Операції комерційних банків на валютному ринку

Відмова у видачі ліцензії банку може бути дана Національним банком України, якщо за результатами розгляду поданого пакету документів встановлено, що комерційний банк надав неповну або недостовірну інформацію, що здійснення операцій може негативно вплинути на діяльність банку, або якщо банк не виконав необхідних умов. Рішення про відмову у видачі ліцензії НБУ повідомляє банку в письмовій формі із зазначенням причин відмови.

У разі ж прийняття Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків НБУ позитивного рішення, ліцензія на здійснення  банківських операцій набуває чинності саме з часу прийняття цього рішення Комісією. Таким чином, будь який комерційний банк, належним чином створений, зареєстрований та набувший статус юридичної особи, отримує право та можливість фактично виконувати покладені на нього функції тільки після  отримання ліцензії на здійснення певних банківських операцій, а точніше – одразу з моменту прийняття Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України позитивного рішення щодо видачі цієї ліцензії.

 

Контрольні питання.

1. За якими ознаками  можуть бути класифіковані комерційні  банки в Україні?

2. В чому полягає головний  принцип управління банківською діяльністю?

3. Як класифікувати банківські  операції за функціональною ознакою?

4. По яких групах можуть  бути класифіковані банківські  операції за своєю економічною  сутністю?

5. В чому особливості  сучасної організаційної структури  українських банків?

6. Хто не може бути засновником та акціонером комерційного банку?

7. Які організації з  точки зору НБУ вважаються  офшорними?

8. За рахунок яких джерел  може бути сформований статутний  капітал банку?

9. Який розмір максимальної  частки участі одного акціонера (учасника) в статутному капіталі банку?

10. Що таке непряме володіння  акціями (частками) банку?

11. В якому випадку фінансовий  стан засновників, акціонерів (учасників) банку підлягає обов’язковій  аудиторській перевірці?

12. Які особи не можуть  бути призначені на керівні посади в комерційних банках?

13. В яких випадках НБУ  може відмовити комерційному  банку у реєстрації?

14. Які існують відмінності у порядку створення та реєстрації звичайних господарських товариств та комерційних банків?

15. В чому полягає основна мета ліцензування банківської діяльності?

16. Які встановлені основні  умови видачі комерційним банкам  ліцензії на здійснення банківських  операцій?

17. Який механізм прийняття  рішення щодо видачі ліцензії?

18. В яких випадках НБУ  може відмовити комерційному банку у видачі ліцензії?

 

Розділ ІV. Операції комерційних банків з формування ресурсної бази

 

Цілі вивчення: засвоїти економічну сутність пасивних операцій банків, познайомитись зі структурною побудовою та функціональною спрямованістю капіталу банку, зрозуміти механізм здійснення та види депозитних і недепозитних банківських операцій.

 

4.1. Власні ресурси  комерційного банку та їх економічна  характеристика.

Передумовою ефективної діяльності комерційного банку як специфічного господарського товариства виступає створення відповідної ресурсної бази, тобто сукупності грошових коштів, що надходять у розпорядження банку з різних джерел та використовуються ним для здійснення активних операцій. Первісну роль в цьому процесі відіграє формування власного капіталу банку.

Капітал банку – це фонд ресурсів, що були внесені і належать засновникам, акціонерам (учасникам) банку, який складається зі статутного та резервного фондів, інших фондів, загальних та спеціальних резервів, нерозподіленого прибутку.

На відміну від звичайних промислових та комерційних підприємств, де частка власного капіталу становить, як правило, в середньому 40-60% від загальних активів, комерційні банки працюють в основному із залученими ресурсами, а власний капітал використовується для своєрідного захисту інтересів вкладників і кредиторів та покриття збитків від банківських операцій. За цих умов, вважається припустимим, якщо  розмір власного капіталу становить не менше 4% від загальних активів банку.

Найважливішою складовою банківського капіталу виступає статутний фонд. Його частка в цілому по банківській системі на різних часових інтервалах коливалась від 32% до 56% сукупного капіталу українських банків (див. табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Зведені балансові показники комерційних банків України

(за даними балансів банків, які офіційно оприлюднили фінансову звітність)

(тис.грн.)

