Системи забезпечення якості продукції (послуг) підприємства

 

  Якість продукції значною мірою залежить від ефективного контролю, який дозволяє не лише своєчасно виявляти брак і припинити надходження недоброякісної продукції до споживачів, але і впливати на процес поліпшення якості продукції. Контроль за якістю продукції на підприємстві ПрАТ «НЗТО» покладено на працівників – контролерів, обов'язками яких є перевірка продукції щодо відповідності стандарту, технічним умовам, кресленню, розподілу готової продукції на вищі та нижчі сорти, перевірка стану устаткування, інструменту та іншого на робочому місці.

При пасивному контролі установлюється лише відповідність (або невідповідність) різних параметрів якості продукції вимогам тих чи інших нормативних документів (НД), на основі чого готова продукція поділяється на придатну і непридатну (браковану).

При активному контролі результати контрольних вимірювань використовуються для корегування роботи устаткування та усунення інших причин, що спричиняють відхилення від вимог НД, і при цьому не лише фіксують появу браку, а й запобігають його повторенню.

Постачальники відповідають за якість продукції, яку вони постачають, але, оскільки вони не завжди забезпечують її високу якість, більшість промислових підприємств організують у себе вхідний контроль. Його особливість полягає у тому, що контролер, як правило, не знає умов виробництва у постачальника і не може безпосередньо впливати на процес виготовлення продукції. При поточному контролі здійснюється спостереження, оцінювання та регулювання ходу технологічного процесу. Наближення тих чи інших параметрів продукції до граничних значень свідчить про те, що у технологічному процесі часом можуть виникати неполадки. У цьому випадку слід вживати відповідних заходів, які б запобігли виникненню браку.

Cyцільний контроль у  ряді випадків на ПрАТ «НЗТО» не можна застосовувати, оскільки у процесі контролю деякі вироби руйнуються або змінюють властивості. Але і для усіх інших виробів суцільний контроль коштує дорого, вимагає великих витрат часу. Тому неминучим є вибірковий контроль при якому перевіряється лише частина виробів з контрольованої партії. Вибірковий контроль доцільний лише в тому разі, якщо його режим старанно обґрунтований технічними та економічними міркуваннями.

З метою забезпечення високої якості продукції контрольні служби, а іноді і представники замовника здійснюють так званий «летючий» контроль усіх стадій виробництва, тобто контроль продукції або процесу, строк проведення якого не регламентований.

Винятково велику роль відіграє оперативний контроль за якістю продукції з боку майстрів, начальників цехів. Керівник, звичайно, не може контролювати все та замінити роботу контрольного персоналу та самоконтроль робітників. Тому він повинен вибрати невелику кількість найважливіших «точок» контролю робочих місць, операцій, видів продукції. Потрібно визначити також періодичність контролю. Мінімальна кількість найважливіших «точок» перевіряється щодня, а решта – щотижня, щодекади, раз у місяць або ще рідше.

Контроль за якістю продукції та дотриманням технології здійснюється працівниками технічного контролю підприємства, які реалізують такі види контролю: якістю надходження на підприємство сировини та напівфабрикатів, нагляд за правильністю їх маркування, складування та зберігання; дотриманням установленої технології та правильності оформлення відповідної документації щодо якості продукції; якістю внутрізаводської продукції (напівфабрикатів і заготовок) на відповідність їх галузевим стандартам, стандартам підприємства і технічним умовам; якістю виробленої продукції на відповідність її державним, галузевим стандартам, технічним умовам і зразкам.

Розглядаючи динаміку впливу засобів вимірювальної техніки, в т.ч. спеціалізованих, на якісні показники виробів, потрібно відмітити, що найбільша ефективність досягається на тому підприємстві. Метрологічна служба якого найбільш розвинута. В цьому можна впевнитися на конкретних прикладах діяльності метрологічної служби таких галузей, які стоять вище середнього рівня як за оснащенням, так і за показником капіталовкладень (це приладобудівельна, радіоелектронна, машинобудівна, авіаційна промисловість, випуск космічних апаратів). Найбільша залежність від рівня розвитку засобів і методів контролю спостерігається в тих галузях, які мають вирішальний вплив на розвиток національної економіки.

На основі викладеного можливо встановити зв'язок між технічним рівнем та оснащеністю підприємств контрольно-вимірювальною технікою та підвищенням ефективності виробництва на підприємствах відповідної галузі.

