Шпаргалка по "Міжнародна економічна діяльність України"

6.Ефект кризи на соціальну політику, становище соціальної сфери, рівень та якість життя населення почав набувати відчутного прояву лише в останні місяці 2008 року, а вплив кризових явищ на становище з фінансуванням соціальних статей Державного бюджету виявився значною мірою відтермінованим на перший квартал 2009 р. З нашої точки зору, надалі слід очікувати поступового наростання проблемних явищ, пов’язаних насамперед із наявністю низки значних структурних вад вітчизняних ринку праці та системи соціального захисту. У зв’язку з тим, що показники основних державних соціальних гарантій в Державному бюджеті на 2009 рік “заморожено” на рівні листопада-грудня минулого року, слід констатувати зменшення рівня соціального забезпечення населення України в реальному вимірі навіть у разі стовідсоткового виконання бюджетного розпису.

7. Криза отримала чіткий регіональний вимір. Найбільше падіння відзначено в східних регіонах України, де переважно сконцентровані підприємства металургії, машинобудування та хімічної промисловості, які найбільше постраждали від кризи. У грудні 2008 р. обсяг промислового виробництва в Дніпропетровській області був на 38,3 % меншим, ніж рік тому, в Донецькій – на 36,2 %, Запорізькій – на 31,6 %, Луганській - 25,6 %. Це, а також висока питома вага монофункціональних міст та районів в цих регіонах, відсутність потенційних можливостей та досвіду розвитку альтернативних видів економічної діяльності, відсутність традицій «заробітчанства» сприяють «консервації» кризової ситуації в цих регіонах. Поглиблення регіональної асиметрії показників економічного та соціального розвитку є вельми загрозливим, оскільки створює перешкоди процесам консолідації українського суспільства.

 

116. Шляхи усунення інвестиційних та кредитних ризиків в міжнародній економічній діяльності України

Поняття ризику пов’язане насамперед із вибором і прийнят тям управлінських рішень на різноманітних рівнях ієрархічної структури управління: на рівні керування народним господарством, галуззю, підгалуззю, підприємством або його структурним підрозділом. Ризик слід вважати невід'ємною частиною господарської діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форми власності.

Господарський ризик, виходячи з цього, слід визначити як діяльність суб'єктів господарювання, пов'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору.

інвестиційний - ризик, пов’язаний з його інвестиційною діяльністю;

ризик виникнення втрат при погіршенні фінансового становища позичальника, або кредитний ризик.

До специфічних видів ризику слід віднести і групу так званих інвестиційних ризиків. Під інвестиційним ризиком розуміють небезпеку неотримання прибутків від вкладених коштів у певний вид виробництва, робіт чи послуг через визначений термін.

Кредитний ризик посідає істотне місце серед інших видів ри зику в господарській діяльності. Кредитні ризики виникають при погіршенні фінансового стану по зичальника, появи непередбачених ускладнень у його діяльності, при несприятливій обстановці на ринку. До кредитних ризиків також слід віднести ризик, пов'язаний із наданням експортних ко мерційних кредитів, де ризик може мати своєю підставою недо бросовісність клієнта, пов'язану з фінансовою частиною операції.

Найбільш широко застосовуваним засобом усунення й обмеження ризику є страхування. Сутність страхування полягає в тому, що особа, якій загрожує певний ризик, залучає до несення ризику іншу особу (частіше всього спеціально організоване підприємство), яка бере на себе відповідальність за наслідки, що виникають від настання передбаченої події.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний соціальний, юридичний, економічний, міжнародний.

Таким чином, необхідність страхового захисту викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов’язані з певними господарськими ризиками.

 

117. Розвиток національного фондового ринку як умова портфельного іноземного інвестування

Фондовий ринок України має стати складовою частиною світового ринку фінансових ресурсів, надаючи іноземним  інвесторам  надійний механізм  для  здійснення  портфельних  інвестицій  в    економіку України.

     Необхідною  передумовою  для  цього  має  стати  налагодження мережі підприємств, які спеціалізуватимуться на роботі  з  цінними паперами, фондових  бірж  та  системи  Національного  депозитарію, пов'язаних  з  ефективною    системою    платежів.    Національний депозитарій  повинен  увійти  в  міжнародну  мережу    центральних депозитарних установ торгових систем і міжнародних  організацій зі стандартизації для забезпечення представництва суб'єктів фондового ринку України на світовому ринку.

     Необхідно встановити  жорстку процедуру допуску цінних  паперів іноземних  емітентів  на  національний  фондовий  ринок,  яка    б забезпечувала  захист  внутрішнього   інвестора.    Для    захисту інвесторів  під  час  здійснення  операцій  з  іноземними  цінними паперами  необхідно  розвивати  контакти  і   співробітництво    з іноземними регулюючими і контролюючими органами з цінних паперів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

118. Ринок цінних паперів: місце та функції в міжнародній економічній діяльності України

Ринок цінних паперів — це частина фінансового ринку (поряд з ринками позичкового капіталу, валюти, золота). На ньому обертаються специфічні фінансові інструменти — цінні папери.

