Корекція ціннісних орієнтацій інтернет залежністю

Наряду  з цим підлітки підвищено збудливі, їх поведінка нестійка, імпульсивна, дії часто нестримні, безконтрольні, неадекватні стимулам.

Як уже  говорилося, специфічне для кожного  вiку спiввiдношення внутрiшнiх процесiв  розвитку та його зовнiшнiх умов складає  ту соціальну ситуацію, яка і детермінує психічний розвиток дитини.

Основна особливість підліткового віку полягає в неузгодженості процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування. В наш час це протиріччя, зумовлене випередженням статевим дозріванням двох інших процесів, носить особливо гострий характер.

Основний  зміст та специфіку всіх сторін розвитку (фізичного, розумового, морального, соціального  та ін.) у підлітковому віці визначає перехід вiд дитинства до дорослості. По всіх напрямках, відображаючи цей  процес, відбувається становлення якісних  новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин  з дорослими та однолітками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної та учбової діяльності.

Серед умов сучасного життя вирізняються такі, що сприяють становленню дорослостi підлітків (акселерацiя фiзичного  та статевого дозрiвання, iнтенсивне  спiлкування з однолiтками, бiльш  рання самостiйнiсть через зайнятiсть  батькiв, величезний потiк рiзноманiтної по змiсту інформацiї тощо), та такі, що гальмують цей процес (зайнятiсть  лише учiнням при відсутності інших  серйозних обов’язків, прагнення  багатьох батьків надмірно опікуватися тощо).

Соціальна активність підлітків спрямована насамперед на прийняття та засвоєння норм, цінностей i способів поведінки, характерних  для світу дорослих та стосунків між ними.

Ламання старих психологічних структур, характерне для цього віку, призводить до справжнього  вибуху непокори, зухвальства та важковиховуваності (так звана “криза 13 років”).

Основну причину таких бурхливих проявів  одні психологи вбачають у тому, що дорослі не змінюють своєї поведінки  у відповідь на появу у підлітків  прагнення до нових форм взаємин  з батьками та вчителями (Т. В. Драгунова, Д. Б. Ельконін). Інші розглядають “кризу 13 років” як пряме відображення процесу статевого дозрівання, мало пов’язане з особливостями виховання, а треті вважають, що така криза взагалі не є обов’язковою, і в багатьох підлітків її просто не буває (Т. П. Гаврилова).

Нагадаємо, що суть кризи полягає в глибокій, якісній зміні всього процесу психічного розвитку людини, а не в якихось яскраво виражених зовнішніх вираженнях цієї зміни.

Одиницею соціальної ситуації розвитку особистості, де нерозривно пов’язані психічні особливості дитини і соціальне середовище, є переживання, які відображають актуальні потреби дитини і рівень їх задоволення. В силу того, що в критичні періоди розвитку змінюються провідні переживання дитини, перебудову системи переживань можна вважати критерієм кризи психічного розвитку. Саме з такою перебудовою ми зустрічаємось в підлітковому віці, про що ще буде йти мова нижче.

Цікаво, що батьки та вчителі суб’єктивно  пов’язують труднощі виховання не з кризою як такою і не з докризовим періодом, коли розпочинався і протікав процес руйнування старих психологічних  структур, а з післякризовим періодом (14 - 15 років). Тобто для дорослих суб’єктивно найбільш складним є період творення, формування нових і прогресивних психологічних структур. Пов’язано це передусім з неефективністю у нових умовах старих виховних підходів, та невмінням знаходити інші, які б більшою мірою відповідали цьому післякризовому періоду.

Психологічні  новоутворення. Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення  самосвiдомостi. Самосвідомість підлітка характеризується передусiм почуттям дорослості.

При цьому  зводити останнє в основному  до бажання наслідувати дорослим, хоч це дійсно має місце у поведінці  пiдлiткiв, - явно обмежуватись лише зовнішньою стороною явища, не розкриваючи його психологічної сутності. Дорослість суб’єктивно пов’язується підлітком  не стільки з наслідуванням, скільки з входженням до свiту дорослих. Підліток намагається зайняти мiсце дорослого в системі реальних стосункiв мiж людьми, тому для нього i мужність, i сміливість, i одяг важливі передусім у зв’язку з цією соціальною позицію.