Сучасне промислове виробництво – це складна система з переробки сировини та матеріалів, елементів і вузлів у спеціалізовану товарну продукцію. Проблеми цієї розгалуженої системи безперервно зростають у зв'язку з процесами, що розвиваються, ускладненням продукції, технологічних процесів та обладнання, а також механізацією і автоматизацією виробництва. В цьому стрімкому зростанні складності виробничих процесів важливу, а інколи і вирішальну роль відіграють сучасні засоби вимірювальної техніки та засоби контролю, які дозволяють об'єктивно оцінити дефекти структури матеріалу, придатність окремих елементів виробів, впровадити міжопераційний контроль, контроль параметрів комплектуючих деталей та готової продукції.

Якщо першим фактором підвищення ефективності виробництва є вдосконалення технологічних процесів та обладнання, то другим, не менш важливим фактором вважають удосконалення методів і засобів вимірювань та контролю, адже у вирішенні проблеми якості продукції важливу роль відіграють вимірювання, як джерело об'єктивної інформації про якісні показники продукції на всіх етапах виробничого процесу.

В умовах сучасного розвитку промисловості надзвичайне значення надається ефективному використанню нових високоефективних вимірювальних приладів і методів їх застосування, що сприяють підвищенню ефективності виробництва.

Існує декілька варіантів розрахунку економічної ефективності від впровадження нової вимірювальної техніки, однак найбільш прийнятною є методика, яка застосовується для розрахунку економічної ефективності від впровадження винаходів. При цьому враховуються всі статті витрат, які змінюються у зв'язку з використанням нових методів або вимірювальних пристроїв та інших технічних засобів.

Собівартість продукції є співвідношенням окремих елементів витрат та інших форм видатків до загальних витрат, яких потребує виробництво тієї чи іншої продукції, а саме: на придбання матеріалів, палива, амортизацію, оплату праці і т.д. Склад статей собівартості наведений у відповідних інструкціях з урахуванням діючих цін. Розрахунок економічної ефективності проводиться методом співставлення приведених витрат на виготовлення продукції до і після впровадження нового методу.

Приведені витрати – це сума собівартості та нормативного прибутку, тобто у загальному вигляді:

                                                                                                 (3.1)

 

де Z – приведені витрати одиниці продукції (послуги), грн.;

    С – собівартість одиниці продукції (послуги), грн.;

    Вн – нормативний коефіцієнт капітальних вкладень;

     К – питомі капітальні вкладення у виробничі фонди, грн.

 

Річна економічна ефективність розраховується за формулою:

                                                                                            (3.2)

де Z1, Z2 – приведені витрати одиниці продукції до і після впровадження нової техніки, грн;

      Nр – річний обсяг виробництва продукції після впровадження нової вимірювальної техніки.

Маємо:

                                                 (3.3)

або

                                                           (3.4)

 

де С1, С2 – собівартість одиниці продукції до і після впровадження нової                       вимірювальної техніки;

     К1, К2 – питомі капітальні вкладення у виробничі фонди до і після початку використання нової вимірювальної техніки.

 

При розрахунках беремо до уваги, що нормативний коефіцієнт Вн = 0,15.

Собівартість одиниці продукції в наведеній формулі є сумою витрат, що змінюються, а не цехова або фабрично-заводська, і тим більше оптова ціна підприємства. Отже, якщо із застосуванням запропонованої нової вимірювальної техніки змінюються і витрати (на матеріали – См, заробітну плату – Сз, електроенергію – Се тощо), то собівартість буде сумою відповідних статей витрат:

                                                                  (3.5)

тоді

                                                      (3.6)

 

Розрахунок приведених витрат за варіантами, пов'язаними з виробництвом та експлуатацією нових видів вимірювальної техніки, дає можливість достовірно визначити річний економічний ефект. Найбільш ефективним буде той варіант нової вимірювальної техніки. Із впровадженням якого буде досягнуто мінімальних сум витрат на виробництво того чи іншого пристрою, для виготовлення якого впроваджуються нові методи чи засоби нової техніки, чим буде забезпечено економію на цих витратах.

На аналізованому підприємстві ПрАТ «НЗТО» показник річної економічної ефективності по цеху №1 становить:

 

 Е = ((84 – 75) – 0,15 (31011–29400)) х 2300 = – 534980.

 

 По цеху №2: Е = ((65–63) – 0,15 (3445–3420)) х 3200 = – 5600.

 

 По цеху №3: Е = ((140–135) – 0,15 (41200–37560) х 1655 = – 89355.

 

Якщо впровадження нової вимірювальної техніки не потребує новіїх капіталовкладень, тобто К1 = К2 = 0, то економічну ефективність можна обчислити за формулою:

                                                                                  (3.7)

 

Так вираховується економічна ефективність впровадження нової вимірювальної техніки, наприклад, де використовуються спеціалізовані пристрої для потреб виробничого контролю, коли одні типи ЗВТ змінюються більш ефективними і дешевими, впровадження яких не потребує додаткових капіталовкладень.

