Шпаргалка по "Педагогике"

Дидактика розглядає  змістову і процесуальну сторони  навчання в їх єдності. Наприклад, знання вивчаються не ізольовано, не самі по собі, а разом із методами їх передачі і засвоєння.

Крім завдання описувати  і пояснювати процес навчання й умови його реалізації, завданням дидактики також є перетворення та удосконалення практики. Дидактика розробляє більш досконалу організацію процесу навчання, нові навчальні системи і технології навчання.

Дидактика, як загальна педагогічна  теорія навчання, розглядає загальні положення й закономірності, властиві навчанню всіх предметів. Ці закономірності знаходять відображення у викладанні конкретних навчальних дисциплін. Водночас викладання кожного предмета має свою, надзвичайно суттєву специфіку.

 

14. Характеристика основних дидактичних категорій ( освіта, навчання, навчальний процес, процес навчання).

 

Дидактичні категорії - найбільш загальні і фундаментальні поняття, які відображають суттєві  властивості і відношення навчального  процесу.

Категорії утворилися як результат узагальнення розвитку дидактичної науки і практики навчання, тому мають велике пізнавальне значення.

Освіта - цілеспрямований  процес і результат оволодіння учнями системою наукових знань, пізнавальних умінь і навичок та формування на цій основі світогляду, моральних якостей. Вона реалізується у процесі навчання.

Навчання - вид людської діяльності і процес оволодіння знаннями, уміннями і навичками, що потребують інтелектуальних, емоційно-вольових і  фізичних зусиль людини. Воно є фактором стимулювання розвитку особистості.

Під викладанням розуміють  діяльність учителя, спрямовану на організацію  і керування пізнавальною діяльністю учнів, у результаті чого відбувається їхній розвиток і виховання. При  цьому учень має виявити зустрічну  активність, а вчитель - стимулювати її.

Учіння - процес навчальної діяльності учня, в якій він оволодіває системою знань, способами їх пошуку, здобуває індивідуальний досвід пізнання, збагачує власний досвід спілкування. Учіння перебуває у центрі навчання, забезпечує формування особистості. В єдності викладання та учіння становлять процес навчання.

 

15. Процес навчання в цілісному педагогічному процесі. Його рушійні сили.

 

Кожен із процесів у цілісному  педагогічному процесі виконує  і супутні функції. Так, зокрема, процес навчання здійснює не лише навчальну, а й виховну та розвиваючу функції; процес виховання – навчальну і розвиваючу. Спеціально побудовані процеси розвитку здібностей, нахилів учнів суттєво впливають на розширення і поглиблення їх знань, умінь, навичок, на формування ставлень до відповідних видів діяльності, поведінку.

Навчання — це акт  взаємодії вчителя і учня з  метою засвоєння останнім якогось  відрізка змісту соціального досвіду. Акт навчання має початок і  кінець, початковий і кінцевий результат  — стан суб'єкта. Тому акт навчання — це процес і одночасно елемент більш тривалого процесу навчання, він дуже складний.

Процес навчання можна  визначити як зміну актів навчання, у ході якої змінюється діяльність учителя і учнів, а також властивості  учнів.

Рушійними силами процесу навчання є його суперечності: а) між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і загальним станом цього процесу; б) між досягнутим учнями рівнем знань, умінь 1 навичок і тим рівнем, якого потрібно досягнути; в)між фронтальним викладом матеріалу й індивідуальним характером його засвоєння; г) між розумінням матеріалу вчителем і розумінням його учнями; ґ) між теоретичними знаннями і уміннями їх використовувати на практиці.

 

16. Логіка навчального процесу і структура процесу засвоєння знань.

 

Логіка навчального  процесу — це оптимально-ефективний шлях мисленнєвої діяльності людини від попереднього рівня знань, умінь, навичок та розвитку до потрібного, прогнозованого. Попередній рівень визначається ступенем навченості учня, обсягом його знань, умінь та навичок, якими він оволодів на нижчому рівні пізнавальної діяльності (в школі та поза нею). Потрібний рівень зумовлений програмними вимогами з конкретної навчальної дисципліни.

Логіка навчального  процесу містить такі компоненти:

1) розуміння та усвідомлення пізнавальних завдань;

2) оволодіння знаннями;

3) виведення законів  і правил;

4) формування умінь  і навичок;

5) застосування знань;

6) аналіз і оцінювання  навчальної діяльності.

Внутрішній процес засвоєння  знань складається з таких ланок: сприймання - осмислення і розуміння - узагальнення - закріплення - застосування на практиці.

