Корекція ціннісних орієнтацій інтернет залежністю

В американській  комп'ютерній індустрії 1970-х-80-х років  різні фірми випускали різні  комп'ютери з різними оперативними системами (наприклад, IBM, цифрові обчислювальні  машини, Microsoft і Apple). Не дуже складно  виявилося об'єднати п'ятдесят комп'ютерів IBM у мережу IBM чи п'ятдесят комп'ютерів Макінтош у мережу Макінтош, але  п'ятдесят IBM і п'ятдесят Макінтошів об'єднати в мережу, здатну на обмін  інформацією, було набагато складніше.

Для мережі Арпанет був створений протокол IP (Інтернет протокол), що дозволяв поділяти файли на пакети і передавати пакети від вузла до вузла. Потім був  створений протокол TCP, що забезпечував передачу пакетів між комп'ютером-відправником і комп'ютером-приймачем, цей протокол дозволяв також досилати загублені пакети. Всі ці властивості протоколу TCP дозволили використовувати його для міжмережевого обміну файлами.

З жовтня по грудень 1969 року чотири університетські  центри США - Каліфорнійський університет  Лос-Анджелеса, Каліфорнійський університет  Санта-Барбари, Стенфордський дослідницький  інститут і Університет штату Юта об'єдналися в одну мережу.

1969 рік  вважається роком народження  Інтернет, тому що подальші події  показали, що основою Інтернет стала мережа Арпанет.

Після Арпанет у США й інших країнах  створювалися комп'ютерні мережі, що з'єднували комп'ютерні центри наукових і державних  організацій. Багато мереж стали  використовувати протокол IP. Цей  протокол був зручний тим, що можна  легко нарощувати мережу, приєднуючи будь-скільки нових комп'ютерів. Але крім IP-мереж, створювалися мережі, що працюють за іншими мережними протоколами.

У 1972 році у Вашингтонові пройшла перша  Міжнародна конференція комп'ютерних  комунікацій. У конференції брали  участь вчені з 10 країн. Учасникам  конференції вперше в історії  продемонстрували мережу Арпанет, вона перестала бути секретною розробкою.

Мережа  Арпанет - перша глобальна мережа; в ній найбільш повно використані  сучасні мережні розробки. Саме тому до Арпанет стали приєднуватися  інші мережі, розроблені освітніми, науковими й урядовими організаціями.

З 1972 року починає функціонувати громадська організація INWG - робоча група з міжнародних  мереж під керівництвом Вінсента Сьорфа. INWG координувала роботу зі створення  можливості міжмережевого обміну. Для  об'єднання мереж, що працюють за протоколом IP і мереж, що працюють за іншими протоколами, був необхідним спеціальний міжмережевий протокол. Таикй протокол, TCP, розробили Вінсент Сьорф і Роберт Кан у 1974 році. Після об'єднання в 1982 році двох протоколів TCP і IP в один, протокол TCP/IP став стандартним протоколом об'єднаної мережі - Інтернет. У цьому ж році Сьорф і його колеги ввели термін "Інтернет". Сьогодні Вінсента Сьорфа називають "Батьком Інтернет".

Спочатку  мережа складалася з 17 мінікомп'ютерів. Пам'ять кожного мала обсяг 12 Кбайт. У квітні 1971 року до мережі вже залучено 15 вузлів. У 1975 році мережа APRAnet складалася з 63 вузлів.

У середині 1972 року серед користувачів мережі стало поширюватися думка про  те, що передавати лист через комп'ютерну мережу набагато швидше, легше і  дешевше, ніж традиційним методом. Так почав зароджуватися перший сервіс, без якого сьогодні не мислимий Інтернет - це E-Mail. У 1976 році з'явилася  програма UUCP (Unix-to-Unix Copy) - Інтернет офлайн (фрінет - не можна проглядати сторінки), що призвело до створення такої послуги, як USEnet (групи новин).

Саме  так спочатку називалася мережа, що дозволяла користувачу ввійти на машину, де розміщувалася інформація і вибрати звідти всі потрібні йому матеріали. Вже на початковому  етапі розвитку кількість користувачів мережі USEnet щорічно потроювалася.

До 1983 року кількість вузлів мережі досягла 600, а в 1985 році добовий трафік мережі склав більше мегабайта інформації. Сьогодні USEnet нараховує більше 15000 конференцій, сумарний обсяг яких дорівнює декільком десяткам мегабайт у день.

Наприкінці 80-х років Радянський Союз підключився до мережі APRAnet.

У 1990 році мережа APRAnet перестала існувати і  на її місці виник Інтернет. Він  уможливив вільний обмін інформацією, незважаючи на відстані і державні межі. Проте, напочатках його ресурси  були доступні лише за допомогою програмного забезпечення, орієнтованого виключно на пересилку файлів і неформатованого тексту. Зрештою фізики Тім Бернерс-Лі (Tim Berners-Lee) і Роберт Кайо (Robert Cailiau) із Женевського ЦЕРНа (CERN) вирішили розробити інфраструктуру, що дозволить обмінюватися результатами досліджень через Інтернет у вигляді звичного відформатованого й ілюстрованого тексту, що включає посилання на інші публікації. Так було започатковано World Wide Web (WWW) - Всесвітню інформаційну павутину, яка на сучасному етапі охопила своїми мережами практично весь комп'ютерний світ і зробила Інтернет доступним і привабливим для мільйонів користувачів.

