Ефективність управління витратами на підприємстві

ВСТУП

На етапі  переходу до ринкових відносин багато підприємств, втративши  
державну підтримку, стали самостійними суб'єктами економічного життя. Питання вибору виду діяльності, організації виробничого процесу, випуску і збуту готової продукції стали прерогативою самих підприємств. В умовах самофінансування основним завданням для підприємств стало завдання отримання прибутку в розмірі, достатньому для відтворювального процесу. Основною умовою збільшення прибутку підприємства являється зниження витрат виробництва і збуту продукції, в частковості собівартості продукції, що випускається. Тому питання управління витратами є дуже актуальними для підприємств.

Досягнення  поставленої мети є розробка заходів, що підвищують ефективність управління витратами на підприємстві:

- Визначити  витрати як керовану економічну  категорію; 

- Розглянути  концептуальні основи управління  витратами; 

- Вивчити основні прийоми і методи управління витратами підприємства;

- Застосувати вивчені методи і прийоми в удосконаленні управління витратами підприємства.

Об'єктом  даного дослідження є витрати  підприємства на виробництво продукції. Предметом дослідження є процес управління витратами. При написанні  роботи використовувалися як методичні  посібники, так і публікації вітчизняних  і зарубіжних авторів, присвячені дисциплінам «Фінансовий менеджмент» Е. Стоянової розглядаються основні принципи операційного аналізу. У книзі Карпової Т.П. «Управлінський облік» характеризуються особливості обліку витрат за системою Дірект-Костінг. Раїцкий К.А. в своєму виданні «Економіка підприємства» показує управління витратами як багатоступінчастий процес. Биков С.В. в статті «Операційний фінансовий менеджмент» демонструє різні методи оптимізації асортименту продукції підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ

1.1. ВИТРАТИ ЯК УПРАВЛІНСЬКА ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

В економічній  літературі витрачання виробництва  і звернення промислового підприємства розглядають як грошове вираження  витрат виробничих чинників, необхідних для здійснення підприємством своєї виробничої і комерційної діяльності. Цю ж категорію характеризують як витрати живої і упредметненої праці підприємства на виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг та їх реалізацію (збут). На практиці при характеристиці всіх витрат виробництва та обігу використовують термін "витрати на виробництво». Витрати, пов'язані з випущеної продукції, характеризують її собівартість.

Собівартість  продукції (робіт, послуг) являє собою  вартісну оцінку використовуються в  процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, робочої сили, а також витрати на виробництво і реалізацію. Цей показник характеризує у що обходиться кожному підприємству виробництво і збут продукції (робіт, послуг).

Витрати являють собою кошти, витрачені  з метою забезпечення реалізації продукції, отримання доходів і  прибутку. У собівартості продукції, як синтетичному показнику, знаходять  відображення різні сторони виробничо-господарської  діяльності підприємства. Тому економне використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів при виготовленні виробів, виконання робіт та надання послуг є умовою підвищення ефективності виробничих процесів і поліпшення прибутку.

Управління  постачальницько-заготівельної діяльністю - це регулювання щорічної загальної суми витрат на утримання матеріальних запасів, забезпечують безперебійну роботу підприємства, суми матеріальних витрат на виробництво. Мета узагальнення витрат - спостереження за процесом їх формування за двома напрямками: продукту - для оцінки запасу; центрами відповідальності - з метою контролю за рівнем матеріальних витрат.

Підприємства  в процесі господарської діяльності здійснюють досить складний комплекс грошових витрат. Виходячи з економічного змісту і цільового призначення їх можна об'єднати в кілька самостійних груп:

- Витрати  на відтворення виробничих фондів;

- Витрати  на соціально-культурні заходи;

- Операційні  витрати; 

- Витрати  на виробництво і реалізацію  продукції (робіт, послуг).

Витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) займають найбільшу питому вагу у всіх витратах підприємства. Ці витрати групують за такими елементами витрат: сировина і основні матеріали, паливо, енергія, заробітна плата основна і додаткова, різноманітні відрахування, амортизація основних фондів, інші витрати ін..

Витрати мають натуральну та грошову форми. Вартісна форма оцінювання витрат є  вирішальною в процесі визначення ефективності виробничої діяльності підприємства, вона відображається у вартості виготовленої продукції, виконаних робіт, послуг.

Відображаючи  рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, в отже, і рівень техніки, технології та організації  виробництва.

Види  собівартості продукції

1. В  залежності від часу формування  затрат  розрізняють:

• Планову собівартість ( визначають перед початком планового періоду на основі прогресивних норм затрат ресурсів та цін на ресурси на момент складання плану);
• Фактичну собівартість  (відображає фактичні затрати на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку);
• Нормативну собівартість(затрати на виробництво і реалізацію продукції розраховують на основі поточних норм затрат ресурсів);
• Кошторисну собівартість (характеризує затрати або замовлення, на виріб які виконуються в разовому порядку).

