Планування витрат туристичних підприємств

   К₆=300-222/300=0,26

   Останній  показник означає: якщо турфірма зменшить обсяг виробництва на 26%, то вона зрівняє його з критичною величиною. Подальше зменшення обсягу виробництва призведе до прямих збитків турфірми. 

2. Кошторис виробництва та калькуляція собівартості турпродукту. 

   Сукупні витрати турфірми залежно від  їх призначення виражаються такими показниками, як кошторис виробництва, собівартість товарної та реалізованої продукції.

   У межах витрат виробництва є таке поняття, як кошторис виробництва. Кошторисом виробництва називають усі витрати

турфірми, пов'язані з її основною діяльністю за певний період часу. Він складається  за економічним принципом і необхідний для того, щоб мати реальне уявлення про ресурсну структуру витрат формування турпакетів та турпослуг та для подальшого аналізу чинників зниження собівартості турпродукту.

   Загальна  поелементна структура кошторису  виробництва турпродукту може бути згрупована у такому вигляді:

1. Матеріальні витрати. Всі витрати, що йдуть на придбання турпослуг у постачальників для формування певного турпродукту, як основних, так і додаткових витрат на комунальні послуги, арендні платежі та інш.
2. Заробітна плата. Включає всі форми оплати праці штатного та позаштатного персоналу турфірми, крім працівників, що фінансуються з прибутку турпідприємства.
3. Амортизація основних фондів та нематеріальних активів.
4. Відрахування на соціальні потреби.
5. Інші витрати, тобто ті, що не ввійшли до попередніх, наприклад, витрати на відрядження в ознайомчий тур, страхування майна, участь у турбіржах тощо.
6. Всього витрат.
7. Витрати, що не включені до виробничої собівартості турпослуг (наприклад, витрати на рекламу, презентації, оформлення офісу).
8. Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст віднімається, зменшення додається).
9. Зміна залишків резервів майбутніх періодів (приріст додається, зменшення віднімається).
10. Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст віднімається, зменшення додається).

   11.Виробнича  собівартість товарної продукції  — турпродукту

      12.Зміна залишків нереалізований турпакетів за виробничою собівартістю(приріст віднімається,зменшення додоється).

      13.Виробнича собівартість нереалізованих турпакетів. 

  До  виробничої собівартості турпослуг (турпродукту) включаються:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

  Перелік і склад статей калькулювання  виробничої собівартості турпродукту (турпослуг) встановлюються турфірмою.

  Методи  визначення собівартості турпродукту  умовно можна поділити на такі групи:

1. Кошторисні. Виробнича собівартість турпродукту визначається у такій послідовності:

• із кошторису вираховуються витрати, які не зв'язані з формуванням турпродукту і в собівартість туру не включаються (адміністративні, витрати на збут, деякі інші);

• вираховується приріст, додається зменшення залишків майбутніх періодів;
• додається приріст, вираховується зменшення залишків майбутніх платежів (відпускних, винагород за стаж роботи, витрати на підготовчі роботи перед початком сезону, витрати на участь у турмарках тощо);
• вираховується приріст, додається зменшення залишків незвершеного виробництва турпакетів.

  Отримана  сума буде дорівнювати виробничій собівартості турпродукту.

2. Підсумовування попередньо визначеної собівартості турпослуг постачальників, які ввійшли до турпродукту:

S_t=∑ⁿ_i=1 S_i Qi

де S_t — загальна собівартість турпродукту; ,

  n — кількість найменувань турпослуг;

  S_i. — собівартість одиниці турпакету;

Qi— загальний обсяг виробництва турпродукту і-го виду.

3. Пофакторний метод, за яким визначають собівартість турпродукту з урахуванням вимог різноманітних чинників на її формування:

S_{T =}S m_.б. ⁺_-∑_j=1^m∆S_j 

S m_.б. —  собівартість планового обсягу турпродуку за рівнем витрат базового (минулого) періоду. Така собівартість називається розрахунковою;

  т — кількість факторів, які впливають на собівартість турпродукту в плановому періоді;

  ∆S_j — зміна собівартості під впливом різноманітних факторів.

  Зміна собівартості під впливом організаційно-технічних  факторів обчислюється на плановий обсяг виробництва турпослуг як різниця витрат до і після впровадження цих заходів у турфірмі:

∆S=(S₂-S₁)*Q₂ 

де  ∆S —- зміна собівартості внаслідок організаційно-технічних заходів;

S₂,S₁— витрати на одиницю продукції відповідно після і до впровадження заходів;

  Q₂ — обсяг виробництва турпослуг після впровадження заходів у плановому періоді.

  У розрахунковій собівартості (S m_.б. ) умовно-постійні витрати обчислені на рівні базового періоду, а в плановому періоді обсяг виробництва може змінитися, що відповідно вплине на собівартість турпослуг. Цю обставину треба враховувати як окремий фактор, тобто: 

   ∆S_y.n=S_y.n.б *P_y.n.-Pв/100

де  ∆S_y.n — відносна зміна умовно-постійних витрат у плановому періоді;

    S_y.n.б — абсолютна сума умовно-постійних витрат у базовому періоді;

      P_y.n.Pв — зміна в плановому періоді відповідно до обсягу виробництва і умовно-постійних витрат, %

      Собівартість  реалізованого турпродукту обчислюється коригуванням собівартості турпродукту на зміну залішків нереалізованних турпакетів,чи турпослуг:

      Sp.n =St+(Sc.n.-Sc.k.)+(Sb.n.-Sb.k.)

