Планування витрат туристичних підприємств

 

План: 

Введення............................................................................................................................................................3

1.Загальна характеристика витрат..................................................................................................................4

2. Кошторис виробництва та калькуляція собівартості турпродукту...........................7

3. Планування витрат туристичних підприємств.......................................................12

Висновок.................................................................................................................15

Перелік використаної літератури.............................................................................16 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Введення 

     Формування  витрат виробництва та обігу, їх облік  мають важливе значення для підприємницької  діяльності організацій. Основою для розробки та реалізації управлінських рішень є відповідна інформація про стан справ у тій чи іншій галузі діяльності організації в конкретний момент часу. Так, дані обліку витрат виробництва (обігу) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є важливим засобом виявлення виробничих резервів, постійного контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з метою підвищення рентабельності виробництва. Це визначає, що ділянка витрат виробництва (обігу) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) займає найбільш важливе місце в системі організації.

     Побудова  обліку виробничих витрат і вибір  методів калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в значній  мірі залежать від особливості галузі, типу і виду виробництва, характеру  його організації та технологічного процесу, розмаїття вироблюваної продукції, виконуваних робіт і послуг, що надаються, масовості випуску, об'єктів  калькулювання, структури організації  та інших умов.

     У процесі безпосереднього виконання  підприємством своєї основної функції  утворюються витрати, пов'язані зі створенням та використанням туристичного продукту та наданням послуг. Витрати  мають натуральну та грошову форми. Планування і облік витрат у натуральній  формі (кількість, маса, об'єм, довжина  тощо) мають важливе значення для  організації діяльності підприємства. Однак для оцінки результатів  цієї діяльності вирішальною є грошова  оцінка витрат, оскільки вона виражає  вартість туристичного продукту (послуг). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Загальна характеристика витрат 

     Метою будь-якого комерційного підприємства, що виробляє продукцію або послуги, є здобуття прибули, і чим більше прибуток отримує підприємство, тим  краще воно працює.Прибуток підприємства залежить від 2-х чинників: виручки, яку воно отримує в результаті свого функціонування, і витрат, які воно при цьому несе.Іншими словами прибуток залежить від ціни продукції  і витрат на її виробництво.

       У ринковій економіці ціна  продукції формується згідно  із законом вартості і відповідає  сумі суспільно необхідних витрат  виробництва і середнього прибутку, тобто виступає у вигляді суспільного  нормативу, визначуваного ринком. Але якщо ціна продукції залежить від ситуації, яка складається на ринку, то витрати на виробництво безпосередньо залежать від фінансово-господарської діяльності самого підприємства.

     Під витратами розуміється сукупність всіх витрат підприємства, необхідних для виробництва і реалізації продукції(робіт, послуг).

       Витрати турфірми мають натуральну  і грошову форму. Планування і облік витрат чинників виробництва в натуральній формі(кількість турів або туруслуг) мають важливе значення для організації діяльності турпідприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість туристичного продукту.

  Слід відрізняти витрати, які  формують вартість турпродукту  в певному періоді виробництва  і реалізації  та реальні грошові  витрати.  Перші витрати пов'язані з формуванням турпродукта незалежно від того, коли будуть зроблені розрахунки з постачальниками туруслуг або найнятий персонал турфірми. Інші-це виплати за придбані чинники виробництва туруслуг без врахування часу їх використання.Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній зворот турфірми і оплату праці менеджерів і іншого персоналу.

  Собівартість  турпродукта-це грошова форма витрат турфірми на підготовку виробництва, формування і організації збуту туруслуг або турпродукта. Собівартість турпродукта має тісний зв'язок з його ціною.Це виявляється в тому, що собівартість є базою ціни турпродукта і одночасно обмеженням для виробництва. Для обчислення собівартість турпродукта важливе значення має визначення складу витрат, які в нього входять.

  Як  відомо, витрати турфірми відшкодовуються  за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Загальний  принцип цього розподілу полягає в тім, що через собівартість відшкодовуються ті витрати турфірми, які забезпечують просте виробництва: предметів, засобів праці,робочої сили та природних ресурсів.Слід мати на увазі,що у діяльності турфірми мають місце непродуктивні витрати,пов’язані з виробничою діяльністю міжсезонного характеру(втрати з холостим простоєм,неукомплектованості чартерних рейсів тощо),які у межах встановлених норм включаються у фактичну собівартість турпродукту, а витрати від порушення вимог(умов) договорів з постачальниками турпослуг(штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.В практиці господарської діяльності турфірми прийнято розрізняти витрати загальні(сукупні) та витрати на одиницю турпродукту(турпослуги).

  Загальні  витрати — це витрати турфірми на весь обсяг турпослуг за певний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду програми виробництва турмаршрутів та кількості вироблених турпакетів.

