Шпаргалка по "Міжнародна економічна діяльність України"

 

79. Місце консалтингу  у МЕД України

Такі послуги становлять самостійну галузь. Для багатьох сфер характерною є наявність спеціалізованих консалтингових фірм (як по галузям, так і за функціями – менеджмент, облік, технічна діяльність …).

Управлінське консультування — професійна діяльність, яка полягає у наданні незалежних і об’єктивних порад та технічної допомоги кваліфікованими спеціалістами фірмам, організаціям, окремим підприємцям з метою сприяння останнім у визначенні та дослідженні управлінських проблем, пошуку їх оптимальних рішень. Надаються консалтинговими фірмами, які здійснюють дослідження та прогнозування ринку (товарів, послуг, цінних паперів, ліцензій і т д), оцінюють експортно-імпортні операції, розробляють техніко-економічне обґрунтування між. співробітництва, проводять маркетингове дослідження тощо.

Основними причинами залучення консультантів в організацію є наступні: поточна завантаженість менеджерів фірм; необхідність постійного підвищення ефективності виробництва; інтеграція в світове економічне товариство, інтернаціоналізація вимог та стандартів; подолання стереотипів у вирішенні існуючих проблем; навчання персоналу новим управлінським технологіям; подолання криз.

На відміну від поширеного в розвинутих країнах планомірного співробітництва з консультантами, управлінське консультування в Україні використовується епізодично. Переважна більшість підприємств, фірм і компаній звертаються за консультаційною допомогою в критичних ситуаціях.

Сьогодні в Україні працює понад 300 вітчизняних консалтингових фірм, з яких 42% займаються виключно наданням послуг з питань управлінського консультування, відкриті представництва провідних консалтингових фірм, що є лідерами консультаційного бізнесу, в тому числі «великої п'ятірки» (Deloitte & Touch Tohmatsu int., Arthur Andersen & CoSC, PriceWaterhouseCoopers, Ernst & Young, McKinsey & Co). Окрім того, третина учбових організацій має власні консультаційні підрозділи. Серйозний рівень конкуренції на даному ринку дозволяє зробити висновок про значний рівень рентабельності послуг, що надаються клієнтам.

Основних постачальників консалтингового продукту в Україні:

- філіали великих іноземних  багатофункціональних фірм, що мають консультаційні проекти з українськими державними структурами;

- представництва іноземних  консультаційних фірм, які здійснюють  стратегію завоювання нових ринків  та досліджують привабливість  українського ринку;

- іноземні консультаційні  фірми, що працюють за програмами донорських організацій та надають технічну допомогу з питань управлінського консультування в пріоритетних галузях народного господарства (енергетика, транспорт, зв'язок, сільське господарство тощо);

- вітчизняні консультаційні  фірми, які спеціалізуються на наданні послуг з питань приватизації підприємств;

- спеціалізовані консалтингові  фірми, котрі надають консультаційні  послуги по окремих напрямках  управлінського консультування (бізнес-планування, фінансова оцінка, маркетинг, податкове  планування, митне регулювання та інше).

Стимулювання розвитку вітчизняного консультаційного бізнесу пов'язане з необхідністю зменшити залежність української економіки від іноземних експертів та знизити витрати на іноземних високооплачуваних спеціалістів. До переваг вітчизняних консультантів відносяться знання ними глибинних причин існуючих управлінських проблем та оптимального їх вирішення, а також можливість адаптації сучасних методів управління до особливостей вітчизняних підприємств.

Зараз у діяльності консультаційних фірм України намічаються якісні зміни, пов'язані зі зміною спеціалізації послуг, що надаються. Основними видами послуг консультаційного обслуговування стають постприватизаційна підтримка підприємств маркетингові дослідження, організація маркетингу на підприємствах, розробка ділових стратегій розвитку, пошук партнерів та інвесторів, формування public relations, проведення рекламної кампанії.

Попит на консалтингові послуги в Україні залишається низьким. Основні причини:

• складна макроекономічна ситуація та зниження ділової активності;

• відсутність культури роботи з незалежними експертами;

• побоювання щодо порушення конфіденційності;

• низька платоспроможність клієнтів;

• неспроможність оцінити корисність консалтингових послуг;

• відсутність гарантій конкретних результатів і позитивного ефекту від консультування;

• складність отримання об'єктивної інформації про консультаційні фірми та їх можливості.