Сьогодні  Інтернет - це об'єднання великої  кількості мереж. Кожна мережа складається  з десятків і сотень серверів. Сервери  сполучені між собою різноманітними лініями зв'язку: кабельними, наземним радіозв'язком, супутниковим радіозв'язком. До кожного серверу підключається  велика кількість комп'ютерів і локальних  комп'ютерних мереж, що є клієнтами  мережі. Клієнти можуть з'єднуватися із сервером не тільки прямими лініями, але і завдяки звичайним телефонним каналам.

Сучасний  Інтернет має також дуже багато соціальних та культурних граней. Він є універсальним  середовищем для спілкування, розваг та навчання. За допомогою Інтернету  стало можливо робити покупки  та оплачувати послуги. Для багатьох людей Інтернет — це спосіб заробітку. А в цілому Інтернет — це віддзеркалення сучасного суспільства та світосприйняття. В сучасному Інтерет-просторі прийнято розділяти так званні мережеві субкультури:

• Інтернет-товариства. Інтернет пропонує широкі можливості для спілкування; в ньому легко знайти людей зі спільними інтересами, хобі та світоглядом. Окрім того, в мережі психологічно значно простіше спілкуватись, аніж при особистій зустрічі. Ці причини обумовлюють створення та активний розвиток інтернет-товариств — груп людей зі спільними інтересами, котрі спілкуються переважно через Інтернет. Такі товариства поступово грають все важливішу роль у житті всього сучасного суспільства.
• Мережеве суспільство — суспільство, яке грунтується на горизонтальних соціальних зв'язках і головну роль в якому відіграють не ієрархічні моделі, а соціальні мережі. Значну роль в формуванні такого суспільства відіграють сучасні комунікації, особливо мережевого типу на зразок інтернету. Автором терміну є іспанський соціолог Мануель Кастельс, який спеціалізується в галузі теорії інформаційного суспільства.
• Віртуальні співтовариства— новий тип співтовариств, які виникають і функціонують в електронному просторі (перш за все за допомогою мережі інтернет) з метою сприяння вирішенню своїх професійних, політичних задач, задоволення своїх інтересів у мистецтві, дозвілля тощо. Також: об'єднання користувачів мережі в групи із спільними інтересами для роботи в електронному просторі з метою подальшого удосконалення мережі. Віртуальні співтовариства — це абсолютно реальні групи реальних людей, які для взаємообміну інформацією використовують електронні засоби та мережі. У свою чергу такі співтовариства теж можуть об'єднуватись у мережеві структури на підставі спільних інтересів. Інформатизація всіх сфер діяльності сучасної людини і бурхливий розвиток нових інформаційно-комунікаційних технологій (НІКТ) створюють всі умови для реалізації програм оперативного доступу до віддалених матеріальних і інтелектуальних ресурсів, розподіленим по всій земній кулі. Сьогодні основна мета таких програм — створення універсального механізму вирішення особливо складних питань у науці, економіці, державному управлінні й інших сферах діяльності суспільства, що вимагають залучення для рішення цих задач груп, колективів, співтовариств висококваліфікованих фахівців у різних областях діяльності і широкого спектра матеріальних ресурсів і технологій, постачання яких у потрібні (як правило, гранично стиснуті) терміни жодна комерційна компанія або група компаній не може забезпечити в повному обсязі — тобто ціль таких програм полягає в створенні необхідних умов для об'єднання зусиль великої кількості творчих і продуктивних сил суспільства, діяльність яких безупинно забезпечується надходженням необхідних матеріальних ресурсів з будь-якої точки світу. В індустріальному суспільстві таке об'єднання в єдину працюючу структуру настільки різнорідних елементів, розділених географічними відстанями, кордонами, розходженнями в національному законодавстві, мовними бар'єрами, розходженнями в культурі, звичаях, традиціях, а також у напрямках політики національних урядів, зажадало б значних витрат часу і зусиль, що обмежувало ефективність спільної участі різних сил суспільства в рішенні складних задач у режимі цейтноту. Така фактична неповороткість соціальних систем індустріального суспільства робило його беззахисним перед будь-якими швидкими змінами структури соціальної організації і характеру суспільних відносин. У такій формі взаємодії соціальні структури можуть поєднуватися як тимчасово (для рішення конкретного питання або групи питань), так і на постійній основі.

Для багатьох користувачів мережі актуальним є поняття  інтернет-знайомства. Знайомства в Інтернеті зазвичай пов'язують із розвагами або пошуком чоловіка за кордоном. Обидва напрямки нерідко стають своєрідною залежністю. Дуже рідко можна знайти службу знайомств, що здійснює виключно серйозні знайомства для шлюбу, зокрема, знайомства для християн чи, взагалі, людей з традиційними поглядами на шлюб.

