Шпаргалка по "Педагогике"

Найважливішим засобом формування громадянської культури школярів є зміст освіти. Він спрямований на:

- здобуття учнями базових  знань щодо громадянства;

- формування основних  громадянських умінь, що забезпечують  успішність реалізації інтересів  особистості в політико-правовій, соціальній, екологічній та культурній сферах суспільного життя;

- здобуття вихованцями  досвіду громадянських дій шляхом  участі в житті країни;

- виховання громадянських  чеснот - норм, установок, цінностей  та якостей, притаманних громадянину  демократичного суспільства.

Щоб виховати у старшокласників  громадянську культуру, важливо забезпечити  їх громадянсько-патріотичне самоусвідомлення, озброїти знаннями про закони і права  людини, про єдність свободи вибору і відповідальності, виробити в них  уміння володіти методологією творчого перетворення суспільства, залучити до активної громадянської діяльності.

 

45. Виховання основ моральної культури особистості.

 

Мораль як форма суспільної свідомості є зводом правил, норм, вимог, які регулюють відношення і взаємодію  людей, їх поведінку.

Моральна культура особистості - це засвоєння особистістю моральних  норм, принципів, категорій, ідеалів  суспільства на рівні власних  переконань, дотримання їх як звичних  норм особистої поведінки.

Структуру моральної  культури особистості складають знання, почуття, відношення, поведінка. Тому змістом виховної роботи вчителя, класного керівника по становленню моральної культури учнів є формування у них системи моральних знань, почуттів, ставлень, поведінки.

Зміст морального виховання  учнів передбачає утвердження принципів загальнолюдської моралі - правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших доброчинностей на національному грунті.

Виховання моральної  культури школярів здійснюється у різноманітних  видах діяльності: навчальній, трудовій, громадсько-корисній, особливо таких ЇЇ видах, де учні поставлені в ситуації безпосереднього вияву турботи про інших, надання допомоги і підтримки, захисту слабшого, молодшого, хворого і под.

До форм морального виховання  відносять спеціальні уроки, етичні бесіди, відверті розмови, диспути, лекції, тематичні вечори, зустрічі свят народного календаря, благодійні заходи, створення альманахів з історії родоводу, вечорниці та інші.

 

46. Виховання трудової культури й профорієнтаційна робота.

 

Трудове виховання в сучасній школі - це педагогічна діяльність, спрямована на формування в учнів готовності до праці в умовах ринку. Вона передбачає:

1. Розвиток широкого  діапазону мотивів праці (самореалізації, самоствердження, матеріальних, соціальних, пізнавальних та інших); мотивів результативного та процесуального плану діяльності.

2. Допомогу у визначенні  суб'єктивної цілі праці, що  відповідає мотивам і стимулам  його діяльності, особистим можливостям.

3. Формування уміння  враховувати умови праці, необхідні  для успішного досягнення визначеної цілі: зовнішні (особливості навколишнього середовища) і внутрішні (наявність знань, умінь, навичок, трудового досвіду, здібностей тощо).

4. Педагогічну підтримку  у найповнішому прояві власного "Я" (самоактуалізації, самореалізації").

5. Спеціальне навчання  самоконтролю, самооцінці і самокорекції  процесу власної трудової діяльності.

Складовою частиною трудового  виховання є професійна орієнтація учнів - обґрунтована система допомоги (соціально-економічної, психолого-педагогічної, медикобіологічної, виробничо-технічної) учням у виборі професії відповідно до здібностей, нахилів і ринку праці.

До професійної орієнтації входять складові: професійна освіта (профінформація), професійна діагностика, професійна консультація, професійний  відбір, професійна адаптація.

У профорієнтаційній  роботі існує два підходи. Суть першого, адаптаційного, полягає у підборі  професії для учня на підставі його наявних можливостей. Другий, розвиваючий, пропонує готувати учня до самостійного вибору спеціальності Сучасна школа орієнтується, здебільшого, на другий підхід і до певної міри проводить профорієнтаційну роботу, метою якої є професійне самовизначення учнів. При цьому школярі одержують допомогу у вивченні світу професій, виявленні і розвитку своїх здібностей, нахилів, реалізації професійного самовизначення.

 

47. Виховання естетичної культури особистості.

 

Естетична культура - це здатність особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння  прекрасного у мистецтві і  дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси.

