Культура управління підприємством

КОМПЛЕКСНА  КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни “Менеджмент  організацій” 

на  тему: “Культура управління підприємством “ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ 

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти культури управління організацією

1.1. Сутність, зміст і значення культури управління організацією . . . . . . . . . .5

1.2. Управління  якістю культури організації  та система цінностей . . . . . . . . 11

1.3. Професійна  культура бізнесової діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

 

ВСТУП 

    Ключовим  фактором системи управління якістю процесів забезпечення економічного зростання в організації, а отже, й позитивних змін в економіці, є фактор створення культури підприємства високої якості. Тому формування ефективної культури управління на підприємстві є досить актуальною темою в сучасних умовах.

    Вибрана тема курсової роботи відображає проблеми розвитку сучасної культури управління організацією та формування культурних цінностей на великих підприємствах.

    Об’єктом  дослідження є процеси управління культурою на         

    , а предметом – культура управління організацією.

    Метою дослідження є визначення місця культури управління на підприємстві, виявлення недоліків в культурі управління організацією та визначення шляхів їх подолання, розроблення рекомендацій щодо вдосконалення культури управління на

    Актуальність  теми дослідження. Дана курсова робота присвячена темі формування та підтримки  культури управління в компанії. У  західних країнах уже давно використовують цей механізм для успішного ведення  бізнесу і досягнення поставлених цілей компанії. В даний час в Україні все більш актуальними стають питання побудови ефективної культури управління.

    За  радянських часів внутрішня філософія  організації і переважна більшість  всіх процесів будувалися на командних, ієрархічність принципах. В даний час організації, пройшовши тернистий шлях еволюції всіх управлінських процесів, орієнтуються на досвід успішних західних компаній, що визнають необхідність формування та підтримки культури управління, адаптують його до сучасних українських умов, з урахуванням національного менталітету. Для того, щоб адаптувати вже існуючі, перевірені на практиці культуру управління, керівник повинен бути гнучким, працездатним, комунікабельним, і, зрозуміло, повинен знати і розуміти всі нюанси і тонкощі формування корпоративних культур.

    Культура  управління - це потужний стратегічний інструмент, що дозволяє орієнтувати  всі підрозділи підприємства та окремих  осіб на спільні цілі, мобілізувати ініціативу співробітників, забезпечувати  лояльність і полегшувати спілкування.

    В даний час, коли в будь-якій галузі технологічні новинки, сировина і будь-які  інші інструменти ведення бізнесу  та досягнення оптимального результату доступні всім, у організацій залишається  вкрай мало способів, досягати кращого, ніж у конкурентів, результату. І, мабуть, основним ресурсом, за допомогою якого організація може стати лідером на ринку - це люди. Клієнти, співробітники та керівники компаній - це ті три кити, на які все більше і більше спирається сучасний бізнес. Культура управління диктує стиль взаємодії між співробітниками і керівниками різних ланок, стиль взаємодії компанії з навколишнім соціокультурним середовищем.

    Культура  управління значно впливає на успішність реалізації стратегії організації. Деякі аспекти діяльності організації, обумовлені в стратегії, можуть збігатися або вступати в суперечність (що значно ускладнює реалізацію стратегії) з основними принципами культури управління. Тільки в разі повної відповідності між культурою та довгостроковими планами підприємство досягне гарних результатів. У цьому випадку високоорганізована культура підтримує реалізацію стратегії, дає стимули до творчої діяльності працівників, виховує і мотивує їх.

    Всі елементи культури управління повинні  бути відображенням поглядів топ-менеджера, адже саме це забезпечує її цілісність. Те, наскільки вірно керівник визначить основні риси формування культури підприємства, буде запорукою успіху або ж обернеться проти нього. Особливості культури залежать, в першу чергу, від цілей компанії та характеру її бізнесу.

    При розкритті теми «Культура управління організацією» були вирішені наступні завдання:

визначити сутність, змісту і значення культури управління організацією;

вивчити теоретичні засади управління якістю культури організації, системи цінностей та професійної культури бізнесової діяльності;

проаналізувати загальні відомості про стан та діяльність

провести аналіз господарсько-фінансової діяльності

оцінити культуру управління на

розробити рекомендацій щодо вдосконалення культурних цінностей

запровадити звичаї, традиції та етичні норми на

    Інформаційна  база курсової роботи складається із статистичних та бухгалтерських звітів (баланс, звіт про фінансові результати, звіт з праці тощо), наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених і практиків, журналів, брошур, а також із нормативних документів, які регулюють діяльність даного підприємства.

    Дослідження проводилися з використанням  методів: організаційного, економічного (аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства, аналіз фінансової стійкості, аналіз ліквідності балансу, платоспроможності), неформальні інтерв’ю, спостереження, порівняльний аналіз, статистичний аналіз, синтез тощо.

    Обсяг курсової роботи – 70 сторінок. Курсова робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, рекомендацій, 20 найменувань використаної літератури, 13  таблиць, 1 рисунка та 10 додатків.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КУЛЬТУРИ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ 

1. Сутність, зміст і значення культури управління організацією

 

     Проблема формування культури управління підприємством є достатньо актуальною в наш час, не дивлячись на те, що підприємствами головним чином керують люди, які мають спеціальну фахову підготовку як управлінці.

    Термін "культура управління" віднедавна здобув широке розповсюдження, ним  дедалі частіше користуються як наукові співробітники, так і практики, саме тому ми передусім визначимо зміст цього терміну з урахуванням основних тенденцій розвитку наукового управлінського знання, вирішених та невирішених проблем у цій галузі.

    Існує декілька визначень «культури управління». За Палехом Ю. культура управління – це теорія того, як краще, з урахуванням економічних та інших тенденцій розвитку об’єкта управління, застосувати адекватну йому достатньо ефективну управлінську систему, структуру. Наприклад, як організувати систему управління підприємством, щоб з її допомогою впливати на хід розвитку підприємства в необхідному для держави напрямі.[12;110]

    Палех Ю. та Кудін В. дають ще одне визначення "культури управління": це "сукупність теоретичних та практичних положень, принципів і норм, що мають загальний характер і відносяться різною мірою до різних аспектів людської діяльності. Це система знань, що обслуговує управлінську практику як культурний феномен, сукупність науки і мистецтва управління, різного роду рекомендацій, узагальнень об'єкта управління, які мають науково-практичну цінність і органічно, системно взаємопов’язані".[13;35]

    В свою чергу Бєлоліпецький В. визначає культуру управління, як категорію, яка  поєднує в собі два вироблених в соціальній філософії поняття  — управління та культура. Ведучим і головним у цьому поєднанні є поняття культури; воно, як ми знаємо, означає якість діяльності людини у всіх сферах і способах його дій.[3;110]

    Королюк С. дає таке визначення поняття "культура управління": це "здійснення керівником управлінської діяльності через систему взаємозв'язків із колективом, виконання своїх обов’язків, що виявляється у стилі спілкування, керівництва і поведінки, виконання управлінських функцій". [9;12]

    Предмет культури управління включає в себе завдання управлінцям-практикам освоїти різні методи вирішення усіх можливих організаційно-управлінських проблем; навчити їх ставити мету й науководостовірно аналізувати труднощі, що заважають її реалізації; показувати їм, як треба оцінювати переваги чи недоліки прийнятих управлінських рішень. До предмета культури управління відносяться питання технологічного характеру, способи отримання і переробки інформації, визначення чисельності необхідних працівників апарату управління, підбір та розстановка кадрів, їх виховання, атестація тощо.

    Виходячи  з вище сказаного, культура управління — це сукупність теоретичних та практичних положень, принципів і норм, що мають загальний характер і стосуються різною мірою всіх аспектів людської діяльності, це важлива сфера впливу на свідомість, вчинки підлеглих, їх помисли і бажання, водночас, вона є одним з вирішальних факторів успіху в управлінні.

