Відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства

Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Також нормами статті 20 вказаного Закону (у редакції до 01 січня 2013 року) визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Враховуючи пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону, договір оренди земельної ділянки, укладений відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі», є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Також законодавством України передбачені документи, що посвідчують речові права, відмінні від права власності, на земельну ділянку.

Якщо говорити про відмінні від права власності речові права на земельну ділянку, то Земельний кодекс України розрізняє:

• право користування землею (право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки, надання земельної ділянки в концесію;
• право земельного сервітуту;
• право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

Об’єктом емфітевзису можуть виступати виключно земельні ділянки

сільськогосподарського призначення.

Окремо слід зазначити, що встановлюючи певні обмеження щодо набуття права власності на землі вказаної категорії, законодавство не визначає коло осіб, на користь яких може бути встановлено емфітевзис. В той же час слід враховувати, що Земельний кодекс України ( частина друга статті 33) передбачає право іноземних громадян та осіб без громадянства набувати права на земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише на умовах оренди.

Право користування земельною ділянкою, що перебуває у приватній власності, для сільськогосподарських потреб може відчужуватися або передаватися в порядку спадкування особою, на користь якої встановлено емфітевзис.

Важливо враховувати, що законодавство не обмежує строку

встановлення емфітевзису щодо земельних ділянок приватної форми власності. При цьому строк користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб не може перевищувати 50 років.

Цивільний кодекс та Земельний кодекс України не встановлюють спеціальних вимог щодо форми договору про втановлення емфітевзису, Втім за загальним правилом стосовно форми правочинів, передбаченим статтями 206 та 208 Цивільного кодексу України, для такого договору є обов’язковою дотримання письмової форми, Нотаріальне посвідчення договору при користуванні земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб є обов’язковим за бажанням сторін

3.2 Порядок реєстрації  та видачі документів на право  власності  (користування) землею

Раніше права на землю реєструвалися державними органами земельних ресурсів із присвоєнням ділянці кадастрового номеру та видачею державного акту на право приватної власності на землю. Починаючи з 1 січня 2013 року цей порядок реєстрації вже не застосовується. Від тепер реєстрацією прав опікується Державна реєстраційна служба.

Факт оформлення права власності на земельну ділянку підтверджується внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також отримання документу, що підтверджує проведення державної реєстрації права на земельну ділянку.

Перелік документів, які свідчать про завершення оформлення права власності на земельну ділянку та, відповідно, виникнення права власності на неї у певної особи, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон). Згідно зі ст. 18 Закону, документом, який підтверджує факт виникнення права власності при здійсненні  державної реєстрації прав на нерухоме майно (факт проведення державної реєстрації права власності) – є свідоцство про право власності на нерухоме майно. Однак таке свідоцтво надається не у всіх випадках здійснення державної реєстрації прав. Тому Законом передбачена видача іншого документа, який підтверджує наявність у особи права власності чи іншого на земельну ділянку – витягу з Державного реєстру прав.

Крім права власності на землю, оформленню підлягають і інші види прав на неї, похідні права: право постійного користування землею, право оренди, право ренти, право емфітевзису та право суперфіцію, оформленню підлягають і земельні сервітути.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

  Заява про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності за письмовою заявою правонабувача може подаватися державним кадастровим реєстратором, який здійснив державну реєстрацію такої земельної ділянки. Що є досить зручним для громадян, тому що в такому випадку не доведеться особисто звертатися до реєстраційної служби.

Відповідно до пункту 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі – Порядок) для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник, крім документа що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, право власності на яку, зареєстроване до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, та не зареєстроване у Державному реєстрі прав, проводиться у спеціальному розділі зазначеного Реєстру.

Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності визначені у статті 4-1 Закону. Для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку. Державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування. Таке рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування може бути подане правонабувачем (користувачем, орендарем), який у такому випадку є уповноваженою особою власника земельної ділянки, одночасно із заявою про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новосформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності заявник подає рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, який відповідно до законодавства наділений повноваженням щодо передачі земельної ділянки у власність, або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в разі підготовки лотів до проведення земельних торгів).

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новосформовану земельну ділянку в разі формування земельної ділянки шляхом поділу або об’єднання раніше сформованих земельних ділянок заявник подає документ, що підтверджує виникнення права власності на раніше сформовану земельну ділянку.

Плата за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлена у розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119 грн.); плата за надання інформації з реєстру у формі витягу встановлена в розмірі 120 грн.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування звільняються від сплати державного мита за державну реєстрацію права власності держави, територіальної громади на земельні ділянки та від плати за надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме  майно.

         Автоматично відомості із Державного земельного кадастру до новоствореного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не переносяться, а тому для власників земельних ділянок може виникнути потреба у перереєстрації свого права.   
         Якщо не планується найближчим часом здійснювати які-небудь цивільно-правові операції із земельною ділянкою (продавати, дарувати, передавати у оренду тощо), то нагальної потреби у перереєстрації прав на земельну ділянку немає. Це можливо здійснити її у майбутньому, коли така потреба виникне – у цьому разі реєстрацію права власності, що виникло до 1 січня 2013 року, перед вчиненням певної нотаріальної дії зможе здійснити нотаріус. 

Наступна схема описує процедуру реєстрації права власності на зареєстровані земельні ділянки.

Слід користуватися цією схемою, якщо земельній ділянці вже присвоєно кадастровий номер:

1. Треба ретельно підготувати документи, які знадобляться для реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень:

• заяву встановленої форми;
• копію документа, що посвідчує особу заявника (паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє);
• копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків (ідентифікаційний код) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);
• документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав (квитанція);
• документ про сплату державного мита (квитанція) (крім випадків, коли особа звільнена від сплати державного мита);
• документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на земельну ділянку (державний акт на право власності на земельну ділянку, договір купівлі-продажу, дарування, рішення суду). 

Фізичні і юридичні особи звільняються від сплати державного мита за проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані органами земельних ресурсів, відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013. 

2. Звернутися до підрозділу Державної реєстраційної служби у вашому районі Адресу можна взнати на сайті Державної реєстраційної служби –http://www.drsu.gov.ua/show/9937

Державна реєстрація прав проводитиметься державними реєстраторами прав на нерухоме майно відповідних реєстраційних служб. Державний реєстратор має особисто перевірити подані документи та, при потребі, надати рекомендації щодо їх правильного оформлення. 

Державний реєстратор має видати картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. 

3. Заява на протязі 14 днів розглядається Державним реєстратором, за наслідком чого, у разі , якщо подані документи складені вірно, видається Свідоцтво про право власності на земельну ділянку та витяг із Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав, одним із способів, який  зазначений у заяві про державну реєстрацію.

Нажаль при реєстрації земельних ділянок виникають помилки, допущені не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру ( в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру). Такі помилки в повному обсязі виправляються державними кадастровими реєстраторами у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051. Виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких внесені такі відомості, здійснюється Державним кадастровим реєстратором після виправлення помилок у зазначених документах за заявою заінтересованої особи. До заяви обов’язково додаються документи з виправленими технічними помилками, які є підставою для їх виправлення у Державному земельному кадастрі.

Таким шляхом виправляютья всі помилки, які допущені не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру в частині адреси земельної ділянки, цільового призначення, виду використання тощо.

Держземагентство України дає роз’яснення, основною тезою яких є те, що відомості про об’єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об’єктів  у натурі ( на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та  правил, технічних регламентів, що передбачено частиною 1 статті 11 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Отже, внесення до Державного земельного кадастру заздалегідь неточних відомостей про межі земельної ділянки, що не відповідають ії дійсним межам в натурі ( на місцевості), прямо суперечить згаданій нормі закону.

3. Державні органи, які проводять реєстрацію прав на землю