Операції комерційних банків на валютному ринку

 

6.3. Основні етапи  процесу банківського кредитування.

Ефективність кредитної діяльності комерційного банку безпосередньо залежить від того, наскільки якісно здійснена структуризація процесу банківського кредитування, наскільки чітко визначені завдання основних етапів цього процесу та функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій. Найважливішими етапами кредитного процесу виступають:

а) отримання та розгляд кредитної заявки;

б) безпосередня співбесіда з потенційним позичальником;

в) оцінка кредитоспроможності;

г) підготовка до складання кредитного договору;

д) кредитна угода;

ж) моніторінг і контроль якості виданих кредитів.

Кредитні відносини між банком та клієнтом розпочинаються з отримання та розгляду кредитної  заявки, в якій передусім містяться відомості щодо позики, якої потребує клієнт: ціль, розмір, вид і термін позики, вид забезпечення тощо. Необхідною складовою частиною заявки є пакет супровідних документів, ретельний аналіз яких здійснюється на наступних етапах процесу кредитування. До складу пакету включаються, як правило, такі  документи:

1. Копія свідоцтва про  державну реєстрацію підприємства.

2. Копії установчих документів.

3. Фінансова звітність, що  включає баланс підприємства, звіт  про фінансові результати та  звіт про рух грошових коштів  за останні три роки. Баланс  показує структуру активів, зобов’язань  та власного капіталу в динаміці. Звіт про фінансові результати розкриває відомості про доходи та  витрати в структурному та поелементному розрізі, а також містить показники прибутковості цінних паперів власного боргу підприємства. Звіт про рух грошових коштів показує обсяги надходжень та  видатків грошових ресурсів в розрізі окремих видів господарської діяльності.

4. Матеріали аудиторських  перевірок за попередні три  роки.

5. Бізнес-план. Цей документ  повинен містити відомості щодо  цілей проекту, методів ведення  операцій та має включати, зокрема:

– детальний опис товарів або послуг, які планується впровадити за допомогою кредиту;

– галузевий та ринковий прогнози (опис ринків, інших компаній, що пропонують аналогічні товари та послуги, державне регулювання у відповідній галузі, переваги та слабкі сторони конкурентів);

– план маркетингу (потреби споживачів, реклама, засоби просування товарів і послуг на ринок тощо);

– план виробництва (потреба у виробничих потужностях та робочій силі, наявність обладнання, структура виробничого процесу, обсяги продукції);

– план менеджменту (структура організації, керівні органи, штат консультантів тощо);

– фінансовий план (прогноз інвестиційного та операційного бюджетів, прогноз руху грошових потоків, перспективний баланс на наступні періоди).

6. Відомості про раніше  отримані кредити та наявність (відсутність) заборгованості за ними.

7. Документ про відсутність  заборгованості перед бюджетом  та державними цільовими фондами.

8. Документація на предмет  застави, гарантії або поручительства.

9. Належним чином оформлені  договори на постачання та реалізацію відповідних товарів (послуг).

Кредитна заявка разом із пакетом супроводних документів надходить до працівника відповідного кредитного підрозділу, який здійснює  її ретельний розгляд. Після цього кредитний працівник проводить попереднє інтерв’ю з потенційним позичальником. Ця бесіда має велике значення для вирішення питання щодо позики: вона дозволяє  не тільки з’ясувати окремі деталі кредитної заявки, але й скласти своєрідний психологічний портрет позичальника, оцінити професійну підготовленість керівництва фірми, ступінь реалістичності оцінок ним стану та перспектив розвитку підприємства.

В ході співбесіди кредитний робітник концентрує свою увагу на базових, ключових для банку питаннях, які можуть бути розподілені по таких групах:

1. Загальні відомості про позичальника:

– форма власності та організаційна побудова підприємства;

– термін активної діяльності підприємства;

– основна продукція;

– кто є власниками;

– рівень досвіду та кваліфікації менеджерів;

– рівень доходності господарської діяльності;

– хто є основними постачальниками та споживачами продукції підприємства.

2. Питання щодо самого  кредиту:

– яку суму фірма планує отримати у позику;

– на що і як буде витрачена ця сума;

– чи вірно складено прогноз фінансових потреб;

– чи враховано термін служби активів, що фінансуються за рахунок позики.

3. Питання, пов’язані з  погашенням кредиту:

– які вхідні грошові потоки отримує фірма в ході операційного циклу;

– які джерела надходження готівки фірма планує використати для погашення кредиту;

– чи є особи, які  готові надати гарантію або поручительство, та який їх фінансовий стан.

4. Питання щодо забезпечення  кредиту:

– яке забезпечення може бути передано у заставу;

– кто є власником забезпечення;

– де воно зберігається;

– чи знаходиться забезпечення під повним контролем позичальника;

– як була зроблена оцінка майна, що пропонується в якості забезпечення;

– які витрати на зберігання забезпечення.

5. Питання щодо зв’язків  клієнта з іншими банками:

– з якими  банками співпрацює клієнт;

– чи отримував він кредити від інших банків;

– чи є непогашені позики та який їх характер.

Після співбесіди кредитний робітник повинен прийняти дуже важливе рішення:  продовжувати роботу з кредитною заявкою цього клієнту або  вже на цьому етапі відмовити у видачі кредиту. Якщо пропозиції клієнта не відповідають в якихось аспектах принципам політики та стратегії банку в області кредитних операцій, то кредитна заявка має бути відхилена. При цьому необхідно пояснити заявнику,  з  яких причин кредит не може бути наданий. Якщо ж за результатами співбесіди кредитний робітник приймає  рішення щодо продовження роботи з клієнтом, він заповнює відповідний кредитний формуляр та передає його разом із кредитною заявкою та пакетом супроводних документів до підрозділу кредитного аналізу для оцінки кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність – це здатність позичальника повністю та у визначений термін розрахуватись по своїм борговим  зобов’язанням. У світовій практиці використовується багато методик оцінки кредитоспроможності, в основу  яких покладено аналіз фінансового стану позичальника та його надійності з точки зору своєчасного погашення боргу банку. Так, в практиці американських банків застосовується правило «5С» як абревіатура від заглавних букв базових критеріїв кредитування:

– Cnaracter;

– Capacity;

– Capital;

– Collateral;

– Conditions.

«Характер» позичальника – це перш за все його ділова репутація, ступінь відповідальності, спроможність погашати свої борги. Тут же визначається відношення  позичальника до своїх зобов’язань у минулому, чи мав він затримки у погашенні позик, який у нього  статус у бізнесовому світі. Найбільш повно характер позичальника розкривається у ході попереднього інтерв’ю.

«Спроможності» позичальника визначаються за допомогою глибокого аналізу його фінансового стану, доходів  та витрат та перспектив їх динаміки у майбутньому. При  цьому особлива увага приділяється тому, що позичальник практично має тільки три джерела для погашення кредиту:

– поточні грошові надходження (cash inflow);

– продаж активів;

– нові позики на грошовому ринку.

Важливе значення має для банку такий критерій як «капітал» фірми: ретельно аналізується його розмір, структура, співвідношення з іншими статтями активів та пасивів.

«Забезпечення» кредиту – дослідження конкретних форм і видів забезпечення, визначення його достатності, якості, а також встановлення ринкової вартості та ступеня ліквідності кредитної застави.

«Умови» – це загальні економічні умови, що визначають ринкову ситуацію та справляють вплив на положення як банка, так і  позичальника: стан економічної кон’юнктури, наявність конкуренції, податкова політика, механізм ціноутворення і т.ін.

Комерційні банки європейських країн використовують різні системи оцінки кредитоспроможності позичальників, найбільш відомими серед яких є системи «PARTS», «CAMPARI», назви яких також виступають як абревіатури від заглавних букв слів, що  визначають ключові умови кредитування.

Так, наприклад: «PARTS» – це  Purpose (цілі кредитування);

Amount (розмір кредиту);

Repayment (механізм  погашення кредиту);

Terms (строк, на  який надається кредит);

Security (забезпечення  кредиту).

Українські комерційні банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності позичальників, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника.

В цілому, механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників – юридичних осіб в сучасних умовах складається з двох основних етапів:

1. Аналіз фінансового  стану.

2. Аналіз якісних показників  діяльності підприємства.

Перший етап – розрахунок і оцінка показників фінансової діяльності потенційного позичальника на основі аналізу його фінансової звітності в розрізі таких компонентів як:  прибутковість; платоспроможність; ділова активність (ефективність);  фінансова стійкість.

За кожним з цих компонентів нараховуються бали від 1 «Сильний» до 5 «незадовільний» в залежності від рівня показників та коефіцієнтів:

 

Бал	Рейтинг
1	Сильний
2	Задовільний
3	Середній
4	Граничний
5	Незадовільний

Бали за кожним з компонентів підсумовуються та діляться на 4 (за кількістю компонентів) для отримання сукупної попередньої рейтингової оцінки першого етапу, яка необхідна для подальшого визначення кінцевої рейтингової оцінки та категорії надійності позичальника (числові оцінки та критерії фінансових коефіцієнтів, умови нарахування балів та присвоєння відповідних рейтингів наведені у Додатку Д). Для аналізу кожного з наведених компонентів використовуються відповідні показники. Так, для оцінки прибутковості підприємства беруться показники, що дають можливість оцінити ефективність використання як сукупних активів в цілому,  так і власного капіталу зокрема. Основними серед цих показників є:

1) рентабельність балансу = .

2) Рентабельність продаж =.

3) Рентабельність капіталу = .

Показники платоспроможності дозволяють оцінити ступінь здатності підприємства відповідати за своїми зобов’язаннями. Вони включають:

1) =.

2

Для аналізу ефективності (ділової активності) використання активів у діяльності підприємства використовують такі показники:

1

Показники фінансової стійкості визначають ступінь незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування та його здатність виконувати свої зобов’язання на середньострокових часових інтервалах:

Необхідним та важливим доповненням процедури визначення фінансового стану потенційного позичальника виступає другий етап оцінки кредитоспроможності – аналіз якісних показників діяльності підприємства, основними елементами якого є:

1. Аналіз історії позичальника.

2. Ринкова позиція позичальника та ступінь його залежності від циклічних і структурних змін в економіці та відповідній галузі.

3. Ефективність  менеджменту  позичальника.

4. Наявність забезпечення (застава, гарантія, поручительство).

Аналіз історії позичальника дозволяє зробити висновок щодо наступної тенденції розвитку на основі вивчення характеру попередніх взаємовідносин  клієнта з банком та історії погашення кредитної заборгованості позичальника у минулому. Дуже важливим моментом є період існування підприємства: практика показує, що найбільш критичними є перші 3-5 років активної діяльності.

Оцінка ринкової позиції позичальника включає ознайомлення з такими елементами як:

• місцезнаходження підприємства – дозволяє з’ясувати його ефективність з точки зору відповідності виду діяльності та характеру господарських операцій (віддаленість від постачальників, наявність кваліфікованих трудових ресурсів, доступність для покупців і т.ін.);
• вид діяльності підприємства – надає можливість врахувати фактори, що є унікальними для даного сегменту ринку. При цьому враховуються: капіталоємність галузі, ефективний розмір підприємства в галузі тощо;
• метод операцій – визначається належність підприємства до однієї з 3-х основних груп: