Еволюція підходів до дослідження ефективності школи

• посилення  уваги до вивчення математики, що здійснюється як екстенсивним шляхом (кількісне  зростання навчального часу для  вивчення дисципліни), так і інтенсивним (структурна перебудова програм курсу

з включенням нових наукових досягнень, наданням програмам якостей гнучкості, відкритості, варіативності);

-посилення  уваги до вивчення іноземних  мов, зумовлене активізацією глобалізаційних  тенденцій. Вивчення іноземної мови розглядається як засіб посилення конкурентноздатності особистості на ринку праці, так і як засіб активізації міжкультурного спілкування та співробітництва. У цілому ряді країн вивчення іноземних мов введене до змісту навчання у початковій школі;

- посилення уваги до екологічної освіти, метою якої є формування в учнів навичок осмислення фактів та наукових ідей, предметом яких слугує оточуюче середовище як у локальному, так і у глобальному вимірах та їх застосування у повсякденному житті;

- запровадження у зміст освіти предметів та тем міждисциплінарного характеру. Таких, наприклад, як громадянознавство та вільна праця (Палестина); соціальна освіта (Мальта); виховання споживача, ціннісна освіта, трудові експериментальні програми (Індія) тощо. На рівні початкової та базової освіти така практика має за мету надання знанням з різних галузей науки цілісного, інтегрованого характеру, запобігання перевантаженості навчальних планів. Значна частина таких предметів, у тому числі і з названих, спрямована на формування ціннісних орієнтацій демократичного суспільства;

- активізація  вивчення економічних та технічних  дисциплін, інформаційних технологій  з метою успішного вступу у  світ праці, запобігання школою  маргіналізації як власного статусу,  так і статусу своїх випускників

Одним з провідних напрямів якісної  перебудови освітньої системи К. перехід від концепції підтримуючого  навчання до концепції випереджаючого навчання. Принципи практичної реалізації такого переходу є •найбільш наочними для системи вищої освіти. За концепцією підтримуючого навчання підготовка спеціалістів здійснюється головним чином на основі вимог сьогоднішнього дня, без урахування того, що вимагатиметься від нього у майбутньому. Основна частина навчального часу При навчанні за такою системою витрачається на вивчення традиційних знань. Вивчення прагматичних знань, тобто професійна підготовка з обраної спеціальності, складає, як правило, 15-20% від загального обсягу навчального навантаження. Що ж стосується нових знань, які потрапляють в освітню систему безпосередньо в процесі навчання, їх частка не перевищує 5-7%. Час, що призначається на розвиток творчих здібностей людини і її здібностей до самоосвіти є ще більш незначним.

Випереджаюче  навчання навпаки орієнтоване на майбутнє, на ті умови життя та професійної діяльності, в яких випускник вузу опиниться

ся після  його закінчення. Такий підхід є  надзвичайно актуальним, оскільки, як відомо, значна частина знань  застаріває вже протягом 3-5 років  Тому головна увага у навчальному  процесі за такою концепцією звернена на розвиток творчих якостей спеціаліста, його здібностей до самостійних дій в умовах невизначеності, а також розвиток навчальних здібностей до набуття нових знань та навичок, оволодіння сучасними методами отримання, накопичення, класифікації та передачі знань.

В системі  випереджаючого навчання значна кількість  навчального часу відводиться для  вивчення нових фундаментальних  знань, процесів та технологій, інформація про які повинна надходити  в освітню систему різними  каналами взаємодії з системою науки, банками даних та знань науково-технічної інформації. Тому важливою умовою реалізації системи випереджаючої освіти є її тісний зв'язок з наукою. Освіта повинна бути "вбудованою" в систему наукових досліджень. Для науки такий зв'язок є гарантією більш якісної підготовки майбутніх вчених.

Важливим  імперативом часу є залучення  до освітнього процесу системи знань  у галузі інформатики, її засобів  та методів. Розвиток цивілізації відбувається у напрямі інформаційного суспільства, у якому об'єктами та результатами праці більшості населення будуть не матеріальні цінності, а, головним чином, інформація та наукові знання. Вже сьогодні діяльність значної частини населення у розвинутих країнах пов'язана з процесами обробки та передачі різного роду інформації, що примушує людей вивчати та використовувати відповідні інформаційні технології. З огляду на важливість проблеми використання інформаційних технологій (ІТ) у навчальному процесі розглянемо її докладно.

