Повышение эффективности управления потоковыми процессами

 

     Таблиця побудована таким чином.

     1. Розрахованj середньомісячний вжиток за даними про витрачання матеріалів в передплановому періоді. 

     2. Визначено стандартне відхилення і варіацію вжитку по кожному найменуванню матеріалу. 

     3. Всі матеріали розподіленj у міру убування коефіцієнтів варіації. 

     4. Проведено підсумовування матеріалів відповідно до зростання коефіцієнтів варіації.

     Результати xyz-аналізу представлені в таблиці. 2.6 і показані графічно на рис. 2.6. 
 

     Таблиця 2.6

     Підсумки  XYZ – аналізу 

 
 

       

     Варіація 

     попиту 
 
 
 
 
 
 
 

           Питома вага матеріалу  в загальній номенклатурі

     Рис. 2.6. Крива Лоренца

     XYZ-аналіз служить допоміжним засобом при підготовці рішень по вдосконаленню планування матеріального забезпечення виробництва. 

     Для матеріалів класу X можна рекомендувати закупівлі відповідно до планової потреби синхронній їх витраті у виробництві, для класу Y – створення запасів, а для класу Z – придбання у міру виникнення потреби. 

     2.3. Ефективність управління потоковими процесами на підприємстві ТОВ «Хлібокомбінат Бурозьський»

     У сучасних умовах виробничий процес організується  і реалізується з головною метою: задоволення ринкових потреб в товарі (зовнішня мета) і здобуття підприємством  на цій основі максимального прибутку (внутрішня мета).

     Проблема  оцінки ефективності будь-якого здійснюваного  людиною процесу і, в першу  чергу, процесу виробництва, була і  залишається однією з актуальних економічних проблем.

     Наукові дискусії про теоретичні, методологічні, методичні і прикладні аспекти  цієї проблеми ведуться багато десятиліть. Не припиняються вони і в наші дні.

     Основу  роботи будь-якого підприємства складають процеси, що відбуваються з матеріальним, фінансовим, інформаційним, кадровим та іншими. Ефективність роботи підприємства залежить від ефективності управління сукупністю потокових процесів.

     Проте запропоновані в літературі методичні  підходи до оцінки ефективності не відображають складного взаємозв'язку і взаємозалежності потокових процесів, внаслідок чого їх вживання даватиме некоректну оцінку дійсності. Тобто, питання критеріїв і методики оптимізації потокових процесів вимагають подальшого опрацювання по наступних напрямах: по-перше, необхідна постановка завдання оптимізації в умовах ринкової невизначеності; по-друге, оптимізація потоків повинна передбачати знаходження оптимального рівня відповідності потоків.

     Таким чином, рішення в галузі управління потоковими процесами будуть більш обгрунтованими, якщо вони ґрунтуватимуться на оцінці матеріальних, фінансових і інформаційних потоків за допомогою інтегрального показника «коефіцієнт адекватності потокових процесів «віртуальному» потоку відповідності»[5, с. 74].

     «Віртуальний» потік відповідності необхідно  представляти як оптимальну траєкторію з позиції особи, що приймає рішення, як вектор аттракторов, – нормативних (цільових) значень приватних (локальних) показників оцінки потоків. Аттрактор  є характеристикою кращого стійкого стану відповідності потоків, до якої як би притягуються менш стійкі фактичні стани.

     Нормативного  значення приватних показників необхідно  набувати як виходячи з вимог традиційних  методик оцінки фінансового стану, так і розраховувати з врахуванням  специфіки підприємства.

     Ефективність  розраховуємо для хліба пшеничного.

     Коефіцієнт  адекватності (відповідності) потокових  процесів може бути представлений у  вигляді коефіцієнта запізнювання:

                                                           

                            |= 1 - ,                        (3.3)

     – фактичне запізнення між фінансовим і матеріальним потоками, днів;

      оптимальне запізнення між фінансовим і матеріальним потоками, днів;

      - неузгодженість потокових процесів, днів.

     К_відп = 1 - |2-3|/3    = 0,67

     Критерієм оптимізації запізнювання мають  бути інтегральні витрати. Вони складаються  з витрат на узгодження потоків і  втрат в потоковій системі.

     Витрати на узгодження потоків включають  витрати по підтримці вкладень в  запаси і дебіторську заборгованість.

     Величина  втраченого доходу, або так звані  втрати, від іммобілізації засобів, вкладених в запаси, визначається розміром засобів, що відкликаються із звороту, часом відвернення і нормою прибутку підприємства:

     = Q*H_пр ,                                               (2.4)

     де y₁ – витрати з підтримки вкладень в запаси, грн.;

     Q – середня величина бажаного запасу готової продукції, яке підтримується на складі, грн. на рік;

     Н_пр – норма прибутку підприємства. 

     У широкому сенсі норма прибтку виконує роль індикатора альтернативного вкладення засобів: банківський депозит, коштовні папери, інші товарні напрями аналізованого підприємства. У представленій моделі прийнятий останній варіант.

     Бажаний («нормальний») запас готової продукції  повинен відповідати сталому  рівню ділової активності підприємства, тобто:

                                        Q = υ * I_гп ,                                                 (2.5)

     де  ν – коефіцієнт відносного запасу на заводі, що зв'язує рівень бажаного запасу товарів з середнім темпом продажів за рік. Він визначається числом днів, протягом яких середній темп продажів в кредит може бути забезпечений за рахунок «нормального» запасу товарів, дні/дні в році;

     I_гп – інтенсивність постачання готовій продукції в кредит, грн. на рік.

     Q = 3* 25204 = 75612 грн. на рік

     Витрати по підтримці вкладень в дебіторську  заборгованість є втрати від іммобілізації  капіталу в дебіторській заборгованості і можуть бути представлені таким  чином:

                                У₁₂ = I_гп*/365 * _пр ,                        (2.6)

     де  y₁₂ – витрати по підтримці вкладень в дебіторську заборгованість, грн.;

     t_зап – запізнювання оплати споживачем поставленої продукції, дні;

     Зат_{(зм)1грн} – питома вага змінних витрат;

     Н_пр –норма прибутку підприємства.

     У₁₂ = 25204*2/365* 0.59*25204 = 59090655,09 грн на рік

     З врахуванням запізнювання оплати як ключової характеристики споживчої  цінності продукції втрати в потоковій  системі виробника повинні включати витрати від так званого «відходу покупця».

     Ефект «відходу покупця» є величиною недоотриманого прибутку унаслідок незадоволення  ринкових потреб покупця, коли його не влаштовує запропоновані підприємством системи оплати і знижок.

     Очевидно, що при скороченні терміну запізнювання кількість покупців, що пішли, збільшується. Функцію витрат від «відходу покупців»  можна представити у вигляді:

                                          У₂= m * n *_пр,                                                  (2.7)

     де  у₂ – втрати від «відходу покупця», грн. в рік;;

     Н_пр – норма прибутку підприємства;

     m – середній об’єм продаж в кредит на одного покупця, грн./покупець;

     n – число покупців, що пішли необслужені за аналізований період часу, покупців в рік.

     У₂ = 21900*1*25204 = 551967600 грн. на рік

     Таким чином, сумарні втрати в потоковій  системі складуть:

                                          у = у1 + у2 → min,                                             (2.8)

     де  у – інтегральні витрати на погодження потоків;

     у₁ – витрати на погодження потоків;

     у₂ – втрати підприємства від неузгодженості потоків.

     Таким чином, маємо наступне оптимізаційне  завдання: знайти запізнювання між  матеріальним, що виходить, і вхідним  фінансовим потоками, що визначає оптимум  цільової функції – критерію функціонування підприємства (у = у1 + у2 → min) з урахуванням формул:

      у = ν*I_гп+I_гп*/365* *_пр + m*n*_пр        min, (2.9) 

      у = 3 * 25204 * 54090 + 25204 * 2 / 365 * 0,59 * 504090 + 21600 * 1 * *504090 = 19085594216,36 грн                   min

     Таким чином, цільовою функцією оптимізації  в теорії потокових процесів має  бути мінімізація інтегральних витрат на організацію відповідності матеріальних і фінансових потоків, під якою слід розуміти оптимальне запізнення потоків в системі «промислове підприємство – середовище». Інтегральні витрати складаються з витрат на узгодження потоків і втрат в потоковій системі (рис. 2.7).  

     

     

     

     

       
 
 

     Рис. 2.7. Складові витрат на узгодження матеріального  та фінансового потоків при запізненні виплати

     Склад витрат залежить від вигляду запізнення: по-перше, запізнення оплати, коли готова продукція реалізується з відстроченням оплати; по-друге, запізнеання постачання, коли продукція реалізується по попередній оплаті.