Операції комерційних банків на валютному ринку

5.2. Розрахункові  операції банків

Не зважаючи на те, що останні роки в Україні дуже великих розмірів досягли господарські операції з готівковими коштами (на початок 1999р. питома вага  готівки, що оберталась поза банками, становила 46% від загального обсягу грошової маси), основними та найбільш перспективними (на що незаперечно вказує міжнародний досвід) залишаються безготівкові розрахункові операції.

Комерційні банки здійснюють безготівкові розрахунки в господарському обороті України між підприємствами, фізичними особами шляхом перерахування грошових коштів в поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів.

Банки мають право здійснювати переказ грошових коштів з рахунків клієнтів тільки за їх розпорядженням, окрім випадків, в яких безспірне списання грошових коштів передбачено чинним законодавством України. Клієнти можуть давати банкам доручення на перерахування грошей зі своїх рахунків тільки в межах наявних на цих рахунках коштів. Разом з тим, комерційні банки приймають від підприємств, незалежно від наявності грошових коштів на їх рахунках, доручення на перерахування з основних поточних рахунків цих підприємств в бюджети та державні цільові фонди сум  податків та обов’язкових платежів, пені, а також штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну сплату цих платежів.

Основними формами розрахункових документів, за якими здійснюються безготівкові розрахункові операції, є:

– платіжні доручення;

– платіжні вимоги-доручення;

– чеки;

– векселя;

– платіжні вимоги;

– інкасові доручення (розпорядження).

Розрахункові документи приймаються банками до виконання без обмеження їх максимального або мінімального розміру суми. Платежі з  рахунків клієнтів виконуються банками в межах грошових коштів на початок операційного дня, а також з урахуванням сум, що надійшли на рахунки клієнтів протягом операційного дня7.

Платежі за розрахунковими документами, що надійшли до банку протягом  операційного дня, здійснюються банком в той же день, а за документами, що надійшли після операційного дня – на наступний день.

Зарахування грошових коштів на рахунки клієнтів повинно здійснюватись не пізніше наступного робочого дня після отримання банком повідомлення від розрахункової палати обласного управління НБУ про надходження цих коштів на кореспондентський рахунок банку в управлінні НБУ.

Найбільш поширеним в сучасних умовах розрахунковим документом є платіжне доручення. Платіжне доручення – це письмове  розпорядження клієнта банку, який його обслуговує, на перерахування відповідної суми грошових коштів зі свого рахунку. Цей документ містить такі основні реквізити:

– назва документу;

– номер документу і дата його виписки (число, місяць, рік);

– назва платника грошових коштів;

– назва одержувача грошових коштів;

– назва, місцезнаходження та коди банків платника і одержувача;

– сума платежу цифрами та прописом;

– призначення платежу (наприклад: оплата будівельних робіт згідно договору №3-В від 10.12.99р. Без ПДВ).

Підприємства можуть надавати банкам платіжні доручення на перерахування коштів  з поточних рахунків протягом 10 календарних днів після дня їх заповнення.

За допомогою платіжних доручень здійснюються розрахунки між підприємствами, організаціями та установами:

– у порядку попередньої оплати;

– за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

– для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

– для перерахування підприємствами сум на рахунки фізичних осіб (заробітна плата, пенсії, грошові доходи);

– в інших випадках за згодою контрагентів.

Значно рідше в банківській практиці використовуються платіжні вимоги – доручення. Це – комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

– верхня – вимога постачальника безпосереньо до покупця оплатити вартість відвантаженої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

– нижня – доручення покупця своєму банку перерахувати з його рахунку відповідну суму на користь постачальника.

Платіжна вимога – доручення заповнюється постачальником – одержувачем коштів і надсилається безпосередньо на адресу покупця-платника.

Якщо покупець згоден оплатити вимогу-доручення, він має заповнити нижню частину документу та подати його в свій банк для виконання. Платіжні вимоги-доручення  вважаються дійсними та приймаються банками протягом 20 календарних днів після дня ї виписки.

