Шпаргалка по "Міжнародна економічна діяльність України"

 

21. Застосування митного тарифу: міжнародна практика та українські реалії

Основним елементом механізму тарифного регулювання є митний тариф. Він представляє собою систематизований перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

В Україні застосовуються такі види мита:

• адвалорні – начисляються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом (наприклад, 20% від митної вартості);
• специфічні – начисляються у встановленому розмірі за одиницю товару (наприклад, 10 дол. за 1 г);
• комбіновані – містять обидва названих види митного обкладення (наприклад, 20% від митної вартості, але не більше 10 дол. за 1 г).

У законодавстві виділяються декілька видів мита. Передусім, це ввізне, вивізне і сезонне мито. Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися:

Спеціальне мито - захисний та запобіжний захід від ввозу на територію країни товарів чи інших предметів, що можуть завдати шкоду вітчизняним виробникам

Антидемпінгове мито застосовується як запобіжний захід від ввозу в Україну товарів за ціною, істотно нижчою від їхньої конкурентної ціни в країні експорту.

 Компенсаційне мито застосовується у випадках ввезення, або вивезення товарів у виробництві чи експорті яких використовувалася субсидія.

Закон України «Про Єдиний митний тариф» також передбачає випадки звільнення від сплати мита, зниження рівня митного оподаткування, безмитне ввезення та вивезення, або пільгове оподаткування товарів та інших предметів.

 

 

 

 

 

 

22. Принципи та підходи СОТ застосування нетарифних інструментів в контексті українських зовнішньоекономічних інтересів

В наш час СОТ є головною міжнародною організацією, що регулює торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю. СОТ була створена в 1995 році. Кількість країн-членів:  153 (станом на 2008)

Найбільш важливі принципи, на яких базується міжнародна торговельна система, наступні:

• торгівля без дискримінації - кожна країна надає всім партнерам умови торгівлі, не менш сприятливі, ніж ті, які вона надала хоча б одній з них.
• лібералізація міжнародної торгівлі;
• застосування заходів, які обмежують імпорт, тільки на основі правил СОТ – відмова країн від використання протекціонізму як засобу торговельної політики;
• передбачуваність торговельної політики;
• сприяння конкуренції;
• та ін.. наприклад деякі:
• Принцип гласності - всі країни зобов'язуються інформувати інших членів СОТ про застосування засобів торгівельної політики,
• Принцип взаємності – країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов’язання. 

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі – це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави.

СОТ виділяє п’ять груп нетарифних заходів регулятивної, макроекономічної політики держави:

1) участь держави  в операціях міжнародної торгівлі, передусім – державні закупівлі  товарів, субсидування виробництва;

2) запровадження  паратарифних та адміністративних  імпортних формальностей (установлення  вимог до товаросупровідних документів, застосування товарних класифікаторів, методик оцінки митної вартості товарів), які впливають на характер ввезення товарів до країни;

3) застосування стандартів  та вимог, які пов’язані з охороною  здоров’я, технікою безпеки, екологічними  критеріями та ін. (наприклад, можуть установлюватися санітарні, епідеміологічні, епізоотичні, промислові стандарти, особливі вимоги до пакування, маркування товарів тощо);

4) застосування кількісних  та валютно-цінових обмежень щодо  ввезення (вивезення )товарів;

5) використання обмежень щодо умов та механізмів здійснення платежів.

Найбільш поширеним засобом впливу на міжнародну торгівлю є кількісні та валютно-цінові обмеження, які переважно застосовуються щодо ввезення товарів. Передусім це – контингентування та ліцензування.

23. Перспективи та проблеми членства України в СОТ

Процес приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочався 1993 р.,16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі.

Членство в СОТ надає такі економічні переваги, як:

• зменшення тарифних і нетарифних обмежень у доступі українських товарів майже на всі світові ринки,
• захист національних виробників від недобросовісного імпорту,
• стабільність розвитку торговельних відносин та справедливе розв'язання торговельних спорів з партнерами;
• підвищення рівня іноземного інвестування в українську економіку для виробництва товарів і послуг, як наслідок модернізація структури українського виробництва та створення нових робочих місць;
• постійна трансформація українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів СОТ, що довели свою ефективність у найрозвиненіших країнах світу;
• приєднання України до СОТ дало змогу лібералізувати умови торгівлі та співпраці з країнами-членами Європейського Союзу, що є однією із необхідних передумов економічної інтеграції України в ЄС.
• Найголовнішим позитивом від вступу до СОТ є можливість України через роботу в організації впливати на торгівельну політику 153 її членів. 