  Витрати на одиницю турпослуг обчислюються як середні за певний період, якщо турпакети виробляються постійно або серіями під чартери. В індивідуальних турах витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки  витрати є функцією обсягу виробництва  турпослуг з певною еластичністю, то існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їхній приріст на одиницю приросту обсягу виробництва турпродукту, тобто

  С_г=∆С/∆N

  Де, С_г –граничні витрати,

         ∆С –приріст загальних витрат,

       ∆N –приріст обсягу турпродукту на одиницю його натурального виміру

За способом обчислення на окремі різновиди турпослуг  витрати поділяються на прямі й непрямі.

  Прямі витрати безпосередньо зв'язані з формуванням комплексу турпослуг і виробництвом турпродукту і можуть бути прямо обчислені на його одиницю. Якщо виготовляється один різновид турпродукту, усі витрати прямі.

  Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів турпослуг, бо вони зв'язані не з виготовленням конкретних турпакетів, а з процесом виробництва в цілому: зарплатня обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, машин тощо.

  Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації турфірми, її організаційної структури, методів нормування й обліку.

  На  підставі зв'язку з обсягом виробництва  витрати поділяються на постійні та змінні.

  Постійні  витрати є функцією часу, а не обсягу турпродукту. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва турпослуг, але неістотно. Їх називають умовно-постійними.

  Змінні  витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовлених турпослуг. У свою чергу їх можна розділити на пропорційні та непропорційні.

  Управління  витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місця та носіїв, контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Вони є важливою функцією економічного механізму турфірми.

  Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. На рівні турфірми вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат на рекламні заходи та організацію збуту турпослуг; планування витрат за їх видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці турфірми.

Якщо  у турфірмі існує поділ витрат на змінні (пропорційні) та постійні, тоді визначається їхня загальна сума за певний період за формулою:

С = С_зв*N + С_пв,

де С  — загальні (сукупні) витрати,

С_зв — змінні витрати ка одиницю турпослуги,

N —  обсяг виробництва турпакетів  у натуральному вираженні, 

С_пв — постійні витрати за даний період.

Таким чином, загальні витрати продукції (С_оп) становитимуть:

Соп = С_зв+ С_пв/ N

З даної  формули видно,що зі зростанням обсягу виробництва турпослуг їх собівартість знижується за рахунок постійних  витрат турфірми. Цю закономірність покладено  в основу аналізу залежності витрат і прибутку від обсягу виробництва,коли турфірма вибирає комерційні варіанти проектів турів і планових рішень. 
 

В графічному вигляді(рис.3.1.) зображені лінійні  функції динаміки витрат і виручки  від продажу турів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  У зв'язку з наявністю постійних  витрат виробництво турпослуг до певного критичного обсягу (N_кр) є збитковим — площа 1. Критичний обсяг виробництва турпослуг називається точкою беззбитковості. При зростанні обсягу виробництва частка постійних витрат в їхній загальній (сукупній) величині знижується, зменшуються збитки, і після досягнення критичного обсягу N_кр виробництво турпродукту стає рентабельним — площа 2.

  Якщо  критичний обсяг виробництва  турпродукту в натуральному вимірі, починаючи з якого виробництво стає для турфірми рентабельним, обчислити аналогічно, то:

С_зв* N_кр+ С_пв=Ц* N_кр,

звідси: 

N_кр= С_пв/ Ц- С_зв

де Ц  — ціна одиниці турпродукту.

  Критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому  вимірі, що є більш прийнятним для  туроператора. У такому разі:

В _кр⁼ С _зм⁺ С_пв

де В  _кр — критичний обсяг виробництва у грошовому вимірі,

С _зм — загальна (сукупна) величина змінних витрат. Змінну величину С_зм в економічної теорії зображують як функцію обсягу виробництва за допомогою коефіцієнта маржинального прибутку — К_м (2.1)

К_м=В- С_зм/В

Отже,

С _зм=В-В* К_м,

А звідси:

В _кр  =В _кр - В _кр*К_м +С_пв

В _кр = С_пв / К_м

Таким чином, чим більшим є обсяг  виробництва на критичну його величину (точку беззбитковості), тим вищою є економічна безпека турфірми, яка вимірюється відповідним коефіцієнтом (К₆), обчислюваним за допомогою формули:

К₆=N-N_кр/N, 

де К_б — коефіцієнт безпеки виробництва;

   N — фактичний або плановий обсяг турпослуг у натуральному вираженні.

   Цей показник можна розрахувати і  на підставі вартісного виміру обсягу виробництва турпослуг. Наприклад, турфірма «Південь-тур» реалізує за квартал  турпакетів на 300 тис. грн. Витрати на їх виготовлення і продаж: становлять 280 тис. грн., у тому числі змінні витрати — 220 тис. грн., постійні — 60 тис. грн. Обчислимо розглянуті вище три показники: коефіцієнт маржинального прибутку, критичну програму виробництва туроператора, коефіцієнт безпеки виробництва.

   Вони  становлять:

1. коефіцієнт маржинального прибутку туроператора

К_м=300-200/300=0,27;

2. критична програма виробництва турпакетів (точка беззбитковості)

В_кр=60/0,27=222 тис.грн.; 

3) коефіцієнт безпеки виробництва