Естетична культура містить  у собі такі компоненти: естетичні  сприймання - здатність виділяти в  мистецтві і житті естетичні  якості, образи і переживати естетичні  почуття; естетичні почуття - емоційні стани, що викликані оцінним ставленням людини до явищ дійсності і мистецтва; естетичні потреби - потреби в спілкуванні з художньо-естетичними цінностями, в естетичних переживаннях; естетичні смаки - здатність оцінювати витвори мистецтва, естетичні явища з позицій естетичних знань і ідеалів; естетичні ідеали - соціально та індивідуально-психологічно зумовлені уявлення про досконалу красу в природі, суспільстві, людині, мистецтві; художні уміння, здібності в галузі мистецтва.

Естетичне виховання здійснюється комплексом засобів. Велике значення має матеріальна база школи, декоративне оформлення приміщень, благоустрій пришкільної садиби, оформлення кабінетів і лабораторій, коридорів, інших приміщень.

У навчальному процесі  естетичному вихованню сприяє викладання всіх навчальних предметів. Будь-який урок, семінар, лекція має естетичний потенціал. Цьому слугує і творчий підхід до вирішення пізнавальної задачі, і виразність слова учителя та учнів, і відбір та оформлення наочного і роздаткового матеріалу, і акуратність записів і креслень на дошці і в зошитах.

 

48. Основні напрямки виховання фізичної культури особистості.

 

Фізична культура - це сформований  спосіб життя людини, що спрямований  на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей  людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Зміст роботи по вихованню  фізичної культури школярів включає  діяльність, що забезпечує:

1. Морфологічне і функціональне  удосконалення організму, закріплення  його стійкості перед несприятливими  умовами зовнішнього середовища, попередження захворювань і охорону здоров'я.

2. Формування та вдосконалення  основних рухових якостей. Здатність  людини до виконання багатьох  дій забезпечується високим і  гармонійним розвитком всіх фізичних  якостей: сили, витривалості, спритності, швидкості.

3. Формування життєво  важливих рухових умінь та  навичок: бігу, стрибків, плавання, ходіння  на лижах.

4. Виховання стійкого  інтересу і потреби у систематичних  заняттях фізичною культурою.  В основі здорового способу  життя лежить постійна внутрішня готовність особистості до фізичного самовдосконалення.

5. Набуття необхідного  мінімуму знань в галузі гігієни  і медицини, фізичної культури  і спорту. Учні повинні мати  чітке уявлення про режим дня,  гігієну харчування, сну, значення  фізичної культури і спорту для зміцнення здоров'я і підтримки високої працездатності, про гігієнічні правила занять фізичними вправами, гігієнічні вимоги загартування. Основними засобами виховання фізичної культури учнів є фізичні вправи, природні та гігієнічні чинники.

Під фізичними вправами розуміють рухові дії, спеціально організовані й свідомо виконувані відповідно до змісту фізичної культури. До фізичних вправ належить гімнастика, ігри, туризм, спорт.

Природні чинники - сонячне  проміння, повітря, вода виступають невід'ємним компонентом всіх видів рухової діяльності учнів, підсилюючи оздоровчий вплив на них. Крім того, вони є джерелом спеціально організованих процедур: сонячних і повітряних ванн, обтирань, обливань.

Гігієнічні чинники  вимагають суворого дотримання санітарно-гігієнічних вимог при проведенні фізкультурних занять, у навчальній праці, відпочинку, харчуванні та ін.

 

49. Система підготовки молоді до сімейного життя.

 

Загально соціальна  підготовка до сімейного життя пов'язана  з вихованням правильного розуміння дорослості, відповідальності за свої вчинки, ознайомлення з особливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства.

Моральна підготовка до сімейного життя передбачає виховання  готовності будувати сім'ю і рис  сім'янина; гідності у міжстатевих стосунках, критичного ставлення до неправильних установок стосовно протилежної статі (негативізму, споживацька, байдужості тощо). Не менш важливе ознайомлення дітей з вимогами, яким повинна відповідати кожна стать, правилами подружнього життя, культурою та етикою поведінки в сім'ї та організацією досвіду нестатевої любові.

