Шпаргалка по "Міжнародна економічна діяльність України"

Подібні інструменти широко використовують як провідні ринкові країни, так і країни що розвиваються. «Найпопулярнішим» з наведених трьох інструментів на сьогодні безумовно є антидемпінг.

 

48.Основні інструменти  підтримки експорту України

ЕКСПОРТ – продаж товарів українськими  суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Основні інструменти підтримки експорту України:

1)створення технологічно  пов’язаних, конкурентоспроможних  на міжн ринках товарів, здатних нарощувати товарний експорт;

2)удосконалення механізмів  фінансування та кредитування  виробництв, які здійснюють експорт;

3)налагодження ефективної  системи страхування експортн. Операцій;

4)забезпечення отримання  сертифікатів на продукцію вітчизняного виробництва;

5)стимулювання інвестиц.діяльності  за допомогою податкових, фінансових  механізмів.

 

49.Галузева структура  експортоорієнтованої промисловості  України

ЕКСПОРТ – продаж товарів українськими  суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

 У 2009 р. Ех склав 4194 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 7870млн $.

Товарна ст-ра експорту: металургійна продукція 28%, продукція АПК 24%, машинобудівна 19,4%, мінеральна продукція 11,4%, продукція хім..пром.8,1%. Головними товарами, що експорт., є чорні та кольорові  метали, паливо, хімічні продукти, продукти харчування.

 

50.Призначення та методи визначення митної вартості товару в Україні

Митна вартість - це та вартість товару, яка використовується для розрахунку митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон з метою митного обкладення, тобто в якості вихідної розрахункової бази (основи) для обчислення адвалерні митних платежів (мит, акцизів, ПДВ і зборів за митне оформлення). Основне функціональне призначення категорії "митна вартість товару" полягає саме в тому, щоб бути базою для розрахунку митних платежів.

Методи розрахунку митної вартості

Загальновизнані міжнародні методи розрахунку митної вартості викладені у вже згаданій ст. VII "Оцінка товару для митних цілей" ГАТТ, в Україні вони реалізовані в ст. 266–274 Митного Кодексу України (далі – МК): 6 методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються та 1 метод визначення митної вартості при експорті:

Для імпорту:    

 метод 1 "За ціною  угоди щодо товарів, які імпортуються";     

 метод 2 "За ціною  угоди щодо ідентичних товарів";     

 метод 3 "За ціною  угоди щодо подібних (аналогічних) товарів";    

 метод 4 "На основі  віднімання вартості";    

 метод 5 "На основі  додавання вартості";    

 метод 6 "Резервний".

Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Основним методом є перший – "За ціною угоди щодо товарів, які імпортуються", тобто приведення фактурної (контрактної) вартості до вартості за умовами поставки "на кордон України".

У разі застосування методу віднімання вартості береться реалізаційна ціна на ідентичні (аналогічні) товари, яка склалася на внутрішньому ринку, після чого віднімаються витрати до моменту перетину кордону.

У разі додавання вартості проводиться калькуляція вартості товару, що імпортується (вартість матеріалів і витрат, витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетину митного кордону України, прибутку тощо).

Для експорту:    

 на основі ціни, яку  було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетину митного кордону України.

 

51. Операції з  давальницькою сировиною: поняття  та українська специфіка 

Згiдно зі статтею 1 ЗУ "Про операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах" вiд 1995р. давальницька сировина - це "сировина, матерiали, напiвфабрикати, комплектуючi вироби, енергоносiї, ввезенi на митну територiю України iноземним замовником (чи закупленi iноземним замовником за iноземну валюту в Українi) або вивезенi за її межi українським замовником для використання у виробленнi готової продукцiї з подальшим поверненням усiєї продукцiї або її частини до країни власника (чи реалiзацiєю в країнi виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до iншої країни.

Законом визначено, що замовник - це суб'єкт господарської діяльності, який надає давальницьку сировину, а виконавець - це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини.

Операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах - це операцiї з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини, а також етапiв (операцiй з перероблення цiєї сировини), ввезеної на митну територiю України або вивезеної за її межi з метою отримання готової продукцiї за вiдповiдну плату. До операцiй з давальницькою сировиною належать операцiї, в яких сировина замовника на конкретному етапi її переробки становить не менше 20 вiдсоткiв загальної вартостi готової продукцiї.

Державне регулювання операцiй з давальницькою сировиною

До державного регулювання проведення операцiй з давальницькою сировиною вiдносяться:

• запровадження облiку та реєстрацiї окремих контрактiв;
• лiцензування та квотування;
• застосування до порушникiв законодавства про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть режиму iндивiдуального лiцензування;
• встановлення нормативiв термiну переробки сировини
• обмеження мiнiмальної питомої ваги сировини у загальнiй вартостi продукту пiсля переробки
• тимчасовi обмеження на вивезення (ввезення) окремих видів сировини

52.Охарактеризуйте  пріоритети експортної діяльності  України 

Умови та результати експортної діяльності країни значною мірою визначають характер її участі в системі міжнародної торгівлі та інших форм співробітництва за її участі.

Пріоритети:

-диверсифікація вітчизняного експорту;

-підвищення конкурентоспроможності продукції;

- забезпечення сприятливих умов для виходу країни на світовий ринок;

-реалізація товарів на  світ.ринках, з яких країна має  порівняльні переваги;

-підтримка вітчизняних товаровиробників;

-підвищення серійності  вітчизн.вир-ва конкурентоспроможної  продукції з метою розширення  її вивозу.

