Розробка пропозицій щодо укріплення маркетингових позицій виробництва

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ 
 

Кафедра Менеджменту

7.05.02.01 
 
 
 

ДИПЛОМНа РОБОТА №____ 
 

                                   Роботу допущено до захисту

                                   Зав. каф. проф. ДДМА, Є.В. Мироненко

                                   __________________________________

                                   “______”________________________2010р. 
 

      Розробка  пропозицій щодо укріплення маркетингових позицій виробництва ГР і КПО ЗАТ НКМЗ в умовах виходу з кризи 

Розробив студентка гр. М05-1                                           (Столпакова І.П.) 

Керівник роботи                                                                      (Коваленко Г.А.) 

Н.Контроль                                                                        (Байдукова І.М. ) 
 
 

2010 р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

АННОТАЦІЯ 

     Звіт  містить: 86 аркуша записки, 15 таблиць, 9 рисунків, 1 схема, 2 додатки, 35 джерел.

     Ціль  роботи: вивчення форм організаційного  устрою, методів керування, обліку, контролю, планування на підприємстві; придбання навичок рішення прикладних задач з використанням реальних економічних критеріїв; придбання досвіду ділового спілкування в ході ознайомлювальної практики на одному з підрозділів заводу.

     У роботі проведений аналіз особливості  організації підприємства, структура керування підприємством, склад продукції, що випускається, і конкурентів. Також у роботі дана характеристика одного з підрозділів підприємства – відділу ГРО і КПО, виявлені його задачі, функції, структура, аналіз діяльності. 
 
 
 
 

     АНТИКРИЗОВЕ КЕРУВАННЯ; БАНКРУТСТВО; ОСНОВНІ ВИДИ ПРОДУКЦІЇ, ЩО ВИПУСКАЄТЬСЯ; СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ; ЗАДАЧІ ПІДРОЗДІЛУ; ФУНКЦІЇ ПІДРОЗДІЛУ; СИСТЕМА СБАЛАНСОВАНИХ ПОКАЗНИКІВ; КОНТРОЛЬ МАРКЕТИНГУ. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ 

ДОДАТКИ………………………………….…………………………………….77

     ВСТУП

    В процесі економічних  перетворень, що характеризувалися відмовою від   раніше  діючих  адміністративних структур та переходом народного  господарства  на ринкові механізми функціонування та регулювання, з'явилося   багато фірм, акціонерних товариств, комерційних банків, холдингів  з переважно ринковою орієнтацією. Ці підприємства   конкурують один  з одним, активно беруть участь в  світовій конкуренції товарів та послуг.   Для того, щоб підприємство успішно функціонувало та конкурувало в умовах ринкової економіки, продукція підприємства  повинна відповідати певним стандартам якості,  ціна повинна відповідати можливостям потенційних покупців,  обслуговування клієнтів повинно бути на дуже високому рівні.  Для того, щоб забезпечити всі ці умови  підприємству необхідно мати досконалу організаційну структуру, в умовах сучасного кризового становища - програми виходу з кризи, добре наладжений процес виробництва,  необхідно мотивувати працівників. Отже, дослідження діяльності підприємства є  досить актуальним питанням. Важливою особливістю є те, що перш  за все необхідно  на прикладі конкретного   підприємства  розглядати   всі аспекти діяльності підприємства.         Об'єктом   практики є ЗАТ «НКМЗ».

    Метою проходження практики є вивчення діяльності підприємства в цілому,  вивчення діяльності маркетингової служби, підхід маркетинговий в антикризовом управлінні,  практичне використання  набутих теоретичних знань, збір інформаційних матеріалів.

     Задачами практики є дослідження діяльності підприємства, його цілей та задач, організаційної структури, також дослідження маркетингової діяльності, а саме принципів роботи відділу маркетингу, його організаційної структури,  мікро- та макро- середовища, асортиментної політики, політики збуту, ринкових позицій на ринку в умовах кризи. . Важливим питанням є також аналіз фінансового стану підприємства.

