Методи оцінки фінансового потенціалу розвитку торговельного підприємства та напрями їх вдосконалення

          Під фінансовим потенціалом підприємства  найчастіше розуміється сукупність  фінансових здатностей і резервів  підприємства. При цьому під здатністю  розуміються існуючі фінансові  ресурси, а можливості пояснюють  як течії їх використання. Уразливими місцями подібного підходу до визначення фінансового потенціалу є те, що, по-перше, фінанси аналізуються лише з позиції їх економічних рекомендацій – діапазону залучення, течій розподілу та наслідків використання, по-друге, перспективи (напрямки використання) не конкретизуються еталонами ефективності використання .

        Під фінансовим потенціалом також  розуміється сукупність фінансових  ресурсів, що приймають участь  у виробничо-господарській діяльності  і визначаються можливістю  їх  притягнення для фінансування  наступної діяльності та виконання  чітких стратегічних задумів  підприємства. Таке трактування  фінансового запасу є більш  розширеним по взаємозв’язках  до останніх , але в ньому не  враховується індивідуальний  фактор, тобто ті соціальні відносини, взаємозв’язки, які експортують  процеси притягнення , розподілу, перерозподілу  та вживання фінансових ресурсів  підприємства.

             Більш комплектну характеристику  фінансового потенціалу знаходимо  у     О. Бєлова.  Він вказує, що фінансовий потенціал –  це сукупність фінансових здатностей  та можливостей, які має в своєму  директиві підприємство. При цьому  він конкретизує: здатності –  це всі його фінансові ресурси, а можливості – це, по-перше: механізм, який постачає їх вживання  для досягнення певної мети, по-друге, це ті напрямки, „двері”, які  відкриті для підприємства з  даним потенціалом .В своєму формулюванні  автор відштовхується від самої  сутності фінансів, як системи  суспільних стосунків .У цьому  і полягає їх формулювання, як  своєрідної економічної категорії. При цьому, слід відзначити, що  установлюючи основною ознакою  фінансів систематичність суспільних  відносин, науковці частіше загалом  вказують на їх вторинні характеристики: формування, поділ та використання. З огляду на думку глибинної  сутності, історичної та економічної  позиції фінансів у системі  суспільних відносин їх слід  розглядати як особливе соціальне  явище, що характеризується чіткими  взаємозв’язками. Другими словами, рішення стосовно того як формувати (з яких джерел залучати), яким  чином поділяти(на придбання яких  активів направляти) та як використовувати (на які виробничо-господарські  цілі спрямовувати фінансові ресурси) приймають люди (фахівці).

           Подібним дійством, аналіз щодо  розглянутих підходів визначення  категорії фінансовий потенціал  виразив необхідність простежувати  цю категорію з двох сторін. По-перше, як економічну категорію, яка обумовлюється рекомендацією  наявних фінансових ресурсів, побудова  і склад яких залежить від  стратегічних цілей та фази  життєвого циклу суб’єкта господарювання. По-друге, як соціальну – ту, що  залежить від людського чинника. Запорукою відповідного ступеня  фінансового потенціалу є застосування  як резерву, набавних ресурсів  –сталих , побудованих на довірі, партнерських взаєминах з інвесторами, постачальниками, замовниками тощо.

            Варто запримітити, що саме двоаспектний  підхід до обговорення сутності  фінансового потенціалу потребує  послідовного забезпечення дієвого  механізму щодо найліпшого формування  та вживання  фінансових ресурсів  підприємства з метою досягнення  тактичних та стратегічних цілей  суб’єкта господарювання.

             Фінансовий потенціал – це  сукупність фінансових ресурсів, планомірних на виконання і  нарощування економічного потенціалу  з метою максимізації прибутку. Фінансовий потенціал є опорний  і розкриває можливості підприємства  здобути основні комерційні цілі, та приховані активи, які не  є конкретною перевагою на  даному етапі розвитку підприємства, але в подальшому зможуть принести  вигоди. Оскільки формоутворюючими  частками фінансового потенціалу  є фінансові ресурси, життєздатність  підприємства багато в чому  залежить від його змозі формувати  і ефективно використовувати  фінансові ресурси. Наявність достатнього  обсягу фінансових ресурсів є  потрібною умовою ефективного  функціонування будь-якої підприємницької  структури, незалежно від сфери  і виду діяльності, організаційно-правової  форми бізнесу.

