Державний борг, методи управління державним боргом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

на тему: «Державний борг, методи управління державним боргом»

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

В умовах формування та функціонування ринкової економіки важливою складовою державних фінансів є державний борг. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів вдосконалення механізму його управління. Як свідчить досвід багатьох країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній та внутрішній борг, тим його обслуговування активніше включається у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи.

В перехідній економіці України державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми. Державний борг прямо пов'язаний з проблемою економічної безпеки країни.

Питання управління та обслуговування державного боргу є особливо важливим в контексті тих економічних труднощів, які впродовж останніх років переживає Україна. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави, стабільність її національної валюти, а відтак фінансова підтримка міжнародних фінансових організацій. Необхідність розв'язання цих питань потребує пошуку шляхів вдосконалення механізму управління та обслуговування державного боргу в Україні.

Важливий внесок в дослідження проблеми державного боргу зробили західні економісти: Д. Рікардо, А. Сміт, М. Браунриг, С. Вайнтрауб, Х. Джонсон, О. Екстайн, Дж. Кейнс, А. Лаффер, А. Лернер, Р. Масгрейв, М. Фрідман та інші. Серед російських вчених варто відмітити праці: М.Б. Богачевського, Б. Г. Болдирєва, Л. О. Дробозіної, Л. М. Красавіної, І. М. Осадчої, Ю. М. Осипова, Г. П. Солюса, В. М. Усоскіна та інших. Теоретичні основи державного боргу та питання щодо його управління висвітлюються в працях таких українських вчених, як: О.Д.Василик, А. С. Гальчинський, Г. В Кучер., В. В. Корнєєв, О.В. Плотніков, Т. Г. Бондарук, В. М. Суторміна, В. О. Степаненко, та інших.

В той же час в Україні недостатньо досліджені питання, що стосуються проблем управління державним боргом, особливостей його формування і розвитку в умовах переходу до ринкової економіки. Зазначене обумовило актуальність обраної теми курсової роботи, його мету і задачі.

Метою дослідження є наукове обґрунтування економічної природи державного боргу; виявлення основних тенденцій і специфічних особливостей формування державного боргу в Україні; обґрунтування концептуальних засад щодо вдосконалення механізму управління державним боргом та його обслуговування в умовах перехідної економіки України.

Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається вирішити ряд задач, головними з яких є:

• обґрунтування економічної сутності державного боргу як складової державних фінансів;
• виявлення основних тенденцій формування державного боргу України;
• визначення основних етапів формування державного внутрішнього боргу, аналіз механізму управління ним;
• оцінка розміру та динаміки зовнішньої заборгованості України;
• узагальнення зарубіжного досвіду обслуговування державного зовнішнього боргу з метою його можливого використання в Україні;
• розробка пропозицій щодо  удосконалення управління та обслуговування державного боргу в Україні.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОГО БОРГУ КРАЇНИ

 

 

1.1. Сутність державного боргу країни

 

 

 

Формування державного боргу безпосередньо пов'язане з погашенням зобов'язань за державним кредитом. Разом з тим, на ці процеси впливають і інші фактори. Так, у випадках коли державні органи управління з тих чи інших причин не виконують передбачені законодавством видатки державного бюджету, на цій основі виникає заборгованість за виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій та ін. Сума державного боргу перевищує зобов'язання за державним кредитом.  

Державний борг - це сукупність зобов'язань держави за платежами, які належить виконати на підставі одержаних або гарантованих активів, товарів та послуг в минулі періоди. Нерідко державний борг розглядається як сума строкових боргових зобов'язань уряду, що виражені в грошовій формі. Та таке визначення буде не зовсім повним. Воно не охоплює багатьох платежів, які має виконати держава на підставі минулих подій. Так, воно не включає заборгованість, за виплатою зарплати, пенсій, компенсації переплачених податків, надання гарантій за кредитами та ін. Не зовсім вдалим є і визначення боргу, коли суб'єктом називається уряд, а не держава. Адже крім уряду, державна заборгованість може виникати і на підставі діяльності центрального банку, місцевих органів державної влади та ін. державний борг виникає не тільки на основі зобов'язань відповідних бюджетів, а і бюджетних установ.

 

зовнішньоекономічних зв'язків, нераціональну структуру видатків, високу питому вагу держави в економіці, використання малоефективного бюджетного механізму та ін. Так, в Україні частка держави в структурі ВВП оцінюється в 35 %. Це високий показник, який раціональним може бути лише в умовах розвинутої ринкової економіки. В Україні досить високі показники фізичного і морального зносу основних фондів. Мається негативне сальдо платіжного балансу. Заплановані податки збираються не достатньо повно. Не є оптимальною структура неподаткових надходжень. Відсутнє чітке розмежування бюджетів різних рівнів. Помітний вплив на дефіцитність бюджету в Україні завдали спад в економіці і дорога соціальна політика.

Дефіцит бюджету буває двох видів: циклічний і структурний. Циклічний дефіцит - це дефіцит бюджету, який утворюється у зв'язку зі спадом економіки. В такі періоди податкові надходження до бюджету скорочуються, а видатки - зростають. Структурний дефіцит виникає внаслідок розривів в формуванні доходів і виконанні видатків бюджету. Під впливом багатьох факторів (розвитку підприємницької діяльності, вчасної сплати податків, інфляції та ін.) надходження доходів може відставати від запланованих обсягів. В той же час, видаткова частина бюджету повинна виконуватись за затвердженими графіками.

