Корекція ціннісних орієнтацій інтернет залежністю

Так, привабливими в цьому віці можуть стати зовнішні ознаки дорослості, саме в яких передусім  вбачаються характерні ознаки і переваги цього статусу (куріння, випивка, слідування дорослій моді в одязі, косметиці, формах відпочинку, флірті тощо). Для підлітків  освоєння їх часто ототожнюється  з утвердженням і демонстрацією  власної дорослості найбільш легким шляхом - через наслідування.

Поступово розширюються і поглиблюються уявлення підлітків про себе, зростає самостійність  їх суджень з цього приводу. Однак  інших людей підлітки поки що оцінюють повніше і правильніше, ніж себе. Особливо це стосується тих, з ким  у них склалися близькі стосунки.

Підлітки  відкриті для спілкування з людьми, як однолітками, так і дорослими. Їх замкнутість зумовлена відчуттям, що їх не розуміють, переживанням несправедливості чи неповаги до себе.

У цьому  віці особливо яскраво виражена залежність від того, що про тебе говорять, і  як до тебе ставляться. Підлітки намагаються  відкрити себе з кращого боку, заслужити  схвальних відгуків від інших, особливо тих, чия думка для них важлива. Страх показати своє незнання або  невміння може слугувати причиною надмірної  сором’язливості та невпевненості  в собі, набувати хворобливого характеру. Все це часто маскується напускною  розв’язністю, бравадою і грубістю, які покликані прикрити внутрішню невпевненість.

Цей вік  характеризується емоційною нестабільністю та імпульсивністю поведінки. Підлітки часто спочатку роблять, а вже  потім думають про зроблене, хоч i усвідомлюють при цьому, що слід було б поступити навпаки.

Помітного розвитку набувають вольові якості - наполегливість, впертість у досягненні мети, вміння долати перешкоди i труднощі тощо.

Підлітки, на відміну вiд молодших школярів, спроможні не тільки на окремі вольові  дії, але й на вольову діяльність. Вони вже в змозі самі поставити  перед собою мету та спланувати її досягнення.

Недостатність волі полягає передусім у тому, що, проявляючи величезну наполегливiсть  в одному виді діяльності, підлітки можуть не виявляти її в інших видах.

Бурхливо  розвивається емоційна сфера. Раптово  можуть змінюватись емоційні стани  підлітка, з різкими переходами від  надмірної рухливості до спокою, від піднесення до байдужості.

Підвищена емоційність підлітків зумовлена  статевим дозріванням та неурівноваженістю  процесів збудження і гальмуванням, з явною перевагою перших. Їх підвищена  збудливість пояснює схильність до афектів - різких виявів радості, гніву, невдоволення та ін.

Переживання набувають дедалі більшої стійкості. У підлітковому віці має місце  подальший розвиток почуттів як узагальнених і відносно стійких переживань (інтелектуальних, моральних, естетичних та ін.). Почуття  стають тривалішими і стійкішими, що зумовлює посилення їх впливу на всі сторони життя підлітків.

Інтенсивно  формуються моральні почуття, завдяки  чому засвоювані підлітками норми поведінки  можуть ставати ефективним поштовхом до дій.

У підлітковому віці поступово відбувається перехід  від ситуаційного переживання краси  явищ, природи, музичних і літературних творів, творів живопису, до стійких  естетичних почуттів, які є наслідком  систематичного виховання.

Аналіз  змісту та динаміки переживань підлітків  протягом цього вікового періоду  свідчить, що і для молодших, і  особливо, для старших підлітків  негативні переживання пов’язані  з пізнанням самого себе. Причому  з віком число таких переживань, пов’язаних із знаходження в собі все нових і нових негативних рис і якостей, невпинно зростає.

Є всі  підстави вважати, що зумовлено це не стільки віковими особливостями, скільки  є результатом інтеріорізації, засвоєння  підлітками тих уявлень і оцінок, які даються їм іншими людьми, передусім  батьками та вчителями. А для таких  оцінок характерні наступні особливості: висловлювання дорослих про позитивні сторони підлітків, як правило, дуже скупі, носять вкрай абстрактний характер і не міняються з віком; судження про недоліки, навпаки, гранично конкретні, різноманітні, зміняються з віком. Саме вони максимально впливають на процес особистісного самовизначення підлітків, хоч в психології, однак, показано, наскільки важливо в становленні особистісної самоідентичності спиратись на позитивні сторони свого “Я”.

Переживання підлітків, які, як правило, носять позитивний характер, - це ті, які пов’язані  з самореалізацією, з активної роботою  по розвитку власної особистості.

Характеризуючи  інтереси підлітка, відмітимо передусім, що, у порівнянні з молодшим шкільним віком, вони набувають більшої цілеспрямованості, активності та глибини. З другого  боку, інтереси ще багато в чому зберігають свою мінливість, і лише у старших  підлітків набувають певної стійкості.

Саме  в цьому віці розпочинається формування домінуючої спрямованості пізнавальних та інших інтересів особистості.

Нерідко вже можна спостерігати і визначення професійних намірів, яке супроводжується  серйозними зусиллями по підготовці себе до омріяного майбутнього. Чим  більш визначені та стійкі професійні наміри підлітка, тим більш диференційоване  його ставлення до навчальних предметів (останні чітко розрізнюються  як “потрібні” та “непотрібні”).

Самостійна  діяльність таких підлітків все  більше набуває характеру самоосвіти у певному напрямку і з чіткою метою - оволодіти знаннями, необхідними  для майбутньої професійної діяльності.

Підлітковий вік - дуже важливий період у розвитку ідеалів особистості. Якщо для молодших підлітків такими ідеалами виступають образи конкретних людей, то у старших  підлітків вони набувають синтетичного характеру, базуючись на узагальненні уявлень про людей, якості яких їм імпонують. Ідеали стають взірцем для наслідування, правилом, у відповідності з яким намагаються діяти підлітки.

Отже, підлітковий  вік в житті людини є дуже вразливим  проміжком часу. Будь які порушення  в розвитку та травматичні ситуації можуть спровокувати прояв девіантної поведінки у підлітка, а як наслідок різні види залежності, в тому чеслі і залежності від інтернету. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2.

ЦІННІСНІ  ОРІЄНТАЦІЇ ПІДЛІТКА З ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНІСТЮ.

2.1.       Психологічні аспекти формування особистості підлітка.

Підлітковий вік  можна сміливо назвати улюбленим  об’єктом дослідження вікової психології. Причиною цього є те, що цей період є визначальним у житті будь-якої дитини. Він являє собою доволі довгий і проблемний перехід від  дитинства до дорослості. В цьому  віці змінюється все, причому зміни  починаються від цілісної особистості: відбувається подальше становлення  її структури. Саме тому цей вік завжди в центрі уваги і саме тому він  фіксується в усіх без винятку  системах періодизації розвитку дитини, якими б різними вони не були.

Проте, серед  психологів не сформувалось спільної думки щодо питання меж підліткового періоду. Складність періодизації даного вікового етапу пов'язана із виразною соціокультурною специфікою подорослішання, зі значною гетерохронністю настання психологічних змін, характерних  для віку, з явищем акселерації  тощо. У західній психології взагалі  спостерігається традиція об'єднання  підліткового віку і юності у віковий  період який називається періодом подорослішання (adolescence). Змістом його є перехід  від дитинства до дорослості, а  межі можуть простиратися за різними  періодизаціями від 12 до 25 років. Часто  вживаним також є слово „тінейджер" як спільна назва для всіх, кому від 13 до 19 років (від назви чисел, які закінчуються на – „teen”).

У сучасній вітчизняній  психології та психології пострадянського  простору ці періоди розмежовуються. Підлітковий вік розглядається  у хронологічних межах 9/11-14/15 років, що співпадає в сучасній українській  школі з часом навчання дітей  у 5-9 класах [43;21]. 

Вивчення питання  слід розпочати із розкриття змісту теоретичних положень найважливіших  концепцій підліткового віку. Це дасть  змогу окреслити коло питань, що безпосередньо стосуються цього  віку, його симптоматику, побачити стабільне  й історично мінливе в психології підлітка, розрізнити феномен і його інтерпретацію в різних наукових концепціях, краще усвідомити підхід до проблем підліткового віку. Розглянемо ці концепції.

Ряд досліджень дорослішання дітей в різних соціо-культурних середовищах (Б.Зазо, М.Мід. Н.М.Толстая, М.Коул) експериментально доводять, що специфіка протікання та тривалість підліткового періоду варіює залежно  від рівня розвитку суспільства  та його етно-культурних особливостей.

Особливо варто  відмітити внесок соціального антрополога  Маргарет Мід у поглиблення уявлень  про перехідний період життя людини. У своїх роботах М.Мід описує процес подорослішання в різних архаїчних  суспільствах (Самоа, Гвінея, острови  Океанії). Нею показано, що незважаючи на різні традиції подорослішання, у первісних суспільствах підлітковий  вік протікає без особливих потрясінь, безконфліктно як для дівчаток, так  і для хлопчиків. У більшості  архаїчних суспільств перехід від  дитинства до дорослості здійснюється через особливий обряд ініціації, переважно орієнтований на хлопчиків. Обряд виконує у такому суспільстві  функцію соціалізації, яка включає  ряд завдань: розвиток соціальної, групової та гендерної ідентичності.

У постіндустріальному  суспільстві підлітковий період є не лише досить тривалим у часі і має тенденцію до збільшення, саме о цій порі тимчасово наростають негативні зміни у поведінці, спілкуванні та навчанні дитини. Очевидні відмінності у протіканні підліткового періоду в різних типах культур  М.Мід пояснює кардинальною відмінністю  у змісті завдань соціалізації людини. 

Швидкий і безкризовий  перехід від дитинства до дорослості, властивий архаїчним суспільствам, обумовлений тим, що завдання соціалізації тут не орієнтовані на індивідуальний розвиток особистості людини, а спрямовані на розвиток її спільності із соціальною групою. Тут прабатьки бачать у  своїх онуках повне повторення і  реалізацію себе.

Тривалість і  кризовий характер підліткового віку в постіндустріальних суспільствах пов'язані з тим, що:

• соціальна та психологічна зрілість в умовах складної культури настає значно пізніше біологічної зрілості:
• процес соціалізації і культурної передачі допускає більш широку індивідуальну варіативність:
• втрачає значення жорстка гендерна ідентичність, припускається більш широке поєднання маскулінності та фемінності при виконанні гендерних ролей;
• молоді люди більше не повторюють моделі життя своїх батьків і повинні самовизначатися у житті [97;10-11].

Продовжимо розгляд  теоретичних ідей щодо розвитку підлітка, які сформувались у європейській і американській психології розвитку і представлені концепціями Ст. Холла, Е. Шпрангера, Ш. Бюллер, Е. Штерна, Е. Еріксона, Ж. Піаже.

Автор першої фундаментальної  праці про підлітковий період, американський психолог Стівен Холл, осмислюючи багатий і різноманітний  матеріал спостережень, висунув теорію рекапітуляції, згідно з якою розвиток індивіда схематично відтворює та повторює історію людського роду, виявляючись  у генетично запрограмованій  послідовній зміні спадково зумовлених форм поведінки, почуттів і соціальних інстинктів.

Відповідно до теорії рекапітуляції Ст.Холл вважав, що підліткова стадія в розвитку особистості  відповідає періоду романтизму в  історії людства. Це проміжна стадія між дитинством — епохою полювання і збирання — і дорослим станом — епохою розвиненої цивілізації. На думку Ст.Холла, цей період відтворює епоху хаосу, коли тваринні, антропоїдні, напівварварські тенденції зіштовхуються з вимогами соціального життя.

Ст.Холл уперше описав амбівалентність і парадоксальність характеру підлітка, виділивши низку  основних протиріч, властивих цьому  віку. У підлітків надмірна активність може призвести до виснаження, божевільна веселість змінюється зневірою, впевненість  у собі переходить у сором'язливість  і смуток, егоїзм чергується з альтруїстичністю, високі моральні прагнення змінюються низькими спонуканнями, жага до спілкування  змінюється замкнутістю, тонка чутливість переходить в апатію, жвава допитливість — у розумову байдужість, любов  до читання — у зневагу до нього, прагнення до реформаторства — у  любов до рутини, захоплення спостереженнями  — у нескінченні роздуми. Ст.Холл по праву назвав цей період періодом «бурі та натиску». Зміст підліткового періоду Ст.Холл описує як кризу  самосвідомості, переборовши яку, людина здобуває «відчуття індивідуальності» [41;10].