Аналогічним методом розраховується також економічна ефективність від впровадження стандартизації, тобто співставленням витрат до і після введення нових стандартів.

У міжнародній практиці, як загальні вказівки щодо МЗ лабораторій МС, використовуються вимоги стандарту ISO 10012–1:1992 «Вимоги до забезпечення якості вимірювального обладнання. Частина 1. Система метрологічної відповідності вимірювального обладнання».

В цьому стандарті встановлені основні характеристики щодо використовуваної постачальником системи підтвердження свого вимірювального обладнання. Він поширюється на лабораторії, які використовують систему якості згідно до настанови ISO/IEC 25:1990, в т.ч. на калібрувальні лабораторії, постачальників продукції та послуг, які використовують систему якості, що передбачає застосування результатів вимірювань для доказу відповідності продукції та послуг встановленим вимогам, інші організації які використовують результати вимірювань як доказ відповідності встановленим вимогам.

Метрологічним підтвердженням відповідності ЗВТ є сукупність операцій для підтвердження того, що це ЗВТ відповідає вимогам при його використанні за призначенням. Воно, серед іншого, передбачає калібрування та необхідне юстування або ремонт з подальшим повторним калібруванням, а також усі необхідні види пломбування та етикетування. Вимірювальним обладнанням є усі ЗВТ, СЗ. допоміжні пристрої з Інструкціями (рекомендаціями), які необхідні для виконання вимірювань. У стандарті розглядається лише те вимірювальне обладнання, що використовується при випробуваннях і контролі.

 

3.2 Ефективність і шляхи підвищення якості

 

Певна кількість продукції кращої якості (вищого технічного рівня) здатна повніше задовольнити суспільні потреби, ніж та ж або навіть більша кількість гіршого ґатунку. Це означає, що підвищення якості (технічного рівня) продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва з меншими загальними витратами суспільної праці. Йдеться про багатоспрямований вплив підвищення якості продукції не лише на виробництво, його ефективність, але й на імідж підприємства в цілому

Поліпшення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу. Практика господарювання свідчить; що загальна сума витрат на виготовлення і використання продукції більш високого ґатунку, навіть якщо досягнення останнього зв’язане з додатковими витратами у виробництві, істотно скорочується.

Підвищення якості (технічного рівня) насамперед знарядь праці справляє не абиякий вплив на прискорення темпів певних напрямків науково-технічного прогресу.

Зокрема підвищення надійності машин, устаткування, приладів та інших технічних пристроїв забезпечує розширення масштабів розвитку комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, гнучких автоматизованих виробництв, роботехнічних комплексів тощо.

Не потребує особливих доказів безпосередній вплив більш надійної техніки та якісних конструкційних матеріалів на ефективне використання основних і оборотних фондів підприємств, обсяг витрачання інвестиційних ресурсів.

Зрештою високоякісна продукція повніше і дешевше задовольняє різноманітний попит населення на споживчі товари. Лише постійний і зростаючий випуск конкурентноспроможної продукції (за технічним рівнем, дизайном, продажною ціною, експлуатаційними витратами) є необхідною умовою виходу того чи іншого підприємства на світовий ринок, формування сталого іміджу продуцента як економічно надійного партнера на ньому, розвиток зовнішньо економічної діяльності, забезпечення стабільного прибутку і фінансового становища.

Неухильне зростання ефективності виробництва на кожному підприємстві за рахунок якісних чинників передбачає чітке визначення і комплексне використання усіх можливих шляхів поліпшення якості виробів. Останні за своїм змістом та цілеспрямованістю можна об’єднати у три взаємопов’язані групи: технічні, організаційні і соціально-економічні.

Більш висока якість обходиться дорожче. Це найпоширеніша думка щодо якості. Але новий погляд на механізми створення якості і процеси виробництва показав, що висока якість не завжди коштує дорожче. Важливо зрозуміти, як створюється якість виробу при сучасному масовому виробництві. На основі потреб ринку якість спочатку визначається на папері у вигляді проекту. Потім все це втілюється в реальний вибір за допомогою відповідних виробничих процесів. Вкладання більших коштів в наукові дослідження і дослідні розробки може дати в результаті помітне підвищення якості виробу. Це широко продемонстровано в Японії і на Заході на всьому діапазоні промислових товарів масового виробництва: комп’ютери побутова електроніка і побутові прилади. За останні десятиліття якість цих виробів помітно поліпшилась, а вартість впала.