      S_p.n-собівартість реалізованного турпродукту;

S_p.n,S _p.k.— собівартість реалізованих тупакетів на початок та кінець розрахункового періоду, які ще не перейшли у власність покупців (туристів, турагентств).

  Розглянемо  умовний приклад.

  Обсяг вироблених турпослуг турфірмою  «Південь-тур» у звітному році становив 10500 тис. грн., а витрати на 1 гри. вироблених послуг склали — 0,92 гри. У плановому році передбачено збільшити обсяг виробництва турпослуг на 10%. Унаслідок запровадження новітніх технологій електронної комерції турфірмою буде зекономлено 230 тис. грн. Умовно-постійні витрати у звітному році досягли 2500 тис. гри., а у зв'язку зі зростанням обсягу виробництва вони збільшаться в плановому році на 4%.

  За  таких вихідних умов розрахункові показники  становитимуть:

1. плановий обсяг виробленого турпродукту:

Q_т = 10500 Х1,1 = 11550 тис. грн.;

2. собівартість туриродукту за рівнем витрат звітного року:

S_T3= 11550 х 0,92 -10020 тис. грн.;

3. відносна економія умовно-постійних витрат унаслідок зростання обсягу виробництва туриродукту становитиме:

∆S_y.n. = 2500x(4-10)/100 = 150 тис. грн.;

100

4. собівартість виробленого турпродукту:

S_T= 10620 - (260 +150) = 10216 тис. грн.

  У практиці господарювання визначають і  регулюють також загальний рівень витрат на одиницю обсягу турпослуг. У наведеному прикладі планові витрати на 1 грн. виробленого турпродукту становлять 0,88 грн. (10216 : 11550) і зменшаться порівняно зі звітним роком на

  4,35%((0,88-0,92)/0,92)*100%

але треба  враховувати, що цей показник об'єктивно  характеризує динаміку витрат лише за умови незмінних цін і структури випуску турпродукту.

   У системі техніко-економічних розрахунків  турфірми важливе місце займає калькулювання — обчислення собівартості окремих турпослуг, чи турпродукту. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань:обґрунтування цін на турпослуги,обчислення рентабельності виробництва,аналізу витрат на виробництво тощо.

   На  турфірмах, як правило, складають (обчислюють) планові та фактичні калькуляції. Перші  обчислюються нормами витрат, другі  — за їхнім фактичним рівнем.Незалежно  від конкретних особливостей  виробництва  і продукції калькулювання передбачає розв'язування таких методичних завдань: визначення об'єкта калькуляційних статей витрат та методики їхнього обчислення.

   Об'єкт  калькулювання — це та продукція чи турпослуги, собівартість яких обчислюється. До об’єктів  калькулювання у турфірмі належать: основні та додаткові турпослуги, послуги туристичного супроводження; фінансові та послуги страхування, туристичні товари, паснортно-візові послуги і т. п. Головний об'єкт калькулювання — готові вироби (турпакети, екскурсії), які поставляються за межі підприємства на турринок.

   Калькулювання інших додаткових турпослуг має  допоміжне значення, це зумовлено  з тим, що сфера туризму безпосередньо  пов'язана з наданням ряду видів  послуг, які характеризуються нестійким  чи сезонним попитом клієнтів турфірм.

Для кожного  об'єкта калькулювання вибирається  калькуляційна одиниця його кількісного виміру (кількість у штуках, кількість туристів у тургрупі, кількість туроднів). Наприклад, об'єкт калькулювання — закордонні тури, калькуляційна одиниця — один певний турпакет, туристична група — один турист чи туродень і т. д. У світовій практиці господарювання в туризмі найчастіше застосовуються 2 методи калькулювання за повними й неповними витратами.

  У сучасній вітчизняній практиці турбізнесу широко застосовується метод калькулювання за неповними витратами, тобто в калькуляції турів включають не всі витрати на виробництво та збут турпродукту. Частину непрямих витрат не відносять на собівартість окремих турпослуг, а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під мас визначення прибутку. Класичним методом калькулювання за неповними витратами с так званий метод «direct-cost», коли на собівартість окремих турпослуг відносять лише прямі витрати, а непрямі — па певний період виробництва чи формування турпакетів (літній чи зимовий сезон).

   Істотно впливають на методи калькування  широта номенклатури турпослуг турфірми та специфіка турів. Найбільш точним і методично простим є калькулювання в однопродуктовому виробництві.

Собівартість  одиниці турпакету тут обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість сформованих турів.

  Конкретний  склад і структура витрат туроператорів  і турагентів регулюються законодавчими  актами та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. До основних положень бухгалтерського обліку, за якими визначається собівартість, відносяться: Положення 3 «Звіт про фінансові результати» і Положення 16 «Витрати».

  Під час калькулювання турів витрати  групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від форми організації подорожі, складу основних та додаткових послуг і т. інше. Установлюючи статті витрат, турфірмі необхідно дотримуватись таких вимог: