1. Малі підприємства: поняття та функці……………………………………..4

2. Малі підприємства – основа малого бізнесу:

     2.1. Сутність малого підприємства…………………………………………10

     2.2. Роль малого бізнесу в економіці………………………………………13

3.  Державна  політика підтримки малого підприємництва…………………17

4.  Проблема фінансування малого бізнесу………………………………….24 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

  Актуальність  даної теми визначена об`єктивно важливою роллю малого підприємництва у сучасній соціально орієнтованій ринковій економіці. Мале підприємництво – це істотна складова ринкового господарства, невід`ємний елемент конкурентного механізму. Мале підприємництво дає ринковій економіці гнучкість, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, несе в собі могутній антимонопольний потенціал.

  Значення  вивчення проблем розвитку малого підприємництва підсилюється тим, що малому бізнесу  менш за все пощастило у відношнні державної підтримки. Недооцінка малого підприємництва, ігнорування його економічних і соціальних можливостей можуть бути розцінені як великий стратегічний прорахунок, який може призвести до багатьох нардногосподарських негативів.

  Без підтримки  держави і без власної внутрішньогрупової взаємодії малий бізнес не завжди може протистояти у конкурентній боротьбі великому капіталу, відстоювати  свої економічні, політичні і соціальні  інтереси. Існують серйозні економічні і адміністративні бар`єри для виходу нових підприємств на ринок і розвитку їх діяльності.

  Положення, що склалося, відкриває безмежні можливості для корупції, найбільш масовою жертвою  якою на місцевому рівні є представник  малого бізнесу.

  Мале підприємництво не має яких-небудь істотних переваг в кредитно-фінансовій системі, діє в неймовірно складних умовах для існування. Для представника малого підприємництва невигідна бідь-яка підприємницька діяльність в сфері виробництва, і він намагається затвердитися в торгівлі і посередництві. В той самий час в малий бізнес вступає все більша кількіть громадян. Заняття власною справою як природня форма прояву здібностей людини і реалізація його громадянських прав формують умови створення самостійного суспільного прошарку підприємців, які складають соціально-політичну базу демократичних перетворень суспільства.

  1. Малі підприємства: поняття та функції 

      Поняття малого підприємства завжди була предметом суперечок у розвинутих країнах. Використовуються наступні визначення малого підприємства (фірми):

      Мала  фірма – це фірма, якою керує власник  і яка не має складної організації  управління.

      Мале  підприємство – це фірма, якою керує незалежний власник, яка не посідає у своїй галузі домінуючого становища і відповідає певним критеріям за кількістю зайнятих і щорічним критеріям продажів.

      Мале  підприємство – це невелике виробництво.

      Мале  підприємство – це підприємство з невеликою кількістю штатних працівників.

     Отже, при визначенні малого підприємства можуть використовуватись кількісні  та якісні критерії. До якісних критеріїв  відносять: висока організаційно-функціональна гнучкість, високий рівень конкуренції, простота організації на основі безцехової структури, поєднання в одній особі кількох виробничо-управлінських функцій, переважна орієнтація на місцеві джерела сировини і ринки збуту продукції, обмеженість грошових і матеріальних ресурсів, потреба у розумній підтримці державою і великим бізнесом. До кількісних критеріїв відносять: кількість працівників, оборот (обсяг) продаж, величину активів, кількість філій або підрозділів, частку фірми на ринку, сукупний капітал фірми. В Україні діють підприємства таких видів:

• приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
• колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
• господарське товариство;
• підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
• комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;
• державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

       Відповідно до обсягів господарського  обороту і чисельності працівників  (незалежно від форм власності)  підприємство може бути віднесено до категорії малих підприємств.

       До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

• у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;
• в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;
• у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;
• у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;
• роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

     У малому бізнесі в Україні понад 2 млн. чоловік, що становить 10% зайнятого  населення , понад 9%  ВВП

  Приведу критерії віднесення підприємств до малого бізнесу, що застосовуються в країнах з розвиненою ринковою економікою. Отже, в Європейському співтоваристві з 1 січня 1995 р. до малих підприємств відносяться ті, які не перевищують наступних показників:

1. кількість зайнятих працівників до 50 чол.;
2. річний оборот менше за 4 млн. ЕКЮ;
3. сума балансу менше за 2 млн. ЕКЮ.

  При визначенні заходів підтримки суб'єктам малого бізнесу на рівні країн ЄС можуть застосовуватись і інші показники, а країни, що входять в ЄС, можуть використати і свої показники при віднесенні підприємств до малих. Так міжнародна Організація Економічної Співпраці і Розвитку (ОЕСР), в яку входять економічно високорозвинені країни, визначає підприємства з числом зайнятих до 19 чол. як «дуже малі», до 99 чол. як «малі», від 100 до 499 чол. як «середні» і понад 500 чол. як великі.

  У Великобританії віднесення підприємств до суб'єктів  малого бізнесу засновується на даних  обороту і чисельності зайнятих (різних по галузях економіки). До найдрібніших відносять фірми з числом зайнятих від 1 до 25 чол., до дрібних – від 25 до 99. Згідно з Законом «Про компанії», в Великобританії мале підприємство повинно відповідати двом з наступних критеріїв:

1. оборот не більше за 2,3 млн. ЕКЮ;
2. активи не більше за 1,5 млн. ЕКЮ;
3. середня чисельність зайнятих до 50 чол.