 

53. Міжнародні торгові  режими в практиці міжнародної  економічної діяльності України

Згідно із ЗУ «Про ЗЕД» від 1991 р. на  території  України  запроваджуються такі   правові   режими   для  іноземних  суб'єктів  господарської діяльності:

     -  національний  режим,  який  означає,  що іноземні  суб'єкти господарської діяльності  мають обсяг прав та обов'язків  не менший, ніж  суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується  щодо всіх видів господарської діяльності іноземних  
суб'єктів   цієї  діяльності,  пов'язаної  з  їх  інвестиціями  на території  України,  а  також  щодо  експортно-імпортних  операцій іноземних   суб'єктів  господарської  діяльності  тих  країн,  які входять разом з Україною до економічних союзів;

     - режим  найбільшого  сприяння,  який  означає,  що  іноземні суб'єкти господарської  діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим. Режим найбільшого сприяння  надається  на  основі  взаємної  угоди  суб'єктам  господарської  діяльності  інших  держав    згідно    з  відповідними   договорами   України   та  застосовується  у  сфері зовнішньої торгівлі;

     -   спеціальний   режим,  який  застосовується  до  територій спеціальних  економічних  зон, а також  до  територій  митних  союзів, до яких входить Україна, і в разі   встановлення   будь-якого   спеціального  режиму  згідно  з міжнародними  договорами за участю України.

 

54.Торгове ембарго  в практиці міжнародної економічної  діяльності України

Ембарго – забарона експорту(імпорту) окремих товарів, послуг, технологій тощо в певну країну на визначений або невизначений термін. У воєнний час виступає як форма економічної блокади, у мирний - як засіб фінансового тиску на інші країни.

Статут ООН передбачає встановлення колективного ембарго проти держави, дії якої складають загрозу міжнародній безпеці (ембарго на торгівлю з Іраком, як.окупував сусідню суверенну державу Іран). 

Як показує практика, ембарго наносить шкоду як країні проти якої воно вводиться, так і країні, котра його ініціює.  
Заборона ввезення в країну, що зазнала санкцій, означає скорочення вивозу з країни, що вводить ембарго. Пропозиція на внутрішньому ринку країни, що вводить ембарго, росте, внутрішня ціна знижується, виграють покупці, програють виробники. Країна об'єкт ембарго на ввезення, навпаки, відчуває дефіцит пропозиції товару з зворотними наслідками. Ембарго на вивезення з країни, що зазнала санкцій, навпаки, є одночасно заборону на ввезення країною, що вводить санкцію. Тепер вже заблокованих країна має надлишкову пропозицію товару на внутрішньому ринку з подальшим скороченням ціни і можливими вигодами покупця і втратами виробників. 

У сучасних міжнародних відносинах ембарго виступає як знаряддя економічного, науково-технічного та фінансового тиску, як засіб примусу до зміни внутрішньої і зовнішньої політики, яка проводиться урядом.

Наприклад, Іран забороняв ввозити товари, які підпадають під обмеження релігійних законів; заборона на імпорт свинини та алкогольних напоїв у CAP, Лівії та Пакистані. Ввезення певних товарів часто забороняється з міркувань моралі (порнографія), охорони здоров´я людей (наркотики), захисту рослинного та тваринного світу (отруйні хімікати). Наприклад, законодавство ЄС забороняє імпорт слонової кістки та шкір молодих тюленів. Поряд з безумовними заборонами існують заборони, прийняття яких викликано недотриманням експортером санітарно-гігієнічних та інших пов´язаних з якістю чи стандартизацією вимог.

Крім постійно діючих, використовуються сезонні та тимчасові заборони на ввезення. Сезонні заборони діють стосовно імпорту сільськогосподарських продуктів в періоди достатньої наявності того чи іншого сезонно достиглого продукту. 

 

55.Тарифні та  нетарифні інструменти регулювання  міжнародної економічної діяльності  України 

Методи регулювання можна розділити на : тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів; нетарифні - квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін. Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на

здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові

результати діяльності учасників ЗЕД.

Нетарифне регулювання - це комплекс заходів обмежено-заборонного

порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній

ринок країни.

Тарифне регулювання

Митний тариф — це податок, який установлюється на імпорт товарів з метою підвищення їхньої ціни на ринку країни-імпортера та забезпечення безпосередніх надходжень до державного бюджету.

Мотиви  використання митного тарифу:

а) захист національного товаровиробника

б) наповнення державного бюджету країни .

Види по методу нарахування на:

- адвалорні (нараховуються  у відсотках до митної вартості);

- специфічні - (нараховуються  в твердій сумі до одиниці  виміру ваги, площі, об'єму і т.д.);

- змішані - об'єднують і  адвалорні, і специфічні.

За часовим принципом:

• постійні — стягнення, які не змінюються залежно від кон’юнктури та інших обставин;
• змінні — стягнення, які змінюються у разі зміни кон’юнктури, умов торгівлі, зокрема сезонні стягнення, які застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, передусім сільськогосподарською.

За характером:

• антидемпінгові — стягнення, які застосовуються у випадках ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж нормальні для її ринку ціни;
• компенсаційні — стягнення, які застосовуються до товарів, під час виробництва яких використовуються субсидії.

Нетарифне регулювання

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі — це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави.

Нетарифні інструменти можна класифікувати так:

2. кількісні  обмеження визнач. Кількість і номенклатуру товарів, дозволених для ввозу та вивозу. Це Ліцензії, квоти, добровільне обмеження експорту.