     Протягом  останніх 10 років ЗАТ "НКМЗ" більші засоби вкладує в інноваційний розвиток підприємства.

     1 МАРКЕТИНГОВИЙ ПІДХІД В АНТИКРИЗОВОМ УПРАВЛІННІ 

     1.1. Основні принципи та задачі антикризового управління 

     Дотепер економічній літературі немає єдиного підходу до визначення сутності, мети й завдань антикризового керування - цього важливого важеля підприємницької активності. Частина фахівців зводить антикризове керування в основному до чисто фінансового процесу, повязанного з ліквідацією заборгованостей підприємства. Інші фактично зводять антикризове керування до діяльності менеджерів підприємства в умовах банкрутства. Багато фахівців по антикризовім керуванню орієнтують цей вид діяльності підприємств на швидкі фінансові заходи, що забезпечують короткострокову економічну эффективність підприємства. Дійсно, в одних випадках цей термін трактують як керування фірмою в умовах загальної кризи економіки, в інших - керування фірмою, що потрапила в кризову ситуацію в результаті незадовільного менеджменту, у третіх - керування, здійснюване у важке положення фірмою, опинившейся на порозі банкрутства.

     Група фахівців розглядає «антикризове керування» як комплексний, багатоплановий процес, що включає спеціальні фінансові процедури, особливий маркетинговий план, надзвичайні заходи по мобілізації персоналу. При цьому згідно деяким сложившимся підходам в Україні антикризове керування - це функція, або точніше, обов’язкова складова банкрутства.

     Під антикризовим керуванням розуміє таке керування, яке націлено на запобігання можливих серйозних ускладнень у ринковій діяльності російського підприємства, на забезпечення його стабільного, успішного господарювання з орієнтацією розширеного відтворення на найсучаснішій основі на власні нагромадження.

     З наведених визначень антикризового керування можна зробити висновок про те, що воно являє собою комплекс інструментів зовнішніх та внутрішніх впливів на підприємство, що проявляє слабкі признаки кризового стану або, що вже перебуває в кризовому стані.

     Характеризуючи  антикризове керування, слід виділити риси, які відрізняють його від керування у звичайних, стабільних умовах діяльності господарюючого суб'єкта. Як випливає з аналізу закордонного досвіду, ці відмінності стосуються специфіки управлінської діяльності в умовах суттєвих змін середовища діяльності підприємств, непередбаченості ситуації та виникнення нових управлінських проблем. В умовах кризи доводиться нерідко на ходу міняти організаційну структуру керування відповідно до змін зовнішнього середовища. На відміну від традиційного керування, застосовуючого в нормальних умовах оточующого середовища, відмінності стосуються насамперед мети керування.

     Метою антикризового керування є розробка й реалізація заходів, спрямованих  на запобігання виникнення негативних явищ, що приводять до кризового  стану підприємства, забезпечення його фінансової стійкості й міцного положення на ринку при будь-яких метаморфозах у країні. При цьому слід підкреслити, що на різних етапах розвитку кризи, кризових тенденцій і з обліком їх наслідків для діяльности підприємства, мети антикризового керування можуть коректуватися.

     Інструменти антикризового керування приводяться в дію в умовах серйозних змін у зовнішньому середовищі (у податковій системі, розвитку інфляції, зниження попиту й ін.), що приводять підприємство до фінансо- вого банкрутства, до кризи. На думку І. Ансоффа, "коли зміна в зовнішньому середовищі загрожує існуванню фірми, і вона перебуває у твердій цейтноті, це значить, фірма потрапила у кризові умови".

