Поліпшення фінансового стану підприємства за рахунок зниження собівартості продукції за асортиментом

 

Стосовно тепловозу 2ТЕ116 намічені два етапи удосконалення  конструкцій основних агрегатів, вузлів і систем, а також показники ефективності таких удосконалень, що наведені в таблиці 2.9.

Закупівельний план на 2012 рік зроблений на основі очікуваного плану виробництва товарної продукції на 2012 рік без урахування матеріальних витрат по кооперованим постачанням для підприємств ТМХ і тепловозів 2ТЕ116 ВАТ «РЖД». На даний момент вантажні перевезення ВАТ «РЖД» виконуються магістральними тепловозами типу ТЕ10 різних модифікацій і тепловозами  2ТЕ116. Концепція ВАТ «РЖД» передбачає створення і освоєння виробництва нових вантажних тепловозів, які повинні відрізнятися високою енергетичною ефективністю при мінімальних втратах на особисті потреби і максимальної енергії на створення тяглової сили, володіти високими протибоксовочними якостями, дозволяючими повністю використовувати сцепну вагу при реалізації тяглової сили. Важливими якостями  тепловозів повинні стати їх висока ремонтоспроможність, зниження витрат на проведення ТО и ТР, збільшення міжремонтних строків.

Разом з тим досягнення таких техніко-економічних показників ефективності на певний період можливо і альтернативним шляхом – поетапним включенням сучасних технічних досягнень в конструкцію серійних тепловозів 2ТЕ116, що добре показали  себе в експлуатації. Вони вже давно вписані в існуючу інфраструктуру депо та ремонтних заводів.

 

2.3. Аналіз фінансового  стану ПАТ «ХК «Луганськтепловоз»

 

Фінансовий аналіз - це спосіб оцінювання й прогнозування  фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської й фінансової звітності й оперативних даних.

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності, а також своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. У ньому знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства з управління фінансовими ресурсами [47, 48].

Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами:

прибутковість роботи підприємства;

оптимальність розподілу  прибутку, що залишився у розпорядженні  підприємства після сплати податків і обов’язкових платежів;

наявність власних фінансових ресурсів не лише мінімально-необхідного  рівня для організації виробничого  процесу і процесу реалізації продукції;

раціональне розміщення основних і оборотних фондів;

платоспроможність та ліквідність.

Якщо підприємство досягає  в цих напрямках необхідних параметрів то фінансовий стан підприємства вважається стабільним. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не отримує прибутку у розмірах, що забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази підприємства та їх соціальної сфери.

Першочерговим завданням фінансової служби підприємства є фінансовий контроль за виконанням планів та завдань по випуску високорентабельної, конкурентоспроможної продукції, за зниженням витрат на виробництво, запровадження режиму економії матеріальних ресурсів та управління виробництвом [40, 42].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої комерційної і фінансової діяльності. Чим вище показники виробництва і реалізації продукції робіт і послуг, нижче їх собівартість, тим вище рентабельність і прибуток, більш кращим є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації відбувається підвищення собівартості продукції, робіт, послуг, зменшення обсягів виробництва і суми прибутку і, як наслідок, - погіршення фінансового стану підприємства та його платоспроможності [42].

На основі аналізу  звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причин зміни, які відбулися, сильні й слабкі сторони підприємства й резерви поліпшення фінансового стану підприємства в перспективі [35].

Із цією метою підприємство повинне розробити свою фінансову політику, що підкоряється потребам внутрішнього менеджменту.

Аналіз фінансового  стану підприємства закінчують комплексною  його оцінкою. При аналізі фінансового стану підприємства після комплексної оцінки розробляють заходи щодо поліпшення фінансового стану, звертаючи особливу увагу на розробку фінансової стратегії підприємства на перспективу й у найближчі періоди [33].

Аналіз фінансового  стану підприємств здійснюється в основному по даним річної й квартальної бухгалтерської звітності й у першу чергу за даними бухгалтерського балансу.

Основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового  стану  становить бухгалтерська звітність, що є єдиною для організацій всіх галузей і форм власності. Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Основою П (З) БЗ №1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 1 Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку [33, 35].

