Соціально-педагогічна діяльність з профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх у загальноосвітній школі

• ступінь охоплення цільової групи профілактичними заходами;
• ступінь впливу на думку і поведінку цільової групи під дією зазначених заходів [46, 8].

     Перш  за все відмітимо, що серед ряду факторів виділяємо малі соціальні групи, школу, а також суспільство в цілому.

     Звернімо перш за все увагу на виховання в сім'ї.

     Вадами  сімейного виховання обумовлено 60-80% випадків протиправної поведінки  юнаків.

     Основними формами криміногенного впливу сім'ї на поведінку молоді є:

1. активне залучення юнаків до пияцтва, вживання наркотиків, бійки, сварки, розбещеність у сім'ї, скоєння злочинів;
2. приклад безкарної антигромадської поведінки, які юнаки сприймають як стереотип звичайної повсякденної моральної поведінки;
3. виштовхування дітей на вулицю, розчарування їх в батьках, почуття власної неповноцінності і обділеності [30].

     Отже, профілактика в роботі шкільного соціального педагога - це частина загального навчально-виховного процесу школи. Таким чином система профілактики в школі повинна бути представлена двома основними групами засобів: загальною ранньою профілактикою з усіма учнями і спеціальною профілактикою з важкими учнями та їх батьками.

     В загальному плані педагогічна профілактика адитивної поведінки неповнолітніх школярів розглядається як попередження і подолання відхилень у поведінці учнів. Профілактику слід розглядати і як систему колективних та індивідуальних виховних впливів, спрямованих на вироблення імунітету до негативних впливів оточуючого середовища з метою попередження розвитку асоціальної спрямованості особистості і перебудови ставлення особистості до оточуючої дійсності у процесі перевиховання.

     Так, наприклад, можна розглянути завдання антиалкогольного виховання в контексті профілактичної діяльності соціального педагога в школі. До основних завдань профілактичної діяльності, на нашу думку, слід віднести:

• озброєння учнів знаннями про шкідливість алкоголю, про згубні його наслідки, формування у них правильних поглядів на це соціальне зло;
• вироблення в учнів певних психологічних "гальм", які б стримували їх у сприятливих для вживання алкоголю умовах;
• прищеплення школярам непримиренного ставлення до фактів вживання спиртних напоїв своїми ровесниками, залучення учнів до боротьби з цим злом;
• своєчасне виявлення тих, хто періодично вживає спиртні напої, проведення з ними індивідуальної виховної роботи, спрямованої на подолання цієї негативної звички.

     Зміст антиалкогольної виховної роботи соціального педагога полягає в наступному:

     1) подання в учнів неправильного уявлення про нібито позитивні властивості алкоголю;

     2) розкриття негативного впливу алкоголю на організм людини, її здоров'я;

     3) розкриття негативного впливу алкоголю на психіку людини, навчальну діяльність школярів.

     Методика  антиалкогольної виховної роботи:

     а) у процесі вивчення навчальних дисциплін  і виявлення виховних можливостей кожного предмету в плані антиалкогольного виховання і їх реалізація на уроках;

     б) антиалкогольне виховання у позаурочний  час: використовуються загально-свідомі форми і методи виховної роботи (бесіди, лекції, диспути, конференції і інші), але при цьому мають на увазі таке:

    - підбирають фактичний матеріал, який викликав би негативні  емоції до алкоголю;

    - вивчають ставлення учнів до  цього соціального зла і враховують його під час проведення виховного заходу;

    - особливу роль відіграє і власна  позиція вчителя до алкоголю [25].

     Вважаємо, що профілактичну роботу варто будувати на базі вивчення причин відхилень у поведінці; планування профілактичної роботи на основі педагогічної діагностики і прогнозування, з урахуванням специфіки школи, рівня розвитку колективу; необхідності залучення важковиховуваних школярів у систему діяльності, зокрема, суспільно корисної продуктивної праці; участі громадських організацій самоврядування в профілактиці педагогічної занедбаності школярів; використання індивідуального підходу в профілактиці правопорушень школярів; необхідності координації взаємодії школи, сім'ї та громадськості у-попередженні і подоланні відхилень у поведінці школярів.

     Отже, слід зазначити, що профілактична робота з попередження адитивної поведінки  неповнолітніх соціальним педагогом  в загальноосвітній школі, має враховувати  не лише індивідуальні та типологічні  особливості дітей, а повинна  спиратися на особливості того середовища, в якому живе дитина. 