Джерела фінансування бюджетного дефіциту включають внутрішні і зовнішні складові. Внутрішні - це надходження, які мобілізуються шляхом емісії і розміщення державних боргових цінних паперів на внутрішньому ринку та залученню кредитів від операцій на вітчизняному кредитному ринку. Правилом є те, що кошти надходять переважно від таких суб'єктів: центрального банку, резидентів (юридичних і фізичних осіб) і нерезидентів. При цьому продаж резидентам і нерезидентам державних цінних паперів проводиться на вільному ринку на конкурентних умовах. Державні органи управління здійснюють регулювання обсягів продажу шляхом встановлення норми доходності, ціни відсічення та величин траншів.

використання державного кредиту направляються до відповідного державного бюджету, центрального банку, або до відповідного фонду для фінансування визначених програм Залучені кошти використовуються на умовах позики (платності, повернення, забезпечення та ін.).

Залучення ресурсів на умовах державного кредиту передбачає використання різних форм. Вибір форм і методів кредитування здійснюється державними органами управління в процесі визначення умов кожної конкретної позики. При цьому враховується як інтереси держави, так і кредиторів. У світовій практиці використовуються різноманітні підходи щодо кредитування.

До основних форм державного кредиту відносяться:

1. Державні позики, які одержують на підставі кредитних угод;
2. Позики,  які  залучаються  державними  органами  управління шляхом емісії і розміщення державних боргових цінних паперів;
3. Держані   гарантії,   що   надаються   урядом   підприємствам   і установам з метою залучення останніми кредитних ресурсів;
4. Вклади громадян в ощадні банки країни;
5. Інші форми. [23, 153-155]

Державні позики, які одержують на підставі кредитних угод, можуть бути внутрішніми і зовнішніми. За строками погашення вони бувають короткостроковими, середньостроковими і довгостроковими. За забезпеченням позики поділяються на заставні (забезпечені заставою) та беззаставні. У якості застави виступають матеріальні цінності, грошові кошти, які знаходяться у власності держави, або будуть одержані в майбутні періоди та ін. Беззаставні позики не мають певного забезпечення, їх надійність гарантується фінансовою стійкістю держави

Позики, що залучаються з використанням державних цінних паперів, теж можуть використовуватись в різних варіантах. Це можуть бути цінні папери, які пропонуються внутрішнім і зарубіжним інвесторам. Вони, в свою

 

1.4. Внутрішній та зовнішній державний борг

 

 

Державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній борг - це заборгованість державних органів управління перед іншими державними структурами та перед резидентами. Зовнішній борг - це сукупність зобов'язань державних органів управління перед міжнародними фінансовими організаціями, іншими країнами та нерезидентами.

Згідно з Законом України "Про державний внутрішній борг України", до державного внутрішнього боргу відносяться строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. До складу внутрішнього боргу входять позики уряду, а також позики, здійснені при безумовній гарантії уряду. Державний борг складається із заборгованості минулих років, та поточних зобов'язань. Боргові зобов'язання уряду включають випущені цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом, а також одержані ним кредити. Внутрішня заборгованість включає також частину боргових зобов'язань колишнього СРСР, прийняту на себе Україною.

Внутрішній державний борг включає сукупність всіх боргових зобов'язань держави, включаючи адміністративно управлінську заборгованість (зобов'язання з виплати зарплати в державних установах та інших виплат державним службовцям), борги, які виникають у зв'язку з залученням коштів з метою фінансування бюджетного дефіциту та зобов'язання виплат державних пенсій. Розрізняють борги держави, які є офіціально визнаними (експліцитні борги) і не підтверджені, або імпліцитні борги. Останні зобов'язання, як правило, не враховуються у складі державного боргу, але в дійсності вони повинні включатись до його структури. [11]

До складу внутрішнього державного боргу України входять такі зобов'язання:

 

Відповідно до Указу Президента України постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 затверджено, що Державне казначейство України здійснює управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства та здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом разом з Національним банком України і Мінфіном України та проводить їх обслуговування відповідно до чинного законодавства. [8]

Згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим Указом    Президента    України    від    26.08.99,   одними   з   основних   завдань Міністерства є:

• розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичень держави і погашення та обслуговування державного боргу;

• забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю. [7]

Ці Положення після затвердження Бюджетного кодексу України не приведено у відповідність з його нормами. Тому у діючому Положенні про Міністерство фінансів України відсутні окремі повноваження та функції щодо управління державним боргом, які покладені на нього Бюджетним кодексом України. Положення про Держказначейство України, навпаки, містить функції щодо управління державним боргом, які Бюджетним кодексом України на нього не покладено. Положення про Департамент державного боргу, який повинен забезпечувати функції Міністерства фінансів з управління державним боргом, до цього часу взагалі не затверджено.

Таким чином, в Україні не створено цілісної системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування і погашення державного боргу.

Аналіз структури боргу дає змогу зробити висновок, що наслідком політики здешевлення кредитних ресурсів, що проводилась в Україні, було зниження вартості залучення позичкових коштів на внутрішньому ринку за рахунок облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).

На основі аналізу управління державного зовнішнього боргу виділяють такі основні цілі:

1) економічні  цілі – це мінімізація вартості  зовнішніх запозичень, які залучаються, покращання умов рефінансування  і переоформлення заборгованості;

2) зниження  загальних витрат по обслуговуванню  зовнішнього боргу;

3) підвищення  ефективності використання залучених  ресурсів;

4) політичні  цілі управління зовнішнім боргом  – полягають у підтримці стабільності  функціонування політичної системи;