Показник	Значення показника станом на
	1996р.	1997р.	1998р.	1999р.
Активи	765698	8024824.3	12625456	17990750
Капітал	98230.6	1130973	1696007	3017340
Статутний фонд	31300.1	563219.6	930100	1698250
Частка статутного фонду в капіталі, %	31.86	49.79	54.84	56.28

 

Оскільки переважна більшість українських комерційних банків (близько 66%) зареєстрована у формі відкритих акціонерних товариств, формування статутних фондів цих банків здійснюється відповідно до Законів України «Про господарські товариства» та «Про цінні папери та фондову біржу» шляхом випуску та відкритого продажу іменних акцій.

Процедура випуску акцій банками потребує державної реєстрації у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку з метою підвищення відповідальності банків-емітентів перед покупцями акцій та зниження ризиків фінансових зловживань. Для реєстрації випуску акцій банк готує та публікує в центральних засобах масової інформації Проспект емісії цінних паперів, що повинен містити такі дані: відомості про засновників, організаційну структуру та  персональний керівний склад банку, баланс та звіт про прибутки і збитки,  відомості про обсяг та структуру майбутнього випуску акцій. Проспект емісії повинен бути завірений аудиторською організацією, що має ліцензію Аудиторської палати України, та підписаний аудитором, який має Сертифікат «Б», що  надає право на аудит банків.

Передплата на акції комерційного банку може тривати протягом 6 місяців з моменту реєстрації та опублікування Проспекту емісії. Випуск акцій буде вважатись таким, що відбувся, а його результати офіційно зареєстровані, якщо за цей період здійсниться продаж 60% та більше від загального обсягу емісії акцій.

 

 

Приклад. Ологошений статутний фонд комерційного банку складає 10 млн.грн. На цю суму здійснена емісія відповідної кількості іменних акцій. До момента закінчення 6-місячного терміну передплати було реалізовано акцій на суму 6.1.млн.грн. Отже, випуск акцій буде вважатись таким, що відбувся, а статутний фонд буде зареєстрований, відповідно, у розмірі 6.1 млн.грн. Але якщо передплатою були б охоплені акції на суму, скажімо, 5.9 млн.грн., то цей випуск був би визнаний недійсним, його результати анульовано, а статутний фонд незареєстровано.

 

 

Комерційні банки як акціонерні товариства можуть випускати два види іменних акцій – прості та преференційні (привілейовані). Прості акції дають їх власникам право на: голосування на загальних зборах акціонерів; прийняття участі в управлінні банку; отримання частини банківського прибутку у вигляді дивідендів. Але на сучасному етапі «дивідендне» право акціонерів у більшості комерційних банків залишається практично нереалізованим. Це викликано, передусім, значним  падінням прибутковості банківської діяльності в умовах глибокої фінансової кризи (прибуток українських банків за 6 місяців 1999р. становив 133.1 млн.грн., що в 2.3 рази менше ніж за аналогічний період 1998р.), а також необхідністю постійної капіталізації прибутку, тобто спрямування прибутку на збільшення розміру капіталу внаслідок його знецінення від глибокої девальвації національної грошової одиниці (протягом 1998 року капітал українських банків знецінився в ЕКЮ-еквіваленті в середньому на 30-35%). На відміну від простих  акцій власники преференційних акцій, хоча й не можуть голосувати на акціонерних зборах та брати участь в управлінні банку, але мають право на одержання дивідендів у фіксованих розмірах незалежно від отриманого банком прибутку.  Разом з цим,  власники преференційних акцій мають переваги перед власниками простих акцій у випадку ліквідації банку та розподілу його майна.

На сьогоднішній день акціонерні комерційні банки можуть здійснювати емісію акцій для формування статутного фонду у співвідношенні: . Таким чином, частка преференційних акцій може становити не більше 10% від загального розміру статутного фонду.

Що стосується формування статутного фонду комерційного банку, який створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю, то в цьому випадку він (фонд) поділяється на частки, розмір яких  фіксується в засновницьких документах та які відповідно повинні бути сплачені учасниками банку. Відповідальність по зобов’язаннях банку його учасники несуть виключно у межах своєї частки.