Психологічна підготовка до сімейного життя покликана  сформувати спрямованість на іншу людину, розуміння її зовнішніх виявів і  внутрішніх станів, здатність помічати переживання іншої людини, психологічно підтримувати її, виховання таких якостей, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, розуміння потреб партнера, поблажливість, адаптивність, здатність поступатися

Правова підготовка до сімейного  життя має на меті ознайомлення школярів з основними положеннями сімейного права, порядком укладання шлюбу, його державної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлюбів. У цьому процесі учні засвоюють права і обов'язки подружжя, особисті правовідносини та майнові відносини між ними, а також правовідносини між батьками і дітьми, осягають суть таких державних актів, як позбавлення материнських, батьківських прав та усиновлення, а також причини, правові основи, соціальні, економічні, психологічні та педагогічні наслідки розлучення, аліментні зобов'язання розлучених.

Господарсько-економічна підготовка до сімейного життя покликана  виробити психологічну установку на необхідність ведення домашнього господарства, домашньої праці, орієнтування на рівномірний  розподіл обов'язків щодо ведення домашнього господарства між усіма членами сім'ї, подолання хибних установок про поділ домашньої праці на чоловічу й жіночу.

Естетична підготовка до сімейного життя спрямована на формування уявлень про естетичну культуру сім'ї і культуру міжстатевих стосунків, виховання у школярів поваги до сімейних традицій, усвідомлення необхідності примножувати їх, уміння організовувати сімейні свята. Вона розширює уявлення про естетику побуту, прагнення вносити прекрасне у свій побут (інтер'єр, гармонія в усьому), сприяє розвитку смаку (вміння вдягатися, користуватися прикрасами, косметикою, сервірувати стіл тощо), правильного ставлення до моди, дотримання в усьому міри, стимулює інтерес до різних видів мистецтва, вироблення навичок раціональної організації дозвілля та відпочинку.

 

50. Сутність та змістова характеристика виховного колективу.

 

Виховний колектив –  це таке об'єднання учнів, життя і  діяльність якого мотивується здоровими  соціальними прагненнями, в якому  ефективно функціонують органи самоврядування, а міжособистісні стосунки характеризуються високою організованістю, відповідною залежністю, прагненням до загального успіху, багатством духовних взаємовідносин та інтересів, що забезпечує свободу і захищеність кожної особистості.

Змістовно колектив може бути охарактеризований у різноманітних аспектах.

Економічний аспект. Пізнання практичної економіки, поєднане з участю в праці на підприємствах, у кооперативних  колективах, забезпечує виховання у  дітей колективізму і творчого ставлення  до праці.

Політичний аспект. З допомогою колективу діти залучаються до шкільного самоврядування, боротьби за мир, проведення політичних кампаній, якими є вибори до органів влади, перепис населення, всенародний референдум, підготовка до свят і фестивалів.

Соціальний аспект. Якщо дитячий колектив постійно турбується про життя, всебічний розвиток і побутові умови кожної дитини, то це сприяє виробленню у дітей таких якостей, як прагнення до соціальної справедливості, злагоди, громадянськість, гуманізм, ініціативність і відповідальність.

Моральний аспект. У виховному  колективі виникають умови для  розуміння дитиною моралі як суспільного  явища. В процесі колективної  праці, організованих взаємозалежностей, дружніх стосунків між школярами  вони усвідомлюють суспільну мораль як відповідальність один перед одним, перед самим собою, колективом і суспільством.

Суспільно-ціннісний  аспект. Колектив – ідейна, ціннісно-зорієнтована спільність людей, для яких організована структура є засобом досягнення загальної мети.

Культурно-естетичний аспект. Організоване і вільне спілкування дітей у колективі стимулює кожну дитину до накопичення знань, умінь, навичок, вражень, образів, переживань, до змістовного обміну духовними цінностями, до підвищення естетичного рівня повсякденних стосунків, до естетичної організації всього життя і діяльності.

Юридичний аспект. Стосунки в дитячому колективі торкаються й правових аспектів життя. В різноманітних  ситуаціях дитина навчається усвідомлювати  не лише сутність морального чи аморального  вчинку, але й відмінність моральних правил від правових.

Психологічний аспект. Дитячий  виховний колектив є організованим  соціальним середовищем, мета якого  є формування колективістсько-спрямованої  особистості. Цілеспрямованість колективу  сприяє формуванню здорового морального клімату, мажорного тону стосунків.