    Фінансовий  потенціал підприємства виконує  суттєву роль:

- відбивається  на управлінський потенціал через  стабільний фінансовий стан для  нарощування стратегічного потенціалу, забезпечення вигідності та рентабельності підприємництва, здійснення ефективних господарських стратегій;

- діє на  виробничий потенціал з точки  зору невимушених фінансових  ресурсів, достатності оплат на  технологічні інновації;

- впливає  на ринковий запас через фінансові  можливості для виконання маркетингових  досліджень, забезпечення гнучкої  цінової політики, важливої ринкової  частки, низьких витрат на збут  та доведення продукції до  споживача.

           Як результат , фінансовий потенціал  утворює ключові направленості  розвитку та продуктивні інструменти  перспективного вживання усієї  фінансової діяльності і відповідає  за ефективне забезпечення руху  грошових потоків від одних  господарюючих суб’єктів до інших. Звичайно , для ефективної діяльності  фінансового потенціалу необхідне  правильне керування ним. Фінансовий  менеджмент забовязаний  при плануванні  фінансових потоків споживати  весь доступний інструментарій, у тому числі орієнтацію на  внутрішні і зовнішні позикові  джерела фінансування. Тому задачею  управління фінансовим потенціалом  підприємства є оптимізація фінансових  потоків з метою максимального  зростання позитивного фінансового  результату. Для цього підприємству  необхідно  розробляти і ефективно  застосовувати відповідні стратегії  фінансування.

           Передумовою виконання управління  фінансовим потенціалом виборює  фінансовий аналіз, основоположним  завданням якого є зниження  неминучої невизначеності, пов’язаної  з аудієнцією майбутніх економічних  рішень. При такому підході фінансовий  аналіз є інструментом управління  фінансовим потенціалом підприємства  у довгостроковому та короткостроковому  вимірі доцільності прийому економічних  рішень здійснення  інвестицій. Відображення  структури, динаміки фінансових  ресурсів як складової фінансового  потенціалу забезпечується агрегованими  показниками ліквідності, рентабельності  активів та фінансової витримки  підприємства. Динамічність показників  характеризує доцільність аналізу  їх зміни з ціллю реалізації  управлінських рішень.

            Вживши весь можливий інструментарій  управління фінансовим запасом  підприємства, виникає і застосовується належна фінансова стратегія. Фінансова стратегія, як засіб управління фінансовими потоками підприємства з метою зростання його вартості за умов збереження фінансової рівноваги, забезпечується найліпшим співвідношенням між довгостроковою і поточною ліквідністю та рентабельністю. Збільшення ринкової вартості підприємства вимагає безперервного надходження капіталу та встановлює спрямованість фінансової стратегії на підняття інвестиційної привабливості підприємства, однією з важливих умов якої є його сталий фінансовий стан.

      На даний час економічні умови, в яких підприємства реалізують  свою діяльність визначеним чином  змінилися, що зумовило виникнення  ряду проблем. З одного боку, підприємствам  надана господарська самостійність, вони самі ухвалюють питання  закупівлі і збуту продукції, визначення масштабу виробництва  і напряму використовування джерел  засобів. З другого боку, для цих  підприємств характерним є високий  ступінь зношеності активної  частини основних запасів , невисокий  рівень продуктивності праці, риси  продукції, що випускається, і як  результат мінливе фінансове  положення.  До числа найвірогідніших причин, які зумовлюють нестійкий фінансовий стан слід віднести:

- падіння  виступу ліквідності;

- незадовільну  структуру майна підприємства;

- виробництво  продукції низької якості;

- вагома  частка простроченої дебіторської  і кредиторської заборгованості;

- недотримання  фінансової рівноваги, а відповідно  нестабільність забезпечення фінансовими  ресурсами підприємства;

- низький  рівень власних джерел;

- нераціональна  побудова і співвідношення активів  і пасивів;

- низький  рівень вживання виробничих потужностей.

      На нашу думку, основними чинниками  успіху у рішенні цих проблем  є:

1. Покращення  фінансового потенціалу за рахунок  зростання вхідних та зменшення  вихідних грошових потоків. Прирости  розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:

- збільшення  виручки від реалізації.

