Шпаргалка по "Міжнародна економічна діяльність України"

1.Факторна забезпеченість  України як передумова її МЕД

Факторна забезпеченість України складається з багатьох компонентів: природно-ресурсний, соціально-демографічний, виробничий, аграрний, трудовий, рекреаційний, інформац та інші потенціали. За Сіті груп – У – 4 місце у світі по забезпеченню ресурсами. Ресурсами, що безпосередньо визначають експортну спеціалізацію та власне структуру економіки У. є залізна та марганцева руди та кольорові метели (значні запаси титату і золота). Визначальним фактором також є наявність великих покладів кам`яного вугілля. Варто відзначити поклади калійної, харчової солей,графіту, фосфоритів,топазу та ін. Важливе значення також мають родючі грунти У.Зручне географічне положення визначає зв»язки У з іншими країнами щодо транспортування, транспортних шляхів. Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення. Важливе значення має доступ до Чорного моря.Рекреаційні ресурси забезп відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездат ності населення. Науково-технічний потенціал. Високий рівень освіченості, дешева робоча сила – привабливість трудових ресурсів.

Ресурсами, що безпосередньо визначають експортну спеціалізацію та власне структуру економіки У. є залізна та марганцева руди та кольорові метели (значні запаси титату і золота). Важливе значення також мають родючі грунти У.

2.Актуальні пріоритети  міжнародної економічної діяльності  України 

Відомо, що Україна оголосила своїм стратегічним пріоритетом інтеграцію до ЄС. Для досягнення цієї мети необхідно всебічно розвивати торгові зв’язки з країнами ЄС, а також з державами Східної Європи, які мають невдовзі приєднатися до цього інтеграційного угруповання. Іншим пріоритетом України в її зовнішньоекономічній діяльності є Росія і інші країни колишнього СРСР, з якими Україна історично пов’язана тісними економічними зв’язками. У цих умовах їй належить вирішувати багато важливих проблем переходу до економіки відкритого типу. Насьогодні головними тоговими партнерами України залишаються Росія, Білорусь, Туреччина, Китай, Німеччина, Польща, США (на них приходиться більше 50% експорту). Фактори, що впливають на торгівлю між Україною і Росією: -обмеження Росією імпорту укр. тов. за рах. введення ПДВ (мито на цукор, горілчані вироби); -зниження обсягів вир-ва прод.товарів в Україні; -неплатоспроможність російських імпортерів; -низька конкурентоспромржність укр. прод. на рос. ринках (обумовлюється закупівлею енергоносіїв в Росії за світ. цінами). У країни Америки ми експортуємо товари з низьким рівнем обробки, т.я. сировину невигідно транспортувати на таку значну відстань (частка в експорті 4-6%). Частка країн Азії (23%) за останні 5 років зросла у 2р. за рахунок розширення експорту продукції машинобудування. Країни Африки – 4%. Негативні фактори розвитку зовнішньої торгівлі України: -низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг; -нерозвиненість базових інститутів ринкової економіки; -недосконалість механізмів державного регулювання; -нерозвиненість ринкової інфраструктури підтримки експорту.  

3.  Класифікація  та характеристика форм міжнародної  економічної діяльності України

виділимо такі форми МЕД: 1). міжнар торгівля товарами; 2). надання міжнар послуг; 3). транскордонний рух капіталів; 4). міжнар кредит; 5)міжн вал-фін відносини; 6). міжнар міграція робочої сили; 7). участь у діяльності міжн ек організацій; 8). міжн співробітництво у виробничих, наук-техн сферах; 9). спільне розв’язання ек засобами глобальних проблем розвитку. Історично першою й такою, що тривалий час доміну-вала за обсягами операцій, формою міжнар співробітницт-ва, - експорт товарів і послуг, а також їх імпорт. Ця ек діяльн може відбуватися за участі як приватних суб’єктів підприємницт, так і безпосередньо держави. 2.Останніми 10літт обсяги руху капітальних активів неухильно зростали, і цей фактор є важливим для розв відкритих економік. Міграція капіталів, з погляду певної країни, реалізується у фо-рмі вивозу капіталів (у цьому разі країна є донором, експортером капіталу) та ввозу капіталів до країни. 5. Останніми рок набула розвитку ще одна ва-жлива форма МЕД — міжн валютно-фінанс відносини. Раніше вони виконували перева-жно допоміжні функції, а зараз набули самостійних ознак.6. У сучасному, дедалі більш інтегрованому світі значно більшою динамікою відзначається й міжнародна міграція робо-чої сили — форма міжнародної економічної діяльності, яка в економіко-теоретичному плані є проявом руху іншого фактора виробництва — праці.

