Шпаргалка по "Педагогике"

Принцип міцності Даний  принцип вимагає, щоб знання, уміння, навички, світоглядні та інші ідеї були осмислені, добре засвоєні й тривалий час трималися в пам'яті. Принцип рішуче відкидає схоластичне зазубрювання і механічне заучування матеріалу.

 

20. Класифікація методів навчання за Ю. Бабанським.

 

Серед відомих класифікацій вирізняється системним підходом класифікація методів навчання Ю. К. Бабанського. Він вперше виділив особливу групу методів - методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності. Ці методи використовуються кожним педагогом і суттєво впливають на ефективність процесу навчання. Оскільки, на думку К.Бабанського, будь-яка діяльність завжди має три складових - організацію, стимулювання і контроль, то і методи навчання поділяються на три великі групи:

1. Методи організації  навчально-пізнавальної діяльності - словесні, наочні, практичні; індуктивні, дедуктивні, метод аналогій; проблемно-пошуковий, евристичний, дослідницький, репродуктивні методи (інструктаж, пояснення, тренування); самостійна робота з книгою, з приладами та ін.

2. Методи стимулювання  і мотивації навчально-пізнавальної  діяльності - пізнавальні ігри, навчальні дискусії, методи заохочення й осудження в учінні, висунення навчальних вимог.

3. Методи контролю  й самоконтролю: усний і писемний  контроль, лабораторний, машинний контроль, методи самоконтролю.

 

21. Загальна стратегія вибору методів навчання.

 

У психолого-педагогічній літературі виділено чимало причин, які  впливають на вибір методів навчання. На основі їх узагальнення можна виділити умови, які визначають вибір методу навчання:

1. Смислові цілі освіти.

2. Закономірності та  принципи навчання, які випливають з них.

3. Зміст навчання на  певному етапі засвоєння знань,  умінь та навичок.

4. Цілі і завдання  уроку.

5. Індивідуальна ціль  учня, мотиви його навчальної  діяльності.

6. Навчальні можливості  учнів (вікові, рівень підготовки, особливості класного колективу).

7. Наявні засоби навчання.

8. Можливості вчителів (досвід, рівень підготовки, знання  типових ситуацій процесу навчання).

9. Фактор часу.

Обираючи певний метод  навчання, учителю необхідно одночасно  враховувати багато обставин: методи, загальні умови, випадкові (невідомі) причини, величину і спрямованість впливу яких не можна передбачити завчасно. При першому наближенні до проблеми вибору методів ці обставини залишаються поза увагою, проте слід пам'ятати, що саме непередбачені причини зумовлюють надійність прогностичних висновків. Завдання оптимізації методів формулюється однозначно: у конкретних умовах із багатьох методів слід виділити ті, які забезпечують найвищу ефективність навчання за прийнятими критеріями.

 

22. Засоби навчання та їх класифікація.

 

Засоби навчання - це різноманітні матеріали і знаряддя навчального  процесу, завдяки яким більш успішно  і за коротший час досягається  визначена ціль навчання.

До засобів навчання належать: підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, технічні засоби (ТЗН), обладнання, станки, навчальні кабінети, лабораторії, ЕОМ, ТБ та інші засоби масової комунікації. Засобами навчання можуть також бути реальні об'єкти, виробництво, споруди.

У педагогіці немає загальноприйнятої  класифікації дидактичних засобів. Ми послуговуємося класифікацією польського дидакта В.Оконя, в якій засоби навчання розташовані відповідно до наростання можливості замінювати дії учителя й автоматизувати дії учня.

 

Прості засоби. 1. Словесні: підручники, навчальні посібники  і под. 2. Візуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини і под.

Складні засоби. 1. Механічні  візуальні пристрої: діаскоп, мікроскоп, кодоскоп та інші. 2. Аудіальні засоби: програвач, магнітофон, радіо. 3. Аудіовізуальні: звуковий фільм, телебачення, відео. 4. Засоби, які автоматизують процес навчання: лінгвістичні кабінети, комп'ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі.

 

23. Поняття змісту освіти. Мета сучасної шкільної освіти.

 

У традиційній педагогіці зміст освіти визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних сил і практичної підготовки, що досягається в результаті навчально-виховної роботи . Він зорієнтований головним чином на знання як відображення духовного багатства людства, накопиченого протягом історичного розвитку. Знаннєво орієнтований зміст освіти сприяє входженню людини у соціальне середовище, її пристосуванню до культурних, психологічних, соціологічних факторів, забезпеченню її життєдіяльності.

Мета сучасної шкільної освіти:

- Здійснити величну  місію, притаманну школі в усі  часи її існування: допомогти  людині навчитися жити у гармонії  з собою, з природою, з іншими  людьми, з суспільством.

- В процесі освіти  і виховання формувати людяність  як основоположну рису особистості.

- Формувати загальнонаціональну  свідомість громадянина України  і світу.

 

24. Структурні компоненти змісту освіти та їх взаємозв’язки.

 

Зміст загальної освіти складається з таких структурних  частин:

1) система знань про  природу, суспільство, способи діяльності, засвоєння яких є основою формування в учнів наукового світогляду;

2) досвід практичної  діяльності, тобто система інтелектуальних  та практичних умінь і навичок,  що становлять основу сукупності  конкретних видів діяльності, необхідних молодому поколінню для збереження надбань попередніх поколінь;

3) досвід творчої діяльності, який забезпечував би подальший  розвиток культури людства;

4)досвід ціннісного  ставлення людини до навколишнього  світу.

Усі перераховані компоненти змісту загальної освіти взаємопов’язані і взаємозумовлені. Уміння без знань неможливі; творча діяльність здійснюється на основі сформованих знань і умінь; знання про діяльність, забарвлену емоціями, передбачають поведінкові навички й уміння.

 

25.  Концепція інклюзивної освіти.

 

Інклюзивна освіта – це система  освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права  дітей на освіту та права навчатися  за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивне навчання забезпечує доступ до освіти дітей з особливими потребами у загальноосвітніх школах за рахунок застосування методів навчання, що враховують індивідуальні особливості таких дітей. В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей; забезпечує рівноцінне ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами. Отримані поза соціумом знання і вміння не могли допомогти дітям з особливими освітніми потребами цілковито адаптуватися в суспільстві, підготуватися до подолання неминучих життєвих труднощів, а, отже, реалізуватися в повній мірі як рівноправні і повноцінні члени суспільства.

В інклюзивних класах діти з особливими потребами включені в освітній процес. Вони осягають основи незалежного життя, засвоюють нові форми поведінки, спілкування, взаємодії, вчаться виявляти активність, ініціативу, свідомо робити вибір, досягати згоди у розв’язанні проблем, приймати самостійні рішення.

 

26. Види навчання (догматичне, пояснювально-ілюстративне, програмоване, проблемно-пошукове).

 

Догматичне навчання - сформований  у Середньовіччі вид церковно-релігійного  навчання через слухання, читання, механічне  запам'ятовування й дослівне відтворення тексту.

Для догматичного навчання характерні такі особливості: викладач повідомляє студентам певну сукупність знань  у готовому вигляді без пояснення; студенти засвоюють знання без усвідомлення й розуміння і майже дослівно відтворюють завчене; від студентів не вимагають застосування знань на практиці. Цей тип навчання сприяє певною мірою розвитку механічної пам'яті, але не створює умов для розвитку інтелектуального потенціалу особистості, не забезпечує підготовку людини до практичної діяльності на основі набутих знань.

Пояснювально-ілюстративний вид  навчання зумовлений вищим рівнем суспільно-виробничих відносин, йому притаманні такі особливості: викладач повідомляє студентам певний обсяг знань, пояснює сутність явищ, процесів, законів, правил та ін. з використанням ілюстративного матеріалу; студенти мають свідомо засвоїти пропоновану частку знань і відтворити її на рівні глибокого розуміння, застосувати знання на практиці в різноманітних видах.

Програмоване навчання. Основним його принципом е передавання змісту навчального матеріалу невеликими логічно завершеними частинами. Часто навчальну інформацію учні отримують не від вчителя, а з програмованого посібника або дисплея комп'ютера. Основна мета програмованого навчання - удосконалити управління навчальним процесом.

