Методи оцінки фінансового потенціалу розвитку торговельного підприємства та напрями їх вдосконалення

3.Які дії  потрібно використовувати щоб  здійснити своє сприймання фінансового  піднесення, підтримування спроможності  до трансформації і покращення?

4. Для того  щоб задовольнити потреби акціонерів,які  потрібно проводити удосконалення  у бізнес процесах?

Відповіді на ці питання допоможуть визначити чотири стратегічні перспективи. Згідно із ЗСП перспективою називається категорія показників ефективності.. Для оцінки фінансового потенціалу підприємства ЗСП використовує чотири стандартні перспективи: фінанси; клієнти; внутрішні бізнеспроцеси; навчання та зростання. Перспектива «фінанси» показує, як підприємство буде підвищувати свою акціонерну вартість і приносити користь своїм власникам У рамках цієї перспективи основними критеріями ефективності є показники фінансового менеджменту.       Перспектива «клієнти» показує, який вигляд підприємство має з погляду своїх клієнтів і характеризує його ринкове становище. У рамках поданої перспективи виявлення основних критеріїв ефективності є досить непростим завданням, яке вимагає детального аналізу потреб. Так, цінність для клієнтів може становити досить ве лика кількість показників. Перспектива «внутрішні бізнес процеси» значною мірою визначається перспективою «клієнти», ідентифікує основні процеси, що підлягають удосконаленню та розвитку з метою збільшення конкурентних переваг. Ефективність бізнес процесів визначає цінність пропозиції підприємства, від якої залежить кількість залучених клієнтів і кінцевий фінансовий результат.    Перспектива «навчання та зростання» відображає найбільш важливі елементи культури, технології та навичок персоналу підприємства, які необхідні для досягнення певногорівня внутрішніх процесів . Великий практичний інтерес становить визначення складових ЗСП оцінки фінансового потенціалу підприємства, набір яких регламентований у функціональному стандарті ЗСП. Відповідно до стандарту, у кожному конкретному підприємстві повинні бути визначені шість складових системи.

1.Фінансові  виміри представляють  собою фундаментальну  частину збалансованості загальної  і фінансової стратегії у системі  оцінки фінансового потенціалу. Фінансові виміри визначають  які необхідно під час виконання  фінансової і загальної стратегії  враховувати інтереси   а також  встановлюють  суб’єктів.

2.Фінансові  завдання – це фінансова стратегія , що сформована з урахуванням  спільної стратегії підприємства, тобто складові її частини. У  фінансових завданнях описується  ціль суб’єкта яку він перед  собою поставив для досягнення  успіху.

3.Показниками  називаються лічильні індикатори,що  відтворюють  хід виконання фінансових  доручень. Визначення форми  у  якій будуть реалізовані фінансові  доручення зумовлюють показники.

4.Цільові  фінансові значення – це характеристика  фінансового потенціалу підприємства  що виражається для кожного  з показників у кількісному  значенні. При визначенні фінансової  цілі створються точні метричні  значення, а коли відбулось досягнення цілей фінансової стратегії  то вони забовязані мати показники.

5.Всі фінансові  завдання на основі логічного  ланцюга  між собою тісно пов’язані  тобто причинно-наслідкові зв’язки. Коли відбувається поєднання  фінансових завдань і зв’язків  то між ними утворюють карту  фінансової стратегії підприємства.

6.Стратегічні  ініціативи представляють собою  досягнення встановлених завдань  через дії або програми дій  з реалізації фінансової стратегії.

Вони довершують неодмінний зв’язок між цілями фінансової стратегії підприємства й оперативними дорученнями. Тобто, послідовність і структурованість ЗСП створює досконалу модель оцінки фінансового потенціалу підприємства, що дозволяє застосовувати її як для фінансових цілей підприємства, так і в домовленостях лінійних підрозділів.

       Отже, фінансовий потенціал —  це  найважливіша характеристика  ефективності фінансово господарської  діяльності та надійності підприємства. Який визначає конкурентоспроможність  підприємства та його потенціал  у ділових стосунках,

є основою ефективної реалізації фінансових інтересів усіх учасників господарської діяльності. Під оцінкою фінансового потенціалу підприємства слід розуміти визначення величини фінансових ресурсів і можливостей, якими володіє і розпоряджається підприємство, та економічний результат їх ефективного використання. Оцінка та діагностика ФПП повинна бути комплексною, охоплювати всі внутрішньофірмові процеси на підприємстві. Врахування зовнішніх і внутрішніх факторів формування та розвитку є важливим аспектом оцінки ФПП. Адже це дає можливість встановити, наскільки ефективно працює підприємство, чи досягаються поставлені цілі, як зміни й удосконалення в процесі управління впливають на повноту використання ФПП, його ефективність.

1.3  Методичні  та організаційно-економічні засади  формування потенціалу підприємств

           В процесі утворення ринкової економічної системи особливої актуальності  набувають проблеми планування та оптимізації можливостей підприємств довгострокового й поточного характеру. Якщо переглянути  досвід зарубіжних країн, то потрібне створення гнучких виробничо-організаційних систем,  які б миттєво реагували на зміни в навколишньому середовищі. Тож потрібно змінити підходи з приводу створення і  подальшого розвитку вітчизняних підприємств, а головне щодо процесів цілеспрямованого формування їхніх потенціалів. На сьогоднішній день дуже мало приділяється уваги з приводу  щодо процесів формування потенціалу підприємства. Є багато факторів , які призводять до втрати потенціалу, серед яких : кризова ситуація національної економіки і окремих підприємств, які відбуваються через неповне використання виробничих потужностей, накопичення запасів матеріалів і готової продукції більше норми, скорочення чисельності працівників,зниження їхнього кваліфікаційного рівня і продуктивності праці.

            Ще й до сьогодні процесам  формування потенціалу підприємства не завжди приділяють належну увагу. Кризовий стан національної економіки та окремих підприємств, що супроводжується недовикористанням виробничих потужностей, нагромадженням понаднормативних запасів матеріалів і готової продукції, скороченням чисельності працівників, зниженням їхнього кваліфікаційного рівня і продуктивності праці та іншими негативними явищами, закономірно призводить до втрати потенціалу. Нагадаємо, що розмір і структура потенціалу сучасних виробничо-комерційних організацій формуються за рахунок нагромаджених за радянських часів основних фондів, земельних ділянок, технологій і т. д. Хаотичність процесів розвитку і не контрольованість кризових тенденцій на макрорівні спричинили руйнацію струк потенціалу, що виявилося в порушенні пропорцій між основними елементами соціально-економічних систем сучасних під-поиємств. У свою чергу, багаторівнева деформація пропорцій та зв'язків між складовими виробничих, соціальних, комерційних та інших підсистем підприємств зумовила мультиплікативність дезорганізації та ініціювала наступний виток кризових загальносистемних змін.

         Формування  потенціалу підприємства під  час цього процесу відбувається  вияв підприємницьких можливостей, побудова  чітких організаційних  дій для стійкого розвитку. Формування  потенціалу підприємства є складно  економічною системою і характеризується  питомими для неї властивостями. За тим як формується потенціал  підприємства  відбувається розподіл  на такі аксіоми:

• потенціал підприємства представляє собою складну систему ,яка складається з простих характеристик її елементів і елементи можуть замінювати один одного.
• Формування потенціалу підприємства не можливо утворити на основі автоматичного додавання так як він є динамічною фракцією;
• Коли формується потенціал підприємства , тоді починає діяти закон синергії його елементів;
• Потенціал підприємства може незалежно перемінюватись з виявленням нових складових частин у вищих формах його вираження;
• Щоб було найкраще співвідношення між елементами потенціалу підприємства,то потрібно одночасне функціонування так як можливості підприємства не можуть бути розкриті порізно;

Діяльність і піднесення підприємства прямо пов’язано з елементами запасу, вони проходять через фізичне і техніко-економічне старіння, а от з іншої сторони уразливі до успіхів науково-технічного піднесення. Продукція і послуги , які виробляються на підприємстві повинні бути тотожними базі потенціалу підприємства.

Закон синергії – один з найголовніших законів організації який пояснює: існує набір елементів для організацій, фірм ,підприємств , при якому потенціал буде  дуже малим , або навпаки буде суттєво більшим. Синергія може давати пряму і опосередковану користь:

Опосередкована користь – це зміна ціни підприємства  прибутку або відбувається зростання вартості потенціалу підприємства.

До опосередкованої користі відноситься: підприємство на всю силу використовує потенціал підприємства і при цьому йде зростання  грошових потоків у чистому вигляді.

 При операційній синергії  за рахунок  поєднання маркетингового, фінансового,логістичного потенціалів  відбувається економія на операційних  затратах. Економія за найкращого  формування потенціалу організаційної  системи управління – це буде  управлінська синергія.

