Хлібопекарська галузь. ВАТ «Донецький хлібокомбінат»

    МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

    Донецикий національний університет економіки  і торгівлі

    імені Михайла Туган-Барановського 

    Кафедра економіки підприємства 
 
 

    ТРЕНІНГ

    з дисципліни: «Економіка підприємства»

    за  темою:

    «Хлібопекарська галузь. ВАТ «Донецький хлібокомбінат» 
 
 
 
 
 

    Виконала: Есаян А.Ю.

    студентка групи ЕП-08-Г

    Перевірила:

    Тимохіна О. А. 
 
 
 
 

    Донецьк – 2010 

ЗМІСТ

ВСТУП……… ………………………………………………………………….5

    1. Аналіз зовнішнього середовища  функціонування підприємства та  оцінка стану галузі………………………………………………….………….8

1.1. Ринок продукції галузі…………………………………………..8

1.2. Аналіз ринку основної сировини  і матеріалів, які використовуються  підприємствами галузі………………..………15

1.3. Аналіз ринку техніки і технологій……………………………16

1.4. Аналіз ринку джерел фінансових ресурсів…………….……..20

1.5. Оцінка забезпеченості галузі трудовими ресурсами……………………………………………………………22

1.6. Вплив факторів зовнішнього середовища на діяльність підприємства хлібобулочної галузі…………………………….….29

1.7. Перспективи подальшого розвитку хлібопекарської галузі...34 

    2. Визначення резервів збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції……………………………………………………………………….36

          2.1. Оцінювання динаміки та структури обсягу продукції (за видами)………………………………………………………………………...36

         2.2. Оцінка впливу факторів на динаміку обсягу реалізації продукції………………………………………………………………………39

    3. Визначення конкурентного статусу та оцінка конкурентоспроможності підприємства…………………………………….45

         3.1. Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства……...45

         3.2. Визначення недоліків діяльності підприємства та організаційно-економічні заходи, що спрямовані на усунення цих недоліків……………………………………………………………………….49

         3.3 Визначення основних цілей, які необхідно поставити для підвищення конкурентного статусу підприємства…………………………50

    4.Оцінка значущості потенціалу при досягненні цілей підприємства.52

         4.1. Визначення головної цілі підприємства……………………...52

         4.2. Визначення оцінки розвитку підприємства………………….54

         4.3. Вплив складових потенціалу на потенційні можливості підприємства…………………………………………………………………..57

         4.4. Визначення потенційного та реального рівня використання кожної складової потенціалу підприємства…………………………………66

         4.5. Оцінка ступеня внеску складових потенціалу підприємства у досягненні поставлених цілей………………………………………………..68

    5. Комплексна оцінка ефективності діяльності підприємства………..73

         5.1. Визначення показників, що комплексно характеризують ефективність діяльності підприємства………………………………………73

         5.2. Оцінка показників, що характеризують результати діяльності………………………………………………………………………75

         5.3. Оцінка темпу інтенсивності розвитку та економічного росту підприємства…………………………………………………………………..77

    5.4. Можливі напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства……………………………………………………………..78

    ВИСНОВКИ……………………………………………………………...80

    ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………….82

    ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  ВСТУП 

    Харчова та переробна промисловість України - одна із стратегічних галузей економіки, покликана забезпечувати стійке постачання населення необхідними якісними продуктами харчування.

    Хліб  був і залишається одним з  основних продуктів харчування населення нашої країни. Щоденне споживання хліба дозволяє вважати його одним з найважливіших продуктів харчування, харчова цінність якого має важливе значення. Він забезпечує більше 50% добової потреби в енергії і до 75% потреби в рослинному білку.

    У перехідний період створені передумови для кардинальної модернізації технічної  бази хлібопечення, підвищення харчової цінності та смакових переваг хліба. В даний час хлібозаводи мають  можливість купувати будь-які види сировини, матеріалів, харчових добавок; мають у своєму розпорядженні добре підготовленими кадрами керівників, фахівців, робітників; здатні (за наявності інвестиційних ресурсів) в стислі терміни встановлювати сучасне технологічне обладнання.

    Проте в даний час хлібопекарські підприємства зіштовхуються із серйозними проблемами, гальмують їх розвиток. Це і подорожчання ресурсів сировини, і неможливість поновлення обладнання у зв'язку з їх дорожнечею, а також зростання цін на електроенергію і воду, високий рівень оподаткування і т.д. Всі ці чинники ведуть до збільшення собівартості продукції, що випускається і хлібопекарські підприємства змушені підвищувати ціни на хліб і хлібобулочні вироби. Страждає також і якість продукції, тому що багато підприємств для збільшення свого прибутку від реалізації продукції або використовують більш дешеве, але низької якості сировину, або порушують правила технологічного процесу виробництва хліба - що негативно позначається на якості готової продукції, а отже, і на здоров'ї населення.

    Правильна організація виробництва хлібобулочних виробів та економне витрачання ресурсів у хлібопеченні є пріоритетними завданнями галузі, від вирішення яких залежить і якість продукції, і зменшення її собівартості, а, отже, зростання прибутку хлібопекарських підприємств, їх конкурентоспроможність, можливість впровадження у виробництво нового прогресивного обладнання та здатність виходу на нові споживчі ринки.

    Таким чином, тому що хлібобулочна продукція користується постійним і повсюдним попитом у населення, то хлібозаводи мають сприятливі умови для збільшення обсягів виробництва. Однак, тільки правильно організувавши виробництво хлібобулочних виробів, підприємство може отримати позитивні результати.

    На  сьогоднішній день ситуація у хлібопекарській  галузі України складна. Хліб - це соціальний продукт, пильна увага приділяється до нього з боку владних структур, і виражається воно, у першу чергу, в постійному, починаючи з моменту здобуття Україною незалежності, регулюванні галузі, причому без чітко виражених критеріїв регулювання.