Однак управлінський консалтинг має свої перспективи. Поступове збільшення попиту на консалтингові продукти може відбутися в результаті поліпшення якості послуг, що надаються.

 

 

80. Правове регулювання  міжнародного консалтингу в Україні 

Управлінське консультування — професійна діяльність, яка полягає у наданні незалежних і об’єктивних порад та технічної допомоги кваліфікованими спеціалістами фірмам, організаціям, окремим підприємцям з метою сприяння останнім у визначенні та дослідженні управлінських проблем, пошуку їх оптимальних рішень. Надаються консалтинговими фірмами, які здійснюють дослідження та прогнозування ринку (товарів, послуг, цінних паперів, ліцензій і т д), оцінюють експортно-імпортні операції, розробляють техніко-економічне обґрунтування між. співробітництва, проводять маркетингове дослідження тощо.

Сьогодні в Україні працює понад 300 вітчизняних консалтингових фірм, з яких 42% займаються виключно наданням послуг з питань управлінського консультування, відкриті представництва провідних консалтингових фірм, що є лідерами консультаційного бізнесу, в тому числі «великої п'ятірки» (Deloitte & Touch Tohmatsu int., Arthur Andersen & CoSC, PriceWaterhouseCoopers, Ernst & Young, McKinsey & Co).

Попит на консалтингові послуги в Україні залишається низьким. Основні причини:

• складна макроекономічна ситуація та зниження ділової активності;

• відсутність культури роботи з незалежними експертами;

• побоювання щодо порушення конфіденційності;

• низька платоспроможність клієнтів;

• неспроможність оцінити корисність консалтингових послуг;

• відсутність гарантій конкретних результатів і позитивного ефекту від консультування;

• складність отримання об'єктивної інформації про консультаційні фірми та їх можливості.

Однак управлінський консалтинг має свої перспективи. Поступове збільшення попиту на консалтингові продукти може відбутися в результаті поліпшення якості послуг, що надаються.

 

 

81. Роль франчайзингу  у МЕД України

Франчайзинг — механізм передання чи продажу ліцензій на товарний знак (марку) чи технологію відомої фірми на певних комерційних умовах іншій особі (юридичній, рідко — фізичній), яка отримує виключні права на певні форми виробничо-збутової діяльності.

Необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами.

Організація підприємства на умовах використання франшизи значно знижує підприємницькій ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання бізнесу, що довів свою ефективність. Отже, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва.

Економічний сенс франчайзингу полягає в поєднанні ефективності, енергії і мобільності невеликого приватного підприємства та технологічних досягнень, гарантій і розкрученої торгової марки великого постачальника.

Однією з основних рис українського франчайзингу є присутність іноземного елементу. Це викликає певні правові проблеми: з'ясування правосуб'єктності іноземної сторони; правове регулювання і захист виняткових прав промислової власності; відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам. Необхідність впорядкування законодавчої бази франчайзингу.

Останнім часом в Україні набуває поширення товарний франчайзинг. Тут франчайзером   зазвичай виступає крупний товаровиробник, який надає право на продаж та сервісне обслуговування товарів, маркованих товарним знаком франчайзера. Він може застосовуватись і щодо товарів, які виготовляє сам франчайзер, і до товарів, що виготовляються іншими фірмами і продаються під торговою маркою франчайзера.

Франчайзинг має ряд переваг:

- за фіксовану плату  франшизоодержувач отримує кваліфіковану  допомогу, яка в іншому випадку  була б для нього надто дорогою.

- вигоди існують і для франшизодавця, оскільки він виходить на нові ринки збуту без суттєвих капіталовкладень;

- такий метод бізнесу  дає можливість розширення географічних  меж збуту товару.

- франшизодавець потребує  меншої кількості управляючих, що  зменшує його витрати на заробітну плату.

- франшизоодержувач має  більший стимул досягнення кращих  результатів, ніж найманий працівник

 

82. Структура франчайзингу  у відкритій економіці України

Франчайзинг - механізм передання чи продажу ліцензій на товарний знак (марку) чи технологію відомої фірми на певних комерційних умовах іншій особі, яка отримує виключні права на певні форми виробничо-збутової діяльності.

Фірма, яка має право власності на відому товарну марку, надає дрібному підприємцю, котрий має можливість ефективно працювати на певному ринку, право користуватися своїм фірмовим знаком. Як правило, йдеться про взаємини великої, інколи всесвітньо відомої корпорації, яка вже «проникла» своїми товарами на певний ринок або з тих чи інших причин стала на ньому відомою, а також місцевої господарської структури, ініціативної групи, яка бажає вкласти капітал у гарантований проект. У деяких галузях (особливо у харчовій сфері — «Макдональдс», готельній справі — «Хілтон», індустрії мод — «Кевін Кляйн» та ін.) велике значення має наявність старої, відомої марки, до якої у споживачів є довіра.

Відтак нові фірми можуть скористатися потужністю потенційного принципала, його конкурентними перевагами та увійти в його ринкову орбіту. Головними завданнями таких фірм-реципієнтів є віднаходження капітальних ресурсів для «запуску» проекту, а також наступний менеджмент, загальне управління підприємством.

Залежно від цілей та сфери реалізації франчайзингової моделі відносин виділяють три типи франчайзингу:

• виробничий франчайзинг (надаються засоби виробництва, комплекс обладнання,  технології, витратні матеріали, як з метою підтримки якості продукту, так і з метою забезпечення власного збуту);

• торговельний франчайзинг (товарні поставки від франчайзера);

• ліцензійний франчайзинг (право користуватися її маркою, товарним знаком та дозвіл на відкриття комерційних структур; така форма є найбільш поширеною).

Модель франчайзингу є надзвичайно важливою для малого бізнесу, а також містить значний потенціал співробітництва невеликих господарських структур із великими фірмами, ТНК, провідними виробниками — власниками відомих торгових марок.

Розвитку франчайзингу сприяють процеси глобалізації. Починаючи з 90-х років ХХ ст. дедалі активнішою учасницею угод типу франчайзингу стає Україна. Причому в нашій країні можливості розвитку цієї форми міжнародного співробітництва відкрились саме у зв’язку з лібералізацією соціально-економічного життя взагалі та сфери взаємодії із закордонними партнерами зокрема.

 

83. Правове регулювання  міжнародного франчайзингу в  Україні

Захист економічних інтересів франчайзі залишається одним із головних завдань правового регулювання франчайзингу. Адже він зобов'язаний виконувати всі зумовлені вказівки і вимоги франчайзера. Так, франчайзер може встановити вищі ринкові ціни на устаткування, що він надає.

Правове регулювання відносин франчайзингу багато в чому має на меті вирівняти баланс можливостей сторін у договорі.

Практично в усіх країнах з розвинутими відносинами франчайзингу створені й активно діють національні і міжнародні федерації й асоціації франчайзингу.

З іншого боку, франчайзер теж достатньо вразливий і потребує законодавчого захисту. Найскладнішим моментом є невизначеність щодо обсягу інфо, яка підлягає розкриттю до підписання угоди. Продавець, розкривши ноу-хау, стає залежним від покупця, який, отримавши готовий бізнес-проект, може йому не заплатити.

У 2001 р. КМУ було внесено до ВРУ проект ЗУ "Про франчайзинг". Метою проекту було законодавче регулювання відносин між суб'єктами господарювання щодо передачі прав на використання в господарській діяльності комплексу виключних прав власника на фірмове найменування, комерційну інформацію, ноу-хау і т. д. При аналізі проекту Закону в ньому були виявлені такі недоліки:

-відсутні визначення ключових  понять, що використовуються у франчайзингу;

-законопроект не узгоджений  із законодавством у сфері  правової охорони інтелектуальної  власності;

-проект дублює розділи  ЦКУ і ГКУ, не вносячи ніяких  доповнень у регулювання франчайзингу;

-відсутні норми про  регулювання переддоговірних франчайзингових відносин;