Шпаргалка по "Міжнародна економічна діяльність України"

Таким чином ці органи є одними з основних що регулюють відкритість економіки України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15.Інститути та  інструменти державної підтримки  міжнар економ діяльності України

Структура інститутів, що управляють ЗЕД КабМін, Мін-во зовн торгівлі або зовнішньоек звязків, митні органи , ЦБ, Експ-імп банк, Цн стат управління, Мін-во іноз справ, податкові відомства. Мін-тво зовнї торгівлі здійснює функції керівництва, регулювання та контролю у галузі зовн торгівлі, виробляє розпорядження і слідкує за їх виконанням усіма підвідомчими їй організаціями. Функції:1)Роробляє та здійснює загальні заходи, спрямовані на розвиток торгових відносин країни з іноземними державами;2)Розробляє проекти торгових договорів, угод і конвенцій з питань зовнішньої торгівлі, проводить переговори з іноземними державами і підписує торгові договори і угоди за уповноваженням свого уряду;3)Складає проекти експортно-імпортних та інших зовнішньоторгівельних планів, контролює їх виконання; 4)Контролює і регулює діяльність експортно-імпортних об єднань, торгових представництв за кордоном, займається питанням митної та вал-фін  політики; 4)Видає експ та імпортні ліцензії, реєструє контракти, займається підготовкою і підбором кадрів тощо. Торгові представництва країни в іноз державах захищають за кордоном права даної країни в галузі зовн торгівлі. Функції :1.Представляти інтереси даної країни в галузі зовнішньої торгівлі і сприяти розвитку торгових та інших господарських відносин цієї країни з країною перебування торгового представництва; 2.Регулювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування торгового представництва;3.Здійснювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування торгового представництва;4.Вивчати загальні економічні умови, зовнішньоекономічні зв язки та        кон юнктуру ринків країн перебування,  подавати відповідну інформацію у Міністерство зовнішньої торгівлі та Міністерство іноземних справ своєї країни, а також зовнішньоторговим та іншим зацікавленим організаціям своєї країни.Торгові представництва є частиною посольства чи місії даної країни, вони безпосередньо підпорядковуються Мін-тву зовнї торгівлі.ЦБ відіграє важливу роль в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю валютно-фінансовими інструментами, регулюванням курсу нац валюти. Експ-імп банки здійснюють кредитні та розрахункові функції від імені уряду, кредутування зовнішньої торгівлі.Митні органи – це держ установа, що контролює експ-імп потоки на митному кордоні країни; вони ведуть митну статистику, розробляють митні правила і процедури, стягують митні збори, мито та податки. Мін-во іноземних справ сприяє визначенню зовнішньопол орієнтирів і зовнішньоп забезпеченню зовнішньоек інтересів нац експортерів та імпортерів. Кабінет Міністрів координує діяльність органів, що беруть участь у процесі управління зовнішньоек діяльністю, керує процесом узгодження й прийняття нац зовнішньоек стратегії, політики та законодавства головними органами держ влади  країни.

Щодо інструментів держ рег-ня фінансових потоків, то необхідно порівняти політику вільної торгівлі та протекціонізму. Прихильники протекціонізму стверджують, що без держ захисту від іноз конкуренції розвиток нац пром-сті неможливий. Посилення ек могутності країни і необхідний для цього перехід від аграрного методу ведення госп-ства до створення власної нац індустрії можуть бути досягнені лише при встановленні для нац підпр-ців привілейованих, найбільш сприятливих умов. Можливості та засоби ведення конкурентної боротьби, якими володіють промислово розвинуті країни, позбавляють госп слабкі держави шансу на успіх в їх зусиллях вийти з кола бідності. Цей один з найбільш обгрунтованих аргументів отримав назву доказу на захист молодої економіки.Багато держав, декларуючи вільну торгівлю і захищаючи переваги безперешкодної міжнародної міграції капіталів і робочої сили досить вміло поєднують ці теоретичні концепції з пракктикою широкого використання запасних тарифів та інших видів обмежень. У цих умовах нової ролі набувають валютно фінансові (монетаристські) інструменти регулювання зовнішньоекономічної системи як на національному, так і на міжнародному рівнях. Це також важливо в умовах інтернаціоналізації фінансової та банківської сфер, яка нині бурхливо розвивається під впливом сучасних телекомунікаційних і комп ютерних технологій. Всю складну суму економічних відносин країни зі світом виражає платіжний баланс, який показує співвідношення між сумою всіх грошових надходжень, отриманих даною країною від інших країн, і сумою всіх грошових платежів, здійснених нею протягом певного періоду.