     У якості показників, що характеризують кризове положення підприємств, можна назвати:

     - зниження розмірів прибутку й рентабельності, у результаті чого погіршується фінансове становище підприємства. У цьому випадку мова йде вже про кризу в широкому змісті;

     - збитковість підприємства, у результаті  якої зменшуються або повністю  виснажуються резервні фонди  підприємства;

     - неплатоспроможність, яка може  привести до зупинки підприємства. За таких умов ми можемо говорити про настання банкрутства підприємства. Адже банкрутство фактично починається тоді, коли фірма через відсутність фінансових ресурсів виявляється нездатної виконувати свої фінансові зобов'язання перед партнерами або вона незабаром не зможе робити платежі. Виходячи із принципу неплатоспроможності, боржник може бути визнаний банкрутом, якщо він не розплачується із кредитором протягом трьох місяців.

     Причому банкрутство зустрічається досить часто й торкається як самого збанкрутілого підприємства, так і його партнерів - постачальників і кредиторів. Відповідно до Закону України "Про банкрутство підприємств" під банкрутством підприємства або будь-якого іншого господарюючого суб'єкта розуміється нездатність його задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів (робіт, послуг), включаючи неможливість забезпечити обов’язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди, у зв'язку з перевищенням обов’язків боржника над його майном. Банкрутство підприємств зустрічаєтся найбільше саме в умовах нестабільної економіки, замедлення платіжного обороту, загострення конкуренції, недостатньої кваліфікації менеджерів і торкається як самого збанкрутілого підприємства, так і його партнерів - постачальників і кредиторів. Насправді зовнішнім признаком банкрутства підприємства або організації є призупинення його поточних платежів, якщо господарюючий суб'єкт не в змозі забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців від дня настання строків їх виконання.

     В антикризовім керуванні на перший план нерідко виходять не- передбачуваність у діях, відсутні чіткий розподіл функцій між учасниками на тривалий період, надходить недостовірна або недостатня інформація.

     Ефективність  антикризового керування обумовлюється  здатністю фірми конструктивно реагувати на зміни, що загрожують її нормальному функціонуванню. Ця здатність не залежить від того, здійснується процедура банкрутства або виникає лише її погроза. І в тому, і в іншому випадку необхідне застосування антикризових розв'язків, совокупність яких і являє собою антикризове керування.

     Відмінною рисою антикризового керування є комбінація стратегічного й тактичного напрямків, оперативна реакція на, що відбуваються зміни в зовнішньому середовищі, розробка й використання альтернативних варіантів, що враховують можливі трансформації в економічної, політичної, соціальної та інших сферах. Такий підхід дозволяє на всіх стадіях розвитку кризового стану підприємства, фірми, корпорації виявляти й регулювати взаємозв'язок між ризиком і прибутком підприємства.

     Для антикризового керування характерні нестандартні, экстремальні умови функціонування підприємства, що вимагають термінових заходів, непередбачуваність ситуації, істотні зміни середи діяльності господарюючих суб'єктів, виникнення нових управлінських проблем, що вимагають прийняття термінових розв'язків. Ключовим моментом тут є настання або наближення банкрутства, тобто неплатоспроможності підприємства, фірми, компанії. Саме ця ситуація і стає об'єктом антикризового керування. Таким чином, антикризисна політика є частиною загальної фінансово-господарчої політики підприємства й полягає в розробці системи методів діагностики платежеспроможності й фінансової стійкості підприємства, у реалізації механізму його оздоровлення.

     Пропоновані рекомендації більшою мірою стосуються вироблення заходів щодо запобігання кризи, механізму банкрутства, а не лікування самої кризи.

     Антикризовому керуванню властива специфічна система контроля й раннього виявлення ознак кризи, що наближається. У цих умовах виникає необхідність в особливих методах мотивації до більш упорній та самовідданій праці з метою подолання тимчасових важкостей, у нових, часом неординарних системах заохочення й стилях керівництва.

     А. Ковальова відзначає, що незадовільна структура балансу - це стан майна й зобов'язань боржника, коли за рахунок майна не може бути забезпечене своєчасне виконання зобов'язань перед кредиторами у зв'язку з недостатнім ступенем ліквідності майна боржника. При цьому загальна вартість майна може бути дорівнює загальній сумі зобов'язань боржника або перевищувати її.