Шпаргалка по "Міжнародна економічна діяльність України"

важливим чинником міграційних процесів є економічне зростання у країні перебування трудового мігранта, під час якого збільшується потреба у робочій силі, в тому числі й в низькокваліфікованій. Це у свою чергу є додатковим фактором, який стимулює потік трудових мігрантів до цієї країни. Імміграційні потоки в Україну стосуються переважно трьох міграційних регіонів:

1). Донбас, до якого іммігрували  головним чином біженці із зон бойових дій – Нагорного Карабаху, Азербайджану, Вірменії, Грузії, Чечні;

2). Південь України, куди  переселились мігранти з Придністров’я, Таджикистану, Киргизстану, Казахстану;

3). Крим став мігрантоприймаючим  регіоном для депортованих кримських татар, болгар, греків, німців.

 

136. Наслідки міжнародної міграції людських ресурсів на українському ринку праці

Трудова міграція як наслідок переходу від планової економіки до ринкової набула в Україні загрозливого масштабу. Недостатня кількість робочих місць з прийнятною зарплатою і низький рівень соціальних гарантій призвели до того, що мільйони наших співгромадян виїхали (і продовжують виїжджати) на заробітки за кордон. Нехтуючи своїми майбутніми пенсіями, формують натомість власні пенсійні заощадження, не довіряючи державному і приватним пенсійним фондам в Україні. В У. трудова міграція керуються ЗУ «Про основні засади державної міграційної політики України » За даними Держкомстату, на 1 квітня 2006 року в Державній службі зайнятості було зареєстровано 0938 млн. безробітних, що сприяє посиленню трудової міграції.

Вплив міжнародної трудової міграції на економіку і суспільство як на регіональному, так і на державному рівні не можна оцінити однозначно. 

Позитиви: 1. збільшення обсягів інвестицій, які отримує Україна завдяки заробітчанству. За деякими оцінками, середньомісячні доходи громадян, які працюють за кордоном, сягають 2 млрд. грн., що можна порівняти з третиною номінальних грошових доходів усього населення .2. Значні кошти, які надходять від заробітчан, підвищують платоспроможний попит і таким чином стимулюють виробництво. 3. сприяють розвиткові малого бізнесу, 4. сприяють прискоренню формування середнього класу. 5. Зовнішня трудова міграція є також джерелом досвіду, знань, міжособистісних контактів, школою бізнесу та ринкової поведінки.

Негативи: 1. Збільшення грошової маси призводить до зростання цін. 2. дешеві імпортні товари, привезені “човниками”, створюють конкуренцію товарам вітчизняного виробництва. 3. Орієнтовані на споживання гроші мігрантів лише незначною мірою мають інвестиційне чи кредитне використання. 4. Вплив заробітків за кордоном на розвиток дрібного бізнесу є вкрай скромним внаслідок податкового тиску, відсутності дешевих кредитів, труднощів з реєстрацією підприємства, невіри громадян у перспективи малого бізнесу. 5. Зовнішня трудова міграція руйнує трудові колективи, здатна спричинити дефіцит робочої сили у певних галузях та регіонах. 6. Вона призводить до втрати кваліфікації, оскільки особи з високим рівнем професійної підготовки здебільшого виконують за кордоном малокваліфіковану роботу.7. Відплив молоді спричиняє негативні демографічні наслідки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

137. Міжкраїнові трудові потоки в прикордонних територіях України

Після набуття Україною незалежності одним із здобутків демократизації суспільного життя стало зняття обмежень на перетин державного кордону, забезпечення вільного пересування громадян. Якщо в попередній період у відокремленій від світу “залізною завісою” країні закордонні поїздки були привілеєм небагатьох обраних, то в 90-і роки минулого століття вони стали доступними пересічним громадянам. Коли кордони було відкрито, “перші ластівки” заробітчанства виїжджали до сусідніх країн з дешевими товарами вітчизняного виробництва. Продавши їх і придбавши за кордоном предмети широкого вжитку, вони заробляли, продаючи привезене вдома. “Човникові” міграції не тільки допомогли багатьом українцям вижити у найскрутніший період реформ, але й дозволили їм набути досвіду господарювання в ринкових умовах, уможливили перетворення частини з них на підприємців. Вони відіграли також помітну роль у забезпеченні споживчого ринку дешевими імпортними товарами широкого вжитку в умовах, коли власне їх виробництво було у кризі, а купівельна спроможність населення низькою.

У подальшому набуті завдяки комерційним поїздкам досвід та зв'язки використовувалися для налагодження поїздок з метою працевлаштування, що забезпечували, як правило, вищий і стабільніший заробіток. Таким чином, заробітчанські міграції громадян України на сьогодні трансформувалися з переважно комерційних („човникових”) у, головним чином, трудові, що здійснюється з метою працевлаштування.