Структурна побудова власного капіталу комерційного банку полягає у виділенні  елементів двох рівнів:

– основний капітал (капітал першого рівня);

– додатковий капітал (капітал другого рівня).

Основний капітал включає:  фактично сплачений зареєстрований статутний фонд,  резервний фонд, емісійні різниці, фонди економічного стимулювання, нерозподілені прибутки минулих років.

Додатковий капітал складається із: резервів для відшкодування можливих втрат за наданими кредитами; загальних резервів, резерву переоцінки основних засобів, доходів поточного року.

Резервний фонд як складова основного капіталу формується  з метою покриття можливих збитків від банківських операцій, а також для сплати дивідендів за преференційними акціями, якщо чистого прибутку для цього недостатньо. Резервний фонд формується у порядку, визначеному в установчих документах банку за рахунок відрахувань з прибутку, а його розмір встановлюється, як правило, на рівні 50% від розміру статутного фонду.

Фонд емісійних різниць виникає в тому випадку, якщо акції банку продаються за вартістю, вищою ніж їх номінальна вартість.

Фонди економічного стимулювання створюються з метою соціально-економічного розвитку банку та формуються  за рахунок прибутку, що залишається після оподаткування.

Найважливішим елементом додаткового капіталу виступають резерви, що створюються за рахунок прибутку під можливі втрати від активних операцій банків (кредитних, інвестиційних). Основною метою формування цих резервів є відшкодування збитків, що можуть виникати у банків від неповернення наданих кредитів та процентів за ними, від операцій з цінними паперами та іноземною валютою.

Капітал комерційного банку, як і капітал звичайного підприємства, виконує важливі функції, основними серед яких виступають:

– захисна, тобто функція страхування інтересів вкладників і кредиторів та покриття збитків від банківської діяльності;

– функція забезпечення діяльності, за допомогою якої вже на початку своєї діяльності ще до залучення достатньої кількості депозитних ресурсів комерційний банк має можливість фінансувати оренду або придбання офісу, закупівлю техніки та обладнання, найняття персоналу тощо;

– функція регулятору діяльності, тобто використання капіталу в якості бази для розрахунку відповідних обов’язкових економічних нормативів, які регулюють діяльність комерційних банків.

Нормативи регулювання діяльності комерційних банків є основними економічними заходами контролю та впливу на діяльність банків з боку Національного банку України як контрольного та наглядового органу.

На сьогоднішній день НБУ встановив вісімнадцять обов’язкових економічних нормативів, які об’єднані у три групи:

1. Нормативи капіталу;

2. Нормативи ліквідності;

3. Нормативи ризику.

Капітал комерційних банків, виконуючи свою регулятивну функцію, виступає базою для розрахунку нормативів, що віднесені до 1 групи, а саме:

– нормативу капіталу комерційного банку (Н1);

– нормативу мінімального розміру статутного капіталу банку (Н2);

– нормативу платоспроможності (Н3);

– нормативу достатності капіталу банку (Н4).

Норматив капіталу (Н1) діючого комерційного банку встановлено у сумі:

• 8 млн.грн. за станом на 1.10.99р.;
• 10 млн.грн. за станом на 1.04.2000р..

НБУ може переглядати значення нормативу капіталу станом на кожне перше число нового року залежно від економічного стану країни, стану світових фінансових ринків та відповідно до змін курсу національної валюти. Для визначення ступеня дотримання комерційним банком нормативу капіталу розраховується відповідна сума власних коштів, яка включає основний капітал (ОК) в повному обсязі та додатковий капітал (ДК), але в сумі,  що не перевищує розміру основного капіталу.  Із розрахованої таким чином суми капіталу треба вирахувати (В)  вкладення банку в інвестиційні цінні папери та в асоційовані та дочірні підприємства. При цьому, під  асоційованою слід розуміти компанію, яка не є ні дочірньою фірмою, ні спільним підприємством банку, але він прямо або через дочірні компанії володіє 20% або більшою часткою капіталу компанії. Дочірньою є компанія, що  знаходиться у повній власності банку.

Отримана після відрахувань (В) сума капіталу (К1) повинна бути ще скоригована на суму, що перевищує (якщо так є) вартість основних засобів банку (03) над вартістю капіталу (К1).