Культура управління підприємством

    Під цінностями слід розуміти набір стандартів і критеріїв, вірувань і норм, які впливають на поводження людини. Це проявляється в тім, що шляхом відповідної оцінки явищ, що відбуваються довкола неї, процесів і людей людина приймає рішення й здійснює свої дії. Цінності становлять серцевину особистості людини. Вони стійкі в часі і їх не так багато.

    Сукупність  цінностей, якими володіє працівник, становить його ціннісну основу, по якій навколишні судять про те, що він являє собою як особистість.

    Завдяки своїй ціннісній основі кожний співробітник усередині організації в рамках загальної системи цінностей займає індивідуальну ціннісну позицію. Ціннісні позиції змінюються в процесі міжособистісної взаємодії й обміну цінностями. В організаціях, де серйозно думають про гармонію цінностей співробітника й цінностей організації, питанням сполучення цих двох систем повинна приділятися серйозна увага. Зокрема, необхідно проводити роботу із чіткого формування, роз'ясненню й доведенню до всіх членів організації системи корпоративних цінностей, яким слідує організація. Проте, не всі корпоративні цінності, усвідомлювані й навіть прийняті співробітниками в якості таких, дійсно стають їхніми особистими цінностями. Усвідомлення тієї або іншої цінності й позитивного відношення до неї явно не достатньо. Більше того, це не завжди виправдано. Необхідною умовою прийняття цієї цінності є практична включеність співробітника в діяльність організації, спрямована на реалізацію цієї цінності. Тільки діючи щодня відповідно до корпоративних цінностей, дотримуючись норм й правил поведінки, співробітник може стати представником організації. Повна ідентифікація співробітника з організацією означає, що він не тільки дотримується норм і правил поведінки, але й внутрішньо повністю приймає цінності організації.

    Навряд  чи можливо привести який-небудь перелік корпоративних і організаційних цінностей, єдиний для всіх організацій, оскільки культура кожної з них майже завжди є оригінальною сумішшю цінностей, відносин, норм, звичок, традицій, форм поводження й ритуалів.

    Кожна організація повинна здійснювати свою діяльність відповідно до тих цінностей, які мають істотне значення для її співробітників. При створенні культури організації необхідно також ураховувати суспільні ідеали й національні особливості. Крім того, для більш повного розуміння й поділу культурних цінностей співробітниками організації важливо забезпечити різний їхній прояв у рамках організації. Поступове прийняття цих цінностей членами організації дозволить домагатися стабільності й більших успіхів у її розвитку.

    У рамках культурних комунікацій передається  інформація за допомогою різних засобів  — це історії, легенди, перекази, плітки і т. ін. Як правило, вони виражають  у неявній формі основні цінності культури. Інформація про цінності, яка обертається в культурних мережах, набуває специфічної форми, характерної для даної організації, тобто культурний простір різних фірм має свою, відмінну від інших, мову. У межах кожного специфічного простору мова культури уніфікована, тобто існує єдина термінологія для всіх учасників організації. Наявність власної мови в культурі організації дає змогу найбільш виразно сформулювати сутність цінностей організації, які поділяють усі.

    Отже, місія, цінності, культура будь-якої організації є найбільш стабільними складовими її внутрішнього середовища, зміни яких відбуваються дуже складно та повільно. Адже вони повинні визначати найбільш базові уявлення, прийняті в організації: що таке «гарно» і що таке «погано», яка поведінка персоналу вітається і підтримується, а яка вважається неприпустимою. В даний час питання побудови ефективної культури управління стають все більш актуальними і в бізнесі. 
 

    1.3. Професійна культура бізнесової  діяльності 

    Сучасна підприємницька діяльність може ефективно  здійснюватись і розвиватись  за умови належного дотримання вимог не тільки економічного, а й соціальне-духовного та політичного характеру.

    Будь-який підприємець, безперечно, повинен уміти  професійно (і завдяки цьому успішно) вести справу у своїй фірмі, постійно брати активну участь у задоволенні  потреб ринку щодо нових товарів і послуг за можливо низькими (помірними) цінами. Зрозуміло, що це вимагає від нього новаторського підходу до власної діяльності та ретельного обліку витрат виробництва.

    Проте до конкретних дій підприємця господарська реальність висуває не менш важливі вимоги (критерії оцінки діяльності) морально-етичного і духовного характеру. Йдеться проте, що у своїй діяльності підприємець має обов'язково керуватися усталеними у всіх цивілізованих країнах нормами поведінки.

    Ясна  річ, підприємницька діяльність значною мірою регулюється комплексом норм законодавства (трудового, господарського тощо). Проте далеко не всі норми можуть бути строго (точно, достатньо, достатньо повно) сформульовані. У практичній діяльності підприємця великого значення набувають неформальні контакти між бізнесменами, створення особливої атмосфери довіри, чесності та порядності у ділових стосунках, вірність слову, поважання замшів і традицій, тобто тих неписаних правил поведінки і дій, котрі становлять суть поняття "етика підприємництва". Без чесності і порядності в системі відносин між фірмами, банками та окремими фізичними особами ефективна і тривала підприємницька діяльність просто неможлива.

    Етика підприємництва означає здійснення господарської діяльності фірми, її керівництва, окремого підприємця відповідно до етичних, тобто ціннісних (духовних) критеріїв поведінки, соціальне відповідальних дій у дусі того культурного середовища, до якого підприємець тяжіє.

    Як  свідчить досвід країн з розвиненою ринковою і соціально спрямованою економікою, протягом останніх років триває широка дискусія з питань культури підприємництва як в теорії, так і в практиці господарювання. В поняття "підприємницька культура" вкладають неоднаковий зміст, але вихідною позицією неодмінно залишається уявлення про культурний світ як про світ людської гідності.