 

16.  Державна  політика захисту галузей національного  виробництва: цілі та методи

Економіка України забезпечується продукцією власного виробництва на 82%.Тепер, напевне, немає більш актуальної проблеми для нашої економіки, ніж відродження національного виробництва, збільшення випуску сучасної конкурентноздатної продукції. Важливе місце належить проведенню державою ефективної зовніш-ньоторговельної політики – одного з важливих елементів впливу на сприяння розвитку власного виробництва, підтримку вітчизняного товаровиробника. До найголовніших заходів державної політики захисту галузей нац вир-ва слід віднести заходи протекціонізму (П). П – це політика захисту внутр. ринку та нац товаровиробників від іноземної конкуренції шляхом застосування тариф та нетариф інструментів торговельної політики, а також патерналістських засобів впливу на розвиток ек-ки, окрем галузей або в-ва вцілому.   Патерналізм – засоби підтримки нац в-ва – це цілеспрямований вплив на параметри ек діяльності з метою покращення показників ек розвитку, ↑ обсягів виробленої продукції, ↑ конкурентоспроможності нац в-ва. Щодо тариф методів, то основними ф-ціями мит тарифів є: - захист нац виробників від інозем конкуренції; - збір мит податей є важливим джерелом надходжень до держ   б-ту; - мит тарифи широко використовуються  для покращення умов доступу нац товарів на іноземні ринки; - ставки мит тарифів впливають на стан платіжного балансу країни.  До найбільш розповсюджених інструментів нетариф адміністративного рег-ня ЗЕД відносять ліцензії та квоти. Ліцензування та квотування імпорту/експорту застосовується виходячи з загальнодержавних цілей, а саме: - у випадку погіршення розрахункового балансу, ↑ зовнішньої заборг-ті країни; - у випадку порушення рівноваги окремих товарів на внутрішньому ринку; - у випадку необхідності забезпечення певних пропорцій між імпортованою та вітчизняною продукцією; - у відповідь на дискримінаційні дії іноземних держав; - у відповідності з міжнар угодами. 

 

17.  Охарактеризуйте  основні макроекономічні показники  України за останній рік

ВВП(ПКС) – 294,3млрд дол. (40 місце в світі). 342.6 – 2008, 335.5 – 2007. ВВП(оф) – 117.1 млрд дол.. Приріст ВВП – мінус 14.1%, 2.1%-2008, 7.9%-2007. ВВП/душу-6.400(2009), 7.400-2008, 7.200(2007). СГ- 10%ВВП, 31.2% - промисловість, 58.8% - послуги. Безробіття – 4.8% - 2009. Інфляція – 12.3%(204 місце в світі).

СГ продукти – цукор, овочі, говядина. Молочні продукти. Промисловість – електроенергія, чорні і кольоров метали, машини, транспорт, хім. пром., харчі.ЕКСПОРТ – 41.49 млрд дол.. ЕКСП товари- чорні і кольоор метали, паливо, продукти  хімпром, продукція машинобудув, харчової промисловості. ЕКСП партнери – Росія21.1%., Туреччина5.3%, китай3.8%. іМП – 45.58млрд дол., товари – енергія, машини, обладнання,хім. продукти. Партнери – росія28%, німеччина8.6%, китай6.1%, Казахстан4.9%, польща4.9%.

 

18.  Сутність  та особливості процесів інтернаціоналізації української економіки

Інтернаціоналізація — це процес розширення господарської діяльності за межі окремих національних економік у вигляді ба-гатосторонніх коопераційних контактів з метою збільшення про-дуктивності та підвищення ефективності виробництва. Усе більша частина виробленого продукту інтернаціоналізується у вигляді товарного обміну на світових ринках, зростає частка інтернаціоналізованого виробництва. Сказане стосується України, для економіки якої протягом років незалежності характерним є:1. абсолютне та співвідносне зростання інтернаціоналізованої частки виробленого та споживаного продуктів (тобто експорту та імпорту); 2. збільшення (хоча і надто повільне) ваги та значення ек об’єктів, які перебувають у повній або частковій власності іноземців (індикатором цього процесу слугують показники динаміки іноземних інвестицій);3.  подальша інтеграція економіки країни в міжнародні валют-но-фінансові, кредитні відносини з міжнародними та іноземними суб’єктами — державами, спеціалізованими організаціями, фізичними особами (відповідні відносини регулюються як двосторонніми домовленостями, наприклад з ЄБРР, МВФ, Світовим банком

Ще однією особливістю процесів інтернаціоналізації з участю України є нерівномірність розподілу експортних виробництв, переважання окремих центрів та територіально-виробничих комплексів (ТВК) й низький рівень експортної спеціалізації цілих регіонів. Наприклад, основу експортного потенціалу України становлять східні ТВК, передусім регіони Кривбасу та Донбасу, і водночас ряд західних та центральних областей України здійснюють мізерний експорт продукції.