Пiдлiток  вимагає визнання своєї самостійності, рівності з дорослими, хоч для  цього i відсутні реальні передумови – i фізичні, i інтелектуальні, i соціальні. Лише в спеціально організованій  діяльності можна створювати ситуації , в яких взаємостосунки з дорослими (та i однолітками також) відповідали  б претензіям i потребам підлітків. Провідною діяльністю в цей період стає інтимно-особистісне спілкування.

Центральне  місце в житті підлітка займає спілкування з товаришами. Якщо для  молодших школярів основою для об’єднань  найчастіше виступає спільна діяльність, то тепер, навпаки., привабливість тих  чи інших занять та інтереси визначається передусім їхніми можливостями для  спілкування з однолітками.

Слід  мати на увазі і ту обставину, що для підлітків важливо не просто бути разом з однолітками, вони прагнуть зайняти в їх середовищі те становище, яке б відповідало їх претензіям. Для одних це бажання бути лідером, для інших - користуватись авторитетом  в якійсь справі, треті намагаються  знайти близького друга, та завжди це прагнення є провідним мотивом поведінки у цьому віці.

Спілкування з однолітками все більше виходить за межі шкільного життя і навчальної діяльності, захоплюючи все нові інтереси, види діяльності, стосунки, виділяючись  в окрему, самостійну і надзвичайно  важливу для підлітка сферу життя.

Сказане пояснює, з одного боку, підвищений конформізм підлітків щодо компаній однолітків, і, з другого, їх недисциплінованість  і навіть правопорушення через невміння добитись бажаного положення в таких  компаніях.

Суб’єктивне значення для підлітка сфери спілкування  з однолітками серйозно відрізняється  від її оцінки дорослими, особливо вчителями. Самі підлітки вважають свої переживання  з цього приводу найбільш типовими і значущими, в той час як вчителі  думають, що підлітків більше всього хвилюють стосунки з ними, а батьки приписують таке ж значення взаєминам в сім’ї.

Спілкування з товаришами в цьому віці набуває  такої цінності, що нерідко відтісняє  на другий план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Так, серед причин зниження успішності та порушень поведінки, різних афектних переживань одне з  головних місць займає невдоволеність підлітків своїми стосунками з однолітками, що часто не усвідомлюється ні дорослими, ні самими підлітками.

Суттєво міняються мотиви спілкування з  товаришами та зумовлені ним переживання  впродовж підліткового віку. Якщо в IV класі  домінує просте бажання бути серед  однолітків, гратись з ними, щось разом робити, то вже в V - VI класах основним стає прагнення зайняти  певний статус в їх колективі, а в VII - VIII класах мова йде про потребу  підлітка в автономії в колективі  однолітків та пошук визнання цінності власної особистості в їх очах. Дослідження свідчать, що саме фрустрація потреби бути значущим серед товаришів  у багатьох підлітків спричинює  найбільш важкі негативні переживання.

З роками також змінюються критерії оцінки однолітків. Якщо в молодших класах вони передусім  пов’язані з тим, як дитина виконує  вимоги дорослого (успішність, поведінка, громадська активність тощо), то у підлітків  на перший план виходять особисті якості, а серед них найважливіша - товариськість, далі - сміливість, уміння керувати собою, знання (а не просто успішність) тощо.

В підлітковому віці розвивається вміння орієнтуватись  на вимоги товаришів, враховувати їх. Серед таких вимог особливе місце  займає необхідність слідувати певному  кодексу товариськості (як правило, до норм останнього відносять повагу гідності, рівність, чесність, допомога товаришам та ін.). Цікаво, що підлітковий  кодекс товариськості інтернаціональний  за своїм характером, а порушення  його норм завжди і скрізь зауважується і засуджується однолітками. Так  звані “ізольовані” підлітки мають  спільну характерну особливість. На думку однолітків, у них відсутні якості “хорошого товариша”, що не може бути оправдано вже нічим іншим.

