Хлібопекарська галузь. ВАТ «Донецький хлібокомбінат»

    У 2009 році ситуація стабілізувалася. Це пов'язано з Вирівнювання динаміки цін на борошно і продукцію  з неї. А також завдяки тому, що недоотриманий в результаті держрегулювання  цін прибуток виробники хлібопродуктів компенсували за рахунок введення в асортимент інноваційних продуктів преміум-класу: з добавками насіння інших злакових культур, інжиру і т.п.

    Згідно  з даними Держкомстату, і найбільш високий рівень середніх цін на житній та житньо-пшеничний хліб у 2009 році відзначався в Херсонській області (2,04 грн. / кг), найнижчий - у Києві (1,44 грн. / кг), при середньому показнику по Україні -1,76 грн. / кг.

    На  пшеничний хліб найвищий рівень цін  у 2009 році був у Львівській області (2,42 грн. / Кг), найнижчий - у Вінницькій області (1,9 грн. / кг), а в середньому по Україні становив 2,12 грн. / кг.

    Окремі  показники діяльності підприємства наведені в таблиці 1.1 

    Таблиця 1.1

 
 
 
 
 
 
 

Продовження таблиці 1.1

 

    Основними споживачами хлібобулочної продукції  є всі категорії населення  України в цілому. Таким чином  можна відзначити. Що попит на цей  вид продукції є не еластичним.

    Хліб  входить до числа продуктів першої необхідності, тому оператори ринку  хлібобулочних виробів не надто  вдаються до будь-яких маркетингових  ходів. Однак робота з продуктами преміум-сегменту і конкуренція  з міні-пекарнями в кінцевому підсумку змусили їх щільно зайнятися дослідженнями споживчих переваг і брендірованієм продукції.

    В якості окремих товарних груп споживачами  були виділені круасани і багети, що суперечить правильній, з технологічної  точки зору, класифікації. Рейтинг  споживчих переваг очолив традиційний білий хліб у різних модифікаціях, 2-е місце займає чорний хліб з житнього борошна або суміші пшеничного та житнього борошна, а третій - мила сердець ласунів здоба. Причому регіональні відмінності в структурі попиту на білий і чорний хліб практично відсутні. Вони проявляються тільки відносно другорядного асортименту: наприклад, у Києві здобу, перевагу віддають лише 19% споживачів, а у Львові - 94%. Докладно інформація представлена за допомогою діаграми 1.

    

    Діаграма 1. Споживчі переваги при виборі хлібобулочної продукції. 

    Більш сильний вплив надає чинник сезонності. Влітку споживання хліба знижується, піковий попит спостерігається  у вересні-грудні, потім настає новорічне  затишшя, а з кінця січня і  до травня збут знову активізується. А от у курортних регіонах спостерігається практично протилежна тенденція. "Кримхліб", приміром, у період відпусток збільшує обсяг виробництва в 1,5-2 рази.

    На  вибір місця купівлі хлібобулочної  продукції впливає, в першу чергу, наявність свіжої продукції в торговій точці. При цьому особливих відмінностей між хлібом і хлібобулочними виробами немає (діаграма 2).

    

    Діаграма 2. Фактори, що впливають на вибір  споживачам і місця покупки хлібобулочних  виробів. 

    Незважаючи  на легкість проходження кризи, підприємствам, що займаються виробництвом тільки хліба, доводиться не дуже легко - бізнес цей, на даний момент, швидше за неприбутковий. Тому існують певні бар'єри виходу нових підприємств на ринок. Головна проблема, як відзначають усі хлібовиробники, це ціни на продукцію: з одного боку - тарифи на все зростають, а з іншого - не дозволяють підвищувати ціни на продукцію. Якщо раніше можна було взяти кредит на початок нової справи і пережити важкі часи, то тепер банки просто так кредит нікому не дають, вони ретельно перевіряють фінансовий стан підприємств. А становище у багатьох складне, тому і на кредити розраховувати не варто.

    У допомоги з боку влади українські хлібовиробники дійсно потребують. Відзначається, що в Донецькій області склалася небезпечна ситуація, пов'язана із серйозним недоліком хлібопекарських підприємств на душу населення. Хлібовиробники звикли розраховувати тільки на свої сили, хоча підтримка з боку влади і держави не була б зайвою. Українським виробникам залишається тільки вигравати тендери. Наприклад, по забезпеченню дитячих садів або шкіл. Але це теж невигідно - бо тоді хліб доводиться продавати за ціною, яка набагато нижче ринкової, нехай це і великий

    Найбільш  поширеною сегментацією на ринку  хлібобулочних виробів є сегментація  за категоріями: Хліб (стандартний асортимент, 20-25 позицій), батони (5-6 позицій), нетрадиційні сорти з корисними добавками (близько 10), мелкоштучні та здобні вироби (більше 20 позицій). Даний принцип хлібобулочні вироби масового попиту, ділить ринок на дві ніші: Званий «соціальний» хліб, який становить основну частину асортименту виробників хлібобулочних виробів, нетрадиційні хлібобулочні вироби - низькокалорійний хліб, різні види хліба з добавками і випічка з листкового тіста. На думку експертів, сьогодні розвиток ринку хлібобулочних виробів відбувається в основному за рахунок нетрадиційних сортів, зростає попит на нові сорти хліба з більш складною рецептурою і здобу, в той час як споживання «соціального» хліба досить стабільно протягом вже кількох років - його частка становить близько 50%. Споживачі, у тому числі і з достатком, перебувають у полоні «національного» стереотипу і не готові до того, що хліб може бути дорогим продуктом. Цей стереотип кілька затримує розвиток ринку в цілому, гальмуючи зростання сегменту більш дорогого брендованого хліба.

    Виходячи  з даного малюнка можемо розглянути картину пріоритетності споживання хлібних виробів в різних торгових точках.

    

Малюнок 1. Місця здійснення покупок хліба  та хлібобулочних виробів 

    1.2. Аналіз ринку основної сировини і матеріалів, які використовуються підприємствами галузі 

      Уся сировина, що застосовується  в хлібопекарському виробництві,  підрозділяється на основний  і додатковий. Основна сировина  є необхідною складовою частиною  хлібобулочних виробів. До нього  належать: борошно, дріжджі, сіль і вода. Додаткове сировина - це сировина, що застосовується по рецептурі для підвищення харчової цінності, забезпечення специфічних органолептичних та фізико-хімімческіх показників якості хлібобулочних виробів. До нього відносяться: молоко і молочні продукти. Яйця і яєчні продукти, жири та олії, цукор і цукровмісні продукти, солод, горіхи, прянощі, плодово-ягідні та овочеві продукти, харчові добавки.

    Сировина  надходить на підприємство партіями. Під партією розуміють певну  кількість сировини одного виду і сорту, однієї дати вироблення, призначених до одночасної здачі-приймання за однією накладною. Кожна партія сировини повинна супроводжуватися спеціальним посвідченням чи іншим документом, що характеризує його якість. Сировина надходить на підприємство для тарного і безтарного способом.

    Сировина, як основне, так і додаткове, доставляється  в тарі, підлягає обов'язковому огляду. Ретельно оглядають упаковку і маркування сировини і перевіряють її відповідність  нормативної документації.

    Також ретельному контролю підлягають постачальники сировини і матеріалів для виробництва хлібобулочних виробів. Основним критерієм контролю є ціни постачальників. Результати аналізу представлені в таблиці 1.2. 
 
 

Таблиця 1.2

    Аналіз  цін постачальників для виробництва хлібобулочної продукції 

 

    Виходячи  з даних таблиці можна зробити  висновок, що збільшення середньої  ціни на продукцію відбулося в  слідстві зростання індексу цін, що спричинило за собою подорожчання середньої ціни на сировину, яке  було викликано збільшенням індексу цін на сировину.  

    1.3. Аналіз ринку техніки і технологій 

      Здається, вже нікого не потрібно  переконувати в тому, що підвищення  ефективності роботи підприємства  залежить і відбувається, в першу  чергу, за рахунок цілеспрямованого  технічного оновлення виробництва.

    На  сучасному етапі цілком очевидно, що назріла необхідність реконструкції  та технічного переозброєння підприємств, вимагається модернізація обладнання. Участь у цьому процесі деяких зарубіжних фірм говорить про те, що вони з великим інтересом придивляються до ринку і наші з вами підприємства оцінюються ними як перспективні партнери.

    Нажаль, потреба в модернізованому обладнанні поки не підтверджується адекватним розвитком вітчизняного машинобудування.

    У той же час розвиток машинобудування  могло б бути більш значним за умови більшого попиту на його продукцію з нашої з вами сторони. Виходить замкнене коло. Проте це тема окремої розмови.

    В Україні ні одна вітчизняна фірма  не забезпечує випуск і постачання повного комплексу обладнання, включаючи  пристрої керування та контролю складом безтарного зберігання. Це успішно роблять закордонні фірми. І хоча такі послуги обходяться значно дорожче, підприємства-хлібозаводи в багатьох випадках віддають перевагу зарубіжну техніку.

    Питома  витрата електроенергії на ділянках зберігання і транспортування, оснащених вітчизняним обладнанням, значно вище, ніж на закордонних аналогах. Чи може бути інакше, якщо на багатьох виробництвах обладнання складів експлуатується більше 30 років (а ділянки підготовки сировини до виробництва залишаються практично незмінними протягом багатьох десятиліть).

    При такому оснащенні і при такому стані підвищена витрата електроенергії неминучий. Чимало й інших втрат, здорожують собівартість і, природно, ціну продукції. Правомірність таких  висновків очевидна: З нашої точки зору, втрати обумовлені використанням застарілих процесів і техніки, заниженою продуктивністю ліній подачі борошна на виробництво, в тому числі використанням обладнання малої продуктивності, наприклад, Просіювачів-буратов; невідповідністю оптимального режиму роботи пневмотранспортних систем; розривів транспортної лінії через операцій просіювання і зважування.

    Крім  того, великі втрати борошна від  розпилу через застосування потужних компресорів (за 75кВт і більше), неправильно підібраних фільтрів, порційних ваг, а також іншого устаткування ¬ нання, не призначеного для експлуатації в лініях пневмотранс ¬ порту.