Шпаргалка по "Міжнародна економічна діяльність України"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Октября 2015 в 19:04, шпаргалка

Описание работы

1.Факторна забезпеченість України як передумова її МЕД
Факторна забезпеченість України складається з багатьох компонентів: природно-ресурсний, соціально-демографічний, виробничий, аграрний, трудовий, рекреаційний, інформац та інші потенціали. За Сіті груп – У – 4 місце у світі по забезпеченню ресурсами. Ресурсами, що безпосередньо визначають експортну спеціалізацію та власне структуру економіки У. є залізна та марганцева руди та кольорові метели (значні запаси титату і золота).

Файлы: 1 файл

ШПОРА МЕДУ.doc

— 1.02 Мб (Скачать файл)

 

  1. Виставки та ярмарки в міжнародній економічній діяльності України

У світовій практиці такими інструментами, як виставки та ярмарки, користуються майже всі компанії, задіяні у міжнародній діяльності, або ті, які планують вийти на світовий ринок.

Виставка — це показ, яким би не була його назва, основа мета котрого полягає в ознайомлені публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.

Ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та /або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах.

 

  1. Аукціони в міжнародній економічній діяльності України

Міжнародний товарний аукціон – це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.

Етапи проведення: підготовка – огляд товарів – аукціонні торги – оформлення й виконання угоди

В міжнародній торгівлі склалась вельми обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціонів (наприклад, хутро, чай, овеча вовна, квіти, каучук, шкіра, антикваріат). Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою являється неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається.

Традиційним аукціонним товаром є також чай. Чайні аукціони проводяться в Калькутті (Індія), Джакарті (Індонезія), Момбасі (Кенія), Коломбо (Шрі-Ланка). Важливим центром аукціонної торгівлі каучуком є Сінгапур, хутром – Санкт-Петербург, антикваріатом – Крісті (Christie) і Сотбі (Sotheby) в Лондоні.

Види аукціонних торгів: з підвищенням ціни, з пониженням ціни.

Способи ведення аукц.. торг: гласний, негласний, автоматизований.

У сучасній міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі аукціону, що викликано цілим рядом причин:

  1. Посилення конкуренції зумовило динамічний розвиток прямих зв’язків між експортерами та імпортерами без використання посередницької ланки, перш за все брокерів-аукціонерів;
  2. Підвищення якості товарів і вдосконалення стандартизації сприяли розширенню товарних поставок рівномірнішої та гарантованішої якості, збільшенню обсягу продажу товарів на основі окремих договорів;
  3. Розробка асоціаціями торговців типових контрактів і вдосконалення механізму комерційного арбітражу призвели до зростання торгівлі на основі типових контрактів;
  4. Значні додаткові витрати пов’язані з розвантаженням, зберіганням, відправкою товару тощо, суттєво знижують ефективність експорту;
  5. Розвиток світової транспортної мережі і засобів зв’язку зумовив зростання визначеності термінів і поставки, що знизило потребу в запасах як резерві;
  6. Зміщення аукціонів з імпортуючих в експортуючі країни, що пов’язано як з нижчими накладними витратами при продажах у місцях походження товару, так і з прагненням досягнення більшого контролю за системою збуту своїх експортних товарів і посилення впливу на формування рівня цін.

 

  1. Біржі в міжнародній економічній діяльності України

Біржи являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів.

Практично весь біржовий оборот на світовому товарному ринку, а  саме – 98%, забезпечується завдяки діяльності п’ятдесяти бірж, з яких більше 80% обороту припадає на біржі США, до 10% - Великобританії, 6% - Японії і 2% - на товарні біржі інших країн. Обсяг світового біржового обороту щорічно оцінюється в 4-5,5 трлн. доларів

Станом на 1 січня 2009 року в Україні зареєстровано 503 біржі, з них 103 універсальних (20,5%), 318 товарно-сировинних (63,2%), 26 агропромислових (5,2%) та 19 фондових (3,8%). За 1995 – 2008 роки кількість бірж зросла на 412. В структурному розрізі найбільше зросла кількість товарних та товарно-сировинних, а також універсальних бірж – відповідно на 294 та 80.