Міграційний рух населення областей Західного регіону має істотні відмінності від інших регіонів України. Це, передусім, пов’язано з прикордонним розміщенням регіону, високою густотою населення, особливо сільського, та історичними особливостями соціально-економічного розвитку областей регіону. З огляду на існування значних резервів трудових ресурсів у Західному регіоні спостерігається сезонна міграція населення, за якої переважна більшість працездатного населення щорічно виїздить на сезонні роботи в інші регіони України і за кордон, минаючи біржі праці й державну систему служб зайнятості. Серед тих, хто виїздить тимчасово (як правило, терміном від 6 місяців до 1 року) на сезонні роботи за кордон, переважна більшість працює на збиранні врожаю цитрусових, фруктів та овочів у Греції, Кіпрі, Польщі, Угорщині, Німеччині, на лісозаготівлях – у Литві й Росії, на виконанні будівельних і сільськогосподарських робіт – у Чехії, Угорщині, Росії й Польщі, на підприємствах нафтової та газової промисловості – в Тюменській області Російської Федерації. З-поміж областей Західного регіону України найбільше число сезонних зовнішніх трудових мігрантів припадає на Закарпатську область.

Найбільше зовнішніх трудових мігрантів , які тимчасово працюють за кордоном, налічують у Закарпатській, Львівській (1871 чол.), Тернопільській  та Івано-Франківській областях. З областей Західного регіону на тимчасові роботи за кордон щорічно виїжджають приблизно 800 тис.чол., що становить п’яту частину трудових ресурсів регіону.

 

138. Співпраця України з Міжнародною організацією з питань міграції (МОМ)

Міжнародна організація з міграції (МОМ) є міжурядовою організацією, що спрямовує свої зусилля на впровадження підходів, заснованих на принципах гуманності та поваги до прав людини у питаннях міграції, у сприянні та регулюванні міграційними процесами, а також у протидії торгівлі людьми.

МОМ була заснована в 1951р. На сьогодні до її складу входить 120 країн-членів та 19 країн із статусом спостерігачів. МОМ має більш ніж 280 представництв у світі. Представництво МОМ в Україні, що є її членом, розпочало свою діяльність у 1996р.

На сьогодні, МОМ в Україні виконує шість програм:

1. Протидія торгівлі людьми- складається із трьох компонентів: попередження та запобігання, надання  підтримки правоохоронним органам, а також захист та реінтеграція  потерпілих. 2.Програма зміцнення  потенціалу у сфері управління  міграційними процесами-МОМ надає допомогу українському уряду у зміцненні потенціалу в управлінні міграційними потоками, а також у гармонізації міграційної політики із Європейськими вимогами та міжнародними стандартами з прав людини.

3. Трудова міграція.

MOM проводить щорічний Аналіз трудової міграції у регіоні Західних нових незалежних держав (ЗННД). Україна є у більшій мірі країною походження та транзиту для трудових мігрантів, які прямують до Західної Європи та Росії. У меншій мірі, Україна є також країною призначення для іммігрантів з інших країн СНД та Азії. Громадяни України, що працюють за кордоном, щорічно пересилають додому перекази на суму від 4 до 6 мільярдів доларів.

4. Прикордонне співробітництво/Седеркопінгський  процес. З 2004 року, цей процес зосереджується на обміні досвідом між державами – новими членами ЄС (Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія та Словаччина) та країнами на зовнішньому східному кордоні розширеного ЄС – Білоруссю, Молдовою та Україною.

Метою є приведення законодавства, політик та практик Білорусії, Молдови та України з питань міграції та надання притулку у відповідність із стандартами ЄС, а також створення ефективної та життєздатної регіональної мережі з питань міграції та надання притулку серед держав-учасниць.

5. Програма управління міграційними переміщеннями  (ПУМП) була здійснюється у партнерстві із урядами США, Канадою, країн Європи, Нової Зеландії та Австралії з метою підготовки документів до та після проведення співбесід, проведення тренінгів з питань культурної орієнтації до виїзду, а також допомоги з організації переїзду для потенційних мігрантів.

6. Програма надання медичних  міграційних послуг 

 

139. Міжнародна міграція робочої сили в системі факторів економічного розвитку України

Міграція робочої сили, базуючи на розходженнях у рівнях економічного розвитку, сприяє ослабленню ряду проблем країн еміграції. Зокрема, для ряду країн, у тому числі й України грошові перекази емігрантів відіграють важливу роль як джерело їхніх валютних надходжень. Для робітників – емігрантів характерна висока норма заощаджень. Їхня середня схильність до заощаджень коливається від 35% у турецьких емігрантів до 70% у пакистанських. Середня схильність переводити в країну виїзду нижче, коливаючись у межах 11-50%. Вона знижується в міру збільшення терміну перебування іммігранта в приймаючій країні.

