистості у працях сучасних науковців.
2. Інтернет як інформаційно-комунікативне середовище.
3. Особливості вікового розвитку як фактор формування залежності від інтернету.

2. Ціннісні орієнтації підлітка з інтернет залежністю.

1. Психологічні аспекти формування особистості підлітка.

2.2.    Психологічна характеристика інтернет залежного підлітка.

2.3.    Ціннісні орієнтації в підлітковому віці.

2.4.    Діагностика ціннісних орієнтацій у підлітковому віці.

3. Корекція ціннісних орієнтацій інтернет залежністю.

Висновки

Список  використаних джерел

Додатки 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ

1. Характеристика інтернет залежної особистості у працях сучасних науковців.

        За всю історію людства не було ще такого часу, коли люди б не страждали від яких-небудь залежностей. Приохотитися до чогось не сильно корисного - справа нехитра. Куди складніше потім відмовитися від шкідливої звички. Є і ще один важливий момент: навіть зовсім безневинне на перший погляд захоплення може стати згубним для організму, якщо не знати міри.

  Лікарів, учених, та і простих користувачів проблема глобальної інтернетизації турбує вже не перший рік. З одного боку, це чудово: розширюється круг спілкування, стираються расові межі. З іншої - в наявності негативні наслідки: число людей з червоними очима, тремтячими руками і що розмовляють на незрозумілому простому смертному мові неухильно росте.

Медики  розвинених країн вже б`ють на сполох. Молодь все більше часу проводить  за комп`ютером, віддаючи перевагу віртуальному світу над реальним, у пресі  раз по раз з`являються повідомлення про «смерть за монітором». Західні  психіатри навіть придумали спеціальний  термін «інтернет-залежність», проте  більшість українських психологів про це небезпечне захворювання і  не чули.

Надмірна  захопленість Інтернетом змушує багатьох людей проводити все більше часу в Мережі. Психологи сперечаються: чи йде мова про появу ще одного виду залежності? Феномен "залежності від Інтернету" інтенсивно обговорюється  в даний час (Це напевно єдина  область у всьому спектрі гуманітарних досліджень в Інтернеті, на розробку якої не претендує ніхто, крім психологів). Термін „залежність" був запозичений із лексикона психіатрів для полегшення ідентифікації проблеми Інтернета шляхом асоціації її з характерними соціальними та психологічними проблемами. Він часто називається захворюванням чи синдромом (Internet Addiction Disorder чи IAD). З'явився також дуже образний термін Netaholic, чи Інтернет-адикт.

Дехто виправдовує "зависання" у Інтернеті  самотністю, начебто спілкування  у чатах та на сайтах знайомств  позбавить від самоти. Але насправді - це сурогат спілкування. Що більше адресатів у користувача, то менше  справжніх друзів. Це і є шлях до самоти. Що стосується любові по Інтернету... У Фрейда є таке поняття: сублімація еротичної енергії. Нереалізовану  еротичну енергію можна направити  на творчість, роботу, а секс-сайти  блокують природну сублімацію, властиву людині, що зрештою призводить до розвитку розладів в інтимній сфері.

На думку  експертів, найбільше від Інтернет-залежності потерпають підлітки та юнацтва. За даними соціологічних опитувань, щонайменше 4,4 мільйона тінейджерів більшою  або меншою мірою страждають від  надмірного захоплення комп'ютером та Інтернетом.

За даними лікарів психологічних центрів, всі пацієнти клінік мають хімічний дисбаланс мозкової діяльності. Під  час перебування в Інтернеті  або під час комп'ютерних ігор мозок продукує органічний компонент 5-HT, який передає відчуття ейфорії  або депресії по всьому тілу. Коли цього  компонента занадто багато, людині може здаватися, що вона не потребує ні їжі, ні відпочинку.