Біржова торгівля в Україні в досліджуваному періоді характеризується такими закономірностями:

  • зросла як кількість, так і вартість укладених біржових угод. Але щорічне зростання відбувається не стільки за рахунок розширення торгів, скільки завдяки стрімкому подорожчанню товарів;
  • максимальним був обсяг біржової торгівлі у 2008 році (59 875,3 млн. грн.). Найбільшу питому вагу в структурі біржового товарообороту займають угоди на сільськогосподарську продукцію (66,8%) та паливо (20,7%);
  • негативним чинником функціонування біржового ринку України є наявність у структурі біржового товарообороту небіржових товарів, зокрема транспортних засобів та нерухомості, що призводить до неможливості стандартизації біржових товарів та запровадження строкових біржових угод.

Домінуюча частка біржових угод в Україні укладається на Українській міжбанківській валютній біржі – 38,2%, Київській агропромисловій біржі – 14,8%, Українській універсальній біржі – 9,2%, ВАТ "Фондова біржа "Перспектива" – 6,7% та ТБ "Українська ф’ючерсна біржа" – 5,5%

Важливою характеристикою біржового ринку виступає міра його структурованості – співвідношення спотового та строкового ринків. Біржова торгівля продукцією і товарами в Україні представлена в основному спотовим ринком (укладання угод на реальний товар з негайною поставкою). На умовах спотових угод було укладено 85,7% усіх біржових угод. У структурі цих угод найбільша частка припадала на угоди з палива (52,0%) та продукції рослинництва (27,0%). Форвардні контракти (угоди на реальний товар з відстроченою поставкою) становили 14,0%. Найбільша частка їх припадала на угоди з продукції рослинництва (72,6%), харчових продуктів (17,1%), лісоматеріалів (4,8%).

Для порівняння наведемо структуру світового біржового обороту, типовий варіант якого має такі співвідношення: ф’ючерси – 78%, опціони – 20%, угоди з реальним товаром – 2%.

Відсутність у структурі вітчизняного біржового обороту товарних деривативів (ф’ючерсних контрактів та опціонів) свідчить, що на сучасному етапі товарні біржі в Україні практично не виконують цінової та стабілізаційної функцій.

Крім низьких обсягів біржового товарообороту та наявності в його структурі небіржових товарів, існує проблема законодавчої неврегульованості операцій з похідними цінними паперами. На сьогодні в Україні склалася ситуація, за якої в чинних законодавчих актах і регулюючих положеннях присутні протиріччя, у тому числі й із загальноприйнятою у світі практикою визначення похідних інструментів.

На сьогодні законодавча база України цілком знищує економічний сенс операції хеджування на ф'ючерсному ринку як операції зниження ризику суб'єктами, які володіють або ж мають намір придбати деякий базовий актив у майбутньому.

 

37.Структура українського  експорту та цілі оптимізації  експортної політики України

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»  дає визначення

ЕКСПОРТ – продаж товарів українськими  суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

 У 2009 р. Ех склав 4194 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 7870млн $.

Товарна ст-ра експорту: металургійна продукція 28%, продукція АПК 24%, машинобудівна 19,4%, мінеральна продукція 11,4%, продукція хім..пром.8,1%. Головними товарами, що експорт., є чорні та кольорові  метали, паливо, хімічні продукти, продукти харчування.

Географічна ст.-ра: Росія 21%, Туреччина 5,3% Китай 3,8%.

Цілі оптимізації:

-забезпечення сприятливих  умов для виходу країни на  світовий ринок;

-реалізація товарів на  світ.ринках, з яких країна має  порівняльні переваги;

-підтримка вітчизняних  товаровиробників та конкурентоспроможності продукції;

-підвищення серійності  вітчизн.вир-ва конкурентоспроможної  продукції з метою розширення  її вивозу.

 

38.Професійні послуги  в міжнародній економічній діяльності  України

Термін "професійні послуги" включає,  незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так само, як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів, брокерів з нерухомості, бізнес-консультантів.