існує у формі еміграції та імміграції (виїзду з певної країни та в’їзду до неї людей через економічні, політичні та інші причини). Різноманітні питання глобального, регіонального зна-чення, у розв’язанні яких заінтересовані окремі або навіть усі країни світу, дедалі частіше потрапляють у поле діяльності між¬народних економічних організацій. Це зумовлюється як загостренням цілого ряду проблем, так і тим, що міжнародна спільнота відчуває себе все більш інтегрованою та виявляє прагнення до встановлення діалогу, зокрема і в структурних рамках відповідних організацій. Значного поширення набуло міжнародне співробітни-цтво в окремих галузях виробництва, соціально-економічного життя, науково-технічного прогресу. Така кооперація не обо-в’язково відбувається в рамках тих або інших організаційних структур. Вона може мати місце під час виконання державами погоджених ними програм, зокрема проектів спільного науково-технічного розвитку.

4.  Особливості формування відкритої економічної системи України

Відкритою економікою можна назвати національний гос-подарський комплекс, який бере участь у системі міжнарод-ного поділу праці та опосередковує в ході міжнародної коопе-рації вагому частину сукупного продукту, причому макроеко-номічна рівновага такого комплексу забезпечується за активної ролі міжнародного сектору. Світова економіка дедалі більшою мірою визначає особливос-ті розвитку України. Основні напрями впливу — збільшення об-сягів експорту та імпорту відносно ВВП та загострення ситуації із зовнішньою заборгованістю країни. Більша економічна відкритість національного господарства означає поглиблення та урізноманітнення форм, а також розши-рення обсягів його взаємодії із зовнішнім світом. Важливим кри-терієм та принциповим змістом відкритості економіки є наяв-ність ліберального режиму міжнародної економічної діяльності для ринкових суб’єктів. У свою чергу, ліберальність режиму мі-жнародної економічної взаємодії передбачає конкурентоспромо-жність національної економіки, її підприємницьких ланок. На стані відкритої економіки України протягом років реформ негативно позначалися занадто високі показники інфляції та зро-стання цін, які «тягнули» за собою показники ставок кредитуван-ня. Останнє, у свою чергу, погіршувало умови інвестування, зок-рема інвестування міжнародного. Утім, на етапі виходу з кризи саме цю проблему, як очікується, значною мірою вдасться розв’язати. Щоправда, погіршення світової кон’юнктури призве-де до нових ускладнень у формуванні платіжного балансу, пере-дусім рахунку поточних операцій, через зниження попиту на віт-чизняну експортну продукцію.

5.Суб'єкти міжнародної  економічної діяльності України

Щодо рівнів економічної діяльності, то умовно можна виділи-ти такі:  мікроекономічний; макроекономічний; між- або наддер-жавний.

Що стосується інтересів, то вони можуть бути пов’язані або

зі збільшенням прибутку, або зі створенням певних режимів, умов господарювання. Поділ: а) підприємницького( всі види ор-ганізацій, котрі діють); б) регулюючого(МО).

Мікроекономічний рівень.Суб’єктами міжнародної підприєм-ницької діяльності в будь-якій країні є ті юридичні, фізичні осо-би, організаційні структури, які наділені відповідною дієздатніс-тю та правами. В Україні згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» такими суб’єктами можуть бу-ти: фізичні особи; юридичні особи; об’єднання фізичних, юриди-чних, фізичних і юридичних осіб; структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності;спільні підприємства з участю українських та іноземних суб’єктів господарської діяльності;інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами Украї-ни.

