Культура управління підприємством

вибір форми поведінки;

стиль і тактика поведінки з погляду  моральних і естетичних цінностей;

особиста  поведінка,  міра її такту  і  відповідальності як показники вияву і розвитку духовної культури особистості;

сфери і рівні поведінки за відповідними моральними нормами. Інакше кажучи, наскільки  наші вчинки і поведінка не ображають  інших, подобаються їм чи викликають заперечення, сприймаються схильно чи відкидаються;

нарешті, що можна, а чого не можна дозволяти  собі в певній ситуації.

    Сюди  ж можна віднести і певну систему  керівництва залежно від культури керівника, засвоєної ним від  того, що поступово формувалося впродовж століть у суспільстві і сьогодні набуло досить чітких форм свого вияву.

    Для повноти методології культури управлінської  діяльності наведемо основні чинники, що впливають на культуру управління. [12;112]

    До  них належать:

рівень  загальнокультурного розвитку країни, її матеріальне і духовне становище у конкретний період розвитку, що визначає організаційну культуру конкретної системи управління, її суб'єктів;

рівень  розвитку конкретного об'єкта управління, стан його потенціалу, зв'язки із зовнішнім  середовищем, стан технології, його конкурентоспроможність, здатність впливати на систему управління завдяки власним досягненням в культурі;

стан  правової забезпеченості навчального  закладу, всіх видів суспільно корисної діяльності, адекватність правових норм країни і потреб конкретної організації, можливості спиратися на правовий базис країни і визначеного об’єкта управління;

система зовнішніх зв'язків, зовнішніх «подразників», які стосуються безпосередньо конкретного  об'єкта управління, а звідси і конкретного  виду управлінської діяльності навчального закладу, її культури, каналів доступу сторонньої культури управління, ступінь інтенсивності такої доступності, їх об'єктивний чи суб'єктивний характер;

організаційно-правовий і організаційно-культурний порядок  в навчальному закладі, рівень його культури, загальні, національні, галузеві, конкретні виробничо-організаційні схеми поведінки робітників, які забезпечують запрограмований рівень культури управлінського персоналу;

програми  розрахункової ефективності праці  управлінського персоналу, їх місце  і роль у підвищенні продуктивності праці через культуру постановки справи, культуру управлінських  комунікацій,  через систему управлінських рішень, внесених у технологію виготовлення продукту (матеріального чи духовного).

    Формування, розвиток і функціонування культури управління здійснюється в ході практичної діяльності суб'єктів управління. Але це судження зовсім не означає, що вона суцільно пронизана прагматизмом, практицизмом. Для того, щоб досягти високого рівня управлінської культури, необхідно опановувати знаннями сутності управління, навчатися застосовувати управлінські методи на практиці.

    По  суті справи, культура управління –  це те ж саме що й управління завдяки  культурі, якщо вважати культуру системою наявних цінностей конкретного  суспільства соціальної групи та особистості. Управління не здійснюється у вакуумі воно існує серед людей зі вже сформованими ідеалами, стереотипами, поглядами і т.п., тому якщо керівник не знайомий з цінностями організаційного середовища, він безкультурний сам по собі.

    Ключовим фактором системи управління забезпечення економічного зростання в організації, а, отже, і позитивних змін в економіці, є фактор створення культури нової якості.  

    1.2. Управління якістю культури організації  та система цінностей 

    В сучасних умовах господарювання важливим етапом діяльності підприємств є  створення тотальної (всеосяжної) системи управління якістю, яка ґрунтується на філософії якості, суть якої зводиться до втягнення всіх працівників організації у відповідальність за якість продукції, а також забезпечення високої якості на всіх етапах діяльності підприємства. Зокрема невід’ємною частиною ефективного управління організацією, є висока якість культури організації.

    Культура  організації  — це набір ключових цінностей, очікувань і норм, що приймаються і розділяються членами організації. Культура є описом неформальних правил, що об’єднують співробітників компанії.

    Будь-яка  організація, що існує тривалий термін та володіє власною культурою, в тій чи іншій мірі відповідає її місії і цілям, а ступінь цієї відповідності становить якість культури організації (рис. 1.2.1), комплексний показник якого визначається наступними характеристиками:

якістю  місії і цілей організації  як ступенем їх суспільної значимості;

якістю  управління як ступенем відповідності системи управління просуванню організації в напрямку досягнення цілей і виконання її місії;

якістю  ведення бізнесу, що забезпечує фінансову стабільність організації та її надійність як партнера;

якістю  особистісних характеристик вищого керівництва як ступенем їх відповідності вимогам компетенції і стимулювання просування організації до поставлених цілей;

якістю  виробничого середовища організації  як ступінню відповідності умов праці  вирішення оперативних завдань  і виконання місії організації.

 

    Рисунок 1.2.1. «Якість культури організації» 

    Якість  управління організацією розвивалася у часі під впливом змін у суспільстві, науці та ідеології, що проявилося у зміні форм і способів управлінських дій.

