Державний борг, методи управління державним боргом

5) соціальні  цілі – це своєчасне фінансування  соціальних програм, забезпечення  соціальної стабільності та соціальної  справедливості.

В Україні з усіх способів можливого використання залучених ресурсів значного поширення набув найменш ефективний спосіб – нові запозичення спрямовуються на фінансування поточних витрат бюджету, включаючи і обслуговування існуючого зовнішнього боргу. Тому Україні важко розраховувати на ті джерела фінансування, якими зазвичай користуються країни для обслуговування зовнішнього боргу.

В зв'язку з цим важливим є питання про можливість використання різноманітних методів реструктуризації зовнішньої заборгованості, які використовуються в світовій практиці і знайти способи переходу від відстрочки платежів до скорочення боргу, це буде сприяти урегулюванню проблеми зовнішньої заборгованості і забезпечення ефективності економіки України.

В умовах нездатності країни виконувати зобов'язання по виплаті зовнішнього боргу і процентів по ньому виникає загроза її економічної

більшістю показників боргової безпеки Україна поки що перебуває у безпечному стані, проте показник співвідношення обсягу зовнішньої заборгованості до ВВП наближається до критичної межі. Потенційну загрозу економічній безпеці держави становить недостатня кількість вільних коштів для обслуговування зовнішнього державного боргу.

В зв'язку з існуючою на цей час тенденцією до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості нинішній рівень економічної безпеки в Україні явно недостатній. Це дає підставу говорити про необхідність комплексного вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього боргу з метою запобігання можливим загрозам економічній безпеці України. [24]

Управління зовнішньою заборгованістю ділиться на три стадії: залучення фінансування, його розміщення (використання) та погашення боргу. Відповідно, система управління зовнішньою заборгованістю країни означає управління всіма стадіями і охоплює:

• аналіз кредитоспроможності тобто можливості країни позичати кошти;
• оцінку платоспроможності або здатністю обслуговувати борг;
• контроль рівня зовнішньої заборгованості;
• контроль за складом зовнішнього боргу.

Ефективність управління зовнішнім боргом значною мірою визначається іншими видами економічної політики. Прибуток на інвестований капітал, а отже, й розмір зовнішніх займів безпосередньо залежить від торговельної політики, політики валютних курсів, цінової політики, а також від грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики. В свою чергу, рівень зовнішньої заборгованості та умови надання зовнішнього боргу значною мірою визначають характер економічної політики в країні. [12]

Розміри та структура державного боргу відіграють важливу роль в макроекономічному розвитку економіки, вирішені соціальних проблем та

рефінансування боргу має позитивні і негативні сторони. Залучення коштів в процесі розміщення нових боргових цінних паперів держави є більш сприятливим для кредиторів. Адже в такому разі умови і строки погашення боргу не зменшуються. Разом з тим, такі операції є більш затратними для держави. Негативом в використанні цього способу є і те, що відбувається накопичення боргу. В умовах здійснення незваженої політики управління боргом така тактика може привести до так званої перевернутої піраміди, коли поточні борги погашаються за рахунок нових наростаючих емісій. В кінці-кінців цей спосіб може обернутися тим, що фінансування боргу стає нераціональним і навіть збитковим (в порівнянні з іншими способами) для держави.

Реструктуризація боргу - це угода про прийняття нового плану погашення боргу. Реструктуризація може проводитися різними способами:

1. пролонгації боргу;
2. прийняття нової угоди, що передбачає зміну умов погашення боргу;
3. введення тимчасового мораторію на виплату процентів або частини основного боргу;
4. проведення конверсії боргу.

Конверсія позик - це обмін поточних державних позик на нові зобов'язання. При цьому проводиться зміна первісних умов позики: строків погашення, ставок процентів, способів виплати доходів та ін. Конверсія може бути добровільною, обов'язковою і примусовою. В разі прийняття примусового варіанту конверсія проводиться тільки в рамках установленого періоду. Використовуються також такі методи рефінансування,    пов'язані   з   конверсією,   як   консолідація   позик (переведення   короткострокових   зобов'язань   в   довгострокові)   та уніфікація позик (заміна або об'єднання декількох зобов'язань в одну).

