Хлібопекарська галузь. ВАТ «Донецький хлібокомбінат»

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Сентября 2011 в 01:46, курсовая работа

Описание работы

У перехідний період створені передумови для кардинальної модернізації технічної бази хлібопечення, підвищення харчової цінності та смакових переваг хліба. В даний час хлібозаводи мають можливість купувати будь-які види сировини, матеріалів, харчових добавок; мають у своєму розпорядженні добре підготовленими кадрами керівників, фахівців, робітників; здатні (за наявності інвестиційних ресурсів) в стислі терміни встановлювати сучасне технологічне обладнання.

Содержание работы

ВСТУП……… ………………………………………………………………….5

1. Аналіз зовнішнього середовища функціонування підприємства та оцінка стану галузі………………………………………………….………….8

1.1. Ринок продукції галузі…………………………………………..8

1.2. Аналіз ринку основної сировини і матеріалів, які використовуються підприємствами галузі………………..………15

1.3. Аналіз ринку техніки і технологій……………………………16

1.4. Аналіз ринку джерел фінансових ресурсів…………….……..20

1.5. Оцінка забезпеченості галузі трудовими ресурсами……………………………………………………………22

1.6. Вплив факторів зовнішнього середовища на діяльність підприємства хлібобулочної галузі…………………………….….29

1.7. Перспективи подальшого розвитку хлібопекарської галузі...34


2. Визначення резервів збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції……………………………………………………………………….36

2.1. Оцінювання динаміки та структури обсягу продукції (за видами)………………………………………………………………………...36

2.2. Оцінка впливу факторів на динаміку обсягу реалізації продукції………………………………………………………………………39

3. Визначення конкурентного статусу та оцінка конкурентоспроможності підприємства…………………………………….45

3.1. Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства……...45

3.2. Визначення недоліків діяльності підприємства та організаційно-економічні заходи, що спрямовані на усунення цих недоліків……………………………………………………………………….49

3.3 Визначення основних цілей, які необхідно поставити для підвищення конкурентного статусу підприємства…………………………50

4.Оцінка значущості потенціалу при досягненні цілей підприємства.52

4.1. Визначення головної цілі підприємства……………………...52

4.2. Визначення оцінки розвитку підприємства………………….54

4.3. Вплив складових потенціалу на потенційні можливості підприємства…………………………………………………………………..57

4.4. Визначення потенційного та реального рівня використання кожної складової потенціалу підприємства…………………………………66

4.5. Оцінка ступеня внеску складових потенціалу підприємства у досягненні поставлених цілей………………………………………………..68

5. Комплексна оцінка ефективності діяльності підприємства………..73

5.1. Визначення показників, що комплексно характеризують ефективність діяльності підприємства………………………………………73

5.2. Оцінка показників, що характеризують результати діяльності………………………………………………………………………75

5.3. Оцінка темпу інтенсивності розвитку та економічного росту підприємства…………………………………………………………………..77

5.4. Можливі напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства……………………………………………………………..78

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...80

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………….82

ДОДАТКИ

Файлы: 1 файл

Моя готовая работа.doc

— 1.01 Мб (Скачать файл)

    Така  ситуація склалася головним чином через  те, що в минулі роки перспективні розробки застарівала до початку серійного виготовлення продукції.

    Те  відносно невелика кількість підприємств, що займаються реконструкцією, орієнтувалися  на печі ВН - б / у: Чеські ППП, словенські Гостол і російські ПХС і блочно-каркасні Г4 - ХНН.

    Лідером із застосування сучасного тістомісильні  устаткування є ВАТ "Одеський коровай". Використання тістомісильних машин фірми "Діосна" дозволяє стабільно тримати високу якість продукції і реально отримувати економію борошна за рахунок збільшення виходу готової продукції. Крім того, "Одеський коровай" встановив австрійську лінію з виробництва вафель фірми HAAS і успішно її експлуатує.

    Велику  реконструкцію проводять запорізькі підприємства: шафи розстойки власної  конструкції, печі Гостол наскрізні  і ротаційні дозволяють також  забезпечувати високу якість продукції і мати широкий асортимент. Дуже ефективний захід - до складу концерну входить пущений в минулому році чеська млин фірми "Рrоkоp" потужністю 150 т / добу, що також сприяє підвищенню якості кінцевої продукції.

    Проводять реконструкцію хлібозаводи ВАТ  "Вінницяхліб", Хмельницький хлібокомбінат ", підприємства Полтавського, Донецького, Львівського регіонів.

    Багато  робиться на підприємствах Києва  та Київської області. Всі столичні хлібозаводи відрізняються високим  рівнем культури виробництва та естетики.

    Крім заміни технологічного обладнання на більш сучасне, тут вже впроваджені комп'ютерні системи управління технологічними процесами, сучасне дозувальне обладнання, гнучкий транспорт борошна системи "Спераматік" (хлібокомбінат № 10), Практично на всіх заводах впроваджені сучасні системи обліку та ефективного контролю за витрачанням енергоносіїв: газу та електричної енергії.