    Культура  управління організацією визначається рівнем розвитку компонентів управління (див. рис. 1.2.1) згідно з класичною парадигмою менеджменту:

культурою цілепокладання і планування як рівнем розвитку вмінь декомпозиції місії  і цілей організації на її оперативні цілі і завдання, узгоджені з цінностями персоналу, і черговості їх виконання;

культурою організації трудової діяльності персоналу, що характеризується організаційним рівнем, що передбачає встановлення чіткої регламентації  обов'язків, відповідальності і повноважень, оптимізацію організаційної структури, рівня виконавської дисципліни;

культурою мотивації персоналу - рівнем розвитку корпоративної ідеології, внутрішньої  духовної культури організації, що включає  систему її цінностей, рефлексію персоналу на ці цінності, емоційний клімат - як духовне середовище виконання її місії, формами і способами матеріального і морального стимулювання та діяльності персоналу;

культурою моніторингу змін у характеристиках  стану організації, наявністю свідоцтв просування до поставлених цілей для своєчасного виявлення невідповідностей і здійснення коригувальних та попереджувальних дій, що проявляються у способах зворотного зв'язку, форми внутрішньої звітності, у встановленій системі виробничих показників, що використовують засоби і способи контролю і вимірів.

    Неможливо звести пояснення феномена корпоративної  культури тільки до зазначених на рисунку  1.2.1 компонентів. Кожен з елементів одночасно виконує роль і причини, і слідства і визначає якість відразу декількох компонентів.

    Культура  мотивації персоналу забезпечується матеріальною і духовною складовими (рис.1.2.2).  
 

    

 

    Рисунок 1.2.2. «Культура мотивації» 

    Культура мотивації персоналу - рівнем розвитку корпоративної ідеології, внутрішньої духовної культури організації, що включає систему її цінностей, рефлексію персоналу на ці цінності, емоційний клімат - як духовне середовище виконання її місії, формами і способами матеріального і морального стимулювання та діяльності персоналу.

    Якість  культури мотивації як ступеня її відповідності цілям менеджменту  організації визначається якістю її компонентів (рис. 1.2.3). 

    

 

    Рисунок 1.2.3. «Якість культури мотивації» 

    Якість  корпоративної ідеології визначається системою цінностей організації, в  першу чергу, суспільною значимістю її місії і цілей, виявляється  у відношенні персоналу до цих  цінностей, емоційним кліматом в організації, стилем спілкування персоналу між собою, а також з постачальниками і споживачами організації. Корпоративна ідеологія чи духовна культура організації охоплює цінності, норми, ролі (існуючі поза особистості). Вона проявляється через історію організації, традиції, переконання і відданість персоналу цінностей організації, духовну культуру, нерозривно пов’язану з особистістю і виявляється в поведінці персоналу при здійсненні трудових обов'язків.

    Якість  культури організації як ступінь  її відповідності просування до досягнення цілей і виконання місії, на нашу думку, проявляється:

рефлективністю - здатністю викликати стабільну рефлексію у персоналу;

стійкістю - здатністю самозбереження і відтворення  у відповідь на що руйнується вплив зовнішнього і внутрішнього середовища організації;

пасіонарністю - здатністю залучення в корпоративну культуру нових прихильників, що складається в процесі господарської діяльності культури організації та в тій чи іншій мірі відповідає виконанню її місії і цілей. Висока якість культури організації є визначальним фактором її успішного розвитку.

    Якісна  культура може бути сформована в організації  суб'єктивним способом за умови дотримання таких принципів:

відповідність переслідуваних фактично цілей проголошеним місії та цілям організації;

декватність управлінських впливів поточному  стану організації;

роз'яснення  суспільної значимості місії організації  і залучення персоналу в процес її виконання;

гідна і справедлива мотивація позитивних результатів діяльності персоналу (гідна оплата праці та матеріальне та моральне заохочення трудових досягнень);

моніторинг стану рівня корпоративної культури в організації;

своєчасне розроблення і здійснення адекватних коригувальних та попереджувальних дій;

гласність - доведення результатів діяльності організації до відома персоналу (виховання трудової гордості);

забезпечення  постійного поліпшення всіх показників діяльності організації;

обов'язковість  і пунктуальність у ділових стосунках.

    Формування  корпоративної культури передбачає формування таких її функціональних елементів, як:

культура  менеджменту як суб'єкта управління, обумовлена компетентністю та відповідністю  особистої культури керівника місії  організації;

культура  ведення бізнесу, що припускає ділову обов'язковість, надійність у партнерстві, забезпечення фінансової стійкості, законослухняності, розумного ризику;

культура  виробничого середовища;

культура  менеджменту як об'єкта управління - модель функціонування, що відповідає цілям та місії організації, що включає  внутрішні комунікації; мотивацію персоналу; корпоративну ідеологію або внутрішню духовну культуру, що визначають ефект синергії у формі формування стійкої культури організації.

    Цінності, безсумнівно, є ядром культури. Саме цінності найчастіше стають тією ключовою ланкою, від якої залежить згуртованість співробітників різних підрозділів і рівнів управління, формується єдність поглядів і дій, а, отже, забезпечується ефективне досягнення цілей організації. Мова йде про систему цінностей, що є зв’язкою, що поєднує внутрішні й зовнішні середовища, а також нижні й верхні рівні управління. У ній поєднуються інтереси всіх учасників діяльності: керівництва, співробітників і акціонерів. В організаціях, орієнтованих на клієнта, у цінностей присутні інтереси клієнтів.