Проблемне навчання. Воно передбачає самостійне оволодіння знаннями у процесі  вирішення пізнавальних проблем, розвиток самостійного мислення і пізнавальної активності учнів. Технологія проблемного  навчання ґрунтується на чітких алгоритмах, що містять послідовність взаємопов'язаних етапів: створення проблемної ситуації, яка спричинює відчуття розумового Утруднення; аналіз проблемної ситуації, пошук нових елементів знань різними способами (висунення гіпотез); розв'язування проблеми і перевірка одержаних результатів, зіставлення їх з робочою гіпотезою; систематизація та узагальнення здобутих знань і вмінь.

 

27. Характеристика авторських дидактичних концепцій ( розвиваючого навчання, поетапного формування розумових дій).

 

З часів А. Дістерверга, науковцям і практикам відомо, що розвиток психічних функцій самий по собі не вирішує проблеми розвитку індивіда як суб'єкта діяльності і життя. В.Б.Ельконін і В.В.Давидов вважають, що мета шкільного навчання полягає і в забезпеченні розвитку кожного учня як суб'єкта, що змінюється самостійно ("можна привести коня до водопою, але пити він повинен сам", "розум нічим наповнити не можна, він повинен усе охопити самостійно"). Самостійний розвиток забезпечується тим, що з самого початку навчання дитина опановує систему понять, яка є основою способів дій у різних сферах, а потім у міру конкретизації ця система дозволяє самостійно знаходити способи розв'язання широкого класу конкретних завдань. Це особливий тип навчальної активності учнів, спрямований на аналіз і змістовне узагальнення об'єктивних основ способів дій. Він спирається на взаємостосунки ділової співпраці і розгортається у формі навчального діалогу, який набуває характеру міжособистісного діалогу, що справляє могутній вплив на формування мотивів навчання й особистість кожного учня.

Запропонований Д.Б. Ельконіним і В.В. Давидовим варіант розвивального  навчання являє собою цілісну  систему, яка за всіма своїми характеристиками діаметрально протилежна традиційному, адаптивно-пристосувальному, проблемному  навчанню, системі Л.В. Занкова, В.Ф. Шаталова тощо. Система РН вимагає нового розуміння розвитку — не як спонтанного процесу навчання — не як зовнішнього чинника, здатного лише прискорювати або сповільнювати розвиток, не змінюючи його внутрішньої логіки.

Розумовий розвиток - це перенесення зовнішніх матеріальних дій у план сприймання, уявлень і понять (мотиваційна основа-орієнтаційна основа):,

1) формування спонук (мотивів, смислів)  до засвоєння дії;

2) створення схем, орієнтирів та  вказівок щодо виконання нової ідеї, уточнення, перевірка рівня їх усвідомлення;

3) формування дії в матеріальній (матеріалізованій) формі на основі  образів і схем;

4) символічне здійснення дії  засобами мови (спілкування дитини  і дорослого);

5) виконання дії в  зовнішньому мовленні, або вголос (така дія не потребує прямої підтримки дорослого);

6) розгортання дії.  у внутрішньому плані (М.В. Савчин, Л.П. Василенко).

Основний внесок теорії поетапного формування розумових дій  у тлумаченні природи психічного - з'ясування способів становлення складних інтелектуальних дій.

 

28. Класно-урочна система організації навчання.

 

Класно-урочна система  навчання — це така організація  навчального процесу, при якій учні групуються по класах і основною формою навчання є урок. Зміст навчання в кожному класі визначається навчальними планами і програмами. Уроки проводяться за розкладом, складеним на основі навчального плану. Навчальні приміщення в школі називаються класними кімнатами, навчальними кабінетами, лабораторіями, майстернями, агроділянками.

Класно-урочна система  є найважливішим винаходом у  дидактиці. Вона здолала довгий і складний шлях, прийшовши на зміну індивідуальному навчанню, яке широко застосовувалося в школах стародавнього світу і середньовіччя.

Класно-урочна система  має в школах України такі організаційні  ознаки:

1. Комплектування класів  у межах єдиного віку та чисельності згідно з Положеннями про загальноосвітню середню школу та інші навчально-виховні заклади.

2. Основною формою  організації навчального процесу  є урок.

3. До уроків додаються  інші форми навчання в класі.

4. Відвідування уроків  школярами є обов'язковим.

5. Навчальний рік поділяється  на семестри, між якими є канікули.

Ці організаційні ознаки потрібно сприймати як фундамент  організації всієї діяльності школи, а класно-урочну систему як одну із започаткованих людством ознак культури не тільки в освіті, айв науці.