Грошові перекази стимулюють внутрішній попит, що може принадити до зростання виробництва і зайнятості. У ряді країн з вузькими внутрішніми ринками вони можуть збільшувати інфляційний тиск і викликати розширення імпорту. У соціальній сфері позитивний ефект міграції зв’язують звичайно з ростом добробуту, якщо не всього суспільства, то хоча б деякої його частини. Позитивний вплив може робити при спілкування тимчасових мігрантів до більш передових технологій, застосовуваним у країнах імміграції, більш високим стандартам трудової етики.

 

 

 

 

 

 

 

 

140. Конкурентоспроможність людського капіталу України в умовах міжнародної трудової міграції

Покращання якості життя населення є одним із ключових чинників конкурентоспроможності країни, оскільки є передумовою залучення інвестиційних та трудових ресурсів, інтелектуального капіталу і, з іншого боку, дестимулює відтік людського і фінансового капіталу за кордон. Якість життя як передумова розвитку людського капіталу є одночасно засобом і метою посилення національної конкурентоспроможності.

За відомими оцінками Всесвітнього економічного форуму відбулося істотне послаблення конкурентних позицій України на світовій економічній арені. Якщо в 2005 р. Україна посідала 68-е місце у світовому рейтингу конкурентоспроможності серед 117-и країн, то у 2006 р. - лише 78-е серед 125-и країн (для порівняння, Польща посідає 48-е місце).

Згідно інших оцінок ("Звіт ООН про людський розвиток - 2006"), Україна за розвитком людського потенціалу у 2006 р. зайняла 77-е місце серед 177-и країн світу і входить до групи країн із середнім рівнем у той час, як Польща - 37-е місце і входить до групи країн з високим рівнем розвитку людського потенціалу.

Загальновизнано, що зміцнення і утримання конкурентних позицій країни в глобальному світі залежить від таких параметрів якості життя, як: рівень охорони здоров'я і початкової освіти; якість послуг вищої освіти та професійного вдосконалення; рівень розвитку соціальної інфраструктури, інноваційна активність тощо.

До сукупності головних індикаторів якості життя, які істотно послаблюють конкурентні позиції нашої країни відносяться: рівень охорони здоров'я та якості початкової освіти, фінансування розвитку людського капіталу (видатки на охорону здоров'я та освіту в Україні є незначними у порівнянні з країнами з високим рівнем розвитку людського капіталу та іншими країнами з транзитивною економікою, простежується спадаюча динаміка обсягів цих витрат), демографічні зрушення (за роки незалежності чисельність населення зменшилася більше ніж на 5 млн. осіб, ще 2-3 млн. українців здійснюють трудову діяльність за межами країни, з них 80 % жінок репродуктивного віку). В Україні прийнято "Стратегію демографічного розвитку України на 2006-2015 роки", основним завданням якої є подолання демографічної кризи, поліпшення якості життя населення та збереження духовного потенціалу. Проте слід зауважити, що проблему якості життя не визнано пріоритетом соціально-економічного розвитку України у стратегічних загальнодержавних планах та регіональних програмах соціально-економічного розвитку.

 

141. Соціально-економічні наслідки міжнародної міграції людських ресурсів Україні

Соціально-економічні наслідки міжнародної трудової міграції мають, як позитивні, так і негативні сторони.

Міграція робочої сили для України на даний час має переважно негативні наслідки. Мігрують, як правило, висококваліфіковані спеціалісти, але лише невеликий відсоток їх має гарантовану роботу і відповідні соціальні та трудові гарантії. Виїжджають за кордон у пошуках роботи молоді люди без певного рівня кваліфікації, які згодні на будь-яку роботу і низьку платню без усяких гарантій. Згубним для економіки країни, для формування її науково-технічного потенціалу є виїзд за кордон науково-технічних кадрів та підготовлених на сучасному рівні молодих спеціалістів. Це може негативно вплинути на темпи відновлення економіки України.

Водночас грошові перекази працівниками-емігрантами іноземної валюти в Україну сприяють розширенню торгівлі товарами, в тому числі й вітчизняного виробництва. Частина емігрантів після повернення з-за кордону вкладає зароблені кошти в організацію бізнесу, виробництва тощо, що певною мірою сприяє формуванню ринкових відносин.