Особливу роль у формуванні експортного потенціалу України відіграє Київ, на який припадає і левова частка зарубіжних інвестицій до країни

Особливістю участі Києва в міжнародній торгівлі є перевищення імпорту над експортом (принаймні саме така ситуація була типовою наприкінц ХХ та на поч ХХІ ст.).

 

 

 

 

 

 

 

 

19.  Охарактеризуйте  тарифні інструменти торгівельної  політики України

На сучасному етапі існує багато методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що пояснюється розширенням кола країн учасників міжнародної торгівлі необхідністю для кожної країни мати свої інструменти оптимізації її участі у міжнародному товарообміні. 
Методи регулювання зовнішньої торгівлі діляться на: тарифні (митні тарифи) і нетарифні (кількісні обмеження та інші нетарифні методи). Основним елементом механізму тарифного регулювання є митний тариф. Він представляє собою систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. У законодавстві виділяються декілька видів мита. Передусім, це ввізне, вивізне і сезонне мито. 
Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезені на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим стосовно товарів та інших предметів, що надходять з різних держав. Можуть застосовуватися пільгові та повні ставки ввізного мита. 
Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезені за межі митної території України. 
На окремі товари та інші предмети можуть встановлюватися сезонні ввізне і вивізне мито на строк не більше 4 місяців з моменту їх встановлення. В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися спеціальне, антидемпінгове і компенсаційне мита. 
Спеціальне мито застосовується, як захисний та запобіжний захід від ввозу на територію країни товарів чи інших предметів, що можуть завдати шкоду вітчизняним виробникам, або щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі. 
Антидемпінгове мито застосовується як запобіжний захід від ввозу в Україну товарів за ціною, істотно нижчою від їхньої конкурентної ціни в країні експорту. 
Компенсаційне мито застосовується у випадках ввезення, або вивезення товарів у виробництві чи експорті яких використовувалася субсидія.

 

  20. Трансформ системи регулюв зовнек діяльн У в контексті розв інтеграц та глобалізац процесів

Згідно ЗУ "Про зед" Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території.

Державне    регулювання    зовнішньоекономічної    діяльності    повинно забезпечити:1.  захист економічних інтересів України і законних інтересів суб'єктів зовнішньоек діяльності; 2.  створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з ціллю розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій; 3.  розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму.

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: 1. Верховна Рада України. 2. Кабінет Міністрів України 3. Національний банк України. 4. Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України. 5. Державне управління митного контролю: 6. Антимонопольний комітет України: 7. Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю:

 За ступенем втручання держави в регулювання зовнішньої торгівлі можна виділити протекціоністську політику і політику вільної торгівлі.

Політика вільної торгівлі характеризується мінімальним державним втручанням у зовнішню торгівлю, тобто коли торгівля розвивається на основі дії вільних ринкових сил, попиту і пропозиції.  Протекціоністська політика - це захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції за допомогою тарифних і нетарифних інструментів торгівельної політики.  Можна також виділити помірну політику, яка в певних пропорціях містить елементи перших двох. Ступінь жорстокості державного регулювання зовнішньої торгівлі визначається на основі середнього рівня митного тарифу і середнього рівня інтенсивності кількісних обмежень. Відносно відкритим вважається торгівельний режим при середньому рівні мита менше 10% і кількісних обмеженнях, які покриваються 25% імпорту. При використанні тих чи інших елементів торгівельної політики необхідно враховувати їх сукупну дію на загальний характер торгівельної політики країни і на можливі відповідні міри, які можуть здійснюватися зі сторони її торгових партнерів. Тому в залежності від цілей державного регулювання існують різні інструменти торгівельної політики.

Одним з найбільш важливих напрямів діяльності держави в області регулювання зовнішньоекономічної діяльності являється регулювання ввіз і вивіз капіталу. Це направлено на підвищення ефективності іноземних капіталовкладень для економіки в цілому. Регулювання потоку іноземних інвестицій носить подвійний характер. З однієї сторони, здійснюються міри по створенню в країнах сприятливого інвестиційного клімату за допомогою державних гарантій від націоналізації іноземної власності по відношенню пред'явлення різних податкових пільг і канікул, митних пільг, захисту від іноземної конкуренції і т.д. З іншої сторони, держави проводять політику обмеження впливу іноземного капіталу на економіку країни.