Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Февраля 2011 в 18:58, лекция
Проблеми підвищення ефективності сучасних освітніх систем постійно знаходяться в центрі уваги дослідницьких центрів, обговорюються на міжнародних освітніх конференціях, у педагогічній пресі. Існує багато підходів до розгляду цих проблем. Провідними з них є педагогічний, психологічний, соціологічний та економічний підходи. Педагогічний передбачає розгляд освітнього процесу як складної функції багатьох змінних: цілей, принципів, форм, методів, засобів, структури. змісту навчання і виховання, взаємодії школи з іншими соціальними інституціями тощо. Психологічний досліджує результати індивідуального розвитку учня: пізнавальних процесів, психічних потреб тощо.
Шляхом отримання доступу до професійних банків та баз даних учні оволодівають науковими проблемами, що знаходяться у стадії розробки, включаються в діяльність дослідницьких колективів, діляться результатами своєї праці з колегами. Використання добре структурованої інформації, що зберігається у базах даних, слугує засобом перевірки власних гіпотез, допомагає учням запам'ятати інформацію, сприяє формуванню засобів виконання логічних операцій аналізу, порівняння тощо.
Для викладачів доступ до мереж телекомунікацій означає не тільки суттєве підвищення інформаційної озброєності, але й унікальну можливість спілкування зі своїми колегами у всьому світі, проведення спільної навчальної, методичної та наукової роботи, обміну науковими розробками.
Початковим етапом запровадження телекомунікацій у навчальний процес стало використання електронної пошти, що являє собою, як вважають фахівці, достатньо економний спосіб інформатизації навчального процесу, оскільки не вимагає наявності великої кількості комп'ютерів. Вона достатньо широко використовується для зв'язку між викладачами та учнями у дистанційній формі навчання. За даними дослідження, проведеного асоціацією Еlectronic Messaging Association, у 1994 році у світі нараховувалось 23 млн. користувачів електронної пошти. За прогнозами дослідників у 2000 році ця цифра досягне 72 млн.
Телеконференція є формою навчання, що дозволяє викладачу та учням, віддаленим одне від одного на значну відстань, здійснювати навчальний процес, близький до традиційного, організовувати колективну роботу учнів, що знаходяться у різних населених пунктах, реалізовувати методи ділових ігор, мозкового штурму. Все це стає можливим завдяки реалізації віртуального класу на основі телеконференції. У навчальному процесі використовують оn-line та оff-line телеконференції, які відрізняються швидкістю обміну інформацією між учасниками. Більш зручною для здійснення навчального процесу є, безумовно, режим оn-line, коли учні, як і на звичайному занятті, є учасниками одночасного спілкування кількох сторін.
Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет. У 2000 році, про що вже йшлося у попередніх розділах, кожен клас американської та японської школи, кожна шкільна бібліотека у цих країнах будуть підключені до Інтернету.
Стратегічним напрямом розвитку ІТ є створення єдиних інтерактивних інформаційних просторів та їх використання у всіх сферах людської діяльності. Метою їх запровадження в освіту є надання принципово нових можливостей для пізнавальної творчої діяльності в усіх її проявах: навчанні, науково-дослідній діяльності, педагогічній, організаційно-управлінській, експертній тощо.
Побудова єдиного інформаційного простору в освітній сфері дозволить досягти:
• підвищення ефективності і якості навчального процесу;
• інтенсифікації процесу наукових досліджень в освітніх закладах;
• поліпшення умов для додаткової освіти і освіти дорослих;
• підвищення оперативності і ефективності управління окремими освітніми закладами та системою освіти в цілому;
• інтеграції національних інформаційних освітніх систем у світову мережу, що значно полегшить доступ до міжнародних інформаційних ресурсів у галузі освіти, науки, культури тощо [11].
Швидкий розвиток технічних та програмних можливостей персональних ЕВМ, а також нового виду інформаційних технологій, що отримали загальну назву "креативні інформаційні технології", створює реальні можливості для їх використання в системі освіти з метою розвитку творчих здібностей людини.
До основних видів креативних інформаційних технологій фахівці відносять: когнітивну комп'ютерну графіку; гіпертекст, геоінформаційні системи (ГІС-технології). Практика роботи шкіл розвинутих країн доводить, що застосування інформаційних можливостей названих технологій створює справжній прорив у методології, організації та практиці реалізації навчального процесу при вивченні багатьох дисциплін на всіх рівнях шкільництва.
Наприклад, використання комп'ютерної графіки створює нові можливості для розвитку такого важливого компоненту творчого потенціалу особистості, як просторове мислення, що є особливо наочним при вивченні геометрії, тригонометрії та нарисної геометрії. Досвід використання у розвинутих країнах когнітивної комп'ютерної графіки та проблемно орієнтованих експертних навчаючих систем, що є інструментальною основою розробки більш ефективних методів викладання названих дисциплін, довів їх високу ефективність на всіх етапах навчання.
Спеціалістами багаторазово відмічалися позитивні психологічні аспекти інформатизації освіти:
• ініціювання процесів розвитку певних видів мислення;
• розвиток пам'яті уваги, уяви, спостережливості, реакції на непередбачені ситуації;
• усунення психологічних бар'єрів та комплексів;
• сприяння формуванню абстрактних образів та понять у процесі моделювання об'єктів та явищ оточуючої дійсності, що є предметом вивчення, а також тих, що у реальності відтворити неможливо.
