Міжнародний поділ праці і теорія порівняльних переваг

ВИЩА ШКОЛА БІЗНЕСУ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЛУІСА 
 
 
 
 
 
 
 

РОБОТА № 1

з дисципліни: «Макроекономіка»

дослідження на тему:

«Міжнародний поділ праці і теорія порівняльних переваг» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

Вареник Анастасія 
 
 
 

Новий Сонч 2010

                                                                 ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….3-4

I Міжнародний поділ праці 
1. Визначення, суть і види міжнародного поділу праці……………………...4-7

II Теорія порівняльних витрат………………………………………………..7-11 
2.1 Поняття порівняльних витрат. Теорії порівняльних переваг…………12-15 
Висновки…………………………………………………………………………16

Список використаної літератури……………………………………………….17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                              Вступ 
Міжнародний поділ праці - об'єктивна матеріальна основа міжнародного обміну товарами і послугами, технологіями та знаннями, база розвитку виробничого, науково-технічного, торговельного та іншого співробітництва між країнами світу незалежно від їхньої економічної розвиненості і становища у світовій економіці. 
Сутність міжнародного поділу праці виявляється в єдності двох процесів - розчленування процесу виробництва і подальшого його об'єднання. У спеціалізації різних видів трудової діяльності в окремих країнах та в подальшому їх взаємодії і взаємодоповнення - основний зміст міжнародного поділу праці. 
Міжнародний поділ праці є засобом економії витрат суспільної праці, основою раціоналізації світових і національних продуктивних сил, забезпечує формування оптимальних міжнародних відтворювальних пропорцій на галузевому і територіально-країновому рівні 
Міжнародний поділ праці активно впливає на розвиток продуктивних сил і виробничих відносин, робить істотний вплив на внутрішньонаціональні форми поділу праці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                       I Міжнародний поділ праці 
1.1 Визначення, суть і види міжнародного поділу праці 
В основі об'єднання національних господарств у єдине всесвітнє господарство лежить міжнародний поділ праці (МРТ), що представляє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві певних видів продукції, якої країни обмінюються між собою. 
Міжнародний поділ праці - об'єктивна основа міжнародного обміну товарами, послугами, знаннями, розвитку виробничого, науково-технічного, торговельного та іншого співробітництва між усіма країнами світу незалежно від їх економічної розвиненості і характеру суспільного ладу. 
Суть МРТ полягає в зниженні витрат виробництва і максимальному задоволенні потреб споживачів. Саме МРТ є найважливішою матеріальною передумовою налагодження плідного економічного взаємодії держав у масштабах всієї планети. В багатосторонній системі МРТ є неминучим участь будь-якого і кожної держави в світогосподарських зв'язках, безвідносно до рівня їх економічного розвитку. Сутність міжнародного, так само як і суспільного в цілому, поділу праці виявляється в динамічному єдності двох процесів 
виробництва - його розчленування й об'єднання. Єдиний виробничий процес не може не расчленяться на відносно самостійні, відокремлені один від одного фази, не концентруватися по окремих стадіях виробництва на певній території, в окремих країнах. Разом з тим це одночасно і об'єднання відокремлених виробництв і територіально-виробничих комплексів, встановлення взаємодії між країнами, які беруть участь у 
системі МРТ. 
МРТ здійснюється з метою підвищення ефективності виробництва, служить засобом економії витрат суспільної праці, виступає засобом раціоналізації суспільних 
продуктивних сил. 
Міжнародний поділ праці можна визначити як важливу ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, яке спирається на економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва між ними в певних кількісних і якісних 
співвідношеннях.

Основним спонукальним мотивом МРТ для всіх країн світу, незалежно від їх соціальних та економічних відмінностей, є їх прагнення до отримання економічних вигод від участі в МРТ. Оскільки в будь-яких соціально-економічних умовах вартість утворюється з витрат засобів виробництва,оплати необхідної праці і додаткової вартості, то всі товари, що надходятьна ринок, незалежно від їх походження беруть участь у формуванні інтернаціональної вартості, світових цін. Під впливом МРТ торговельні зв'язки між країнами ускладнюються і збагачуються, всі більш переростаючи в комплексну систему світогосподарських зв'язків, у якій торгівля в традиційному її розумінні хоча і продовжує займати провідне місце, але поступово втрачає своє значення. Зовнішньоекономічна сфера світового господарства володіє в наш час складною структурою. Вона включає міжнародну торгівлю, міжнародну спеціалізацію і кооперацію виробництва, науково-технічне співробітництво (НТС), спільне будівництво підприємств та їх подальшу експлуатацію на міжнародних умовах, міжнародні господарські організації, різного роду послуги і багато іншого.