1. Сприймання - відображення  у свідомості людини окремих  властивостей предметів і явищ, які впливають у цей момент  на органи відчуття.

2. Осмислення навчального матеріалу — процес мислительної діяльності, спрямований на розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання теоретичних понять, ідей, законів.

3. Розуміння - встановлення  зв'язків між явищами та процесами,  з'ясування складу, призначення, виявлення причин явищ або розкриття різноманітних залежностей.

4. Узагальнення - передбачає  виділення та об'єднання найбільш  значимих рис предметів та  явищ.

5. Закріплення - спеціальна  робота вчителя, яка забезпечує  міцне запам'ятовування, поглиблює знання, здійснює їх перенесення у нові ситуації розвиває навчально-пізнавальні вміння та навички.

6. Застосування - вміння  застосовувати знання на практиці  у навчальному процесі.

 Ефективність засвоєння  учнями навчального матеріалу  безпосередньо залежить від мотивації учення, рівня розвитку емоційної сфери школярів. Велике значення у процесі засвоєння належить самостійній і творчій активності школярів.

 

17. Діяльність учителя та учнів у процесі навчання. Роль мотивів у навчанні.

 

Види навчання розрізняються за характером викладацької і навчальної діяльності, за побудовою змісту, методів і засобів навчання. В дидактиці розрізняють пояснювально-ілюстративне, проблемне, програмоване навчання.

Пояснювально-ілюстративне навчання характеризується тим, що вчитель  викладає, повідомляє знання в обробленому "готовому" вигляді; учні сприймають і відтворюють Його. Етапи діяльності вчителя і учня в цьому дидактичному процесі мають такий вигляд:

Діяльність учителя: 1. Повідомляє нові знання, пояснює. 2. Організовує осмислення навчальної інформації. 3. Організовує узагальнення знань. 4. Організовує закріплення навчального матеріалу. 5. Організовує застосування знань і оцінює ступінь засвоєння.

Діяльність учня: 1. Сприймає інформацію, виявляє певне розуміння. 2. Осмислює, поглиблює розуміння матеріалу. 3. Узагальнює засвоєний матеріал. 4. Закріплює вивчення шляхом повторення. 5. Використовує знання у вправах, завданнях та ін.

При проблемному навчанні вчитель не повідомляє готових знань, а організує учнів на їх пошук: поняття, закономірності, теорії пізнаються в процесі пошуку, спостереження, аналізу фактів, розумової діяльності.

Етапи проблемного навчання такі:

Діяльність учителя: 1. Створює проблемну ситуацію. 2. Організує осмислення проблеми і її формулюванням. 3. Організує пошук гіпотези. 4. Організує перевірку гіпотези. 5. Організує узагальнення результатів і використання отриманих знань.

Діяльність учня: 1. Усвідомлює суперечності у явищі, що аналізується. 2. Формулює проблему. 3. Висуває гіпотези. 4. Перевіряє гіпотезу. 5. Аналізує результати, робить висновки, застосовує отримані знання.

У програмованому навчанні навчальний матеріал розбивається на дрібні, легко засвоювані дози, що послідовно пред'являються учневі для засвоєння.

Структура програмованого навчання така:

Учитель (підручник, комп'ютер): 1. Подає першу дозу матеріалу. 2. Пояснює  першу дозу матеріалу і дії  з ним. 3. Формулює контрольні запитання. 4. Якщо відповідь правильна, пред'являє  другу дозу матеріалу, якщо ні — пояснює помилку, повертає до роботи з першою дозою.

Учень: 1. Сприймає інформацію. 2. Засвоює першу дозу матеріалу. 3. Відповідає на питання. 4. Переходить до наступної дози матеріалу. Якщо відповідь  неправильна, повертається до вивчення першої дози.

 

18. Закономірності та функції навчання.

 

Загальні закономірності процесу навчання поширюються, головним чином, на основні компоненти процесу  навчання (цільовий, стимуляційно-мотиваційний змістовий, операційно діяльнісний  та ін.), які своєю взаємодією сприяють результативності навчання.

Загальними закономірностями є;

І. Закономірність цілі навчання. Ціль навчання залежать від: а) рівня  і темпів розвитку суспільства; б) потреб і можливостей суспільства; в) рівня  розвитку і можливостей педагогічної науки та практики.

2. Закономірність мотивації  навчання. Результативність навчання  зумовлюється: а) внутрішніми мотивами (стимулами) навчання; б) зовнішніми (суспільними, економічними, педагогічними)  умовами і стимуляторами.