Наслідками позитивного психологічного впливу використання ІТ в освіті є також:
• оволодіння учнями методами самостійного подання та здобування знань;
• формування вмінь та навичок здійснення творчої діяльності всіх видів;
• виховання інформаційної культури;
• оволодіння навичками оперативного прийняття рішень у складній ситуації;
• виховання якостей лідера.
Разом
з тим фахівці попереджають і
про можливі негативні
Дуже активно нові інформаційні технології використовуються у такій формі навчання, як дистанційне навчання (ДН). Зупинимося більш докладно на особливостях його розвитку в сучасних умовах.
Світовий досвід показує, що сьогодні існують навчальні заклади, які реалізують чотири типи програм ДН: відкриті, дистанційні, заочні, радіо та телевізійні університети та коледжі. Безумовно спільним для всіх цих програм є те, що навчання здійснюється у зручному для студента місці, в зручний час, у зручному темпі. ДН забезпечує доступ до освіти широким верствам населення незалежно від соціального статусу.
Наведемо приклади, що характеризують розвиток ДН у різних регіонах світу [11, 12-15].
Великобританія.
Відкритий університет
Німеччина. Заочний університет. ДН у Німеччині має свої особливості. Вони полягають у централізованому плануванні дистанційної підготовки спеціалістів з вищою професійною освітою. Конкретним
прикладом закладу ДН може слугувати Заочний університет міста Хаген (земля Північний Рейн-Вестфалія). Університет надає освітні послуги більш як 50 000 студентам на рік, але диплом про вищу професійну освіту отримують не більше 20% контингенту, оскільки кваліфікаційні вимоги є дуже високими.
Індія. Національний відкритий університет їм. Індіри Ганді (1985 рік заснування). Метою закладу є поліпшення якості викладання шляхом застосування комунікаційних технологій, включаючи друковані видання. Навчальний процес передбачає використання аудіо- та відеокасет, телевізійних передач, друкованих посібників, очні консультації у численних учбових центрах, що розташовані, як правило, у традиційних університетах і коледжах у різних регіонах країни. Університет надає послуги широким колам населення, включаючи жінок, інвалідів, людей з низьким рівнем прибутків. Загальна кількість студентів в університеті - 185 000. Щорічно університет приймає на різні факультети близько 80 000 студентів.
США. Використання нових інформаційних технологій є характерною рисою не тільки системи вищої освіти США, а й середньої. Щодо університетського ДН, в США не існує загальнонаціональної системи такої освіти, що базувалась би на єдиних теоретичних, організаційно-методичних принципах. Ряд невеликих організацій претендує на таку роль, однак провідні університети обережно відносяться до встановлення з ними контактів. Однією з найбільш відомих інституцій ДН є Національних технологічний університет (N11}) - заснований у штаті Колорадо у 1984 році як некомерційна корпорація. Академічні програми, що пропонуються 'МТЦ схвалені більш як 40 університетами. 'МТЦ забезпечує супутникову мережеву інфраструктуру. Навчальні програми доставляються за допомогою телекомунікаційних технологій. Навчальні курси записуються на відеомагнітофон. Засобами спілкування між студентом та університетом є електронна пошта, факс, телефон, пошта.
ПАР .Університет Південної Африки являє собою вуз, що використовує комп'ютерні технології. Курс розроблений для виконання на сучасних персональних комп'ютерах. Дискети розсилаються студентам поштою.
В Австралії починаючи з 1993 року групою провідних університетів створена корпоративна мережа для розповсюдження своїх програм на здобуття ступеня та окремих курсів з використанням телевізійних лекцій та інших дистанційних форм навчання для громадян Австралії, Нової Зеландії та Океанії. Такі програми приймають більш як 20 000 студентів різного віку. Близько 1000 студентів навчаються для здобуття наукового ступеня.
В Україні теж започатковані заклади ДН (наприклад. Міжрегіональна академія управління), які створюють свої представництва в регіонах. На жаль, вони ще не мають у своєму розпорядженні достатньої технічної бази, тому провідними засобами спілкування між вузом та студентами є друковані видання та очні консультації.
Як і у всіх сферах освітнього життя у ДН активізуються інтеграційні процеси. Прикладами такої інтеграції слугують:
• консорціум "Мід-Америка" - об'єднує 9 університетів у 6 штатах;
• Міжнародне східне об'єднання теленавчання у Франції - об'єднує 7 університетів. Кожен з університетів розробляє програми з дисциплін, які найкраще поставлені саме в ньому. Студенти можуть прикріплятись для консультування у будь-якому з університетів;
• Європейська
асоціація університетів
Діаграма 1.
Розвиток
дистанційної освіти в різних регіонах
світу (За даними Інституту інформаційних
технологій в освіті ЮНЕСКО)
Африка | 126 | Європа | 240 |
Азія | 101 | Північна Америка | 237 |
Австралія | 68 | Центральна Америка | 6 |
Близький Схід | 3 | Латинська Америка | 54 |
Міжнародна рада відкритого та дистанційного навчання (ІСВЕ) - всесвітня асоціація інститутів та спеціалістів відкритого та дистанційного навчання а також національних та регіональних асоціацій. Більш як 100 країн представлені в ній безпосередньо або через регіональні організації. ІСОЕ співробітничає з ООН через ЮНЕСКО.
Информация о работе Еволюція підходів до дослідження ефективності школи