Відбір незалежного підрядника чи консультанта, що надає професійні послуги зазвичай відбувається на основі навичок, знань, репутації, етики, і творчості. Ціни на послуги, навіть у межах однієї області, істотно розрізняються. Деякі професійні постачальники послуг можуть надавати фіксовані ставки для проектів, у той час як інші визначають ціну тільки після оцінки обсягу роботи.

У минулому, незалежних підрядників на надання професійних послуг знаходили через рекомендації і каталоги.Сьогодні Інтернет є основним джерелом для пошуку.

Ринок професійних послуг є досить розвинутим в Україні.

Ціни є різними залежно від специфіки послуг. Загальною тенденцією ринку стало скорочення кількості осіб, що пропонують дані послуги, у зв’язку із кризою. Багато вимушено було припинити або призупинити свою діяльність. Зменшилась средня вартість послуги.

39.Структура українського  імпорту та напрями оптимізації  імпортної політики України

Імпорт-купівля укр.суб’єктами ЗЕД в іноз.суб’єктів господ. діяльності товарів з ввезенням чи без на територію України,  включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання та установами, які знаходяться за межами України.

У 2009 р. Ім склав 5086 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 9200млн $.

Товарна ст-ра імпорту: мінеральна продукція35%,  машинобудівна 21%, продукція хім..пром 17%,  продукція АПК 11% металургійна продукція  5%.. Основними товарами  імпорту традиційно є паливно-енергетичні ресурси, продукти нафтопереробки, сировина та продукція хімічної та нафтопереробної промисловості, вироби чорної та кольорової металургії, товари легкої і місцевої промисловості, машинобудування, електроніка, товари харчової промисловості.

Географічна ст.-ра: Росія 28%, Німеччина 9%, Китай 6%, азахстан 5%, Польща 5%.

Напрями оптимізації імпорту

-радикальна раціоналізація  енерго-та матеріалоспоживання, поширення  заощадливих технологій у виробництві  та побуті;

-використання альтернативних  енергоносіїв – соні=ясної, вітрової  енергії

-збільшення розвідок та  власного видобутку нафти і  газу, більш повний видобуток паливних родовищ;

-поширення виробництва  тих товарів іноз.марок, які характеризуються  найкращими споживчими властивостями  та корист. високим попитом

-стимулювання інвестицій;

-запровадження ефективних  механізмів антидемпінгових розслідувань  діяльності іноземних фірм;

-розвиток альтернативних  імпортних поставок товарів.

 

40.Актуальні проблеми  імпортної політики України 

імпортна політика – спрямована на регулювання ввозу на територію України товарів, робіт, послуг та інтелектуальної власності.

Ціль імпортної політики полягає в тому, щоб імпортні поставки в країну

були виключно обґрунтованими і не перевищувати об’єктивно необхідних обсягів, тобто були лише об’єктивно необхідними.

Актуальні проблеми:

-суттєва залежність України від критичного імпорту, в першу чергу, від

паливно–енергетичних ресурсів. В Україні, за усі роки її існування як незалежної держави, не виконана робота щодо диверсифікації джерел надходження таких ресурсів з тим, щоб уникнути залежності від монопольного їх постачальника, зокрема Росії;

- використання застарілих  технологій при видобуванні власних  запасів, що знижує їх якість, і викликає потребу в імпорті; відсутність ресурсозберігаючих  технологій і незначний відсоток  заміни традиційних видів ресурсів  на нетрадиційні - сонячної, вітрової енергії, супутнього газу, метану вугільних шарів, етилового спирту;

-обмеження ввезення на  територію України тієї продукції, яка заважає становленню молодих  галузей обробної промисловості, та тих сфер виробництва, які  не встигли вчасно реформуватися та лише переходять на шлях ринкової діяльності

-відсутність ефективних  механізмів антидемпінгових розслідувань та процедур стосовно тих іноземних фірм, які можуть бути звинуваченими у недобросовісній конкуренції;

-відсутність  виробництв  альтернативних імпортним поставкам

- нагальна потреба в  інвестиціях у розвиток тих  галузей економіки, які програють  у міжнародній конкурентній боротьбі

Информация о работе Шпаргалка по "Міжнародна економічна діяльність України"