Шпаргалка по "Міжнародна економічна діяльність України"

142. Україна на світових ринках об’єктів інтелектуальної власності

Ринок інтелектуальної власності - це ринок ОПІВ, що засвідчені патентами, свідоцтвами, ліцензіями, ноу-хау та іншими охоронними документами. На цьому ринку купуються продаються не твори, а право на їх використання. В умовах світової глобалізації та інтеграції рівень економічного розвитку країни визначає НТП та здатність до комерціалізації інтелектуальних факторів. Важливим і перспективним механізмом економічної стабілізації держави є трансферт технологій, сутність якого полягає в передачі ноу-хау, нових технологій, технологічного обладнання та науково-технічних знань від власника до замовника. Саме зміни технологій забезпечують розвиток галузей промисловості, є основою якісних змін в економіці в цілому. В Україні через слабку взаємодію науки і бізнесу трансфер технологій не знайшов свого розвитку. Через недостатнє розповсюдження прогресивних технологій країна втрачає можливість використання стратегії нарощування інноваційного потенціалу на пріоритетних напрямах НТП, що загрожує закріпленням екстенсивної моделі розвитку економіки. Саме зміни технологій забезпечують розвиток галузей промисловості, є основою якісних змін в економіці в цілому, на 75-80 % визначають приріст ВВП розвинутих країн. Низький успіх в реалізації проектів по трансферу технологій в Україні головним чином зумовлено двома групами чинників: по-перше, безпосередньо пов’язаних з недостатнім розвитком інноваційних процесів, що гальмує участь країни у міжнародному обміні технологій, та по-друге, зумовлених недоліками вітчизняного законодавства щодо визначення та захисту права інтелектуальної власності учасників інноваційного процесу. Чинники:

Скорочення частки інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції України та зниження інноваційної активності підприємств. Науково-технічний потенціал України практично виключений з економічної діяльності. Частка інноваційної продукції у 2006 р. склала лише 6,2 % від загального обсягу промислової продукції. Наукомісткість промислового виробництва України на сьогодні не перевищує 0,3 %, що у десятки разів менше світового рівня. У 1998 р. вона складала 3,1 %, у 2004 р. - знизилась до 0,7 %. Скорочуються обсяги науково-дослідних робіт. Протягом 1996-2006 рр. їх обсяг скоротився з 1,38 до 1,0 % ВВП. Кількість підприємств, що впроваджували інновації, за підсумками 2006 р. становить 1118 (11,2 % від загальної кількості), тоді як у 2003 р. складала 1120 (11,5 %). У 2006 р. лише 8,2 % підприємств займалися розробкою та впровадженням інновацій, що на 0,7 % менше ніж у 2005 р. Витрати на придбання нових технологій українськими підприємствами зменшились з 243,4 до 159,5 млн грн, а витрати на підготовку та впровадження інновацій скоротились на 0,5 % або на 40 млн грн.

Загрозливою є товарна структура українського експорту: його обсяги формуються переважно за рахунок сировинних галузей. На відміну від розвинутих країн, у яких 85-90 % приросту ВВП забезпечує виробництво та експорт наукомісткої продукції, частка України на ринку високотехнологічної продукції, загальні оцінки якого складають 2,5-3 трлн дол., становить приблизно 0,05-0,1 %. Станом на кінець 2006 р. в українському експорті домінували: продукція металургії (45 %), хімічної промисловості (12 %), машини та устаткування (15 %). У структурі експорту-імпорту зберігається вузька спеціалізація – 75 % зовнішньоторговельного обороту припадає на 3–4 товарні групи. Це свідчить, що Україна знаходиться у великій технологічній залежності від розвинутих країн. У 2005 р. імпорт в Україну високотехнологічних товарів становив 2341,4 млн дол., (6,5 % загального обсягу), а домінуючі позиції в його структурі посіла електроніка (782,8 млн. дол.), хімічні вироби (404 млн дол.) і неелектрична техніка (371,2 млн дол.). Український експорт високотехнологічних товарів склав лише 2,35 % сукупного обсягу.

Відбувається викривлення структури вітчизняного трансферу технологій переважно в бік залучення. В світовій практиці є три типи стратегій інноваційного розвитку: стратегія перенесення (використання зарубіжного науково-технічного потенціалу та його досягнень), стратегія запозичення (освоєння виробництва високотехнологічної продукції шляхом використання власної дешевої робочої сили та власного науково-технічного потенціалу), стратегія нарощування (використання власного науково-технічного потенціалу, залучення іноземних учених і конструкторів). В Україні використовується перший та частково другий тип інноваційного розвитку. Основну частину вітчизняного трансферу технологій складає придбання іноземних технологій.

В Україні відсутня сучасна законодавча база та єдиний керівний орган з питань трансферу технологій.

Недосконалість захисту права інтелектуальної власності через вади законодавчої бази.

Не забезпечено загальний та вільний доступ до міжнародної патентної класифікації об’єктів інтелектуальної власності, яка містить не тільки їх опис, але і характеристику та переваги.

