Шпаргалка по "Міжнародна економічна діяльність України"

Варто виділити такі основні проблеми ринку авіаційних перевезень:

1) морально та фізично  застарілий парк літаків, який водночас є невеликим;

2) погіршення стану аеродромів  та аеропортів; їх обмежена пропускна спроможність;

3) незначні фінансування  на НДКР в Україні: за статистичними даними у 2007 році в авіацію зроб-лено капітальних вкладень на 305 млн.грн. Цей показник становить 0,2% загального обсягу інвес-тувань в економіку України. Для динамічного розвитку авіаційної галузі щорічні асигнування з боку дер жави повинні становити не менше 130-180 млн дол. США.

4) негативний вплив світової  кризи;

5) малодоступність авіаційних перевезень для середнього класу, що пов’язано з їх високою вартістю.

6)низька конкурентноздатність авіаційних компаній.

7)Хоча розмір заробітної  плати у авіаційній галузі  один з найбільших з усього  транспортного комплексу (найвища  – у працівників трубопровідного транспорту), проте спостерігається відтік кадрів з галузі. За статистичними даними на 2009 рік коефіцієнт плинності кадрів становив 21% - цей показник є достатньо високим. Річ у тому, що авіакомпанії з країн Південно-Східної Азії та Близького Сходу пропону ють зарплату в 5-10 разів вищу.

8) неефективна система підготовки кадрів з авіації, що також спричинює брак персоналу;

9) відсутність активної міжнародної кооперації;

У перевезеннях на невелику відстань поза конкуренцією перебуває

автомобільний транспорт. Його великою перевагою є те, що він майже не

залежить від природних умов і може доставляти вантажі від “дверей до

дверей”. За густотою автодоріг (280 км на тис. км.2) з твердим покриттям

Україна займає перше місце серед країн СНД.

Автомобільний транспорт утримує перше місце за перевезенням

пасажирів та друге – за вантажообігом. Протяжність автошляхів – майже 170

тис. км (155 тис. км доріг має тверде покриття), якість їх за європейськими

стандартами – незадовільна. Недосконалий автопарк, відсутність необхідного

сервісу на дорогах, високі ціни на бензин роблять автотранспорт одним з

найдорожчих видів транспорту.

 

103. Трубопровідний транспорт України в системі міжнародної економічної діяльності України

Трубопровідний транспорт відрізняється найменшою собівартістю і використовується для перекачування нафти, нафтопродуктів, газу, а також деяких хімічних продуктів (зокрема, аміаку). Він є одним з найефективніших, бо, порівняно із залізничним і автомобільним транспортом, доставка нафти ним в три рази дешевша. Перевагами цього виду транспорту є і можливість функціонування протягом усього року, висока продуктивність праці, відносно мала кількість обслуговуючого персоналу мінімальні втрати при транспортуванні, можливість прокладання трубопроводів за найкоротшою відстанню незалежно від рельєфу, безперервність процесу транспортування, а також його екологічна чистота.

Це відносно новий вид транспорту.

Трубопровідний транспорт в Україні є одним з найрозвинутішим і складається з двох частин – газопроводу та нафтопроводу. За обсягом транзиту трубопровідний транспорт є першим.

На сьогодні Україна є найбільшим у світі транзитером природного газу. Системами магістральних газопроводів, які перебувають у користуванні НАК "Нафтогаз України", російський природний газ надходить до країн Західної, Центральної та Східної Європи. Ці системи технологічно зв'язані з аналогічними магістральними газопроводами Росії, Бєларусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі, а через них - і з газопроводами всього Європейського континенту. 

 

104. Особливості участі України в міжнародних валютно-фінансових відносинах

МВФ і Світовий банк займають особливе місце в міжнародних економічних відносинах і зі співробітництвом із ним пов'язані численні державні програми відновлення економічного росту в України.. Переважна частина бюджетних інвестицій (фінансування проектів розвитку) здійснюється за рахунок пільгових кредитів Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародного валютного фонду. Саме тому, на мою думку, необхідно детальніше розглянути сучасний стан діяльності цих міжнародних фінансових інституцій в Україні та перспективи їх подальшої співпраці  Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992 року після підписання Президентом України Указу “Про членство України в Європейському банку реконструкції і розвитку” За період співпраці з ЄБРР (1993-2009 роки) в державному секторі економіки України укладено угод на загальну суму 674,94 млн. дол. США та669,85 млн. євро, з яких використано 567,54 млн. дол. США та 306,89 млн. євро.