МРТ - це той «інтегратор», який утворив з окремих елементів всесвітню економічну систему - світове господарство. Будучи функцією розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, МРТ створило об'єктивні умови для зростання взаємодії та взаємозалежності відтворювальних процесів усіх країн, розширило межі інтернаціоналізації до загальносвітових. 
При розгляді світового господарства як системи варто враховувати також породжувану МРТ взаємовигідність економічного спілкування між різними країнами, що є рушійною силою цієї системи. Спільність економічних відносин, що додає їм всесвітній характер і всесвітній масштаб, складається в збігу об'єктивних потреб у взаємному економічному спілкуванні і глибинних економічних інтересів усіх країн. Збіг ні в якій мірі не означає їх однорідності, так само як і єдиній політико-економічної природи відносин, з яких виявляються ці інтереси. 
У 80-90-ті роки у світі відбулися масштабні економічні, політичні, соціальні процеси величезної перетворюючої сили, які зробили і продовжують збільшувати свій вплив на світове господарство, його якісні характеристики. Суспільно-політичні та економічні процеси викликають істотні зрушення у світовому господарстві, формуючи його нові, більш різноманітні і різноманітні ступіні і шляхи його розвитку. Змінюються не тільки світ, але і його розуміння. Нині вже досить складно провести чітку границю, що зовсім недавно ділила його на протилежні системи. У світі, особливо в Європі, відбулися такі кардинальна перестановка сил і  переоцінка цінностей, що положення і стереотипи, які формувалися у нас і за рубежем десятиліттями, аж до 90-х років, щодо проблем світового 
господарства, МРТ і міжнародних економічних відносин, зжили себе. У світовому господарстві виділяються три види поділу праці: 
• загальна - за сферами виробництва і галузях народного господарства (галузева спеціалізація). Звідси випливає раніше сформовані у світовому господарстві традиційний поділ експортерів на індустріальні, сировинні, аграрні тощо; 
• приватне - базується на виробництві окремих видів кінцевої продукції та послуг (предметна спеціалізація); 
• одиничне - засноване на спеціалізації виробників на виготовленні окремих деталей, вузлів, компонентів кінцевої продукції (повузлова і подетальная спеціалізація) і на окремих стадіях (у їх взаємозв'язку) технологічного процесу (технологічна спеціалізація). 
Основним спонукальним мотивом участі в міжнародному поділі праці для країн світового співтовариства є отримання економічних вигод. У найзагальнішому вигляді ці вигоди полягають у наступному: на світовий ринок надходять ті товари, послуги, технології і т.п. даної країни, національні витрати виробництва яких нижче світових, а ввозяться ті результати виробництва, національні витрати на які вище світових. 
Суть питання полягає в тому, що всі товари, що надходять на світовий ринок, незалежно від національної приналежності беруть участь у формуванні світових цін і обмінюються в пропорціях, що підкоряються законам світового ринку. 
Міжнародний поділ праці, будучи функцією розвитку продуктивних сил і міжнародних економічних відносин, створює об'єктивні умови для посилення взаємозв'язку і взаємозалежності відтворювальних процесів країн світу, породжує стимули до взаємовигідного економічного співробітництва, розширює межі інтернаціоналізації виробництва до загальносвітових масштабів. Таким чином, в основі процесу глобалізації економіки лежить якісно новий рівень міжнародного поділу праці. 

1.2 Форми міжнародного поділу праці та тенденції його розвитку на сучасному етапі 
Міжнародний поділ праці реалізується у своїх основних формах - міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва. 
Під міжнародною спеціалізацією виробництва розуміється така форма міжнародного поділу праці, коли галузі, підгалузі, окремі технологічні процеси підприємств національних господарств орієнтуються на випуск однорідної продукції понад внутрішні потреби. Класифікуючи різні види міжнародної спеціалізації виробництва, можна виділити насамперед міжгалузеву та внутрішньогалузеву спеціалізацію. 
Міжгалузева спеціалізація передбачає зосередження в окремих країнах певних галузей виробництва при відсутності в них цілого ряду інших галузей. 
З початку науково-технічної революції (НТР) розвивається новий вид спеціалізації, відповідний наступного етапу в міжнародному поділі праці, - внутрішньогалузева спеціалізація. Вона пов'язана з галузями, заснованими не стільки на використанні природних ресурсів, скільки на результати науково-технічної діяльності, і охоплює переважно промислово розвинуті країни, хоча ТНК втягують в цю спеціалізацію і країни, що розвиваються.

Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва супроводжується розвитком міжнародної кооперації виробництва. Коли мова йде про міжгалузевий і предметної внутрішньогалузевої спеціалізації, то, як правило, виробник в змозі самостійно організувати процес виготовлення продукції та реалізувати її на ринку, в тому числі світовому. Якщо ж спеціалізація приймає характер подетальної або технологічної, неминуче встановлення прямого контакту між виробниками деталей, вузлів або напівпродуктів (в хімічній промисловості) з їх споживачами - виробниками готової продукції. Дуже часто деталі майбутньої готової продукції призначені для конкретних моделей автомобілів, літаків, електронної продукції і т. д. Тому кооперація передбачає свідоме співпраця різних фірм у виробництві готової продукції. 
Міжнародний поділ праці, що відбиває інтернаціоналізацію господарського життя, є природним продовженням суспільного поділу праці всередині окремо взятих країн. Розрізняють три основні логічно й історично послідовних типу поділу праці: загальна, приватне, одиничне.

Під загальним розуміється розподіл праці за сферами виробництва (добувна і обробна промисловість, сільське господарство, транспорт і т. д.), під приватним - поділ праці всередині великих сфер за галузями і підгалузями, під одиничним - поділ праці за видами діяльності усередині галузей. 
Міжнародний поділ праці проявляється в єдності двох процесів - власне поділу (спеціалізації) та об'єднання (кооперації). 
Спеціалізація розвивається по двох напрямах: виробничому і територіальному. У залежності від ступеня виробничої спеціалізації її поділяють на міжгалузеву, внутрішньогалузеву і на спеціалізацію окремих компаній. Територіальна спеціалізація здійснюється по окремих країнах, групах країн і регіонах. 
Основними видами спеціалізації є: 
• предметна, тобто спеціалізація на виробництві окремих продуктів; 
• подетально, тобто спеціалізація на виробництві окремих частин або компонентів продуктів; 
• технологічна, або стадійна, тобто спеціалізація на здійсненні окремих операцій або виконання окремих технологічних процесів, наприклад складання, зварювання і т.д. 
Кооперація - це складний процес об'єднання діяльності. 
Вона класифікується:

• за видами (економічна кооперація, промислове співробітництво та ін); 
• по стадіях (передвиробничу, виробнича, комерційна); 
• за кількістю об'єктів і суб'єктів і т.д. 
міжнародний поділ праці можна визначити як вищу ступінь територіального поділу праці, на основі спеціалізації окремих країн у виробництві певних видів продукції, якими країни обмінюються. 
Розвиток міжнародного поділу праці в XX ст. визначається все зростаючою інтернаціоналізацією господарського життя. На цей процес впливають різні чинники: 
• по-перше, географічні чинники, нерівномірність розподілу на земній кулі природних ресурсів, в тому числі рослинного і тваринного світу, різні грунтово-кліматичні умови. Збільшення обсягів випуску продукції, поява нових галузей і виробництв обумовлюють підвищений попит на сировинні товари, отримання яких обмежено природними умовами. Це стимулює видобуток сировини в тих країнах, в яких є відповідні запаси. Крім того, зростає попит на продовольчі товари, які виробляються лише в певних кліматичних зонах; 
• по-друге, ступінь розвитку продуктивних сил. Велике машинне виробництво, як правило, може бути ефективним тільки за глибокої спеціалізації і орієнтації на широкий ринок збуту, що призводить до необхідності виходу на зовнішній ринок; 
• по-третє, науково-технічний прогрес. При швидкому оновленні продукції і технологій неможливо досягти оптимального розвитку усіх видів виробництва в рамках однієї країни, тому необхідний активний обмін продукцією, послугами і факторами виробництва. 
Відкрита економіка

Тенденція до все більшої відкритості національних господарств є характерною рисою сучасного розвитку міжнародного поділу праці. За ступенем залучення до міжнародного розподілу праці (ступеня відкритості) національні господарства можна підрозділити на два протилежних типи: 
• повністю замкнутий (автаркического); 
• повністю відкрите. 
Під замкнутої (автаркической) розуміється економіка, розвиток якої визначається виключно внутрішніми тенденціями і не залежить від тенденцій, що мають місце в світовому господарстві. При цьому економічні зв'язки країни з іншими національними господарствами мінімальні. 
Під повністю відкритою економікою розуміється така економіка, розвиток якої визначається тенденціями, що діють у світовому господарстві. Зовнішні зв'язки країни посилюються, причому з переходом до більш високого рівня розвитку відбувається як абсолютне, так і відносне їх розширення. 
Сам факт наявності економічних зв'язків між даною країною та іншими країнами ще не означає, що вона має відкриту економіку. В даний час економіка окремих країн не може розвиватися у відриві від світового господарства, без будь-яких зв'язків з іншими країнами.