Методи оцінки фінансового потенціалу розвитку торговельного підприємства та напрями їх вдосконалення

       Тож , фінансовий потенціал розвитку  виробництва представляє собою  сукупність всіх наявних та  прихованих ресурсів підприємства, у тому числі і фінансових, що можуть забезпечити досягнення  в поточній та довгостроковій  перспективі конкретних стратегічних  цілей з урахуванням впливу  факторів

зовнішнього середовища.

 

2. Сучасні методи вартості фінансового потенціалу підприємства

 

           Опрацюванням методик аналізу  і діагностики фінансового запасу  підприємства займалися такі  вітчизняні та іноземні учені, як : М. К. Старовойтов, В. О. Кунцевич, В. Г. Бикова, П. А. Фомін, Ю. М. Ряснянський, Д. О. Троц, О. Е. Бурдіна,О. В. Парацій  та інші. Утім аналіз з проблематики  вартості фінансового потенціалу  сформулював неспроможну її розробку  на рівні окремої галузі і  на  рівні підприємства зокрема. Досі не досліджено  єдиної  методики проведення оцінки фінансового  потенціалу, а також недостатньо  опрацьовані існуючі.       Таким чином, проблема продуктивного  аналізу і діагностики фінансового  потенціалу залишається актуальною, що підтверджує про необхідність  пошуку постанови вказаної задачі.

        Моніторинг можна оцінити як  систему повідомлення про стан  досягнення стратегічних та тактичних цілей підприємства, відхилення прогнозованих та планованих свідчень стану підприємства від заданих значень, розрахунок аналітичних даних аналізу та оцінки фінансового стану підприємства, показників стану підприємства в галузі та товарних і фінансових ринках . З позицій фінансового менеджменту, моніторинг стану підприємства можна розбирати як функціональну підсистему, яка містить такі функції керування: прогнозування, планування, обрахунок , контроль, аналіз та оцінка показників фінансово-господарського стану підприємства.

       Основоположна мета традиційних  підходів до оцінки фінансового  стану підприємства полягає у  прояві його рівня (нормального  чи кризового) та пошуку

запасів покращення фінансового стану підприємства та його платоспроможності. При цьому постановляють такі завдання: дати оцінку фінансового стану підприємства на основі вивчення причинно-наслідкового взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності; розробити моделі фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів; розробити заходи ефективнішого використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

     Розгляд фінансового стану підприємства  опирається , головним чином, на умовних  показниках, тому що необмежні  показники балансу в умовах  інфляції фактично неможливо  довести до порівняльного вигляду. Релятивні показники аналізованого  підприємства можна порівнювати:

- з  подібними  даними інших підприємств, що  дає змогу сформулювати сильні  та слабкі позиції підприємства  та його можливості;

- із загальноприйнятими "нормами" для оцінки ступеня  ризику і прогнозуван-

ня перспектив банкрутства;

- з аналогічними  даними за попередні роки для  дослідження тенденцій поліпшення  та погіршення фінансового стану  підприємства. Проте визначити фінансовий  потенціал на основі таких  розрахунків фінансових показників  практично неможливо.

     При цьому рекомендують враховувати:

- причини  та наслідки, затрати та віддача  діють нелінійно;

- теорія  служить з причинами та наслідками  уніфікованих співвідношень, передбачуваних  обсягів віддачі та ідеальної  конкуренції;

- пошук способів  швидкого нетрадиційного отримання  результатів, а не проведення  повного курсу процедур дослідження  стану підприємства;

- використання  вибіркового підходу до напрямків  діяльності, а не використання  всіх можливостей, що призводить  до розпорошення зусиль та  ресурсів;

- дійсність  складається з маси фактів, де  причини та наслідки не мають  чітких меж, а складні порядки  зворотних зв'язків спотворюють  первинні умови. З цих міркувань, високоефективними можуть бути  рішення, прийняті на основі принципів  творчого мислення 80/20, які передбачають:

- стимулювання  продуктивності, а не інтенсивності  праці;

- прагнення  до досконалості у небагатьох  напрямках, а не до доброго  виконання багатьох;

- спілка  менеджменту персоналу на основі  делегування повноважень, активного  творчого підходу до справ  тощо;

- визначення  у кожному виді діяльності  тих 20 % дій, що приведуть до 80 % результатів.

