Хлібопекарська галузь. ВАТ «Донецький хлібокомбінат»

    Нині  керівники заготівельних і зернопереробних підприємств особливу увагу мають звернути на норматив власних обігових коштів. Він має бути орієнтиром для підтримання фінансового стану виробництва на рівні, що забезпечить нормальний реалізаційний і відтворю-вальний цикли. А ще потрібна структурна перебудова з урахуванням наявного інвестиційного та інноваційного потенціалів.

    Питома  вага будівель і споруд у структурі основних фондів на підприємствах галузі хлібопродуктів становить 75-80 відсотків. Особливо висока вона на хлібозаготівельних підприємствах — близько 60 відсотків. Дещо нижча на зернопереробних виробництвах. Водночас в інших галузях народного господарства вона становить лише ЗО відсотків вартості основних фондів. Це зумовлено специфікою галузі хлібопродуктів, де значно нижча питома вага обладнання. Торік його частка в загальній вартості виробничих фондів дещо перевищувала 17 відсотків.

    Особлива  увага сьогодні — вмілому використанню капіталу. Адже постійно відчувається гостра нестача інвестицій при зростанні вартості капітального будівництва, техніки, створенні капітале- та науковоємких виробництв. Звісно, модернізувати діючі підприємства потрібно. Але робити це широкомасштабне доцільно лише тоді, коли прибутки підприємств будуть достатніми для створення фондів нагромадження і споживання, а банки кредитуватимуть довгострокові інвестиційні проекти. Альтернативи тут не існує.

    Передусім прибуток, що залишається на підприємствах, спрямовується на реконструкцію і технічне переоснащення виробництва. Потім — амортизаційні відрахування. Адже підвищення інвестиційної активності безпосередньо пов'язане із ставленням до амортизації як основного ресурсу та фінансового джерела капіталовкладень. Уповільнити старіння основних фондів можна й завдяки прискореній амортизації — головному напрямку відновлення основ-нихвиробничих фондів.  Одне джерело фінансування — кошти від приватизації підприємств галузі хлібопродуктів, які можна спрямувати на технічне й технологічне оновлення виробництва. І, нарешті, доцільно залучити гроші комерційних банків, а також населення та приватизаційні сертифікати. Це підвищить привабливість підприємств галузі для потенційних інвесторів.

    Важливий напрямок структурної перебудови підприємств галузі та необхідний засіб зменшення негативного впливу на економіку — відновлення на виробництвах випуску споживчих товарів через модернізацію відповідних цехів.

    Попит виступає як специфічна ринкова форма виразу потреб населення в певних товарах та послугах. При цьому,специфічність товару, що пропонується на ринку хліба та хлібобулочних виробів, накладає свій відбиток на формування споживчого попиту (табл. 1.7). 

    Таблиця 1.7

    Фактори, що впливають на обсяг попиту на хліб

 
 
 
 
 
 

Продовження таблиці 1.7

 
 
 

Продовження таблиці 1.7

 

    Одне  слово, в умовах ринкової економіки господарникам розраховувати слід передусім на власні сили, кмітливість, працьовитість.  

    1.7. Перспективи подальшого розвитку хлібопекарської галузі 

    Для стабілізації становища в ряді галузей  харчове промисловості необхідно:

    - оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити обсяги випуску конкурентоспроможної продукції й розширити її асортимент, активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестиції та кредитів;

    - забезпечити  пріоритетність  розвитку  галузей здійсненням державної фінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їх кредитування, а також відновлення практики передбачення в державному бюджеті коштів для кредитування міжсезонних

    - витрат підприємств цукрової, олійножирової, плодоовочеконсервної, виноробної та інших галузей;

    - продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника;

    - створити оптові ринки продовольчих товарів, розширити мережу фірмової торгівлі, а отже, зменшив кількість посередників при реалізації продукції, завдяки чому буде знижено ціни й збільшено обсяги її продажу;

    - запровадити регулювання ринків зерна, цукру, олії алкогольних напоїв;

    - відновити традиційні й освоїти нові зовнішні ринку збуту, зокрема, створити за кордоном постійно діючі представництва окремих галузей, підприємств, регіонів;

    - активізувати роботу щодо створення інтегрованих структур, до складу яких повинні увійти переробні і сільськогосподарські підприємства, фірмові магазини організації з матеріально-технічного забезпечення й збуту продукції. 
 
 
 
 
 
 
 

2. Визначення резервів  збільшення обсягу  виробництва та  реалізації продукції 

  2.1. Оцінювання динаміки та структури  обсягу продукції (за видами)

    Перед  тим як перейти до аналізу діяльності підприємства потрібно розглянути інформацію про об’єкт дослідження ЗАТ «Діавест» (табл.2.1). 

    Таблиця 2.1

    Дані  про ЗАТ «Діавест»

 

    Аналіз діяльності підприємства потрібно розпочинати з вивчення обсягу виробництва, бо від цього залежить розвиток економіки країни, задоволення потреб населення продукцією, яку випускає підприємство. 
Від обсягу, складу, структури, асортименту та якості випущеної продукції залежить і обсяг реалізованої продукції, її собівартість, прибутковість, рентабельність, оборотність оборотних коштів, платоспроможність та інші показники, що характеризують виробництво (табл.2.2)

    Таблиця 2.2.