Не врегульовано питання вартісної оцінки об’єктів інтелектуальної власності та їх відображення у бухгалтерському обліку.

143. Технопарки  та технополіси в стратегії  розвитку відкритої економіки  України

ТПарк – наук.-вир. (територ.) комплекс, до якого входить дослідний центр і компактна вир. зона, що прилягає до нього, де на орендних чи ін. умовах розташовані малі наукоємні фірми. Сучасні засоби комунікації дозв. об'єднати просторово розрізнені елементи ТПарку в одне ціле, не збираючи їх терит-о, тому можна очікувати появи "віртуальних" об'єднань як самост. і впливових сегментів. ТПоліс – наук.-вир. комплекс із розв. інфр-ою сфери обслуг-ня, що охоплює територію окремого міста. Місто, в екон. якого головну роль відіграють дослідні центри, що розробляють нові технології, і вир-ва, що ці технології викор-ть. ТПарки У. – клас-я: створювалися при вузах, НДІ: Львівська політехніка, ф-ть при спец.екон. зонах: Яворів, СЕЗ «Славутич», ств.на базі вел-х наук. центрів та кор.-ся пільгами: Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона, Інститут монокристалів, Вуглемаш, „Інститут технічної теплофізики, Укрінфотех, Київська політехніка, Інтелектуальні інформаційні технології. (діє в У.: 8 Тпарків)

144. Інструменти  захисту прав інтелектуальної  власності в Україні

Закони: Конституція У. – ст.41: право кожного володіти, корист-ся і розпор-ся результатами своєї інтелект. та творч. д-ті. Ст.. 54: свобода літер., худ., наук. творч-сті, захист інтелект. Вл-ті. Цивільний кодекс – визнач-ня пон-тя право інтелект. вл-ті, Госп. Кодекс, ЗУ Про авторське право і суміжні права, Про видавничу справу, Про електронний цифровий підпис,  Про захист від недобросовісної конкуренції, Про інформацію, Про охорону прав на винаходи і корисні моделі, Про рекламу. Мнр. договори: Римська конвенція 1961 р.; Женевська конвенція 1974 р.; Договір про патентне право 2000 р.; Будапештський договір 1977 р. Вступ в СОТ – угода ТРІПС. 2000 р. – у складі МОН створено Держ. Департамент інтелект. вл-ті. Мета д-ті: участь в запров. держ. політики інтелект. вл-ті, орг. забезп-ня охорони пав на об’єкти інтелект. вл-ті та ін.. відп. до Положення про Держ. департамент… (1999 р.). Окрім МОН, інтелект. вл-тю займ-ся МВС, митна служба, АМКУ, СБУ, податкова, отже, є виконавча інфр-ра. 17.04.2008: ВРУ ухвалила проєдн-ня до Страсбурзької угоди про мнр. патентну клас-ю (57 країн). 17.12.2008: Локарнська угода про заснування Мнр класифікації промислових зразків (для гармон-ії укр.. законів з мнр. правом), 18.02.2009 Віденська угода про заснування мнр. класифікації зображувальних елементів знаків

145. Захист прав  інтелектуальної власності: світова  практика та реалії України

Захист прав інтелект. вл-ті в У. гарант-ся Конст. У. та рядом НПА. Нині у світі діють понад 4 млн. патентів; щороку подається приблизно 700 тис. заявок на патентування; 2000 р. доход від продажу ліцензій на запатентовані об’єкти становив 100 млрд. дол., що вдесятеро більше, ніж 1990 р. Глобальна сист-ма захисту прав інтелект. вл-ті вже сформована (26 конвенцій). У.: 60% загальної кількості заявок на винаходи і корисні моделі щорічно подається підприємствами та організаціями. 2008 р. – 4,6 тис. заявок. (МОН – 1627, в осн. – НТУУ КПІ). Всього на 2008 р. поступило 28 тис. заявок на об’єкти промислової власності, на знаки для товарів і послуг - 17 тис. Станом на 2008 р. видано майже 233 тис. охоронних документів (патенти та документи на винаходи). Проблеми: погіршення матеріально-технічних і фін. умов в інноваційній сфері (насл-к: не функ-нує сист-ма захисту); не розв-ні елем-ти комерціалізації запатентованих досл-нь; не розвинені інст.-ти захисту: комп.програм та БД; від недобросовісної конкуренції, виробників аудіовізуальної продукції.портних субсидій і митних пільг для наукомістких та високотехнологічних виробництв.

146. Інформатизація як визначний фактор міжнародного економічного співробітництва

І. - сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки. Наприкінці XX століття інформатизація стала важливою галуззю економіки розвинених країн і визначальною сферою суспільного життя, оскільки дає змогу заощаджувати основні види ресурсів, забезпечувати ефективне адміністративне і господарське управління та знижувати соціальну напруженість. Із цього погляду інформатизація стає важливою функцією держави, фактором забезпечення її безпеки та суверенітету. Далі: 151, важливість комп.технологій і т. д., тому що чогось, окрім «води», на це питання відповісти не можна.

148. Міжнародне науково-технічне співробітництво та потенціал участі в ньому України

Тенденції:

зменшення попиту виробничого сектора на науково-технічні розробки (занепад високотехнологічних виробництв через податковий тиск, нестача на підприємствах обігових коштів призводить до зрост-ня ролі держ. фін-ня);

зменшення державної підтримки науки в усіх економічних програмах, спричинене бюджетними дефіцитами, вимогами іноземних кредиторів, політичною та економічною нестабільністю, відсутністю стратегічних програм розвитку чи їх невиконанням;

руйнація системи матеріально-технічного забезпечення наукових досліджень, зумовлена зростанням цін на комунальні та інші послуги, на наукове устаткування;

проблеми, пов’язані з конверсією військово-промислового комплексу, яка здійснювалася без додаткового фінансування, під наглядом спостерігачів, під тиском із боку іноземців;

труднощі становлення національних систем керування наукою і технікою, що виникли через відсутність низки оптимальних заходів організаційного, правового та економічного забезпечення становлення та саморозвитку інноваційного сектора, формування відповідної інфраструктури, економічного інтересу, політичного впливу;

різке падіння престижу наукової праці, зумовлене, з одного боку, хронічними для 1990-х років невиплатами зарплати й нестачею державних пільг і субсидій у науковій та інноваційній діяльності, а з іншого, – викликане занепадом складних і наукоємних виробництв, відсутністю перспектив вітчизняної легальної комерційної реалізації наукового продукту;

слабка соціальна захищеність науковців, що супроводжується “відтоком” інтелектуального потенціалу країни, скорочення штатів, раніше існуючі й нові “технологічні” затримки і перепони на шляху наукових досліджень і кар’єрного зростання.

На державну політику України у сфері наукового та науково-технічного співробітництва з країнами СНД та ЄС впливають сучасні геоекономічні та геополітичні процеси. Йдеться про глобалізацію та інтернаціоналізацію світової економіки, широке використання інформаційних технологій, формування “економіки знань” (інформаційної економіки), інтернаціоналізацію наукових досліджень. Зміна форм і механізмів міжнародного співробітництва  вимагає від нашої держави таких дій:

забезпечення інформаційної та науково-технологічної безпеки України;

формування інфраструктури, яка обслуговуватиме науково-технічну сферу;

програмно-цільове здійснення переходу до інноваційного шляху розвитку;

забезпечення оптимальних форм та ефективних механізмів участі України в регіональних, міжрегіональних і глобальних процесах співробітництва у сфері науки, технологій та наукоємних виробництв;

підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної наукоємної продукції, вихід України на сучасні ринки інтелектуальних продуктів, наукомістких товарів і послуг.

З огляду на прийняте керівництвом нашої держави політичне рішення про рух України в напрямі до ЄС стає очевидною необхідність низки дій щодо полегшення адаптування нашої країни до європейського наукового простору та використання досвіду організації європейських рамкових програм. 1. необхідно підвищити рівень поінформованості української наукової спільноти про міжнародне науково-технічне співробітництво.

2. слід активізувати участь  України у загальноєвропейських  програмах (COST (співробітництво в  галузі наукових досліджень) та EUREKA (співробітництво з метою реалізації наукових досягнень у промисловості)). 3. потрібно створити національний центр інноваційних пропозицій щодо міжнародного науково-технічного співробітництва за аналогією з європейськими IRC (Innovation Relay Center). Розгалужена мережа таких центрів (їх близько 70) була заснована  для обслуговування окремих регіонів країн ЄС.

4.  в Україні слід  створити власний єдиний науковий  простір, об’єднавши в ньому академічну, вузівську та галузеву науки. Тут мають діяти створені провідні  центри (за європейською термінологією – Centeres of Excellence), де зосередяться дослідження за передовими напрямами, що узгоджуватимуться як з державними пріоритетами розвитку науки й техніки, які періодично затверджуються Верховною Радою, так і з європейськими.

Дослідження трансферу технологій в Україну на основі ліцензійних угод показує, що майже всі ліцензійні технології не відносились до останніх досягнень у науково-технологічній сфері і надходили до України майже із 10-річним запізненням. Таким чином, упродовж тривалого часу закріплювалась технологічна відсталість національних галузей і вітчизняних виробництв.

149. Україна в міжнародній торгівлі високотехнологічними товарами та послугами

Розробці, виробництву й застосуванню машин, устаткування й технологій належить особлива роль у розвитку продуктивних сил, у формуванні загальногосподарської кон'юнктури й рішенні соціальних проблем. Пріоритети інвестиційно-інноваційного розвитку, проголошені указом Президента України «Про Стратегією економічного і соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004─2015 рр.»,  не принесли очікуваного зростання долі виробництва у технологічному секторі загалом і збільшення технологічного експорту зокрема. Аналізуючи товарну структуру зовнішньої торгівлі України, зазначимо що найбільшу питому вагу в українському товарному експорті ма