Негатив:Від вступу України до СОТ виграли експортоорієнтовані галузі, i дещо втратили ті підприємства, чия діяльність зосереджена на внутрішньому ринку. Найбільше програють ті підприємства, які працюють завдяки численним пільгам, що передбачені чинним законодавством України, але не відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці, зокрема положенням угод СОТ.

Критика СОТ: Встановленою ціллю СОТ є підтримка вільної торгівлі та економічного зростання. Багато людей аргументують думку, що вільна торгівля не допомагає зробити життя звичайних людей процвітаючим, а лише робить багатих (країн та людей) багатшими. Узгодження СОТ звинувачуються в частковому та нечесному ухилі в бік міжнародних корпорацій та багатих націй.

Критики доводять, що малі країни у СОТ користуються незначним впливом, і всупереч цілі СОТ, замість допомоги країнам, що розвиваються, впливові нації у СОТ фокусуються на своїх власних комерційних інтересах. Вони також стверджують, що принципи здоров'я, безпеки та охорони довкілля стабільно ігноруються.

24. Географічна структура зовнішньої торгівлі України

Г. стр-ра українського експорту: Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»  дає визначення ЕКСПОРТ – продаж товарів українськими  суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

 У 2009 р. Ех склав 4194 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 7870млн $.

Товарна ст-ра експорту: металургійна продукція 28%, продукція АПК 24%, машинобудівна 19,4%, мінеральна продукція 11,4%, продукція хім..пром.8,1%. Головними товарами, що експорт., є чорні та кольорові  метали, паливо, хімічні продукти, продукти харчування.

Географічна ст.-ра: Росія 21%, Туреччина 5,3% Китай 3,8%.

Г. стр-ра українського імпорту: Імпорт-купівля укр.суб’єктами ЗЕД в іноз.суб’єктів господ. діяльності товарів з ввезенням чи без на територію України,  включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання та установами, які знаходяться за межами України.

У 2009 р. Ім склав 5086 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 9200млн $.

Географічна ст.-ра: Росія 28%, Німеччина 9%, Китай 6%, азахстан 5%, Польща 5%.

25. Ліцензування в експортно-імпортній діяльності України

Ліцензування (licensing) – регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом дозволу, який видається державними органами на експорт або імпорт товару в певній кількості за певний проміжок часу. Ліцензії бувають:

1. разові – письмовий дозвіл терміном до 1 року на імпорт (експорт), що видається урядом, певній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної угоди;
2. генеральні – дозвіл імпорт (експорт) певного товару протягом року без обмеження кількості угод;
3. глобальні – дозвіл на експорт (імпорт) певного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості;
4. автоматичні – дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера (імпортера) заявки, яка не може бути відхилена державним органом.
26. Україна в системі міжнародної торгівлі послугами

Термін "міжнародна торгівля послугами" охоплює міжнародний обмін різними видами послуг, останнім часом поряд із традиційними для міжнародної торгівлі послугами (транспортними, банківськими, страховими, туристичними) великого значення набувають нові види послуг, такі, як інженерне технічні (інжиніринг), консультаційні (консалтинг), комп'ютерні та інформаційні послуги електронна торгівля, операції з нерухомістю, у сфері обігу, виробничі послуги, ремонт і обслуговування автотранспорту та ін.

Загальний обсяг міжнародної торгівлі послугами за останні 30 років збільшився майже у сім разів. Якщо в 1980 р. він становив близько 400 млрд. дол., то у 2008 р. – 2,8 трлн. дол. Очікується, що швидкий розвиток торгівлі послугами буде продовжуватися й надалі. Станом на  2008 р. частка послуг у структурі світового експорту послуг становила 24% (якщо додати сюди прибутки, що інвестуються, і заробітну плату, яку одержують іноземні громадяни, то цифра збільшиться до 39%), а в структурі світового імпорту – 21%.

У січні-березні 2010 експорт послуг перевищив імпорт на 1 430,7 млн. доларів.