2. В  залежності від  місця формування  затрат розрізняють:

• Цехову (сума затрат на виробництво продукції в межах цеху);
• Виробничу (грошові затрати на виробництво продукції в межах всього підприємства);
• Повну (сукупність виробничої собівартості і позавиробничих  затрат)

3. За  тривалістю розрахункового періоду  розрізняють собівартість:

• місячну;
• квартальну;
• річну.

4. За  складом продукції  собівартість  буває:

• товарної;
• валової;
• реалізованої продукції;
• незавершеного виробництва.

5. У  промисловості розрізняють:

• Індивідуальну собівартість (характеризує затрати  окремого підприємства на виробництво і реалізацію продукції);
• Галузеву собівартість ( Ссг) - показує середні у галузі затрати на виробництво і реалізацію продукції.

   
 

Сі –  собівартість певного виду продукції  на і-тому підприємстві;

Ni –  кількість виготовленої продукції  певного виду на і-му підприємстві;

n –  кількість підприємств у галузі, що виготовляють даний вид  продукції.   

Показники собівартості продукції

1. Затрати  на одну гривню товарної продукції  (В1 грн. тп.)

 

Стп –  собівартість всієї товарної продукції  підприємства, грн;

Qт –  обсяг товарної продукції підприємства, грн.

2. Собівартість  окремих видів продукції (послуг).

3.Зниження собівартості порівняльної товарної продукції використовується на підприємствах зі сталим асортиментом продукції.

Елементи  затрат є однаковими для всіх галузей  і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.

Важливою  є класифікація витрат за статтями калькуляції. Статті – це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцями виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції.

Управління  витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми:

• пошук та виявлення чинників, що впливають на економію усіх видів ресурсів;
• планування витрат за їхніми видами;
• нормування витрат ресурсів;
• облік та аналіз витрат;
• економічне стимулювання економії ресурсів та зниження витрат.

За кожен  елемент цієї системи відповідають певні виконавці, структурні підрозділи підприємства. Вони розробляють комплекс заходів, спрямованих на зниження сукупних витрат на виробництво і реалізацію продукції. В загальному можна сказати, що управління витратами – це вміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них.

1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ В УПРАВЛІНСЬКОМУ ОБЛІКУ

В управлінському обліку метою будь-якої класифікації витрат має бути надання допомоги керівнику в прийнятті правильних, раціонально обгрунтованих рішень. Приймаючи рішення, менеджер повинен знати ступінь впливу витрат на рівень собівартості і рентабельності виробництва. Тому суть процесу класифікації витрат - це виділити ту частину витрат, на які може вплинути керівник. Відповідно до напрямів обліку витрат в управлінському обліку виділяють такі класифікаційні групи витрат (рис.1.2.1).

Рис. 1.2.1.Класифікація витрат в управлінському обліку

Розглянемо  класифікацію витрат для визначення собівартості, оцінки вартості запасів і отриманого прибутку.

1.Облік  загальної суми витрат на виробництво  організують за економічними  елементами витрат, а облік і  калькуляція собівартості окремих  видів продукції, робіт і послуг - за статтями витрат. Такий вид  класифікації визначається економічним змістом зроблених витрат. Виділяють п'ять елементів витрат:

- Матеріальні  витрати (за вирахуванням вартості  зворотних відходів);

- Витрати  на оплату праці; 

- Відрахування  на соціальні потреби; 

- Амортизація  основних фондів;

- Інші  витрати.

Для контролю за складом витрат за місцями їх здійснення необхідно знати не тільки те, що затрачено в процесі виробництва, але і на які цілі ці витрати  зроблені, тобто враховувати витрати  по напрямках, по відношенню до технологічного процесу.

Витрати за статтями калькуляції за своїм складом ширше елементних, тому що враховують характер і структуру виробництва, створюючи достатню базу для аналізу.

2. Вхідні  і минулі витрати. Вхідні витрати  - це ті кошти, ресурси, які  були придбані, є в наявності  і, як очікується, повинні принести доходи в майбутньому. У балансі вони відображаються як активи.

Якщо  ці кошти (ресурси) протягом звітного періоду  були витрачені для отримання  доходів і втратили здатність  приносити дохід надалі, то вони переходять в розряд минулих. Правильне ділення витрат на ті, що входять і минулі має особливе значення для оцінки прибутків і збитків.

3.Прямі  і непрямі витрати. До прямих  витрат відносять прямі матеріальні  витрати і прямі витрати на  оплату праці. Вони враховуються  по дебету рах.20 "Основне виробництво", і їх можна віднести безпосередньо на певний виріб на підставі первинних документів.

Непрямі витрати неможливо розподілити між окремими виробами відповідно до обраної організацією методикою. Непрямі витрати поділяються на дві групи:

- Загальновиробничі  (виробничі) витрати - це загальноцехові  витрати на організацію, обслуговування  і управління виробництвом.