         Пошук продуктивних напрямків  дій можна виконувати за такими  об'єктами: окремий ринок, товар, покупець  або категорія покупців, технологія  або канал дистрибуції, підрозділ  підприємства або відділення, країна, тип угод, працівники, категорія  працівників або команда працівників  тощо. Наприклад, методика здійснення  розбору стану підприємства на  основі даних моніторингу таких  показників як: доходи від продажу, накладні витрати, співвідношення  витрати/продаж/прибуток, аналіз за  споживачами, сегментації ринку  за продукцією, споживачами, конкурентами  та чинний аналіз діяльності  підприємства – дають спроможність  розробити стратегії підвищення  доходності фірми.

       Загалом головними методами скорочення  витрат, виявленими на основі  такої оцінки стану підприємства, є:

• полегшення  управління на основі зменшення рівнів внутрішньофірмового управління, скорочення або припинення діяльності на низькоприбуткових ринках або у невигідних напрямках діяльності тощо.
• зосередження на найрезультативніших процесах діяльності підприємства та передача низькоприбуткових або затратних видів діяльності стороннім організаціям;
• зіставлення продуктивності: визначення дільниць виробництва, де потенційно можливе повне зменшення витрат, виявлення потреб споживачів, встановлення зв'язку потреба – витрати. Аналіз фінансового потенціалу підприємства у порядку внутрішнього фінансового моніторингу здійснюється на основі такої методики:

    -  вибір конкретного періоду та  напрямку здійснення аналізу;

     - визначення основних чинників  діяльності підприємства та причин         відхилень;

   -    вибір методів фінансового контролингу: бенчмаркінг, аналіз фінансової

        стійкості, аналіз 80/20, суттєвий аналіз  тощо;

   - розрахунок  основних причин фіксованих втрат, перевитрат часу та коштів;

  - визначення  потенціалу результативних напрямків  дій за принципом 80/20,

    що  передбачає перекидання ресурсів  у ті 20 % зусиль, що принесуть 80 % результатів  на основі творчого підходу  до прийняття управлінських рішень. Чинники діяльності підприємства  поділяють на групи залежно  від особливостей діяльності  підприємства та рівнів управління: чинники виробничої діяльності; чинники, пов'язані з інвестиційною  діяльністю; показники, що характеризують  ефекти та ризики фінансової  діяльності; показники стратегічного  прогнозування стану підприємства; чинники поточного фінансового  стану, перелік критеріїв порівняння  та правил регулювання.

       Так, наприклад, стійке економічне  зростання підприємства забезпечують  такими основними параметрами  його фінансового розвитку:

- коефіцієнтом  рентабельності реалізації продукції  та послуг;

- політикою  формування структури капіталу, що виражено коефіцієнтом фінансового  леверіджу або відповідно політикою  фінансування активів (коефіцієнт  леверіджу активів);

- політикою  розподілу прибутку, що відображено  коефіцієнтом капіталізації чистого  прибутку;

- політикою  формування складу активів, що  визначено коефіцієнтом обіговості  активів.

Зростання величини власного капіталу відображає взаємозв'язок елементів, що впливають на розвиток підприємства.Усі показники стійкого економічного розвитку змінюються в часі та для забезпечення фінансової рівноваги підприємства їх потрібно періодично коректувати, враховуючи внутрішні умови розвитку підприємства, змін кон'юнктури ринків та інших чинників зовнішнього середовища функціонування підприємства.