Ринок цінних паперів складається з двох частин — фондового ринку (ринку капіталу та інвестиційного) та сфери обігу цінних паперів у вигляді купівлі-продажу короткострокових (до одного року) документів. Отже, ринок цінних паперів ширший фондового, хоча значення останнього є величезним.

Отже, цінні папери — це грошові документи, які: а) за¬свідчують право володіння або відносини позики; б) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником; в) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів; г) передбачають можливість передачі грошових та інших прав, пов’язаних з володінням цими документами, іншим особам.

Мета ринку цінних паперів — акумулювати фінансові ресурси й забезпечити можливість їх перерозподілу вдосконаленням різними учасниками ринку різноманітних операцій із цінними паперами, тобто здійснювати посередництво в русі тимчасово вільних грошових коштів від інвесторів до емітентів цінних паперів.

Основні функції ринку цінних паперів такі: 1) перерозподілу грошових коштів; 2) перерозподілу ризиків; 3) облікова; 4) контрольна; 5) збалансування попиту та пропозиції; 6) стимулююча; 7) регулююча.

Функція перерозподілу грошових коштів полягає в перерозподілі коштів між галузями та сферами діяльності; територіями та країнами; населенням та підприємствами, тобто коли заощадження громадян набувають виробничої форми; між державою та іншими юридичними й фізичними особами. Під час фінансування дефіциту державного й місцевих бюджетів за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної та місцевих позик і їх реалізації здійснюється перерозподіл вільних фінансових ресурсів підприємств і населення на користь держави.

Функція перерозподілу ризиків — це використання інструментів ринку цінних паперів (передусім так званих похідних інструментів) для захисту власників будь-яких активів (товарних, валютних, фінансових) від несприятливої для них зміни цін, вартості або дохідності цих активів. Цю функцію можна назвати захисною (страхуван¬ня від ризику), точніше функцією хеджування. Однак одностороннє хеджування неможливе: якщо є той, хто бажає захиститися від ризику, то повинна бути й інша сторона, яка здатна прийняти його на себе. З допомогою ринку цінних паперів можна спробувати перекласти ризик зі свого активу на спекулянта, який бажає ризикнути. Отже, суть хеджування полягає в перерозподілі ризиків. Ця функція є відносно новою для ринку цінних паперів і з’явилась у своєму сучасному вигляді лише на початку 70-х років. Завдяки їй ринок, з одного боку, істотно збільшив свою стійкість, а з іншого, — свою значущість, оскільки функція перерозподілу ризиків, базуючись на функції перерозподілу грошових коштів, різко прискорює й навіть спрощує переливи вільних (або вивільнених) фінансових капіталів.

Облікова функція полягає в обов’язковому обліку в спеціальних списках (реєстрах) усіх видів цінних паперів, що обертаються на ринку, реєстрації учасників ринку цінних паперів, а також фіксації фондових операцій, оформлених договорами купівлі-про¬дажу, застави, трасту, конвертації тощо.

Контрольна функція передбачає проведення контролю за дотриманням норм законодавства учасниками ринку.

Функція збалансування попиту та пропозиції означає забезпечення рівноваги попиту й пропозиції на фінансовому ринку проведенням операцій із цінними паперами.

 

119. Зовнішній борг: структура, обслуговування та визначення  оптимальності

Борг: зовнішній та внутрішній. Зовнішній Б. - сума боргових зобов’язань приватних та державних установ країни таким установам в іншій країні; або за валютою позики. Клас-я З.Б. за кредиторами:

Багатостороння позика – надається міжнародними фінансовими організаціями (Міжнародним валютним фондом, Світовим банком або регіональними банками розвитку);

Двосторонні п. – надаються державами (урядами, або відповідними установами;  поділяються на гарантовані урядом (імпортні кредити) та прямі позики (від уряду однієї країни уряду іншій).

Приватні п. – надаються постачальниками, тримачами акцій та комерційними банками

Склад З.Б.: сума випущених, але не погашених держ. запозичень  з відсотками (обслугов-ня) (коротко- та довгострок.). + Б. суб’єктів госп-ня, гарант. держ-ю. Обслуг. Б. - комплекс заходів держави, спрям. на погашення позики, виплати відсотків за ними, уточнення і проведення змін умов погашення позик. Оптимальність – за показниками:

Б. до ВВП – відношення Б. до ресурсної бази його покриття (як потенціал збільшення Ех для підвищення платоспроможності)

Платежі з обслуговування З.Б.  в обсязі доходів бюджету – порівняння боргового навантаження з ресурсами держ. фін.

Short-term З.Б. до поточних бюдж. надх-нь – поточна ліквідність

З.Б. на душу – хар-зує соц. навантаження

Головне: Б. потр-ний для фін-ня дефіциту бюдж-ту, стабіл-ії екон., інвест-ня.