Макроекономічний рівень. Комплекс різнотипних макро-суб’єктів міжнародної економічної діяльності можна розглядати як певну системну цілісність, яка, у свою чергу, поділяється на складові. Такий підхід зумовлюється, з одного боку, органічною структурною належністю цих суб’єктів до державного апарату, а з іншого — їхніми реальними цілями.

У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» установлено, що, крім самих суб’єктів міжнародної економічної діяльності України на мікрорівні, які самі створюють правове по-ле через укладення відповідних координаційних угод, у регулю-ванні міжнародної економічної діяльності беруть участь:1. Україна як держава в особі її органів у межах їх компетенції; 2. недержавні органи управління економікою (товарні, фондо-ві, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші ор-ганізації координаційного типу. Отже, у структурі державного апарату заведено виділяти такі класифікаційні групи органів: 1. загальнодержавні — Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів; 2. координаційні — Міністерство економіки, Національний банк, Міністерство фінансів та ін.; 3. галузеві — міністерства та відомства, які відповідають за ді-яльність окремих секторів, галузей економіки; 4. територіальні — регіональні, місцеві органи влади;5. спеціалізовані функціональні — інститути, які у своїй діяль-ності керуються національними інтересами, підтримуючи націо-нальних учасників міжнародного співробітництва.

На між- або наддержавному рівні суб»єктами є всі міжнародні  організації – ЄС, група СБ, ЄБРР, МВФ, та ін.. 1)діяльність міжнародних ек. організацій; 2)функціонування між нар. ек. режимів. З метою розвязання конкретних завдань міжнародного співробітництва державами створюються міжн орг-ції і обєднання, які можуть бути субєктами регулювання мед або її регіональними агентами. Дедалі більшого значення набувають ті міжнародні організації, які покликані сприяти розвязанню глобальних гуманітарних, соціо-культурних, екологічних та інших проблем.

6.Принципи міжнародної економічної діяльності України

Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються у нормах міжнародного права, а потім розвиваються у міжнародному економічному праві. Згідно Закону України “Про ЗЕД” (ст.2), суб”єкти ЗЕД України та іноземні суб єкти господарської діяльності при здійсненні ЗЕД керуються такими принципами:

1. принцип суверенітету  народу України, що полягає у  його виключному праві на зовнішньоекономічну діяльність на терито-рії держави відповідно до її законів; в обов’язку неухильно вико-нувати всі договори та зобов’язання України в галузі міжнарод-них економічних відносин; 2. принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб’єктів добровільно вступати у зовнішньое-кономічні зв’язки у будь-яких формах, прямо не заборонених чинним законодавством України; в обов’язку дотримуватись при цьому чинного законодавства України та у праві власності на одержані у процесі такої діяльності результати; 3. принцип юридичної рівності та недискримінації, що полягає у рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної ді-яльності незалежно від форм власності, у забороні обмежень дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів такої діяльності; 4. принцип верховенства закону, що полягає у регулюванні зо-внішньоекономічної діяльності тільки законами України, у забо-роні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють менш сприятливі умо-ви, ніж ті, які встановлені в законах України ; 5. принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що українська держава забез-печує рівний захист вітчизняних та іноземних суб’єктів такої діяльності в Україні — відповідно до вітчизняних законів та за кордоном — згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за кордоном відповідно до національних та міжнародних правових норм; 6. принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