Інформаційною базою  для оцінки фінансового стану  підприємства є дані:

балансу ( форма №1);

звіту про фінансові  результати ( форма №2);

звіту про рух грошових коштів ( форма № 3);

звіту про власний  капітал ( форма № 4).

Прийняте угруповання  дозволяє здійснити досить глибокий аналіз фінансового стану підприємства.

Це угруповання зручне для «читання балансу», під яким розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства і його фінансовим станом безпосередньо по бухгалтерському балансу.

При читанні балансу  з'ясовують характер зміни підсумку балансу і його окремих розділів статей, правильність розміщення коштів підприємства, його поточну платоспроможність і т.п. [38].

Читання балансу, звичайно, починають із установлення зміни  величини балансу за аналізований період часу. Для цього підсумок балансу на початок року порівнюють із підсумком балансу на кінець періоду.

Горизонтальний аналіз означає зіставлення статей балансу  й обчислювальних по них показників на початок і кінець одного або декількох звітних періодів. Він допомагає виявити відхилення, що вимагають подальшого вивчення. При горизонтальному аналізі обчислюють абсолютні й відносні зміни показників. Зіставлення дозволяє визначити загальний напрямок руху балансу. У звичайних виробничих умовах збільшення підсумків балансу оцінюють позитивно, а зменшення - негативно [38].

Після оцінки динаміки зміни балансу доцільно встановити відповідність динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва й реалізації продукції, а також прибутку підприємства.

Більш швидкий темп росту обсягу виробництва, реалізації продукції й прибутку в порівнянні з темпом росту суми балансу вказує на поліпшення використання коштів. Для встановлення темпів росту обсягу виробництва,  реалізації продукції й прибутку використовують дані підприємства про виробництво продукції, звіт  про фінансові результати й баланс.

Для характеристики ділової  активності використовуються  показники  фондовіддачі, матеріалоємності, продуктивності праці, оборотності оборотного капіталу, власного капіталу й ін.

Крім з'ясування спрямованості  зміни всього балансу, варто з'ясувати  характер зміни окремих його статей і розділів, тобто здійснити подальший  аналіз по горизонталі. Позитивної оцінки заслуговує збільшення в активі балансу коштів, цінних паперів, короткострокових і довгострокових фінансових вкладень і, як правило, основних коштів, капітальних вкладень, нематеріальних активів і виробничих запасів, а в пасиві балансу - підсумку першого розділу й особливо суми прибутку, резервного фонду, фондів спеціального призначення. Як правило, негативної оцінки заслуговує різкий ріст дебіторської й кредиторської заборгованості в активі й у пасиві балансу. У всіх випадках негативно оцінюють наявність і збільшення по статтях «збитки» і «резерви по сумнівних боргах» [36, 38].

Читання цих статей балансу  дозволяє зробити деякі висновки про фінансовий стан підприємств. Так, наявність збитків свідчить про  нерентабельність даного підприємства. Якщо підприємство є планово -збитковим, то суму збитку варто зіставити із плановою величиною й із сумою збитку попереднього балансу. Це дозволяє виявити сформовану тенденцію. Наявність сум по статті «Резерви по сумнівних боргах» свідчить про наявну прострочену дебіторську заборгованість за товари, роботи або послуги або по інших її видах [38].

У процесі подальшого аналізу балансу вивчають структуру  коштів підприємств і джерел їхнього утворення (аналіз по вертикалі).

Вертикальний аналіз - це вираження статті (показника) через  певне процентне співвідношення до відповідної базової статті (по базовому показнику). За допомогою вертикального аналізу виявляють основні тенденції й зміни в діяльності підприємства.

Структура активу балансу  складається з наступних показників: майно підприємства; основні кошти та інші необоротні активи (у відсотках до всіх коштів); матеріальні оборотні активи (у відсотках до оборотних коштів); кошти й короткострокові фінансові вкладення (у відсотках до оборотних коштів).

За цими показниками, насамперед, визначають тенденції зміни оборотності всіх коштів майна підприємства, його виробничого потенціалу.