 

120. Зовнішня заборгованість  держави в умовах глобалізації  фінансових ринків

Зовнішній Б. - сума боргових зобов’язань приватних та державних установ країни таким установам в іншій країні; або за валютою позики. Глобалізація - стан світ. екон., за якого госп-ий розв-к країн та регіонів пов’яз-ий, виробнича кооперація та спеціалізація досягають всесвітніх масштабів, ТНК стають домінантною формою власності, розв-к екон. здійсн-ся завдяки НДДКР у галузі електронних комунікацій і транспорту. Складові глобал-ії фін.ринків: розвиток плат. систем та безготівкових розрах-ків; збільш. мнр потоків капіталу у ф-мі прямих та портфельних інвестицій; еволюція ринків похідних фін. інстр-в; зрост. обсягів торгівлі на валютних біржах; форм-ня регіональних валютних угруповань; інтеграція мнр банківського капіталу; розв-к офшорного банк. бізнесу; реформ-ня світової фін. архітектури. Наслідки: всесвітній характер фін.ринків., зрост. обсягів запозичень на фін.ринках. Зрост. запозичень – банківськи позики, отже, їх частка в обсязі З.Б. зростає. Проте: загроза борг.безпеці держави через зрост.З.Б., залежність від зовн.фін-ня. МВФ: оптим.співвідн-ня валового З.Б. до ВВП для бідних країн – 49,7%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

121. Особливості  зовнішньої заборгованості України  та сучасний стан зовнішнього  боргу України

Обсяг З.Б. У. зростав у 2007-09 рр., особливо за позиками, що надають мнр орг. екон. розв-ку. 07-09 рр. – період боргової небезпеки. Вагоме місце (29,43%) у стр-рі держ. боргу У. займ. зобов’яз-ня за розміщеними облігаціями внутр.. держ. позики (ОВДП) і Б. перед МВФ (12,89%) та Світовим банком (8,27%), при цьому Б. перед МВФ займає 15,98% гарантованого держ. боргу. Через подорожчання ресурсів на світ.ринках К. уряд почав співпрацю з МВФ. У 2008 р. МВФ схвалив програму про надання У. 16,4 млрд дол. для подол. насл-ків фін. Кризи, частина коштів від МФВ спрям-ся на подол. дефіциту держ. бюдж-ту. У 2008 р. для подол. дефіциту держ. бюдж-ту від Світ. банку було залучено 0,8 млрд. дол., а в 2009 р. – 1,25 млрд. дол.. Причина: мнр. орг. вимагають менші відсотки за позиками та пропон-ть довші строки надання позик. 

Держ. та гарант-й держ-ю Б. У. 327,219 млрд.грн. або 41,3 млрд.дол., в т.ч.: держ. та гарант-й держ-ю З.Б. – 204.,5 млрд.грн. (62,51% від заг. суми держ. та гарант-го держ-ю Б.) або 25,8 млрд.дол. (2010). Держ. З.Б. 131,18 млрд. грн. або 16,55 млрд. дол. (40%). Гарант. держ-ю З.Б. 73,34 млрд. грн. (22,42%) або 9,26 млрд. дол.

 

122. Шляхи вирішення  боргової проблеми України

Зовнішній Б. - сума боргових зобов’язань приватних та державних установ країни таким установам в іншій країні; або за валютою позики. Держ. та гарант-й держ-ю Б. У. 327,219 млрд.грн. або 41,3 млрд.дол., в т.ч.: держ. та гарант-й держ-ю З.Б. – 204.,5 млрд.грн. (62,51% від заг. суми держ. та гарант-го держ-ю Б.) або 25,8 млрд.дол. (2010). Держ. З.Б. 131,18 млрд. грн. або 16,55 млрд. дол. (40%). Гарант. держ-ю З.Б. 73,34 млрд. грн. (22,42%) або 9,26 млрд. дол.

Шляхи вирішення проблеми: Збільш. обсяги накопичених офіційних валютних резервів, Вжити заходів для зростання експорту та стрим. імпорту споживчих товарів та послуг, Дотрим. обмежень на розмір бюдж. дефіциту, Стимул. розвиток внутр. ринку капіталів, Посил. контроль за фін. станом державних підпр-в — позичальників на мнр ринках і сприяти їхньому оздоровленню, Запров. норматив адекватності капіталу для банк. установ відносно їх зобов’язань перед нерезидентами, Створити дієву систему рефінансування НБУ довгострокових кредитів комерційних банків. 

 

123. Стратегія управління  державним зовнішнім боргом України 

Зовнішній Б. - сума боргових зобов’язань приватних та державних установ країни таким установам в іншій країні; або за валютою позики. Держ. та гарант-й держ-ю Б. У. 327,219 млрд.грн. або 41,3 млрд.дол., в т.ч.: держ. та гарант-й держ-ю З.Б. – 204.,5 млрд.грн. (62,51% від заг. суми держ. та гарант-го держ-ю Б.) або 25,8 млрд.дол. (2010). Держ. З.Б. 131,18 млрд. грн. або 16,55 млрд. дол. (40%). Гарант. держ-ю З.Б. 73,34 млрд. грн. (22,42%) або 9,26 млрд. дол.