3. Інформаційно-технологічний  підхід до вирішення проблеми

Із застосуванням у навчальному процесі ІТ фахівці пов'язують. перш за все, надії на підвищення якості навчання. Наприклад, їх застосування дозволяє підвищити ефективність практичних та лабораторних занять з природничих дисциплін не менш, як на 30%, об'єктивність контролю знань учнів - на 20-25%. Успішність у контрольних групах, що навчаються з застосуванням ІТ, у порівнянні з тими, де у навчанні застосовували традиційні методи, вище у середньому на 0,5 бала (за п'ятибальною системою оцінки). При застосуванні комп'ютерної підтримки у вивченні іноземних мов швидкість накопичення словникового запасу збільшується у 2-3 рази [11,15-16].

При оцінці впливу застосування ІТ на ефективність навчального процесу враховують і той факт, що вони впливають  не тільки на процесуальний його аспект, а й на зміст освіти.

151Застосування  ІТ дозволяє вирішувати ряд  принципово нових дидактичних  завдань:

вивчати процеси та явища у мікро- та макросвіті, всередині складних технічних та біологічних систем на основі використання засобів комп'ютерної графіки та комп'ютерного моделювання;

розглядами  у зручному для вивчення масштабі часу різноманітні фізичні, хімічні, біологічні та соціальні процеси, що реально  відбуваються з дуже великою або  дуже малою швидкістю.

ІТ дозволяє включити до навчальних планів лабораторні заняття з використання комп'ютерних моделей, які імітують процеси функціонування дуже дорогого, навіть унікального обладнання, що є недоступним для .навчальних закладів. Отже мова йде і про економічну ефективність застосування ІТ (хоча і гіпотетичну).

Провідними  видами комп'ютерних навчальних програм, що використовуються сьогодні у більшості  країн світу, у тому числі і  в Україні, та їх дидактичними функціями  є:

комп'ютерний  підручник - програмно-методичний комплекс, який забезпечує можливість самостійно засвоїти навчальний курс або його розділ. Як правило поєднує в собі якості підручника, довідника, задачника та лабораторного практикуму;

контролюючі програми - програмні засоби, призначені для перевірки та оцінки знань, умінь  та навичок;

Тренажери - слугують для формування та закріплення  різного роду навичок. Як правило  вони включають засоби для перевірки  досягнутих результатів та можливості зміни тренуючих впливів (їх швидкості, інтенсивності, складності тощо);

ігрові  програми - забезпечують додаткові, у порівнянні із навчальними програмами, дидактичні можливості. На думку експертів найбільш ефективними є ділові ігри, що орієнтовані на отримання кращих результатів у вирішенні складних однотипних задач конкуруючими групами учнів. Спілкування, що виникає у процесі такої роботи, є однією специфічних форм самовиразу особистості у процесі інформаційної взаємодії з комп'ютером та колегами. Спеціалісти відмічають особливу роль розважальних ігрових програм, які здійснюють реальний вплив на формування світогляду сучасних підлітків, що вже конкурує з такими соціальними інститутами, як сім'я, школа, етнос;

предметно-орієнтовані  середовища - програми, які моделюють  мікро-і макросвіти, об'єкти якого-небудь середовища, їх властивості і наочне уявлення, співвідношення між об'єктами, операції над ними. Учні керують об'єктами середовища з метою досягнення дидактичної мети, поставленої викладачем, або проводять дослідження, цілі та завдання

якого ставлять самостійно. Навчальне моделювання  сприяє унаочненню навчання, а вивчення процесів у їх динаміці - більш глибокому та свідомому засвоєнню навчального матеріалу.

Освітні інформаційні технології використовуються у світовому шкільництві вже  протягом кількох десятиліть. Дослідники виділяють такі етапи розвитку ІТ як засобів навчання:

1 етап (60-ті роки). Розробка і реалізація  спеціалізованих пакетів програм  - автоматизованих навчаючих систем (АНС), орієнтованих на створення  та супровід автоматизованих  навчальних курсів. У таких системах  визначення методики навчання в цілому і зміст навчаючих дій зокрема здійснювалися педагогом, а їх реалізація та оцінка результатів -за допомогою АНС.

