Механізм формування, методи планування та управління прибутком підприємства

 

Прибуток як економічний показник являє собою  різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та реалізацією продукції.

Прибуток - це частина  заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після  того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми [10, с. 65].

Із врахуванням  розглянутих основних визначень  та характеристик прибутку його поняття  в найбільш узагальненому вигляді  може бути сформульовано наступним  чином: «прибуток» представляє собою  виражений в грошовій формі чистий доход підприємця на вкладений капітал та характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, який являє собою різницю між сукупним доходом та сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

Отже, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу.

Прибуток є  основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування.

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торгового  підприємства. Його одержання є обов'язковою  умовою розширеного відтворення  на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку. Тому виділяють такі функції [16, с. 164]:

1. Оціночна функція використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

2. Розподільча  функція полягає в тому, що  прибуток використовується як  інструмент розподілу чистого  доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різний рівнів та залишається в розпорядженні підприємства.

3. Стимулююча  функція визначається тим, що  прибуток є джерелом формування  різних фондів стимулювання, фонд  виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивідендів.

Прибуток, як економічний  показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарського суб'єкта, робітників і власників  підприємства. Вирішення цього завдання перш за все пов'язане з пропорціями  в розділі та використанні прибутку.

Об'єктом економічних  інтересів держави є частина  прибутку, яка виплачується у вигляді  податків та обов'язкових платежів. Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення у обсязі прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес працівників підприємства пов'язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а отже - та частина прибутку, котра пов'язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом капіталу підприємства. У зв'язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економічних інтересів всіх перерахованих сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до ущемлення інтересів інших сторін. Наприклад, надмірні податки з прибутку підприємства знижують економічну зацікавленість підприємства в його збільшенні, що призводить до зменшення надходжень у бюджет.

Прибуток є  якісним показником, позаяк в його розмірі відображається зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величини витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому.

 

 

1.2. Механізм формування та методи планування прибутку на підприємстві

 

Різні напрямки основної діяльності підприємства, що пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції – товарів, робіт, послуг, а також фінансової та інвестиційної діяльності дістають остаточну грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів. Ці показники подаються в розділі І „Фінансові результати” „Звіту про фінансові результати” (далі – Звіту).

Основним узагальнюючим  показником Звіту є чистий прибуток, який підприємство отримало за звітний  період (або збитки, яких воно зазнало).

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку – це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток – найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відбито у формі №4 „Звіт про власний капітал” фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу [3, с. 25].

Розглянемо, які  саме чинники впливають на цей підсумковий показник [3, с. 26].

Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.

Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого  прибутку, - це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також  адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).

Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприємства показано н а рис. 1.1   

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Формування чистого прибутку (збитку) підприємства [3, с. 27]

Прибуток і  собівартість є традиційними показниками  у ефективності господарювання вітчизняних підприємств. У ринкових умовах господарювання до основних показників поряд із зазначеними належать грошовий потік як сума чистого прибутку і амортизаційні відрахування. На відміну від інших видів витрат нараховані амортизаційні відрахування залишаються на рахунку підприємства, поповнюючи залишок ліквідних коштів. Амортизаційні відрахування відіграють важливу роль у системі обліку і планування діяльності підприємства. Вони є внутрішнім джерелом фінансування. Розмір амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, що оподатковується. Таким чином, амортизаційні відрахування – істотний чинник стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.

Аналіз чистих грошових потоків є основою класичних  методів інвестиційного аналізу. У  формі №3 „Звіт про рух грошових коштів” фінансової звітності передбачається додавання амортизації необоротних коштів до прибутку, що свідчить про орієнтацію українських підприємств на „чистий грошовий потік”.

Таким чином, базуючись на наведеній вище інформації, до завдань управління прибутком можна віднести [3, с. 28]:

1. Забезпечення максимізації розміру формованого прибутку, що відповідає ресурсному потенціалу підприємства.

2. Забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства.

3. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до  задач розвитку підприємства в майбутньому періоді.

4. Забезпечення постійного росту ринкової вартості підприємства.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів. Прибуток — це показник, що формується па мікрорівні. Прибуток народного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін в порядку обліку фінансових результатів.

Облік і визначення прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність; діяльність, пов’язана в виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та операційну діяльність [24, с. 170].

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України, момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції, а для послуг - за датою фактичного їх надання або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника реалізація продукції, товарів, робіт, послуг.

Однак незалежно  від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне  формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має  місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення  моменту реалізації за датою відвантаження  товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.

Істотний  вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається  в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції [11, с. 48] .

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва  продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Розглянемо  вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість  продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати  підприємства на їх виробництво (виконання) [24, с. 62].

Витрати на виробництво продукції утворюють  виробничу собівартість.

Як  уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно  взяти до уваги таке [24, с. 58].

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна  відносити на собівартість, регламентований  законодавством.

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні  витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація  основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються  в собівартість, розмір деяких -із них  також регулюється державою встановленням  нормативів відрахувань. Це передусім  стосується таких елементів витрат:

- відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);

- амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

- витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

- інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний податок).

Управління  формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб’єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Прибуток, який є основним фінансовим показником і  результатом підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, забезпечує потреби у фінансових ресурсах не тільки самих підприємств, а й  держави загалом.

Тому для  ефективного ведення господарства підприємства в умовах ринку повинні  планувати прибуток.