Ключовим інструментом організації співпраці є Стратегія ЄБРР в Україні. 18 вересня 2007 року, Радою Директорів Банку було схвалено нову Стратегію, яка направлена на вирішення основних ключових проблем перехідного періоду України, зокрема, стосовно диверсифікації виробничої бази та загального покращення конкурентоспроможності країни, розвитку місцевих ринків капіталу, продовження реформи енергетичного сектору та покращення корпоративного управління.

Україна активно співпрацює і з Світовим банком. Взаємодія зі Світовим банком надає доступ до економічних знань, досвіду та експертизи практично всіх країн світу. 6 грудня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила нову Стратегію партнерства з Україною на період 2008-2011 років. Стратегія визначає пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, включаючи кредитування та інвестиції, надання аналітичних і консультаційних послуг і технічної допомоги. У рамках Стратегії передбачається надання позик на загальну суму від 2 до   6 млрд. дол. США протягом чотирьох років

Іншим важливим кредитором України є Міжнародний валютний фонд. У даний час квота України у фонді складає майже 1929 млн. дол. США, що дало змогу збільшити обсяг кредитів від МВФ. Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та “Механізм розширеного фінансування” (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 4,3 млрд. дол. США Новим імпульсом у сфері співробітництва України та МВФ стала фінансова криза, тобто її наслідки, які негативно позначились на економічній ситуації в державі.    Отже, співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки. Реалії сучасних міжнародних економічних відносин вимагають пошуку взаємоприйнятних компромісів між державами для розв'язання актуальних валютно-фінансових проблем, що мають загальносвітове значення.

 

106.  Особливості  впливу глобалізації фінансових  ринків на економіку України

Глобалізаційні процеси мають свої позитивні та негативні наслідки, які віддзеркалюються по різному на країнах світу в залежності від стану їх економічного розвитку. Тому необхідним є створення стратегій розвитку національних економік, що відповідали б умовам глобалізації. Загальними напрямами таких стратегій повинні стати політика протекціонізму та підтримки національного виробника, ефективна міжнародна політика, державний вплив на розподіл ресурсів та прибутку між галузями виробництва, підтримка соціальних галузей, контроль за діяльністю ТНК, ефективна антимонопольна політика.

Україна сьогодні постала перед необхідністю розробки оптимальної стратегії розвитку національної економіки, моделі участі в світовому глобалізаційному процесі.

Першочерговими проблемами є реформування структури національного виробництва, інституціональної структури економіки, підвищення конкурентоспроможності національних товарів та послуг на міжнародному ринку, покращання інвестиційного клімату, реформування податкової політики, наближення критеріїв розвитку до європейських стандартів.

Вирішення цих проблем повинно вивести Україну на новий рівень економічного розвитку, зміцнити зв’язки з країнами світу та розкрити перспективи до участі в основних світових організаціях.

 

107. Особливості сучасної торгівлі конкретними фінансовими інструментами в Україні

Однією з форм міжнародних економічних відносин  є міжнародна торгівля фінансовими інструментами, що охоплює тор гівлю валютою і цінними паперами, дериватами, кредитами та міжнародні розрахунки. У міжнародній практиці вона реалізується через систему валютно-фінансових відносин, яка містить валютну і фінансову складові. Окремим елементом є міжнародні розрахун ки. Це безготівкові розрахунки за грошовими зобов'язаннями та вимогами, які виникають внаслідок міжнародних відносин.

Міжнародна торгівля фінансовими інструментами як форма міжнародних економічних відносин має свої особливості, оскільки охоплює власне торгівлю специфічними товарами (валюта, цінні папери тощо) та забезпечує обслуговування міжнародного руху товарів і факторів виробництва.

 

108. Основні політико-правові умови розвитку інвестиційної діяльності в Україні

Необхідними умовами політ-прав  середовище для розв іноз інвест діяльності слід розглядати:

-Політична стабільність

-Позитивне ставлення до  іноз  інвест та наявність нормативно-правових  регуляторів.

Політичні показники:

-Зовнішні конфлікти

-Можливість націоналізації  власності

-Відсутність або можливість  втрати міжн довіри.