При проведенні конверсії державні органи управління, як правило, перенести строки погашення позик на більш віддалені періоди. Це

ВИСНОВКИ

 

 

В курсовій роботі науково обґрунтовано економічну природу державного боргу, виявлено основні тенденції і специфічні особливості формування державного боргу в Україні, обґрунтовані концептуальні засади щодо вдосконалення механізму його управління та обслуговування в умовах перехідної економіки України. В результаті проведеного дослідження сформульовані такі висновки:

1. Дефіцит  державного бюджету, залучення значного  обсягу державних запозичень  як з внутрішніх так і з  зовнішніх джерел обумовили формування  державного боргу в умовах  перехідної економіки України. Державний  борг – це сума фінансових  зобов'язань держави по відношенню  до зовнішніх кредиторів та  сума заборгованості держави  по випущених і не погашених  державних внутрішніх позиках. Державний  борг є структурним компонентом  державних фінансів будь-якої  країни з розвиненими ринковими  відносинами.

2. Обґрунтовано  зміст поняття “управління державним  боргом”. Управління державним боргом  визначається як сукупність заходів  держави  пов'язаних з випуском  та погашенням державних боргових  зобов'язань, визначенням ставок  процентів та виплатою доходу  по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням  курсу державних зобов'язань, визначенням  умов випуску нових державних  цінних паперів.

3. Розмір  державних позик не повинен  перевищувати обсяги державних  інвестицій, аби не покладати  на наступні покоління тягар  сплати державних боргів. Вирішення  проблеми  заборгованості потребує  в законодавчому порядку відображення  таких заходів: обґрунтування нової  державної заборгованості, розробка  прозорих та переконливих критеріїв  надання державних гарантій, встановлення  оптимальних розмірів внутрішнього  та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління  та обслуговування державного боргу.    

4. Дослідження  динаміки і структури державного  боргу України дало змогу систематизувати  етапи його формування. Перший  етап характеризується залученням  кредитів Національного банку  України та утворенням зовнішнього  боргу шляхом отримання іноземних  кредитів під гарантії уряду. Другий етап - отримання зовнішніх  позик від міжнародних фінансових  організацій та за рахунок  випуску облігацій внутрішньої  державної позики з поступовим  заміщенням цими облігаціями  кредитів НБУ.

Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку були майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат. Для вдосконалення механізму функціонування державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів, виходячи із реальних можливостей їх повернення; запозичені кошти необхідно використовувати в інвестиційних цілях; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій та забезпечення їх дохідності.

5. Крім  класичної форми державного внутрішнього  боргу в  Україні в 1994 – 2005 роках  утворився специфічний внутрішній  борг держави з виплати заробітної  плати працівникам бюджетних  установ, що є вкрай небезпечним  для держави і може призвести  до соціальної напруги. Для недопущення  в майбутньому заборгованості  із заробітної плати та інших  соціальних виплат потрібно насамперед  вдосконалювати нормативно-правову  базу, яка повинна передбачати  майнову і адміністративну відповідальність  за несвоєчасну виплату заробітної  плати та використання нетрадиційних  джерел погашення заборгованості.

6. Зовнішні  фінансові джерела потрібно розглядати  з точки зору їх обсягу і  з позицій ефективності використання. При неефективному використанні  ресурсів потреба у їх кількості  стає необмеженою. Це обумовлює  необхідність встановлення межі  залучення кредитів. Питання подальшого  залучення зовнішніх фінансових  ресурсів, необхідно вирішувати, перш  за все, з позицій ефективного  їх використання для економічного  розвитку країни.

7. Зростання  державного боргу призводить  до збільшення витрат на його  обслуговування. Управління державним  боргом повинно бути спрямовано  на збільшення терміну погашення  заборгованості та скорочення  витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі  державних зобов'язань довгострокові  зобов'язання повинні займати  центральне місце.

8. Нинішній  рівень економічної безпеки в  Україні, з огляду на триваючу  тенденцію до швидкого зростання  обсягу зовнішньої і внутрішньої  заборгованості, недостатній. Розміри  державного боргу в своїх абсолютних  значеннях можуть досягати досить  великих розмірів, проте борг  завжди мусить знаходитися в  певній залежності відносно величини  ВВП. Перевищення показника державного  боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак й інших (скоординованих  з ВВП) макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній  безпеці країни.

Комплексне вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього  державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме розбудові  державних фінансів та покращанню фінансового стану України. 

СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Конституція України від 28.06.1996 р.
2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. [статті 2 (п. 14), 11, 14 (ч. 2), 15 (ч. 4, 5), 17 (ч. 3)]
3. Закон України „Про державний внутрішній борг України” від 16.09.92 р.
4. Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 р. №3235-IV з послідуючими змінами та доповненнями;
5. Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 № 25-93 "Про надання державних гарантій щодо іноземних кредитів, які надаються Україні відповідно до міжнародних договорів".
6. Наказ Міністра фінансів України про Порядок ведення Міністерством фінансів України обліку державного боргу та операцій, пов'язаних з ним від 22.01.2001 р.
7. Положення про Міністерство фінансів України, затвердженим Указом Президента України від 26.08.1999 р. з послідуючими змінами та доповненнями.
8. Указ Президента України про функції Державного казначейства України щодо управління державним боргом від 31.07.95р.
9. Балабанов А., Балабанов І. Фінанси. – С-Пб, 2000. [стор. 239-240]
10. Бєскова И.А. Управління державним боргом. М: Фінанси. – 2002. [234 стор.]
11. Бондарук Т. Г., Степаненко В.О. Проблеми утворення та обслуговування державного внутрішнього боргу. Фінанси України. – 1998. [стор. 96-97]
12. Бондарук Т. Г. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування . Фінанси України. – 1999. [стор. 176-178]
13. Василик О. Д. Державні фінанси України. КНУ ім. Т. Шевченка – К.: ЦУЛ, 2003. [стор. 278-280]
14. Василик О. Д. Теорія фінансів. – К., 2000. [389 стор.]
15. Вахненко Т. П. Державний борг України та його економічні наслідки. Інститут економічного прогнозування. – К.: Альтепрес, 2000. [стор. 64-65]
16. Василишин Р. Взаємозвязок бюджетного дефіциту і державного боргу України. Вісник УАДУ.,1999. №4. [стор. 37-39]
17. Василишин Р. Державний борг України та управління ним. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - Випуск 1. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. [стор. 437-438]
18. Епіфанов А. О., Сало І. В.  та ін. Бюджет і фінансова політика України. Навч. посібник – К: Наукова думка, 1999. [301 стор.]
19. Козюк В.В. "Ефект витіснення" як наслідок державного боргу в перехідній економіці України. Вісник ТАНГу., 2000. Вип. 9. [стор. 132-133]
20. Козюк В. В. Проблема державного боргу в перехідній економіці України. Фінанси України, 1999. №5. [стор. 85-90]
21. Козюк В. В. Макроекономічний аналіз зовнішнього боргу України за ринкової трансформації. Вісник ТАНГу., 2000. Вип. 7. [стор. 29-37]
22. Корнєєв В. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень / Економіка України. – К., 2000. [стор. 30-34]
23. Кудряшов В. П. Фінанси. Навчальний посібник. – Херсон: Олді-плюс, 2002. [351 стор.]
24. Кучер Г.В. Удосконалення механізму управління зовнішнього державного боргу. Економ. вісник націон. гірничої акад. України. – Дніпропетровськ: РИК НГА України – 1999. [стор. 43-44]
25. Кучер Г. В. Управління державним боргом та економічна безпека України. Актуальні проблеми міжнародних відносин – К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин. – 2001. [стор. 83-85]
26. Онищук Я.В. Вплив боргової та фіскальної політики на соціально-економічний розвиток. Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)- Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. [стор. 143-144]
27. Дані офіціального сайту Міністерства Фінансів України: http://minfin.kmu.gov.ua/.

 

ДОДАТКИ

 

Рис. 1. Відношення державного прямого та гарантованого боргу України до валового внутрішнього продукту (на кінець відповідних років)

 

Таблиця 1

Динаміка державного боргу

Показники	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Держанний борг усього, млн.грн
млн. доларів США

 

 

Таблиця 2

Структура державного боргу ( у відсотках)

Показники	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Внутрішній державний борг, %
Зовнішній державний борг, %

 

 

Таблиця 3

 

Державний прямий та гарантований борг України

 

 

	31.12.2004 тис. грн.	31.01.2005 тис. грн.	28.02.2006 тис. грн.
Загальна сума державного прямого та гарантованого боргу
Прямий борг
Внутрішній борг
1. Заборгованість перед юридичними  особами
2. Заборгованість перед банківськими  установами
Зовнішній борг
1. Заборгованість за позиками, наданими  міжнародними організаціями економічного  розвитку
2. Заборгованість за позиками, наданими  закордонними органами управління
3. Заборгованість за позиками, наданими  іноземними комерційними банками
4. Заборгованість, не віднесена до  інших категорій
Гарантований борг
Внутрішній борг
1. Заборгованість перед юридичними  особами
2. Заборгованість, не віднесена до  інших категорій