 Щоб посилити  обсяги реалізації, треба щонайбільше  посилити збутову діяльність  підприємства. Заохотити збут можна  всякими методами. Бажаний результат  можна одержати наданням знижок  покупцям, помірними скорочення  цін, застосуванням загальнодоступної  ї реклами.

Зменшення вихідних грошових потоків можливе за рахунок:

- зниження  витрат, які відносяться на собівартість  продукції;

- зниження  витрат, які приховують за рахунок  прибутку.

2. Мобілізація  внутрішніх резервів. Це:

- проведення  реструктуризації активів підприємства;

- сукупність  заходів, пов'язаних зі зміною  структури та складу активів  балансу;

- трансформація  в грошову форму наявних матеріальних  та фінансових активів підприємства.

3. Врахування  впливу конкуренції.

4. Необхідність  найкращого розподілу й перерозподілу  фінансових ресурсів.

5. Опрацювання  й аудієнція рішень по досягненню  чіткого компромісу між вимогами  прибутковості, надійності й ліквідності  капіталу підприємств.

6. Регулювання  структурних трансформацій у  фінансовому потенціалі.

7. Вживання  методів адміністративного впливу  на фінансові ресурси.

        Отже, значною складовою функціонування  підприємства має бути продуктивний  стан фінансового потенціалу, оскільки  він є основою створення й  розвитку стійких конкурентних  привілеїв підприємства на основі  формування особливих комбінацій  ресурсів і високих компетенцій. Головною задачею управління  фінансовим потенціалом підприємства  є оптимізація фінансових потоків  з ціллю максимального збільшення  позитивного фінансового результату. Для цього підприємство забовязане  мати правильно складений фінансовий  план своєї роботи. Покращення  фінансового потенціалу можливе  шляхом підвищення результативності  розтановки та застосування ресурсів  підприємства. При цьому забезпечується  розвиток виробництва чи інших  сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів, при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності.

У науковій літературі до фінансового потенціалу відносять як обсяг всіх існуючих фінансових ресурсів підприємства ,так і можливість їх ефективного розподілу .У обмеженому розумінні рівняють фінансовий потенціал з потенційними фінансовими показниками виробництва в широкому – з відносинами, що утворюються на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату. Як бачимо, найбільш розповсюдженим є ресурсний підхід до визначення сутності фінансового потенціалу, менш поширеним – ототожнення його з показниками стабільності фінансового становища  підприємства. Дослідження положень наукових робіт щодо сутності «фінансового потенціалу підприємства» допустили систематизувати їх за підходами трактування визначення цього поняття.

      Менш розповсюдженим підходом  є ототожнення фінансового запасу  підприємства із показниками  надійності його фінансового  стану – ліквідності, фінансової  стійкості,платоспроможності і т.п  Проте жодне із представлених  визначень не можна вважати  «довершеним», з тієї причини, що:

по-перше, в одних визначеннях науковці ототожнюють фінансовий потенціал із сукупністю фінансових ресурсів, необхідних для нормального функціонування підприємства, що не зовсім коректно, оскільки ґрунтуючись на ресурсній концепції, такі визначення не враховують тієї особливості фінансового потенціалу, що він проявляється у двох формах – наявній і спожитій;

по-друге, в окремих формулюваннях даного поняття автори намагаються показати фінансовий потенціал як характерний видовий прояв потенціалу, якому властиві тільки статичність, забуваючи про його здатність бути рушійною силою економічного піднесення підприємства в перспективі;

по-третє, забезпечення підприємства фінансовим потенціалом за частіше ототожнюють з поточним фінансово-майновим становищем , а не з його потенціальними фінансовими можливостями.

         Отже, більшість визначень поняття  «фінансовий потенціал підприємства»  мають трохи однобічний характер, тож визнанні неповноцінними. На нашу думку, значним недоліком представлених підходів до розуміння фінансового

потенціалу є ігнорування його стратегічної (перспективної) складники та ототожнення переважно з поточним фінансово-майновим станом. Зважаючи специфіку фінансового потенціалу підприємства, вважаємо під фінансовим потенціалом підприємства слід розуміти сукупність взаємопов’язаних та

взаємодоповнюючихчастин, що надають можливість для досягнення запланованих фінансових результатів в поточному періоді та майбутньому. Фінансовий запас стійкості та забезпеченості характеризують можливість проведення та наслідки поточної діяльності підприємства, тоді як фінансовий запас розвитку передбачає саме можливість подальшого розвитку.