      Таким чином, змінюючи значення  перелічених параметрів фінансової  стратегії підприємства, регулюють  темпи його економічного розвитку  в умовах фінансової рівноваги. Тому моніторинг значень указаних  показників має значення для  стратегії діяльності підприємства. Аналіз фінансово-господарського  стану підприємства в системі  зовнішнього моніторингу з метою  визначення інвестиційної привабливості  підприємства складається з кількох  етапів. На першому етапі аналізу  стану справ на підприємстві  звичайно оційого поточний фінансовий  стан і перспективи зміни його  в довгостроковому плані. Далі  показники порівнюють з аналогічними  показниками інших підприємств, що належать до того ж сектора  ринку, а так само із середніми  показниками в економіці.

          Існують визначені загальновизнані  уявлення щодо нормальної величини  деяких найважливіших показників. Наприклад, що поточний фінансовий  стан може бути визнано задовільним  у разі, якщо сума її обігових  коштів приблизно в два рази  перевищує суму поточних пасивів  підприємства.Після визначення його  здатності виконувати поточні  зобов'язання звичайно розглядають  фінансовий стан з урахуванням  довгострокових чинників. На другому  етапі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств розглядають показники ефективності їх роботи. Для цього обчислюються рівні рентабельності як стосовно активів фірми, так і стосовно обсягу реалізованої продукції і наданих послуг.На третій стадії аналізу більш глибоко вивчають структуру капіталу фірми. Зокрема, може бути встановлено співвідношення між величиною капіталу, що належить акціонерам, і загальною сумою активів підприємства. Нарешті, на завершальному, четвертому етапі аналізу вимальовується оцінка потенціалу акцій. Для цієї мети встановлюють систему показників, що відображають якість цінного паперу:

- сума дивідендів, що припадає на одну звичайну  акцію;

- співвідношення  між ціною акції і її прибутковістю;

- співвідношення  між бухгалтерською і ринковою  ціною акції;

- співвідношення  між дивідендами і дохідністю  акції.

     У ході аналізу виконується  порівняння значень цих показників  з даними інших фірм, а так  само з їх величинами, що склалися  в минулі роки. При оцінці результатів  зіставлень використовують матеріали  попередніх стадій аналізу, що  дають змогу прояснити ситуацію, що склалась. Конкретна схема  аналізу результатів фінансово-господарської  діяльності підприємств визначається: повнотою наявної інформації, особливостями  діючої в тій чи іншій країні  системи обліку і звітності, галузевою  специфікацією, завданнями дослідження  та деякими іншими обставинами. Результати аналізу в системі  внутрішнього моніторингу мають  конфіденційний характер.ЗСП (збалансовану систему потенціалу ) можна визначити як ретельно підібраний набір показників, які піддаються кількісному виміру та ґрунтуються на стратегії підприємства  Якщо спробувати пояснити основну ідею ЗСП однією фразою, то це може бути виражено таким чином: оцінювати слід цілу систему показників, які принципово пов’язані між собою. Дослідники стверджують, що діяльність підприємства необхідно розглядати одночасно в чотирьох напрямках, фінансові результати; ставлення до клієнтів; внутрішні бізнес процеси; персонал і здатність до розвитку. ЗСП є дуже динамічною системою, набір показників у складі якої може змінюватися залежно від потреб стратегічного управління. Отже, ми можемо розглядати поданий комплекс показників не тільки як систему оцінки діяльності підприємства в цілому, але і як систему оцінки окремих її складових, виділених залежно від стратегічної структури. Тому можна стверджувати, що ЗПС створюється не тільки на макро, а й на мікрорівнях окремих стратегій. Такий підхід до її структури дозволяє продемонструвати, як кожен з її функціональних елементів впливає на розвиток загальної стратегії розвитку підприємства. Будь яка функціональна стратегія орієнтована на фінансові результати діяльності та має зв’язок з іншими елементами стратегії, допомагаючи в досягненні спільних цілей.       Для побудови ЗСП оцінки фінансового потенціалу менеджерам необхідно відповісти на чотири питання:

1.Охарактеризуйте який потрібно мати вигляд перед акціонерами, щоб досягти фінансового звершення?

2.Який повинен  бути вигляд перед клієнтами, аби нам вдалось досягти покращення  фінансового становища?