  У Франції малими вважаються підприємства, на яких чисельність зайнятих не перевищує 500 чол. і річний оборот до стягування податків, оцінений на момент закриття підсумкового балансу, нижче за 200 млн. франків. Причому в різних галузях економіки розмір фірми оцінюється по-різному. Якщо в сільському господарстві і харчовій промисловості фірми із зайнятістю понад 200 чол. вважаються великими, то в галузі виробництва обладнання поріг чисельності   500 чол.

  У Швеції система віднесення підприємств  до малих згідно з французькою, але  там діють ще і такі показники  як: стадії зростання, галузева приналежність, географічна сфера діяльності, специфічні характеристики власників і керівників (жінки-підприємці, іноземці), типи проблем характерні для підприємства.

  У Німеччині певне поняття про малий бізнес відсутнє, але відповідно до класифікації федерального міністерства господарства до дрібних відносять фірми з числом зайнятих до 49 чол. і щорічним оборотом менше за 1 млн. марок. Дрібні і середні фірми – це фірми, якими керують юридично самостійні власники, що безпосередньо беруть участь у виробництві, що повністю беруть на себе економічний ризик і що фінансують свою діяльність, як правило, без залучення кредитних коштів.

  У Сполучених Штатах Америки федеральним законом  про малий бізнес встановлено, що мала фірма – це фірма, що має  одного або декількох власників, з числом зайнятих не більше 500 чол., величиною активів не більше 5.000.000 $ і річним прибутком не понад 2.000.000 $. У залежності від кількості найнятих працівників всі підприємства в США діляться на:

• найменші   1 - 24 зайнятих;
• малі   25 - 99 зайнятих;
• проміжні   100 - 499 зайнятих;
• великі   500 - 999 зайнятих;
• найбільші   1000 і більш зайнятих.

  Потрібно  відмітити що тут, як і в багатьох інших країнах, грає роль і галузева структура підприємства. Причому в одних галузях грає визначальну роль кількість зайнятих (обробляюча і добувна промисловість), а в інших   величина обороту (будівництво, торгівля, послуги). Норми критеріїв різні для підприємств, працюючих в різних галузях економіки США.

  У США  малими вважаються підприємства, керовані незалежними власниками і що не займають домінуючого положення на товарних ринках.

  Згідно  з Указом Президента України "Про  державну підтримку малого підприємництва" суб'єктами малого підприємництва є  зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня облікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1000000 грн. 

  Основними економічними рисами малого підприємництва є:

• відособленість (тобто господарювання на свій страх і ризик);
• спеціалізація на якому-небудь виді діяльності;
• реалізація вироблених товарів (послуг) через купівлю - продаж на ринку;

Можна сформулювати декілька груп стійких меж малого підприємництва, зумовлених: 

1. Характером виробничого процесу:

• обмеженість масштабів засобів виробництва, що застосовуються і технологічних процесів;

• невелика номенклатура виробів, що випускаються,  тобто вузька спеціалізація;
• спрощеність системи збуту.

 

2. Специфікою  системи управління і керівництва:

• єдність права власності і безпосереднього управління підприємством;

• особливе значення ролі керівника в житті підприємства, його безпосередня включеність практично у всі функціональні області;
• компактність управлінської команди і багатофункціональності менеджерів;
• відсутність громіздких управлінських структур, простота інформаційних зв'язків, неформальний характер планування і контролю;
• швидкість прийняття рішень.

 

3. Станом окремих компонентів (кадри, фінанси і т.д.):

• особливий, персоніфікований характер відносин між працівником і господарем;
• гнучкість, сприйнятливість до нововведень;
• невеликий масштаб фінансових ресурсів, що використовуються;
• низька капіталізація, що означає, що власники пускають на розширення основного капіталу лише малу частку прибутків;
• висока оборотність капіталу;
• істотний вплив на кадрову політику, прийняття стратегічних рішень, вибір правових форм і на інші параметри господарської діяльності сімейних і родинних зв'язків, що зумовлено правом успадкування.

 

4. Особливостями зовнішніх впливів:

• локальність ресурсних і збутових ринків;
• не формальність взаємовідносин з вузьким колом постачальників і споживачів;
• надчутливість до коливань економічної кон'юнктури, політичної ситуації, змінам законодавства;
• велика міра залежності від системи підтримки малого підприємництва.

 

     Малі  підприємства здійснюють свою діяльність у всіх сферах і галузях народного господарства, виконуючи один або кілька видів діяльності. Вони володіють самостійністю в здійсненні господарської діяльності, розпорядженні готовою продукцією, прибутком, який залишається після сплати податків та інших зобов’язань. 
 

ІІ.   Малі підприємства – основа малого бізнесу

2.1.    Сутність малого підприємства

 

  Малий бізнес, або мале підприємництво, представляє самий численний шар дрібних власників, які внаслідок своєї масовості в значній мірі визначають соціально - економічний і частково політичний рівень розвитку країни. По своєму рівню життя і соціальному положенню вони належать до більшості населення і являють собою і безпосередніх виробників, і споживачів широкого спектру товарів і послуг одночасно.  Мале підприємство є «клітинкою» малого підприємництва.