    Так, на сьогоднішній день діє постанова  Кабінету міністрів України № 1548 від 25.12.96 "Про встановлення повноважень  органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання  цін (тарифів)", яке дає право  місцевим органам влади застосують регулювання цін, в першу чергу, обмежуючи рентабельність і торговельну надбавку на продукцію. При цьому, оскільки немає єдиного критерію регулювання, сьогодні в Україні у різних областях встановлено різний рівень рентабельності виробництва хліба - від 2% до 5%.

    Відповідно  до цієї постанови моніторингу та регулювання підлягають ціни більш  ніж на 90% продукції, що випускається хлібопекарськими підприємствами, що позбавляє заводи можливості перекривати  збитки і хоч якось підвищувати  рентабельність виробництва за рахунок випуску іншої продукції. Так, за підсумками минулого року 37% хлібопекарських підприємств України закінчили рік зі збитками. Відповідно, галузь перестає бути привабливою для інвесторів, як вітчизняних, так і іноземних. На сьогоднішній день в Україні немає практично ні одного хлібозаводу, де б використовувалися іноземні інвестиції. Все це веде за собою, в першу чергу, відставання у технологічному розвитку української хлібопекарської галузі. Багато заводів не можуть дозволити впроваджувати у себе на виробництві якісь передові технології, тому що це відразу ж позначиться на збільшенні собівартості хліба, та в підсумку в умовах обмеженої рентабельності виявиться просто невигідним. Жорстке регулювання цін на місцевому рівні призвело до того, що в галузі на сьогоднішній день склалося загрозливе становище, яке вже виливається в акції протесту українських пекарів під стінами Кабміну.

 

     1. Аналіз зовнішнього  середовища функціонування  підприємства та  оцінка стану галузі 

    1.1. Ринок продукції галузі 

      Хлібопечення не є галуззю, яка представляє переробну промисловість, оскільки хлібозавод сам не закуповує сільгосппродукцію з метою переробки. Робота підприємств залежить від муки, а не від коливань цін на зерно. Спочатку треба розібратися з цінами на борошно, а вже потім пред'являти претензії до пекарям. Факт зниження цін на зерно, на жаль, ніяк не позначилася на галузі хлібопечення, оскільки ціна на борошно залишилася колишньою.

    Більше  того, одним із заходів уряду з  підтримки цієї галузі є реалізація Аграрним фондом борошна з державного продовольчого резерву, що спрямовується на хлібозаводи. При цьому ціни, встановлені державою на борошно вищого і першого сорту, на сьогоднішній день вища тих, які склалися на ринку. Тобто уряд сам сьогодні сформувало певні передумови для зростання цін на борошно, і на фоні цього вже почалося зростання ринкових цін.

    Сьогодні  закликають владу піти від жорсткого  регулювання і виробити якусь  економічно обгрунтовану складову, щоб  підприємства могли нормально сформувати ціну на хліб, отримати прибуток від його реалізації, спокійно заплатити податки державі. Держава не повинна перекладати турботу про соціально незабезпечених верств населення на плечі пекарів, просто оголосивши хліб соціально значущих продуктів. Уряд повинен брати участь у тому, щоб ціни на хліб для населення були низькими. Тут доречно говорити про якісь податкові пільги для підприємств галузі - зниження ПДВ для зернопереробних та хлібопекарських підприємств.

    Пекарі  самі прекрасно розуміють, що виробляють соціально значимий продукт і ціна на нього повинна бути доступною, але й увага з боку влади до галузі повинно бути, як до соціально значущої. Хлібозаводи не проти виробляти, умовно кажучи, 10% хліба за 1 грн., Але їм необхідно якимсь видом продукції перекрити збиток, який буде утворений через випуску дешевого хліба. При цьому владі не слід боятися того, що після скасування обмежень на рентабельність ціна на хліб злетить у 5-10 разів, оскільки стримувати її буде конкуренція на хлібному ринку України, яка на сьогоднішній день досить висока. Виробництво хліба в Україні з року в рік скорочується. За підсумками 2009 року Держкомстат повідомив про скорочення випуску хліба на 7,9% - до 1,755 млн. т. У порівнянні з обсягами 1990 року (6,7 млн. т) сталося падіння у 3,8 рази. Ємність вітчизняного ринку хліба експерти оцінюють у 4,1-4,2 млн. т на рік, виходячи з розрахунку щоденної біологічної норми споживання хліба на одну людину (близько 240 г). Якщо розділити обсяг виробництва, за даними Держкомстату, на чисельність населення, вийде, що на людину в Україні припадає по 38 кг хліба на рік. Виходячи з цієї цифри добове споживання хліба в минулому році було трохи більше 100 г (трохи менше норми блокадного Ленінграда). Цей показник не відповідає дійсності. За інформацією аналітиків Універсальної інвестиційної групи, українці з'їдають хліба на 50-75% більше, ніж європейці, - більше 100 кг на рік. Практично половина всього хліба, виробленого в Україні, - пшеничний, частка житнього - близько третини. Булочна продукція займає приблизно 1 / 6 ринку. Іншим видами продукції (хлібців та ін) залишається 4-5%. При цьому за рахунок появи нових видів виробів попит на традиційні марки хліба щороку зменшується приблизно на 5%. Хоча поки хліб масових сортів утримує безумовне лідерство у структурі виробництва хлібозаводів - 65-80%.

    Хліб  вважається основним продуктом соціально  значимими, тому ціни на нього є об'єктом  пильної уваги держави. У результаті адміністративного регулювання  цін у неврожайні 2000-2009 року борошно  подорожчало в 3 рази, тоді як хліб - всього в 1,8 рази.