    Взаємозв'язок компонентів культури організації зображено на рисунку 1.3.1.

    Рисунок 1.3.1. «Взаємозв’язок компонентів культури організації» 

    Досліджуючи взаємозв'язок компонентів культури організації, можна знайти наступні важливі особливості:

особисті  якості вищого керівництва визначають якість культури ведення бізнесу, якість ведення бізнесу в свою чергу  формує імідж організації, її фінансові  кошти, а, отже, як правило, якість матеріального стимулювання поведінки персоналу, поліпшення якості умов праці, Застосування нових технологій тощо;

особисті  якості вищого керівництва в значній  мірі визначають культуру організації, її якість, що характерно для комерційних  організацій, однак не виключено і зворотний вплив раніше спонтанно сформованої культури організації на ділове поведінка вищого керівництва і т.д.;

якість  виробничого середовища - значимий спосіб мотивації персоналу і  клієнтів - визначається як особисті якості керівництва, так і культурою управління організацією;

якість  культури мотивації, будучи компонентом  менеджменту в цілому, визначає якість культури організації, Одночасно взаємодіє  з іншими її компонентами.

    Рисунок 1.3.1 не претендує на повноту охоплення всіх взаємозв'язків, а лише ілюструє їх наявність і складність.

    Аналіз  взаємозв'язків компонентів культури організації, субкультур, що доставляють  синергетичний ефект її феномену, дозволяє зробити висновок про те, що для виконання суспільно значимої місії організації і досягнення традиційно формульованих маркетингових, організаційних та фінансово-економічних цілей і отримання прибутку необхідне забезпечення:

фінансової  стабільності - умови вирішення всіх поставлених завдань;

стійких господарських зв'язків, законослухняності та екологічної безпеки діяльності організації - умови придбання позитивного іміджу;

культури  мотивації персоналу, що включає  крім форм стимулювання якість виробничого  середовища - умови зростання продуктивності та якості праці як фактора задоволеності споживачів, Формування корпоративної ідеології з метою приєднання персоналу до цінностей організації та втягнення його у виконання її місії та забезпечення свідомої трудової дисципліни.

    Культура  підприємництва має привертати увагу  передусім до етичного та поведінкового початку у діяльності підприємця як засобу легітимізації підприємницької влади. Вона є важливим чинником гуманізації сучасного бізнесу. Однак це залежить від того, яке місце у підприємницькій діяльності займатимуть традиційні й набуті цінності й навички.

      Для формування культури виробничого середовища, що відповідає досягненню цілей якості, оцінюється її поточний стан та визначається перелік першочергових коригуючих заходів, спрямованих на поліпшення. За допомогою анкетування виявляється  ступінь задоволеності персоналу статусом виробничого середовища, а також його бачення поліпшень умов виробничої діяльності, інтер'єру організації.

      Відповідно  до принципу постійного поліпшення і  гласності керівництво визначає статус, а також ступінь необхідної інформатизації діяльності. Розробляється система показників, які адекватно характеризують результати виробничої діяльності, що підлягають моніторингу. У відповідних положеннях встановлюють форми внутрішньої звітності, її періодичність, міри відповідальності за несвоєчасну подачу та спотворення.

      Культура  мотивації передбачає створення  системи мотивації, її функціонування і постійне вдосконалення. У систему  мотивації включається критерій мотивації як класифікатор персональних трудових досягнень, форма їх документального підтвердження, способи моніторингу результатів діяльності персоналу, а також способи мотивації - матеріальні та моральні заохочення, службовий ріст, форми колективної мотивації (наприклад, колективний відпочинок), програма формування корпоративної ідеології. До системи мотивації доцільно віднести також систему заходів відповідальності за дії, небажані для організації.

      Для формування системи відповідальності встановлюють морально-етичні та трудові  норми поведінки персоналу в  організації, перелік небажаних дій і міру відповідальності за них.

      У кожній галузі чи сфері  підприємницької діяльності існують  свої правила поведінки, але  майже у всіх конкретних випадках  вони базуються на:

чесності  й законослухняності підприємця;

забезпеченні  високої якості й технічного рівня своєї продукції;

забезпеченні  безпеки праці;

чесних  і порядних відносинах з постачальниками, клієнтам партнерами по бізнесовій діяльності.

    Варто звернути увагу на те, що ділова етика (етика бізнесу) одночасно і духовною, і економічною категорією. На думку зарубіжних підприємців, існують певні усталені етичні норми бізнесу котрих треба обов'язково дотримувати. Основні з них такі:

найвища продуктивність і найбільший прибуток не повинні досягатися за рахунок  завдавання шкоди довкіллю;

конкуренція має здійснюватися чесно, за встановленими правилами;

необхідно, щоб техніка слугувала людині, а не навпаки;

морально-етичні норми завжди мають перевагу перед  економічними інтересами.

    Розроблену  систему корисно документувати  у положенні про мотивацію персоналу та довести до відома персоналу. Програму заходів щодо формування корпоративної ідеології, яку реалізують вузьким колом топ-менеджерів, доцільно розробляти адресно, для службового користування.

    Внутрішня духовна культура організації або  корпоративна ідеологія являє собою надбудову над матеріальним базисом корпоративної культури, її вищим проявом, що підтверджує дослідження пріоритетності цінностей А. Маслоу.

    Висока  культура підприємницької діяльності є неодмінною умовою досягнення великого господарсько-комерційного успіху на багатьох (якщо не на більшості) підприємствах.

    Відомі  такі передумови виховання високої  культури підприємництва:

наявність позитивних прикладів;

забезпечення  молоді можливості ознайомлення з основами бізнесової діяльності, її привабливістю і корисністю для всіх верств населення ще у період професійного навчання;