Для вдосконалення розрахунків між юридичними особами в безготівковій формі, а також з метою скорочення розрахунків між фізичними та юридичними особами в готівковій формі за товари, роботи та послуги, використовуються розрахункові чеки. Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банківській установі (банку-емітенту), що обслуговує його рахунок, оплатити чекоутримувачу суму грошових коштів, вказану у чеку.

Розрахункові чеки виготовляються на спеціальному папері та брошуруються у книжки по 10, 20 і 25 чеків. Термін дії чекової книжки – один рік.

Чеки із чекової книжки виписуються чекодавцем і видаються чекоутримувачу в оплату за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.

Чекоутримувач має право пред’явити в свій банк для оплати одержаний від платника чек протягом 10 календарних днів після дня виписки чека. Банк чекоутримувача зобов’язаний перевірити  правильність заповнення чека та своєчасність пред’явлення його до оплати.  Якщо чекодавець та чекоутримувач обслуговуються в одній банківській установі, грошові кошти списуються з рахунку чекодавця та одночасно зараховуються на рахунок чекоутримувача.

Для здійснення чекових розрахунків між контрагентами-клієнтами різних банків, банк чекоутримувача відсилає чек з відповідним реєстром спецзв’язком до банку-емітента. В цьому випадку грошові кошти на рахунок чекоутримувача зараховуються тільки після отримання їх від банку-емітента.

Наступною формою розрахункового документу  є акредитив. Акредитив – це форма розрахунків, за якою банк, що відкриває акредитив (банк-емітент) за дорученням свого клієнта (заявника акредитиву) зобов’язаний здійснити платіж на користь третьої особи (бенефіціара) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги або надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Банк-емітент може відкривати акредитиви таких видів:

– покритий, за яким для виконання платежів завчасно акумулюються грошові кошти платника на окремому рахунку у банку-емітенті або у виконуючому банку;

– непокритий, оплата за яким гарантується банком-емітентом та здійснюється за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні.

Відзивний акредитив – це документ, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром.

Безвідзивний акредитив –це документ, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара.

В узагальненому вигляді розрахунки акредитивами здійснюється таким чином. Кожний  акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути  переадресований. Для відкриття акредитиву підприємство подає до свого банку заяву встановленої форми, яка містить необхідні реквізити та відповідні умови акредитиву. На підставі поданої заяви клієнт перераховує (якщо акредитив – покритий) платіжним дорученням грошові кошти зі свого поточного рахунку на окремий банківський рахунок «Розрахунки акредитивами». Після цього банк-емітент повідомляє банк бенефіціара (виконуючий банк) про те, що на користь його клієнта відкрито акредитив. Повідомлення повинне містити всі умови акредитиву та повноваження виконуючого банку відносно здійснення акредитивного розрахунку. В свою чергу, виконуючий банк повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) про відкриття та умови виставленого на його користь акредитиву.

Бенефіціар відвантажує продукцію, виконує роботи та послуги, після чого надає необхідні документи, передбачені умовами акредитиву, виконуючому банку. Виконуючий банк перевіряє документи на предмет їх відповідності умовам контракту, потім надсилає їх спецзв’язком на адресу банка-емітента. Банк-емітент після перевірки виконання всіх умов акредитиву списує грошові кошти з окремого рахунку «Розрахунки акредитивами» та переказує їх виконуючому банку для зарахування на рахунок бенефіціара.

Срок дії акредитиву у банку-емітенті встановлюється клієнтом-заявником акредитиву в межах 15 днів від його відкриття. Акредитив закривається після виконання всіх його умов, також в інших випадках – за ініціативою заявника чи банку-емітента (якщо акредитив – відзивний), або у зв’язку з розірванням договору між заявником акредитиву та бенефіціаром.

Як було вказано, списання коштів з рахунків клієнтів банків допускається тільки за розпорядженням власників рахунків. В той же час, в окремих випадках, встановлених чинним законодавством, а також за рішенням суду та виконавчим написом нотаріусу дозволяється безспірне та безакцептне списання, яке здійснюється у формі платіжної вимоги.

Платіжна вимога – це документ, що містить письмове розпорядження стягувача коштів обслуговуючій його банківській установі на списання грошей з рахунку відповідної юридичної або фізичної особи. Банк стягувача відсилає одержану платіжну вимогу (у кількості 2-х примірників) спецзв’язком на адресу банку платника для здійснення безакцептного списання коштів з рахунку платника на користь стягувача. Платіжні вимоги приймаються банками протягом 10 календарних днів після дня виписки. Обов’язковою умовою виконання платіжної вимоги є внесення в строку «Призначення платежу» платіжної вимоги назви та відповідної статті закону, якою передбачено безспірне списання коштів, або  додання до платіжної вимоги відповідного виконавчого документу, на підставі якого здійснюється безакцептне стягування грошових коштів. Суми недоїмки за податками та іншими податковими платежами, штрафи, нараховані податковими органами, стягуються у безспірному порядку за допомогою інкасових доручень. За формою, призначенням та порядком використання інкасові доручення схожі із платіжними вимогами.

Розрахункові документи на  безакцептне списання грошових коштів з основних поточних рахунків підприємств приймаються банками незалежно від наявності грошових залишків на цих рахунках.

У разі недостатності грошових коштів на основних рахунках платників, здійснюється часткова оплата безакцептних розрахункових документів в межах наявних залишків на цих рахунках. В той же час, але не пізніше наступного дня, банк повинен повідомити своїх клієнтів про надходження вказаних документів. Після  отримання такого повідомлення платник зобов’язаний протягом  3-х робочих днів надати доручення на перерахування залишків з інших поточних рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення заборгованості або погасити її безпосередньо з додаткового рахунку.

Дуже важливим та достатньо актуальним в сучасних умовах є використання векселів як специфічної форми розрахунків.

Вексель – це безумовне  грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язується сплатити іншій визначену суму  коштів у визначений  строк. Порядок використання векселів в господарському обороті України врегульовано Положенням «Про переказний і простий вексель», затвердженим Постановою ЦВК і РНК СРСР №104/134/ від 07.08.1937р., та Правилами виготовлення та використання вексельних бланків, затвердженими сумісною постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України №528  від 10.09.92р. Особливості здійснення комерційними банками операцій з векселями будуть детальніше розглянуті в Розділі «Операції банків з цінними паперами».

Здійснення розрахункових  операцій за рахунками клієнтів забезпечується за допомогою системи міжбанківських розрахунків.

Міжбанківські розрахунки – це система безготівкових розрахункових операцій із  списання та зарахування коштів по банківських рахунках за грошовими вимогами та зобов’язаннями, що виникають між банківськими установами чи їх клієнтами в процесі їх діяльності.

Всі міжбанківські розрахунки в Україні здійснюються через систему електронних платежів Національного банку України.

Система електронних платежів (СЕП) НБУ – це державна платіжна система, що забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків у електронній формі між установами банків на території України.

Необхідною умовою для проведення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів НБУ є відкриття комерційним банкам кореспондентських рахунків в Національному банку України.

Кореспондентський рахунок банку в НБУ – це рахунок який відкривається комерційному банку для здійснення розрахунків, що їх виконує Національний банк  за дорученням і на кошти цього банку на підставі укладеного договору.

Комерційні банки можуть здійснювати активні операції за своїми кореспондентськими рахунками виключно в межах наявних коштів на цих рахунках. Операції за кореспондентськими  рахунками комерційних банків здійснюються  на підставі електронних розрахункових документів установлених форм.

Електронний розрахунковий  документ – це банківське платіжне повідомлення визначеного формату, яке містить встановлені  реквізити і несе інформацію про перерахування коштів, приймає вигляд файла при  передачі електронною поштою та при зберіганні на магнітних носіях.

Операції із списання коштів з кореспондентських рахунків комерційних банків виконуються обслуговуючими їх установами НБУ (розрахунковими палатами) тільки за розпорядженням їх власників, а також у випадках, встановлених законами України, за рішенням суду та за виконавчими написами нотаріусів.