Важливу роль у розвитку особистості підлітка відіграють взаємини з товаришами та близьким другом. До дружніх стосунків  висовуються особливі вимоги - взаємної відвертості та розуміння, рівності, чуйності, здатності співпереживати, вміти зберігати таємниці тощо.

Підлітки  схильні встановлювати дуже близькі (як правило, тимчасові) стосунки з різними  однолітками - йде пошук друга. З  кожним роком потреба у взаєминах з ним стає все гострішою.

Спілкування з близьким другом є темою особливих  розмірковувань підлітка. Саме тут (побудова стосунків з другом та дії в  їхніх рамках) відбувається пізнання підлітком іншої людини і самого себе, розвиваються засоби такого пізнання (вміння порівнювати, аналізувати і  узагальнювати вчинки друга та власні, бачити їх етичну сутність і оцінювати  її, розширення уявлень про власну особистість та особу товариша, зміни  в оцінках інших та самооцінках тощо).

Підлітки  дорожать дружбою, водночас будучи вкрай  ревнивими, вимогливими та схильними  до обід.

Істотно змінюються взаємини хлопчиків та дівчаток. Появляється взаємний інтерес, бажання  сподобатись і, як наслідок, розвивається інтерес до власної зовнішності  та стурбованість у цьому зв’язку.

Інтерес до однолітків протилежної статі  сприяє розвитку вибіркової спостережливості: зауважуються самі незначні зміни у  поведінці, настроях, переживаннях та реакціях симпатичної людини. Появляється  і увага до власних психоемоційних станів, зумовлених спілкуванням з  симпатичними однолітками.

Підлітковий вік - це період становлення якісно нових взаємин з дорослими. Підлітки вже, яка правило, не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні  стосунки, як такі, що не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто  істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні.

Невиконання розпоряджень дорослого, різні форми  протесту тощо, - все це ніщо інше, як форма боротьби підлітка за зміну  існуючого типу взаємостосунків. Нові форми взаємин поступово витісняють старі, але вони тривалий час співіснують, зумовлюючи конфлікти, взаємонепорозуміння  та труднощі у спілкуванні дорослого з підлітком.

Підліток  претендує на нові права. Дорослість - це, передусім, самостійність, і підліток прагне самостійності у вирішенні  самих різних проблем: коли, де, з  ким йому гуляти, коли вчити уроки, як одягатись, що робити та ін. З віком  це проявляється все гостріше, інколи так, ніби підліток взагалі не визнає авторитету дорослого і відмовився від слухняності у стосунках з ним в принципі.

Конфліктність при переході до нового типу взаємин  виявляється там і тоді, коли зміни  в розвитку особистості підлітка випереджують необхідні корективи  стосунків з дорослими, коли ініціатором  таких коректив виступає підліток, а дорослі усіма силами цьому противляться.

Підлітковий період - надзвичайно складний етап психічного розвитку, при характеристиці якого слід мати на увазі ряд обставин. З одного боку, по рівню та особливостям свого психiчного розвитку підлітки ще не повністю вийшли з дитинства; з другого, - вони вже стоять на порозі дорослого життя, в їх поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та ставлень.

Важливим  психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений  передусім новими, більш високими вимогами до них з боку навчальної діяльності. Підліток вже в змозі  самостійно організовувати свою увагу, пам’ять, мислення, уяву, певною мірою  регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо.

Увага підлітків розвивається в зв’язку  з формуванням у нього умінь  вчитись і працювати, стаючи водночас одним із їх компонентів. Виробляється вміння свідомо спрямовувати увагу  на певні об’єкти, тривалий час на них зосереджуватись, переборювати відволікання, переключати увагу  на нові завдання та розподіляти її, тобто формуються вищі довільні форми  уваги. Пов’язані такі зміни із загальним  психічним розвитком підлітка, зокрема з розвитком його мислення.

Зростає обсяг уваги, її концентрація та стійкість. В той же час підліткам ще важко  керувати увагою в умовах підвищених вимог до себе, що зумовлено певною імпульсивністю, властивою віку.