    Київські  підприємства одні з небагатьох в  Україні підтримують розвиток вітчизняної  науки в області хлібопечення. Фінансова підтримка і наданням своїх заводських територій для випробування дослідних зразків дає можливість з'являється на вітчизняному ринку технологічного обладнання і дозувально апаратурі нового покоління, часом не поступаються імпортним аналогам, але більш дешевим, Що має велике значення в умовах державного регулювання цін на хліб.

    Незважаючи  на те, що промислові хлібозаводи є  прихильними класичної технології хліба, за останні роки дуже багатьма хлібозаводами України освоєні  вироби європейської якості - в першу  чергу, хлібобулочні вироби з різними харчовими добавками. Нас хвилює проблема продовження терміну зберігання хліба та хлібобулочних виробів. Практично кожен хлібозавод використовує упаковку - в першу чергу, в поліпропіленову плівку. Хоча цей напрям відкрито - в основному, ця операція здійснюється вручну - питома вага пакувальної продукції великий, нарізаною - і того менше.

    Практично не отримують поширення принципово нові технології: заморожені напівфабрикати і напівфабрикати, що вимагають допікання  в роздрібній мережі. Такий підхід може зробити революцію в хлібопеченні, але для цього немає поки ні достатньої інформації, ні досвіду, ні вітчизняних і виробничих напрацювань.

    Незалежно від технічної оснащеності пекарні  основні технологічні етапи виробництва  хліба залишаються незмінними. Це просіювання борошна, приготування тіста, формування виробів, їх расстойку і випічка.

    При просіюванні відбувається очищення борошна від сторонніх домішок, а також її розпушування і аерація, тобто. насичення повітрям, що полегшує заміс тіста і сприяє його підйому.

    Просіяне  борошно надходить в діжу тістомісильні  машини. Туди ж додають інші інгредієнти  і замішують тісто відповідно до обраної технології. В умовах міні-пекарні найбільш зручні безопарний або прискорений способи приготування тіста.

    Отриману масу тесту ділять на порційні шматки. Робити це можна вручну або автоматично. Після цього заготівлях потрібно надати потрібну форму та розміри. Для отримання формового хліба (буханців) заготівлі досить укласти в хлібні форми і в такому вигляді виробляти їх расстойку і випічку. Для виробництва подового хліба (тобто. випікається на аркушах - батони, булки тощо) потрібно округлення тестових шматків. При цьому ущільнюється поверхневий шар, поліпшується структура тесту. При випічці батонів округленим заготівлях надають відповідну витягнуту форму.

    Під час обробки з тіста випаровуються  гази, а тісто робиться щільним, важко  пропікається. Щоб його розпушити, потрібно Сформовані вироби поставити в тепле  і вологе місце для додаткового  бродіння - расстаіванія.

    Випічка - заключна стадія приготування хлібних виробів, остаточно формує їх якість. Умови випічки справляють істотний вплив на процеси, що відбуваються в тестовій заготовці.

    Для ефективного функціонування підприємств  будь - якої галузі необхідне вдале  інвестування. Аналіз інвестиційної політики свідчить: для залучення в Україну інвестицій необхідні чіткі й прозорі дії в оподаткуванні, у системі мита, в ліцензуванні окремих видів діяльності.

    Харчова промисловість України — один з найбільших реципієнтів інвестицій. Ділові стосунки харчових підприємств України налагоджено з фірмами США, Англії', Італії, Австрії, Данії. Особливе місце належить німецьким фірмам:

    У хлібопекарській промисловості  розроблено бізнес-плани, які задовольняють  вимоги ЮНІДО, визначено підприємства, найбільш привабливі для інвесторів. У травні цього року в рамках щорічних зборів ЄБРР проведено круглий стіл щодо презентації інвестиційних можливостей у харчову промисловість. Було представлено 30 інвестиційних проектів. Це — початок великої творчої роботи.  

    1.4. Аналіз ринку джерел фінансових ресурсів 

    Дослідивши  підтримку підприємств хлібопекарської  галузі державою, було з’ясовано, що фінансування виконання заходів, визначених державною  цільовою програмою "Зерно України - 2008-2015" здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інвестиційних коштів та інших джерел фінансування. Кошти, необхідні для виконання програми включатимуться у Закон України про Державний бюджет України відповідного року окремим рядком.

    Напрямки державного фінансування включатимуть:

    • формування державного продовольчого резерву зерна;
    • здешевлення короткострокових, середньострокових та довгострокових кредитів для виробників зерна;
    • здешевлення вартості страхових внесків для виробників зерна;
    • селекційна робота та формування запасів високоякісного насіння;
    • заходи по боротьбі з шкідниками та хворобами зернових культур;
    • стимулювання високотехнологічного виробництва зерна, розвиток ресурсозберігаючих технологій при його виробництві;
    • підтримка виробництва зерна на зрошуваних землях у регіонах з несприятливими кліматичними умовами, відновлення та розвиток централізованих систем зрошення;
    • створення та фінансування системи прогнозування врожаю зернових, зокрема із використанням космічних технологій, створення служби моніторингу, аналізу та прогнозування кон'юнктури ринку зерна, поширення інформації серед учасників ринку;
    • розвиток інфраструктури ринку зерна, переоснащення та сертифікація державних лабораторій якості зерна, створення єдиної системи якості зерна;
    • приведення у відповідність до вимог світового ринку та європейських інтеграційних намірів стандартів на зерно, розробка нових стандартів;
    • здійснення цільових наукових досліджень.