Українське законодавство оперує лише термінами націоналізація і реквізиція, у принципі не  допускаючи  націоналізації  іноземної  інвестиції, що  не  відповідає міжнародному  праву. Поняття  націоналізації  є  невизначеним  за  сферою  застосування, тоді як поняття реквізиції занадто вузьке за обсягом і не здатне охопити всі випадки примусового вилучення інвестицій. Гарантія стабільності умов здійснення  інвестиційної діяльності та за-хисту від змін інвестиційного законодавства не знаходить реального підтвердження в Україні. Держава порушує взяті на себе зобов'язання щодо забезпечення стабільності умов  здійснення  інвестиційної діяльності (тобто  інвестиційного режиму). Розглядаючи  гарантію  захисту  прав іноземних  інвесторів  констатуємо, що важливою є проблема відмови у виконанні винесених рішень і перегляду  винесених  і  виконаних рішень  судів,  які  визнали  за  іноземними  інвесторами право на користування гарантіями, за нововиявленими обставинами –  на  підставі  наступного прийняття  ретроактивного  законодавства. Така практика  є  руйнівною  для  стабільності  інвестиційного  режиму  та  захисту прав  іноземних  інвесторів,  а  також не  відповідає положенням Європейської Конвенції з прав людини. Поряд  з  цим,  статистичні  дані  за  останні  кілька  років  свідчать  про стійке зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку нашої держави, хоча, за оцінками спеціалістів, обсяги і темпи інвестування іноземного капіталу в українську економіку є значно нижчими порівняно з  іншими державами Східної Європи, які на початку 90-х, як і Україна, стали на шлях розвитку  ринкової  економіки. 

Зокрема,  на  кінець 2008 р.  в  економіці  України іноземні  інвестори  вклали 35723,4 млн дол. США  прямих  інвестицій.  За 2008 р. нерезиденти вилучили капіталу на суму 847,8 млн дол. Загалом  приріст  сукупного  обсягу  іноземного  капіталу  в  економіці країни,  з  урахуванням  його  переоцінки,  утрат,  курсової  різниці (мінус 3,9 млрд. дол.) за 2008 р. становив 6180,7 млн дол., що становить 77,9 % рівня  попереднього  року.  Загальний  обсяг  прямих  іноземних  інвестицій,  на 1 серпня 2009 р. становив 37965,7 млн дол., що на 22,3 % більше за обсяги інвестицій на початок 2008 р. .

Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні на сьогодні налічує багато  істотних недоліків, про що було зазначено раніше, але є  і успіхи, зокрема останніми роками ми можемо спостерігати певне пожвавлення щодо прийняття відповідних підзаконних актів. Так, на сьогодні затверджено Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки (постанова Кабміну від 28 грудня 2001 р. №1801), схвалено план заходів щодо виконання цієї Програми (розпорядження Кабміну від 9 серпня 2002 р. №440-р) та програму "Інвестиційний  імідж України" (розпорядження  Кабміну  від 17 серпня 2002 р. №477-р),  створено Координаційну  групу  з  активізації  інвестиційної діяльності (постанова Кабміну від 24 жовтня 2002 р., №1568). Отже,  на  сьогодні  в Україні  існує  проблема  недостатнього  використання інвестиційного потенціалу, яка пов'язана із надмірним втручанням держави у регулювання іноземних інвестицій, постійними змінами у чинному законодавстві,  відсутністю  в  Україні  єдиного  центрального  органу  з  питань державного  управління  іноземним  інвестуванням, що  негативно  впливає  на зростання ефективності використання іноземних інвестицій.

 

109. Сутність та  експертна оцінка інвестиційного  клімату в Україні

Інвестиційний  клімат –  це сукупність політ, соціальних та економічних чинників, яка приймається до уваги інвесторів при здійсненні інвестицій.У  більшості  робіт  під  час  визначення інвестиційного  клімату  порівнюють  параметри інвестиційного потенціалу й інвестиційного ризику, що характеризують політичну стабільність, дотримання податкового законодавства, незмінність правового законодавства, кадрову стабільність. У ряді інших  досліджень  оцінка  інвестиційного  клімату здійснюється на основі порівняння рівня ризику й прибутковості  інвестицій. У його визначенні використовуються показники політичних  та  економічних ризиків,  строку  окупності,  поточної  вартості інвестицій, норми прибутковості інвестицій.

Серед  найчастіше  застосовуваних  методик  оцінки  інвестиційного  клімату варто виділити універсальний метод, порівняльний аналіз  і  бальну  оцінку  інвестиційних  можливостей  країни.  Універсальний  метод  враховує  максимальну кількість  економічних  характеристик інвестиційного  клімату.  Порівняльний  аналіз інвестиційного  клімату  виробляється  на  основі оцінки  темпів  і  перспектив  проведення  реформ, визначенні  інвестиційного  клімату  в  країнах Східної  і  Центральної  Європи.  Бальна  оцінка інвестиційних  можливостей  країни  ґрунтується на  кількісному  зіставленні  основних  показників інвестиційного клімату.