 7.  Рівні міжнародної економічної діяльності України

Можна виділити наступні рівні МЕД: - мікроекономічний; - макроекономічний;- між- або наддержавний. Мікрорівень-це рівень звязків між фірмами різних країн. Мікроекономічний, як і інші рівні міжнародної економічної діяльності, має свої функціональні відмінності, специфічне коло суб’єктів, цілі, а також засоби реалізації цих цілей. На цьому рівні міжнародна економічна діяльність — це заходи ринкової політики з боку комерційних структур, які виходять за межі національної держави. Поняття «мікроекономічний рівень» є певною мірою умовним. До його суб’єктів зараховують як підприємства малого бізнесу, галузеві фірми, які здійснюють експортно-імпортні операції, так і великі транснаціональні корпорації. Макрорівень-це рівень державних і міждержавних міжнар. процесів. Коли йдеться про макрорівень суспільного життя, то, як правило, мають на увазі державну політику, що захищає інтереси суспільства в цілому. Так само і стосовно макрорівня міжнародної економічної діяльності — він є сферою реалізації інтересів країни в цілому. Розглядаючи суб’єктів міжнародної економічної діяльності на макрорівні, слід враховувати її подвійну природу. Адже це водночас і господарська, і регулятивна практика держави в особі повноважних її органів, які безпосередньо організовують рух через кордони предметів міжнародного співробітництва або діяльність яких спрямована на формування режиму такого співробітництва. Між-або наддержавний рівень- це міжнар. звязки галузевого й регіон. значення. Сучасні тенденції розвитку світогосподарської системи зумовлюють дедалі більше перенесення регулятивних, управлінських повноважень на між- або наддержавний рівень міжнародної економічної діяльності.

Поняття «міждержавний» та «наддержавний» зазвичай застосовуються як тотожні. Принаймні ними позначають одну й ту саму сферу економічного життя. Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між субєктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік.  При цьому виділяють такі 4 рівні: 1) Міжнар. ек. контакти. Це-найпростіші, одиничні, випадкові ек. зв’язки, що мають епізодичний х-р і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні юр. і фіз. особам. 2) Міжнар. ек. взаємодія. Це-добре відпрацьовані стійкі ек. звязки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнар. ек. угодах і договорах, заключених на доволі тривалий період часу. 3) Міжнар. ек. співробітництво. Це-міцні й тривалі звязки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових ек. договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів МЕВ. 4) Міжн. ек. інтеграція. Це-вищий рівень розвитку МЕВ, який характериз-ся взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої держ. політики як у взаємних ек. відносинах, так і у відносинах з треріми країнами. Кожен вищий рівень не являє собою щось протилежне  до нижчого, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить в собі більшість ознак нижчого.

   8.  Поняття платіжного балансу та його роль в системі макроекономічних показників в Україні

ПБ- співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону і сумою платежів за кордон протягом певного періоду (рік, квартал, місяць). Платіжний баланс — це результуюча сума усіх міжнарод-них грошових угод та платежів, які здійснюються між рези-дентами певної країни, у тому числі між усіма верствами на-селення, комерційними структурами та державними устано-вами, з відповідними агентами за кордоном, тобто із резиден-тами інших країн. Оптимізація платіжного балансу країни має велике значення для поліпшення умов функціонування економіки в цілому, опти-мізації міжнародної економічної діяльності загалом та її окремих компонентів. Тому національні уряди, проводячи макроекономі-чну політику, повинні враховувати ті обмеження та вимоги, які висувають завдання формування платіжних балансів. Платіжний баланс є результуючим записом усіх міжнародних економічних операцій для певної країни. Інакше кажучи, йдеться про всі угоди та трансакції між резидентами та нерезидентами протягом певного періоду. Платіжний баланс можна поділити, так би мовити, вертика-льно, виділивши дві його половини — дебет і кредит. У першому випадку маємо приплив благ (товарів та послуг) до певної країни за зворотного руху платіжних засобів. У другому — відплив благ, за що резиденти країни отримують відповідні платежі. Своєрідний горизонтальний поділ платіжного балансу відо-бражає його склад за типами операцій, які він охоплює. Це — ек-спорт та імпорт товарів та послуг, трансферти, рух капіталів та фінансових інструментів. Отже, платіжний баланс складається з двох частин. Ними є: 1. Рахунок поточних операцій.  2. Рахунок руху капіталів.