За даними Держкомстату, експорт послуг в 2010 року становив 2 557,4 млн. доларів, збільшившись на 19,6% в порівнянні з 2009 року. Збільшення обсягу експорту послуг відбулося в першу чергу за рахунок зростання експорту послуг трубопровідного транспорту - в 2,3 разу до 959,2 млн. доларів, подорожей - на 16,4% до 50,3 млн. доларів і транспортних послуг - на 33,9% до 1 884,3 млн. доларів.

Імпорт послуг склав 1 126,7 млн. доларів, зменшившись на 0,2% в порівнянні з березнем 2009 року. Імпорт послуг зменшився в основному за рахунок імпорту фінансових послуг - на 22,7% до 228,1 млн. доларів, різних ділових, професійних і технічних послуг - на 11,6% до 188,1 млн. доларів, послуг зв’язку - на 39,4% до 27,7 млн. доларів, а також страхових послуг - на 46% до 13,2 млн. доларів.

Частка України в міжнародній торгівлі послугами є незначною, В експорті послуг найбільшою є лише частка транспортних послуг, яка становить близько 2%. Тому для розширення участі нашої держави в міжнародному обміні послугами необхідним є укрупнення економічних суб'єктів у банківському, страховому, будівельному, туристичному секторах із наступним стимулюванням їх експансії на регіональні ринки країн СНД, ЄС, азіатських країн. Для розширення присутності на ринку наукоємних видів послуг і технологій потрібно забезпечити більш масштабне втягнення в міжгалузевий поділ праці, участь у міжнародних кластерних альянсах, які спеціалізуються на виробництві наукоємних технологій, товарів і послуг.  

 

27. (= 46)Тенденції зовнішньої торгівлі послугами в Україні

Послуга – це цілеспрямована дія економічного змісту, результат якої виражається в термінах споживної вартості та проявляється як задоволення конкретної потреби людини.

Обсяг експорту послуг у 2009 р. склав 6841 млн $, імпорту 3828 млн $. Ці показники скоротилися порівняно із попереднім роком. У 2008 експорт становив  8900  млн $, імпорт 4780 млн $. Україна має позитивне сальдо торгівлі послугами. Найбільша частка у структурі експорту послуг припадає на транспортні послуги 44%, туризм 33%. Імпортуємо також переважно транспортні послуги 42%, туризм 25%.

Основні країни-партнери в експорті послуг: Росія 35%, Великобританія 6%, Кіпр 5,2%, США 4,8%, Німеччина 4%, Швейцарія 3,3%.

Основні країни-партнери в імпорті  послуг: Кіпр 13%, Великобританія 13%, Росія 12,7%, Німеччина 7%, США 6%, Франція 5%, Австрія 5%, Швейцарія 4,4%

Експорт по регіонам: найбільше припадає на країни ЄС -35%, Азія 11%, Америка 10%.

Імпорт по регіонам: країни ЄС-60%, Азія -17%, Америка 8%.

 

28. (=53)Міжнародні торгові режими в практиці міжнародної економічної діяльності України

Згідно із ЗУ «Про ЗЕД» від 1991 р. на  території  України  запроваджуються такі   правові   режими   для  іноземних  суб'єктів  господарської діяльності:

     -  національний  режим,  який  означає,  що іноземні  суб'єкти господарської діяльності  мають обсяг прав та обов'язків  не менший, ніж  суб'єкти господарської  діяльності України. Національний  режим застосовується  щодо всіх видів господарської діяльності іноземних  
суб'єктів   цієї  діяльності,  пов'язаної  з  їх  інвестиціями  на території  України,  а  також  щодо  експортно-імпортних  операцій іноземних   суб'єктів  господарської  діяльності  тих  країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

     - режим  найбільшого  сприяння,  який  означає,  що  іноземні суб'єкти господарської  діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо  мит, податків та зборів, якими  користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим. Режим найбільшого сприяння  надається  на  основі  взаємної  угоди  суб'єктам  господарської  діяльності  інших  держав    згідно    з  відповідними   договорами   України   та  застосовується  у  сфері зовнішньої торгівлі;

     -   спеціальний   режим,  який  застосовується  до  територій спеціальних  економічних  зон, а також  до  територій  митних  союзів, до яких входить  Україна, і в разі   встановлення   будь-якого   спеціального  режиму  згідно  з міжнародними  договорами за участю України.