Наразі  мережу неможливо уявити без   тролінгу. Тролінг — це психологічний та соціальний феномен, що зародився в Інтернеті протягом 1990-х років. Інтернет-тролями, або просто тролями у Всесвітній мережі називають людей, котрі спеціально публікують провокаційні статті чи повідомлення (на форумах, в групах новин Usenet, у вікі-проектах), завдання яких — викликати конфлікти між учасниками, флейм, образи тощо. Такі статті чи повідомлення також іноді називають тролями, а процес їх написання — тролінгом. Сьогодні будь-який популярний ресурс (форум, група новин, вікі-проект) стикається з цим явищем.

Великою популярністю серед користувачів Інтернетом користуються соціальні мережі. Першим інтернет-сайтом, який пропонував можливості роботи із соціальними мережами, був classmates.com, який з'явився в 1995 році. У слід за ним, в 1997 році з'явився SixDegrees.com. Починаючи з 2001 року почали з'являтись сайти, в яких використовувалась технологія під назвою Коло друзів. Ця форма соціальних мереж, яка широко використовується у віртуальних спільнотах, набула широкої популярності в 2002 році та розквітнула з появою сайту Friendster. Наразі, існує більш ніж 200 сайтів з можливостями організації соціальних мереж. Популярність цих сайтів постійно зростала, і в 2005 році було більше переглядів сторінок сайту MySpace, аніж сайту Google. В 2004 році була стоврена найбільша на сьогоднішній день соціальна мережа у світі Facebook. Google також пропонує веб-стайт з можливостями роботи із соціальними мережами orkut, який було запущено в 2004 році. Соціальні мережі почали розглядатись як складова інтернет стратегії приблизно в той самий час: в березні 2005, Yahoo запустила Yahoo! 360°, а в липні 2005 News Corportaion запустила MySpace.

В цих  спільнотах, спочатку, група перших користувачів надсилає запрошення членам власних соціальних мереж приєднатись  до спільноти сайту. Нові члени повторюють цей процес, збільшуючи загальну кількість  учасників та зв'язків в мережі. Сайти, також, пропонують такі можливості, як автоматичне оновлення адресних книг, перегляд особистої інформації один одного, утворення нових зв'язків  за допомогою «служб знайомств» та інших форм соціальних зв'язків у  мережі. Соціальні мережі також можуть організовуватись навколо ділових стосунків, як, наприклад, у випадку LinkedIn.

Змішування  мереж — це підхід до соціальних мереж, який комбінує особисті зустрічі та елементи комунікації в мережі. MySpace, наприклад, будується на основі незалежних музичних та святкових сцен, а Facebook віддзеркалює університетські  спільноти. Нові соціальні мережі в  Інтернеті все більше зосереджуються на певних галузях, наприклад, на мистецтві, тенісі, футболі, автомобілях, та, навіть, пластичній хірургії.

Більшість із соціальних мереж в Інтернеті  є публічними, дозволяючи будь-кому приєднатись. Деякі організації, такі як великі корпорації, також мають  доступ до приватних служб соціальних мереж, наприклад Enterprise Relationship Management. Вони встановлюють ці програми на власних  серверах та надають можливість робітникам оприлюднювати свої мережі контактів  та відносин із зовнішніми особами та компаніями.

Інші  приклади соціальних мереж: в Інтернеті  — мережа для обміну фотографій Flickr, перосональній онлайн щоденник LiveJournal.

Українські  соціальні мережі: Folk — мережа для  неформального спілкування, Connect.ua  та Vkontakte.ru — молодіжні соціальні  мережі, Profeo — ділова соціальна мережа для професіоналів, Українські науковці у світі — соціальна мережа для науковців. 
 
 
 
 

1. Особливості вікового розвитку як фактор формування залежності від інтернету.

Підлітковий вік пов’язаний з перебудовою  всього організму дитини, зумовленою насамперед статевим дозріванням та є важливим періодом формування особистості і як наслідок в цей період дитина є дуже вразливою, що й може спровокувати бажання перебувати багато часу в мережі. Активізація діяльності як статевих, так і інших залоз внутрішньої секреції спричинює інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток.

Прискорюється ріст організму, досягаючи для хлопчиків  найвищих показників у 13 років і  продовжуючись до 15 - 17 років. У дівчаток цей процес розпочинається і закінчується на два роки раніше. Зміцнюється  м’язово-скелетна система, зростає  фізична сила. Помітною є невідповідність  розвитку серця, маси тіла і судинної системи, яка не дозволяє постачати  потрібну кількість крові до різних ділянок тіла, зокрема до мозку.

Вага  головного мозку наближується до показників дорослої людини. Далі розвиваються специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі і тім’яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення  кори головного мозку, збагачуються асоціаційні зв’язки між різними  ділянками мозку. Досконалішими  стають гальмівні процеси. Інтенсивно розвивається друга сигнальна система. Все це знаходить своє вираження  в розумовій активності підлітка, зростанні контрольної діяльності кори великих півкуль стосовно підкірки тощо.