      Культура, безумовно, зв’язана з організацією, регулюванням, взаємодією між різними сферами суспільства — матеріально-виробничою, соціальною, політичною, духовною, — ось чому знання «культури управління» означає якість, міру и ступінь організації та функціонування управлінських структур.

    Культура  управління передбачає [14;52]:

1. Планування  людських  ресурсів підприємства, визначення потреби в кадрах,   вибір   джерел   їх   задоволення, розроблення стратегічної політики керівництва персоналом.
2. Формування кадрового складу — відбір, приймання на роботу, заміщення посади, скорочення, переміщення кадрів, звільнення з роботи, розроблення вимог до найнятого працівника.
3. Організація праці — розстановка кадрів, створення умов для продуктивної праці, організація підготовки, підвищення кваліфікації, перепідготовки, самоосвіти підлеглих.
4. Розподіл функціональних обов’язків та прав  підлеглих,   визначення графіка роботи.
5. Оцінка діяльності (атестація та переатестація) персоналу, визначення спроможності працюючого досягти більшого. Оплата і матеріальне стимулювання праці.
6. Охорона праці і здоров'я підлеглих.
7. Формування системи комунікації в середині організації. Турбота про соціально-психологічний клімат, виховання, владнання конфліктів.
8. Ведення  інформаційно-аналітичної роботи щодо кадрів.

    Культура  управління — важлива сфера впливу на свідомість, вчинки підлеглих, їхні помисли і бажання. Водночас вона є одним з вирішальних чинників успіху в управлінні підприємством.

    Справжня  висока культура управління, як і культура особистості, — це гармонія знань  і морально-етичних якостей, які  безумовно, залежать від інтелектуально-культурних якостей особистості, що перебуває біля керма управління.

    Термін "культура управління" стає змістовним, методологічним та однозначним, хоча його зміст зумовлюється і визначається залежно від структури об'єкта управління, організаційної культури та її субкультур. Саме тому вживаються різноманітні терміни "культура управління виробництвом", "культура організації управління", "культура управління суспільством", "культура соціального управління" тощо.

    Ця  зовні термінологічна розбіжність  породжує інколи певні труднощі в  аналізі методології управління як культурного явища, що створює враження про неуважність авторів, які вживають ці терміни. Хоча це зовсім не є "неуважністю", а викликано прагненням висвітлити найсуттєвіші проблеми в суті визначення методології тієї чи іншої форми з погляду її культурного змісту.

    Водночас  сама методологія такого узагальнюючого рівня засвідчує можливість створення  єдиної культури управління, однорідної галузі знань, самостійної теорії. Це знімає звинувачення науки управління в претензійності, в тому, що така загальна наука і саме її найменування умовні, що в даному випадку може йти мова про організаційну культуру стосовно об'єктів управління, що процес управління обумовлений зв'язком різнорівневих елементів юридичного, економічного, психологічного чи соціального характеру і тому немає необхідності вдаватись у зв'язку з цим в апріорне визначення контурів якоїсь нової теорії управління.

    Все ж наявність таких зауважень  не ослаблює загального висновку, що культура управління існує як система знань про процеси управління, структури управлінських систем, форми, методи і принципи управлінської діяльності. Вона будується на підставі загально-методичних принципів визначення умов і можливостей формування наукового знання, оскільки відомо, що правильна теорія повинна бути роз'яснена і розвинена стосовно конкретних умов і на підставі існуючих положень.

    Конкретні умови визначаються характером і  рівнем суспільного розвитку, структурою суспільних відносин і зв'язків, рівнем духовної культури, знаннями, накопиченим досвідом творення людства. Ці обставини мають вирішальний вплив на наукове знання в галузі управління, його культури. Воно, безумовно, буде визначатися тими обставинами, що характеризують об'єкт управління, суспільство як у цілому, так і структуру об'єкту, яким управляють закономірності його функціонування і розвитку. Наведене включає в себе такі основні принципи: