Відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства

Так, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Законом України №180-VIII від 11 лютого 2015 року « Про внесення зміни до статті 186-1 Земельного кодексу України щодо спрощення процедури погодження проекту землеустрою» статтю 186-1 ЗКУ доповнено частиною восьмою такого змісту:

8. У висновку про відмову погодження  проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій-третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків ( який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій-третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недолікі, на якіх було наголошено  у попередньому висновку, Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недолікі.

Органам, які проводять погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності зі статтею 186-1 Земельного кодексу України, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки  забороняється вимагати:

• додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України « Про землеустрій»;
• надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;
• проведення будь-яких обсежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах 1-3 статті 186-1 Земельного кодексу України, у строк, передбачений пунктом 5 статті  186-1 Земельного кодексу України.

Далі слід звернутися до державного кадастрового реєстратора у територіальному ( районному, міському) органі Держземагентства України із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Якщо інше не передбачено договором про розроблення проекту, до цього органу має звернутись землевпорядна організація.

До заяви додається:

• копія документа, що посвідчує особу;
• копія документа, що посвідчує повноваження діяти від імені замовника проекту землеустрою ( договір, довіреність);
• копія документа про присвоєння податкового номера;
• розроблений та погоджений уповноваженими органами проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у паперовому вигляді та у формі електронного документу, а у разі, якщо до проекту проводилась державна землевпорядна експертиза – також оригінал позитивного висновку цієї експертизи;
• документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Подана заява на протязі 14 днів розглядається державним кадастровим реєстратором територіального органу Держземагентства у районі ( місті), за наслідком чого, у разі, якщо подані документи складені вірно, а межі ділянки не порушують меж вже зареєстрованих ділянок, державний кадастровий реєстратор реєструє земельну ділянку у Державному земельному кадастрі і видає Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Витяг із Державного земельного кадастру містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки ій присвоюється кадастровий номер.  

Згідно статті 25 Закону України « Про земельний кадастр» Поземельна  книга  є  документом   Державного   земельного

кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку:

     а) кадастровий  номер;

     б) площа;

     в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця);

     г) склад угідь;

     ґ) цільове  призначення  (категорія земель,  вид використання

земельної ділянки в межах певної категорії земель);

    д) нормативна грошова оцінка;

     е) відомості  про обмеження у використанні земельної ділянки;

     є) відомості про  межі  частини  земельної  ділянки,  на  яку

поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

     ж) кадастровий план земельної ділянки;

     з) дата державної  реєстрації земельної ділянки;

     и) інформація  про  документацію із землеустрою,  на підставі

якої здійснена державна  реєстрація земельної  ділянки,  а  також

внесені зміни до цих відомостей;

     і) інформація  про власників (користувачів) земельної ділянки

відповідно до даних про зареєстровані речові  права  у  Державному

реєстрі речових прав на нерухоме майно;

     ї) дані про  бонітування ґрунтів.

Після отримання всіх погоджень проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно подати на затвердження  до того органу, який надавал дозвіл на його розроблення .

Приклад  оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства наведено у додатку. 

 

 

 

 

 

 

3. РЕЄСТРАЦІЯ ТА ВИДАЧА  ДОКУМЕНТІВ НА ПРАВО ВЛАСНОСТІ  АБО КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЛЕЮ

 

3.1 Документи, що посвідчують право власності ( користування) землею

 

Право власності або користування на земельну ділянку згідно статті 125 Земельного кодексу України виникає  після одержання ії власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення ії меж у натурі ( на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

До 01.01.2013 основним документом, який посвідчував права на землю був державний акт на право власності на земельну ділянку.

З 01.01.2013 нова редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що право власності, серед іншого, на земельні ділянки посвідчує свідоцтво про право власності на нерухоме майно, головним завданням якого є підтвердження виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Також з 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про державний земельний кадастр», відповідно до якого видання державних актів на право власності на земельну ділянку припиняється. Натомість документом, що посвідчує право власності, стало свідоцтво на право власності. У разі потреби, підтвердити своє право власності на земельну ділянку можна буде й витягом: з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру.

Зазначимо, що державні акти, видані до 1 січня 2013 року, залишаються чинними й надалі посвідчуватимуть права на земельні ділянки.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (у редакції до 01 січня 2013 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

При набутті права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди щодо відчуження земельної ділянки чи свідоцтва про право на спадщину державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

Відповідно до пункту 14 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 (втратив чинність з 01 січня 2013 року), у разі здійснення нотаріусом у встановленому законом порядку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину вносяться відомості до розділу 3 Поземельної книги «Земельна ділянка. Права власності, постійного користування». Дата внесення відомостей є датою державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводилась територіальними органами земельних ресурсів.

За таких умов державний акт про право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку, зробленою нотаріусом, та цивільно-правовий договір або свідоцтво про право на спадщину на підставі яких відбувся такий перехід до 01 січня 2013 року, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Згідно з статтею 128 Кодексу у разі продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

  Законом України від 05 березня 2009 року № 1066 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до пункту 136 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 (втратив чинність з 01 січня 2013 року), під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється державна реєстрація державного акта або договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Враховуючи наведене та норми пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону, договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений відповідно до статті 128 Кодексу, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

  Відповідно до частини п’ятої статті 126 Кодексу (у редакції до 01 січня 2013 року) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Під час набуття права оренди на земельну ділянку на підставі договору відчуження права оренди землі первинний договір оренди землі, право оренди на яку відчужується, додається до договору відчуження права оренди землі в кожному такому разі відчуження.

На договорі оренди земельної ділянки орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно робить відмітку про перехід права оренди земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.