      2.2. Аналіз проведення соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми з профілактики адиктивної поведінки в загальноосвітній школі

 

     Соціально-педагогічна  робота з неповнолітніми з попередження шкідливих звичок і профілактики адиктивної поведінки з використанням методів соціальної та соціально-педагогічної роботи була проведена у середній, загальноосвітній школі № 81 м. Запоріжжя з учнями 7, 8 та 9 класів.

     Дослідження було проведено протягом 2009-2010 навчальних років у місті Запоріжжі. Всього було опитано 40 респондентів віком від 13 до 16 років:10 - віком 13 років;10 – віком 14 років; 10 - віком 15 років; 10 - віком 16 років. Експеримент містив констатуючий та формуючий етапи.

     На  констатуючому етапі нами було проведено опитування неповнолітніх, інтерв’ю з лікарями-наркологами, представниками громадських організацій міста, чия діяльність спрямована на реалізацію профілактичних заходів з адиктивної поведінки дітей та молоді.

     Основним  завданням опитування було вивчення думки неповнолітніх про основні напрями роботи з профілактики наркотизму та формування здорового способу життя.

     Опитувальник для неповнолітніх включав як запитання закритого типу, де респондент міг обрати з декількох варіантів відповідей той, що найкращим чином відображає його думку, так і запитання відкритого типу, на які можна було відповідати у довільній формі.

     Для вивчення ступеня залучення неповнолітніх у різноманітні профілактичні заходи до опитувальника було включено питання про участь молоді в зазначених заходах: пропаганда здорового способу життя, профілактика наркоманії (таблиця 2.1).

     В середньому 20% опитуваних визначили, що вони можуть пригадати захід щодо пропаганді здорового способу життя, в якому брали участь. 20% неповнолітніх пригадали захід з профілактики наркоманії, в якому особисто брали участь.

     Таблиця 2.1.

Розподіл  відповідей респондентів на запитання: «Чи можете ви пригадати який-небудь захід, в якому ви брали участь протягом останніх 12 місяців?»

 

     На  малюнку це має такий вигляд.

     

     Рисунок 2.1. - Середній показник участі у профілактичних заходах неповнолітніх. 

     Таким чином, більш ніж 80% опитаних неповнолітніх не змогли пригадати будь-який профілактичний захід, у якому вони брали участь протягом останнього року. Це є свідченням неохопленості великого числа молоді та неповнолітніх профілактичною діяльністю і пропагандою здорового способу життя. В основному всі профілактичні заходи спрямовані на підлітків 14-16 років. Це учнівська молодь, тому їх легше охопити за допомогою навчальних закладів. Поза увагою профілактики залишаються молоді чоловіки і дівчата 17 років.

     Серед заходів щодо профілактики наркоманії, що змогли пригадати респонденти, найчастіше згадуються традиційні форми профілактичної роботи з молоддю (Таблиця 2.2)

     Таблиця 2.2.

Розподіл  відповідей на питання: «Яким саме був  профілактичний захід?»

(% тих, хто брав участь у заходах)

             

     Привертає увагу і викликає стурбованість  велика кількість молоді, яка, хоч  і брала участь у наведених  заходах, проте не пам'ятає, що саме це було. Це можна пояснити, насамперед, формальним ставленням деякої частини молоді до заходів, що проводяться в навчальних закладах, зокрема вчителями і викладачами. З іншого боку, це може служити показником якості проведеного заходу, його впливу на молодих людей.

     Хто ж, на думку молоді, проводить такі заходи? Результати відповідей на це питання подані в таблиці 2.3.

     Таблиця 2.3

Розподіл  відповідей на питання: «Хто саме проводив профілактичний захід?»

 

Продовження табл. 2.3.

 

     Таким чином, найбільш поширеними формами  профілактичних заходів у середовищі неповнолітніх є лекції і виховні заходи.

     Слід  також відзначити той факт, що поряд зі спеціалізованими суб'єктами значну роль у проведенні профілактичних заходів відіграють неспеціалізовані суб'єкти профілактики наркотизму (вчителі й адміністрація навчальних закладів).

     До  опитувальника було включено серію питань відкритого типу, метою яких було визначення суб'єктивних вражень молоді від особистої участі в різноманітних заходах щодо профілактики наркотизму. Результати подані в таблиці 2.4.

     Таблиця 2.4.

Розподіл  відповідей респондентів на питання: "Що саме вам сподобалося?",

які зустрічаються  найчастіше