Термін  «інтернет-залежність» вперше був  запропонований американським лікарем  Голдбергом, кілька років тому. Під  цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується «згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову  сфери діяльності». За ступенем відходу  від реальності інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор. Згідно з дослідженням американських учених, 6-8% користувачів Інтернету вже мають дану патологію, адже багато хто використовує його не тільки для роботи або навчання, але і ведуть листування, користуються сайтами, призначеними для розваг, займаються сексом по Інтернету.

Поведінково Інтернет-залежність виявляється в  тому, що люди настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають  відмовлятися від свого "реального" життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності та не менше 100 годин в тиждень.

Інше  визначення Інтернет-залежності: «нав'язливе бажання ввійти в Інтернет, знаходячись off-line, і нездатність вийти з  Інтернету, будучи on-line». Часто використовується ще й таке: "Інтернет-залежність - це нав'язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами» [9;56].

За даними різних досліджень Інтернет-залежними  сьогодні є близько 6-10% користувачів серед західних користувачів мережі, за даними К. Сурратт та Д. Грінфілда (дехто навіть називає кожного  другого користувача ПК, що має  доступ до Мережі Інтернет-залежними) і 2-6% серед російських та українських, серед яких більше ніж 70 відсотків  студентів. Хоча в ці результати не вірять багато фахівців, так, наприклад, А. Е. Войскунський у своїй книзі  «Психологічні дослідження феномену Інтернет-адикції» пише наступне : «Усі ці цифри абсолютно недостовірні. Вони ні про що не говорять. Тому що це звичайні Інтернет-опитування, що складаються  з невеликого числа питань. Відповідають на такі опитувальники жартівники, ті, хто вважає себе Інтернет-залежними, і багато людей, що не вважають себе Інтернет-залежними. Це не репрезентативне  опитування «населення» Інтернету. Достовірних опитувань поки ніхто  не проводив ні закордоном (в Англії, Канаді, Німеччині, Америці), ні в нашій  країні. Тому цифра 6 відсотків мало що означає. Я вважаю, що якщо залежність і існує, то залежних набагато менше» [17;251-253].

Незважаючи  на те, що офіційно проблема Інтернет-залежності не визнана, вона приймається до уваги  в багатьох країнах, наприклад, у  Фінляндії молодим людям з  Інтернет-залежністю надається відстрочка від армії.

Вже й  юристи визнали правомірність залежності від Інтернету - коли відомого американського хакера Кевіна Мітніка засудили в  перший раз, то захист будувався на визнанні його адиктом, і даний «діагноз»  був прийнятий і визнаний пом'якшуючою обставиною. Захисники британця Пола Бедуорта змогли переконати суд, що їх підзахисний страждає нав'язлими потягами до комп'ютерів і не підлягає засудженню за свої злочини, всі з яких відбулися  в Мережі.

Відзначаються особливості Інтернет-залежності. Це не хімічна залежність, тобто вона не приводить до руйнування організму. Якщо для формування традиційних  видів залежності вимагаються роки, то для Інтернет-залежності цей термін різко скорочується. За даними К. Янг, 25% залежних придбали залежність протягом півроку після початку роботи в Інтернеті, 58% - протягом другого  півріччя, а 17% - незабаром по закінченні року. Крім того, якщо довготривалі наслідки залежності від алкоголю та наркотиків добре досліджені, то стосовно Інтернет-адикції  відсутня можливість довготривалого спостереження [99; 13-20] .

Завзятого комп`ютерника можна відрізнити відразу. Він звернений усередину себе, не помічає або ігнорує зовнішні події, погано адаптується до реального  життя. Навіть краса природи - і та сприймається з меншим захопленням, оскільки можливості комп`ютерної графіки  безмежні, і на екрані монітора з`являються  чудові, фантастично прекрасні, але  неіснуючі насправді, пейзажі. Потяг  до комп`ютерних ігор - із подорожами до неймовірних світів усе більше занурює у віртуальність. Цей  стан вже й називається інтернет-залежністю.