При фінансовій синергії відбувається економія за рахунок переінакшення фінансового потенціалу підприємства  до його формування.

Хід оптимізації побудови потенціалу підприємства слід впроваджувати по таким  етапам:

На 1 етапі: формулювання цілей підприємства, для його підрозділів, окремих видів діяльності.

2 етап потрібно обов’язково  погоджувати з 1 етапом, на якому  формулюються важливі для кожної  цілі набір стратегічних ресурсів.

На 3 етапі потрібно провести оцінку альтернативних видів наборів ресурсів а також їх комбінацій і в кінці зробити висновок.

На 4 етапі потрібно розподілити раціонально обмежені ресурси , визначити куди їх краще направити , щоб в подальшому вбезпечити для себе високий рівень конкурентоспроможності резервів підприємства.

5 етап: завершальний на якому  необхідно оцінити отриманий  результат.

    Переглянувши роботи  з проблем формування потенціалу  підприємства  по вивченню праць  як  вітчизняних так і іноземних  науковців , можна зробити висновок  про недостатню кількість вивчень  системного характеру. Адже більшість  звертають свою увагу на один  аспект складного поліморфного  явища , наприклад:маркетинговому, трудовому, виробничому потенціалі. Якщо взяти  у загальному вигляді , то всі  економічні ресурси які повністю  або частково залучені до господарського обороту – можна визнавати частинами потенціалу. В зарубіжній літературі можна зустріти як вони вирізняють  з єдиної системи лише один найголовніший елемент. І побудова такого вибору  за ієрархічним принципом ,а покладається вона на систему цільових орієнтирів. Іншими словами таке бачення реалізує цільовий підхід до оцінки ефективного функціонування підприємств. Основна складність при формуванні потенціалу підприємств - аналіз процесів , при якому відбувається дослідження усіх компонентів  у динаміці та взаємозв’язку.

      Отже, без аналізу  складових  та комплексу зв’язків  не можуть бути розкриті закономірності  формування і  піднесення потенціалу.

Згадаємо, що до структури потенціалу підприємства  відноситься організація елементів потенціалу , яка розкриває будову, елементний склад а також принципи формування і піднесення. На основі цього поняття структура потенціалу  має визначатись  такими основними рисами: витримка, стабільність, гнучкість,пропорційність,збалансованість. Є два види у системі підприємства:

1.Формулювальні – це закони  розвитку , при якій відбувається  перехід системи  в інакший  високоякісний стан.

2.Регулювальні – це закони  діяльності ,які покращують стабілізації  вже наявного рівня якості  системи.

     Також важливим буде  вказати , що в кожного підприємства  основою загальносистемного потенціалу  є виробничий потенціал або  як ще його називають операційний. Вітчизняні науковці приділяли  свою увагу  трактуванням цих  питань. Умовну  роль живої праці, споруд, устаткування,фінансових ресурсів  розкриває стійкість операційних  процесів, а також визначається  структурно-функціональні характеристики  нових підприємств за допомогою  специфіки виробництва. За допомогою  здобутків  цільових орієнтирів ,як розвивається підприємство  у бізнесі можна виділити : машино, трудо, матеріало, енергогодомінаційні.

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ РОЗВИТКУ  ПАТ «ЖИТОМИРСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД «РУДЬ»

2.1. Організаційно-економічна  оцінка ПАТ «Житомирський маслозавод  «РУДЬ»

Понад 10 років всім відома в Україні та поза її межами компанія «Рудь» є визнаним лідером ринку морозива й заморожених продуктів. Використання підприємством нових технологій та інноваційних підходів до роботи, міцні партнерські зв’язки, вірність традиціям допомагає  завжди та в усьому бути попереду, хоча й підприємство має чимало конкурентів.

ПАТ «Житомирський маслозавод «РУДЬ» створено в 1981 році. До 1976-го року на території, де сьогодні працює підприємство знаходився Житомирський м'ясокомбінат. Протягом п’яти років по 1981 рік відбувалась комплексна реконструкція приміщень підприємства. З цього моменту поступово вводились в дію цехи по виробництву тваринного масла, сухого знежиреного молока, морозива. У 1996 році шляхом приватизації «Житомирський маслозавод» перетворився в ПАТ «Житомирський маслозавод».

Сьогодні підприємство спеціалізується на виробництві та реалізації вершкового масла, морозива, інших молочних продуктів, картоплі фрі, заморожених овочів, грибів, ягід та тіста.