    Стимулювання  залучення в цей сектор України  національних та іноземних інвестицій забезпечується шляхом створення стабільних і прозорих умов господарювання відповідно до принципів державної цільової програми "Зерно України - 2008-2015", що наведені нижче.

    1. Удосконалення та приведення  у відповідність до вимог Світової  організації торгівлі та потреб ринку законодавства України, зокрема Законів України "Про державну підтримку сільського господарства України", "Про зерно та ринок зерна в Україні".

    2. Скасування мораторію на продаж  земель сільськогосподарського  призначення та розвиток ринку землі.

    3. Створення виключно сприятливих  умов для ввезення на територію  України високоефективної сільськогосподарської  техніки, якісного насіння, засобів  захисту рослин та інших ресурсів, необхідних для підвищення ефективності  виробництва зерна (скасування імпортних мит та пільговий податковий режим).

    4. Розвиток стимулюючої функції  тарифної політики.

    5. Забезпечення вільного ціноутворення  на ринку зерна, соціальний  захист вразливих верств населення  при необхідності здійснюється  шляхом адресної підтримки чи інших визначених заходів.

    6. Гарантування прав власників  зерна вільно розпоряджатися  зерном, не застосування адміністративних, кількісних або якісних обмежень  на вільне переміщення зерна  по всій території України  та на експорт.

    Напрямки  та обсяги фінансування державної цільової програми "Зерно України - 2008-2015" будуть уточнені при розробці програми з урахуванням вступу України до Світової організації торгівлі. 

    1.5. Оцінка забезпеченості галузі трудовими ресурсами 

    Єдиним  чинником, що забезпечує створення додаткового продукту і розширене відтворення, є живий людський труд, який представляє собою доцільну діяльність, Спрямовану на видозміну і пристосування предметів природи для задоволення людиною своїх потреб.

    До  складу трудових ресурсів включається  робоча сила - сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє людина, і які можуть бути використані їм у виробничому процесі. До робочій силі також відноситься та частина населення, яка не бере участі в процесі виробництва, але за певних умов може бути залучена для участі у виробництві.

    Можливість  підвищення економічної ефективності виробництва продукції в значній  мірі залежить від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, рівня продуктивності та оплати праці. Раціональне використання трудових ресурсів дає змогу отримати максимум валової продукції, сприяє зростанню продуктивності праці та рентабельності виробництва.

    Ефективність  використання трудових ресурсів виявляється  в продуктивності праці: Чим більше виробляється товарної продукції на один людино-годин або одного середньорічного працівника, тим вища ефективність виробництва.

    Однією  з найважливіших умов забезпечують високі темпи розвитку виробництва  є стимулювання праці. Оплата праці, матеріальне заохочення та матеріально-побутове обслуговування працівників підприємства проводиться за рахунок коштів фонду оплати праці.

    У ринкових умовах вироблена продукція  повинна бути конкурентоспроможною за якістю та ціною. Для виконання  даних умов необхідно виробляти  матеріальне заохочення колективу, кожного працівника у відповідності з його трудовим внеском і якістю праці. При цьому рівень зарплати не повинен обмежуватися максимальним розміром заробітку. Всі повинні заробляти стільки, скільки можуть, але за умови виконання певних вимог.

    Розглядаючи економіку окремої галузі, неможливо обійти стороною питання забезпечення підприємств галузі трудовими ресурсами. «Всі господарські операції зводяться до трьох слів: люди, продукт, прибуток. На першому місці стоять люди», - сказав відомий у всьому світі менеджер Лі Якокка. Проаналізуємо забезпеченість підприємств галузі трудовими ресурсами.

    Спочатку  розглянемо зайнятість у неформальному  секторі економіки за видами економічної  діяльності, наведеної у таблиці 1.3. 

    Таблиця 1.3

    Зайнятість у неформальному  секторі економіки за видами економічної  діяльності
Вид економічної діяльності Минулий рік Звітній рік Відхилення, +,- Темп зміни,%
Усього, тис.осіб 4563,8 4469,9     -93,9     97,9
у % до загальної кількості зайнятого  населення     21,8     22,1     0,3 101,4
у тому числі за видами економічної  діяльності:                        
Сільське  господарство, мисливство, лісове господарство; рибальство, рибництво     65,7     66,0     0,3 100,5
Будівництво     12,1     11,9     -0,2     98,3
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; діяльність готелів та ресторанів     12,8     12,8     0 100,0
Діяльність  транспорту та звязку     1,5     1,8     0,3 120,0
Інші  види економічної діяльності     7,9     7,5     -0,4     94,9

Информация о работе Хлібопекарська галузь. ВАТ «Донецький хлібокомбінат»