3. Закономірність змісту навчання. Зміст навчання (освіти) залежить від: а) суспільних потреб, мети освіти, цілі, завдань навчання; б) вікових можливостей учнів; в) рівня розвитку теорії і практики навчання; г) матеріально-технічних і економічних можливостей навчальних закладів.

4. Закономірність методів навчання. Ефективність дидактичних методів залежить від: а) знань і навичок використання методів; б) завдань навчання; в) змісту навчання; г) віку учнів; д) навчальних можливостей учнів; є) матеріально-технічного забезпечення; ж) організації навчального процесу.

5. Закономірність управління  навчанням. Продуктивність навчання  спричиняється: а) інтенсивністю  зворотних зв'язків у процесі  навчання; б) обґрунтованістю регулюючих  впливів.

6. Закономірність результату  навчання. Кінцевий результат процесу навчання залежить від: а) результатів попередніх етапів навчання; б) характеру й обсягу матеріалу, що вивчається; в) організаційно-педагогічного впливу педагогів; г) здатності учнів до навчання; д) часу навчання.

Конкретні закономірності навчання. Сучасній науці відома значна кількість конкретних закономірностей. Наведемо лише деякі з них, не коментуючи.

Дидактичні (змістово-процесуальні) закономірності:

1. Результати навчання (у відомих межах) прямо пропорційні  усвідомленню цілі навчання учнем.

2. Результати навчання (у відомих межах) прямо пропорційні  значимості для учнів змісту, який засвоюється.

3. Результати навчання  залежать від способу включення  учнів у навчальну діяльність.

4. Продуктивність засвоєння  обсягу знань, умінь (у відомих  межах) зворотно пропорційна кількості матеріалу, що вивчається, чи обсягу дій, що вимагаються.

5. Продуктивність засвоєння  обсягу знань, умінь (у відомих  межах) зворотно пропорційна трудності  й складності виучуваного матеріалу,  формуючих дій.

6. Результати навчання залежать від методів, які застосовуються.

7. Результати навчання  залежать від засобів, які застосовуються.

Вирізняють такі функції  навчання: освітню, розвивальну і  виховну. Особистість у процесі  навчання, пізнання довкілля оволодіває певним обсягом знань, умінь та навичок, що сприяє підвищенню ЇЇ освіченості. Включення людини в активну пізнавальну діяльність — важлива передумова інтелектуального, психічного й соціального розвитку.

 

19. Принципи навчання.

 

Принцип спрямованості  навчання на реалізацію мети освіти. Цей принцип витікає з того, що навчання обумовлене потребами суспільства у всебічному і гармонійному розвитку особистості.

Принцип науковості. Принцип  вимагає, щоб зміст освіти знайомив учнів з об'єктивними науковими  фактами, поняттями, законами, теоріями всіх основних розділів відповідної навчальному предмету галузі науки; наближався до розкриття сучасних досягнень і перспектив розвитку в майбутньому.

Принцип зв'язку теорії з  практикою, з життям вимагає розуміння  учнями значення теорії в житті, умілого застосування теоретичних знань для виконання практичних завдань, участі у вирішенні актуальних проблем сучасності.

Принцип свідомості й  активності. В основі даного принципу лежить цільова установка школи - необхідність підготовки свідомих і  активних громадян держави; установлені наукою закономірні положення: справжню суть людської освіти складають глибоко і самостійно осмислені знання, набуті шляхом інтенсивного напруження власної розумової діяльності; свідоме засвоєння знань учнями залежить від ряду умов і факторів.

Принцип доступності  передбачає відповідність змісту, характеру  і обсягу матеріалу, який вивчається, віковим особливостям і рівню  підготовки учнів. Доступність навчання не означає його легкості 3 цим принципом  в дидактиці пов'язується поступове, згідно з пізнавальними можливостями учнів, ускладнення змісту освіти й обсягу навчального матеріалу, яким необхідно оволодіти всім учням з кожного навчального предмета, ступеня теоретичної складності та глибини цього матеріалу.

Принцип наочності навчання вимагає залучення до сприймання всіх органів чуття учня. Принцип використовується з стародавніх часів. У сучасній дидактиці наочність розуміють ширше, ніж безпосередні зорові сприймання. Вона включає також сприймання через моторні, тактильні чуття. Тому до наочних засобів належать і лабораторне обладнання, і статичні та динамічні навчальні посібники.

Принцип систематичності  і послідовності. Принцип вимагає, щоб знання, уміння і навички формувались  системно, в певному порядку, щоб  кожний елемент навчального матеріалу логічно пов'язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для засвоєння наступних знань.