При визначенні тенденції зміни оборотності коштів підприємства, крім оцінки зміни показника загальної оборотності коштів підприємства обчислюють співвідношення прибутку від реалізації й середньою вартістю балансу, вивчають співвідношення динаміки необоротних і оборотних коштів, а також використовують показники мобільності всіх коштів підприємства й оборотних коштів.

Структура джерел коштів підприємства (пасив) містить у собі наступні показники: джерела коштів - усього; джерела власних коштів; власні оборотні кошти; позикові кошти; кредити й позикові кошти; кредиторська заборгованість; доходи й резерви підприємства.

Дані про структуру  джерел господарських коштів використовуються насамперед для оцінки фінансової стабільності підприємства, його ліквідності й платоспроможності. Фінансова стабільність підприємства характеризується коефіцієнтами: власності, позикових коштів, співвідношення позикових і власних коштів, мобільності власних коштів, співвідношення необоротних коштів, сумою власних коштів і довгострокових пасивів.

Ліквідність балансу  оцінюють за допомогою спеціальних  показників, що виражають співвідношення певних статей активу й пасиву балансу або структуру активу балансу. Під ліквідністю розуміють можливість реалізації матеріальних і інших цінностей і перетворення їх у кошти.

У більшій мірі в міжнародній практиці використовуються наступні показники ліквідності: коефіцієнт абсолютної ліквідності;  проміжний коефіцієнт покриття й загальний коефіцієнт покриття. При обчисленні всіх цих показників використовують загальний знаменник - короткострокові зобов'язання, які обчислюються як сукупна величина короткострокових кредитів, короткострокових позик, кредиторської заборгованості.

Більш докладно розглянемо аналіз фінансового стану  ПАТ «ХК «Луганськтепловоз». В першу чергу проаналізуємо баланс підприємства за допомогою горизонтального і вертикального аналізу (табл. 2.10), (Додаток Б ).

Горизонтальний аналіз показав, що валюта балансу на кінець 2011р. збільшилась на 54,90 % або на 218128 тис. грн. В активі балансу вартість нематеріальних активів збільшилась на 43 тис. грн., виробничих запасів на 45321 тис. грн. або на 61,01 %. Вартість векселів одержаних та фінансових інвестицій залишилась на тому ж рівні.

Сума оборотного капіталу склала 404214 тис. грн., що на 85,19 % більше ніж на початок 2012р. Позитивними змінами у структурі оборотного капіталу є ріст грошових коштів в іноземній валюті  зі 146 до 17889 тис. грн.

Також ми бачимо зростання  дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 37,11 %, та за виданими авансами на 52057 тис. грн.

Зменшилась дебіторська  заборгованість за розрахунками з бюджетом на 19,77 % та із внутрішніх розрахунків  на 70,03 %, інша поточна дебіторська  заборгованість – на 49,43 %.

В пасиві балансу власний капітал зменшився на 9,42 % за рахунок зменшення іншого додаткового капіталу. Позитивним моментом є зменшення непокритого збитку на кінець 2012р. на 1768 тис. грн. (3,68%).

Як ми бачимо, розмір поточних зобов’язань зростає в цілому на 275182 тис. грн., або на 179,05 %. Це сталося за рахунок збільшення заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями  на 38380 тис. грн., за розрахунками по одержаних авансах, бюджетом, зі страхування, з оплати праці. Особливо збільшилась сума зобов’язань за розрахунками з бюджетом з 914 до 28418 тис. грн.

Сума короткострокових кредитів банків та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зменшилась на 7,13 % та 15,74 % відповідно.

Застосовуючи методику вертикального аналізу балансу, ми з’ясували, що найбільшу питому вагу в структурі активу балансу займають поточні активи 65,69 % на кінець періоду. В структурі поточних активів найбільшу частину складають виробничі запаси 19,44 %, дебіторська заборгованість за власними авансами 11,19 %, незавершене виробництво 10,68 %, готова продукція 7,63 % та інші оборотні активи 7,06 %.

Проаналізувавши джерела  формування майна ХК «Луганськтепловоз» бачимо, що найбільшу частку складають  залучені кошти. На власний капітал  приходиться менш 22,78 % від валюти балансу. Тобто підприємство не має власних коштів для розвитку господарської діяльності.