2 етап (70-ті роки). Розробка та реалізація  продукуючих АНС. У цей період  основні зусилля теоретиків автоматизованого  навчання були спрямовані на пошук і перевірку більш досконалих моделей навчання на основі когнітивної психології. Отримали значний розвиток роботи у галузі дидактичного програмування. (У педагогічній літературі цей тер мін як правило використовують у зв'язку з проблемами відбору і структурування навчального матеріалу, а також оптимальної організації процесу навчання. Одним з провідних завдань дидактичного програмування є синтез системи оптимального управління навчальними діями, необхідними для отримання бажаного результату). Ці проблеми і зараз становлять інтерес для розробників продукуючих АНС.

3 етап (80-ті роки). Розвиток інженерії  знань та інструментальних засобів  АНС. На цьому етапі були  проведені ґрунтовні дослідження  моделей пояснення в АНС, інтелектуальних  технологій формування моделей предметних галузей, стратегій навчання та оцінки знань. Відбувся значний розвиток галузі, пов'язаної з комп'ютерною графікою та візуалізацією знань. На думку фахівців, використання комп'ютерної графік? у навчальних програмах сприяє вихованню творчої особистості, оскільки спирається на розвиток правопівкульного мислення - синтетичного. образного, інтуїтивного, ситуативного. Це дозволяє певною мірою подолати один з недоліків традиційної освіти, що історично є пов'язаною із превалюючим розвитком вербально-логічного, аналітичного лівопівкульного мислення.

4 етап (90-ті роки XX ст.). Суттєві зміни  загальної параднім:'. конструювання  та використання комп'ютерів призвели  до обгрунтування якісно нових  можливостей використання технічних  засобів. Нове по коління комп'ютерів та застосування оптоволоконного зв'язку обумовили появу та швидкий розвиток мультимедіа, гіпермедіа, інтермедіа та мережевих технологій. Зупинимося на їх дидактичному призначенні.

Мультішедіа технології пов'язані зі створенням мультімедіа-продуктів, тобто електронних книг, мультимедіа-енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних тощо. Особливістю таких продуктів є об'єднання текстової, графічної, аудіо- та відеоінформації, анімації. На відміну від звичайних програмних засобів тут на перший план виходить сама інформація, обсяг якої може складати сотні мегабайт. Технології мультимедіа не тільки перетворили комп'ютер у повноцінного співрозмовника, а й дозволили учням, не виходячи із класу (з дому), бути присутніми на лекціях видатних учених, педагогів, стати свідками історичних подій минулого і сучасності, відвідати знамениті музеї та культурні центри світу, віддалені та дивовижні місця планети.

Мультимедіа технології дозволили створити "електронну книгу" -принципово новий тип навчального засобу, "живі" та озвучені сторінки якого відображаються на екрані дисплея. Найбільш інтенсивно розвивається в сучасних умовах такий напрям технології електронної книги, як електронна енциклопедія.

Гіпермадіа-технології являють собою розвиток гіпертекстових технологій, що надають можливості для роботи з текстами шляхом виділення в них ключових об'єктів (слів, фраз, малюнків) та організації перехресних посилань між ними. Гіпермедіа-продукти навчального призначення дозволяють учням працювати з великим обсягом матеріалу, що надається не тільки у текстовому вигляді, отже не тільки читати, а й слухати, дивитись, відбирати матеріали, робити виписки, готувати необхідні реферати.

Мережеві  технології - напрям, який найбільш активно  розвивається взагалі і в освітній сфері зокрема. Телекомунікаційні технології відкрили принципово нові можливості для учнів та педагогів. Спостереження спеціалістів свідчать, що робота в комп'ютерних мережах актуалізує потребу учнів бути членами соціальної спільноти. Відмічається підвищення грамотності і розвитку мови дітей завдяки телекомунікаційному спілкуванню, підвищення їх інтересу до навчання і. як наслідок, загальне зростання успішності.