На першій стадії це більш-менш легкий розлад. Через  захоплення «новою іграшкою», людина перестає займатися усім іншим. Поступово  людина віддаляється від родичів  і друзів, залишаючи пріоритет  за «усесвітньою павутиною». Як правило, користувач приховує від рідних (або  співробітників в офісі), скільки  часу він проводить на сайтах.

На другій стадії симптоми наростають як сніжний  ком. Якщо людину силою відлучити  від мережі, вона переживатиме почуття, схожі на муки наркомана, якому не дали чергову дозу. У користувача  порушується увага, знижується працездатність, з`являються нав`язливі думки, безсоння, аж до повного відмовлення від  сну, різко зростає потяг до стимуляторів - кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків, причому деколи "на голку" сідають  і ті, хто ніколи в житті наркотиків не пробував. Тому можна вважати, що в деяких випадках наркотична залежність є наслідком захоплення спілкуванням у мережі. До психічних розладів додаються головний біль, перепади тиску, ломить кістки.

Третя стадія - соціальна дезадаптація. Користувач, вже не одержуючи задоволення  від спілкування через Інтернет, все-таки постійно «висить» на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних  конфліктів на роботі і в сім`ї.

Сильні, вольові особи ще можуть спробувати перемкнути свою увагу на щось інше, наприклад, закохатися, знайти іншу роботу. Слабкішим нічого не залишається, окрім  як звернутися по допомогу до фахівців. До речі, у США інтернет-залежність вважають офіційним діагнозом і  лікують психологи і психіатри. У нас вони лише розробляються. Без  Інтернету у хворих починається  ломка [18; 235].

Термін  «Інтернет-залежність» часто трактується  дуже широко і позначає велику кількість  проблем поведінки і контролю над потягами. Основні п'ять типів, що були виділені в процесі дослідження, характеризуються в такий спосіб (саме в студентському середовищі поширені всі ці основні п'ять типів, в інших «вікових» групах деяких може просто не існувати):

1. Кіберсексуальна  залежність - нездоланний потяг до  відвідування порносайтів, обговорення  сексуальної тематики в чатах  чи спеціальних телеконференціях  «для дорослих» і заняттю кіберсексом  (Першість по цьому типу з  великою перевагою утримують  чоловіки).

2. Пристрасть  до віртуального спілкування  та віртуальних знайомств - надмірна  кількість знайомих і друзів  у Мережі, великі об'єми листування, постійна участь у форумах,  чатах тощо (першість у жінок).

3. Нав'язлива  «фінансова» потреба у Мережі - гра в онлайнові ігри (як азартні  так і рольові), постійні покупки  чи участь в Інтернет-аукціонах. 

4. Інформаційне  перевантаження (нав'язливий web-серфінг) - нескінченні подорожі по Мережі, пошук інформації по базам  даних і пошуковим сайтам.

5. Комп'ютерна  залежність - нав'язлива гра в  комп'ютерні ігри (стрілялки - Doom, Quake, Unreal та ін., стратегії типу Star Craft, чи квестові), або програмування  та інші види комп'ютерної діяльності  по Мережі.

На сьогоднішній день в Україні не існує психологічного чи психіатричного діагнозу «Інтернет» чи «комп'ютерної» залежності. В останню  версію «Діагностичного і статистичного  посібника з психічних розладів» (DSM-IV), що встановлює стандарти класифікації типів психічних хвороб, не ввійшла  жодна з цих категорій. Чи будуть ці види залежності включені в посібник, покаже час. (Є думка, що якщо Інтернет-адикція  буде згодом визнана захворюванням (у якості, наприклад, так званого "кіберрозладу"), то число страждаючих  від нього буде істотно менше, ніж це уявляється зараз. У розширенні симптоматики на даний момент зацікавлені  фахівці з психічного здоров'я  і дослідники цього феномена.)