Операції комерційних банків на валютному ринку

Таким чином, розподіляти банківські операції на суто активні та пасивні доцільно та економічно можливо при розгляданні та аналізі підсумкових результатів здійснення цих операцій, що відображаються у змінах сум відповідних статей у визначених розділах банківського балансу.

Для більш наочного уявлення механізму відображення операцій банків в їх балансах наведемо для прикладу зведений баланс банківської системи, розрахований як сума згорнутих балансів всіх українських комерційних банків (див. табл. 3.1).

 

 

Таблиця 3.1[ 6 ]

Баланс банківської системи України на 1999 рік, тис.грн.

№ п/п	Активи	Сума	№ п/п	Пасиви	Сума
			І	Зобов’язання
1.	Грошові кошти та залишки на кор. рахунках в НБУ	1753085	1.	Кошти державного бюджету та кредити від НБУ	1352963
2.	Міжбанківські кредити надані	3196098	2.	Коррахунки та кредити банків	2990154
3.	Інвестиції	1911380	3.	Депозити клієнтів	8598840
4.	Кредитні вкладення	9176982	4.	Цінні папери власного боргу	220464
5.	Основні фонди	2179147	5.	Інші зобов’язання	3423839
6.	Інші активи	3212252		Усього зобов’язань	16586260
			ІІ	Капітал	4842684
	Всього активів	21428944		Всього пасивів	21428944

 

Як бачимо із табл. 3.1, найбільш активно комерційні банки працювали на кредитному ринку. Їх сукупні кредитні вкладення становили 58% загальної суми активів. Вкладення в позаоборотні активи складали близько 10% активів. Обсяг інвестиційних операцій не перевищив 9% всіх активів. Ще меншими були вкладення в готівку та залишки коштів на рахунках в НБУ – 8%. Таким чином, головною активною операцією банків залишається надання кредитів.

Що стосується структури пасивів, то тут найбільшу питому вагу займають операції з залучення клієнтських депозитів – 52% від суми зобов’язань та 40% сукупних пасивів. Ресурси, отримані з міжбанківського ринку та бюджетні кошти становили 26% від загальних зобов’язань та 20% суми пасивів. В той же час, активність емісійної діяльності  банків на ринку власних боргових зобов’язань виявилась занадто низькою – 1.3% від суми зобов’язань та близько 1% пасивів. Отже, головним джерелом залучення банківських ресурсів у теперішній час є депозитні операції  банків, серед яких істотно переважають вклади до запитання та короткострокові депозити.

Ефективність здійснення банківських операцій залежить від багатьох факторів. Найважливішим серед них виступає побудова оптимальної організаційної структури комерційного банку. При цьому треба обов’язково враховувати такі критерії як розміри банку, види та масштабність операцій, участь в зовнішньоекономічній діяльності, наявність філіальної мережі, форма власності, стратегічні та тактичні пріоритети. В сучасній банківській практиці існують різні типові форми організаційних структур банківських установ, окремі елементи яких можуть коригуватись відповідно до змін напрямків діяльності банку.

Враховуючи як міжнародний, так і накопичений за період існування національної банківської системи досвід, а також беручи до уваги переважно універсальний характер діяльності більшості українських банків, представляється оптимальною схема організаційної побудови комерційних банків в Україні, що наведена на рис. 3.1.

Очевидно, що вибір оптимальної організаційної структури – це запорука ефективної організації банківської діяльності в цілому та забезпечення потрібної доходності банківських операцій зокрема.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Організаційна структура комерційного банку 

3.2. Порядок створення  та реєстрації комерційних банків.

Механізм створення та функціонування українських банків як і інших суб’єктів підприємництва, діяльність яких заснована на комерційному розрахунку, визначається чинним законодавством. Основними законодавчими актами з цьому питання виступають Закони України «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «Про цінні папери і фондову біржу». Разом з тим, до комерційних банків як унікальних установ, що працюють зі специфічним товаром – грошовими ресурсами, висуваються особливі вимоги щодо порядку їх створення, які значною мірою відрізняються від умов заснування та організації інших господарюючих суб’єктів. Спеціальні  вимоги та умови створення та реєстрації банків визначено Законом України «Про банки  і банківську діяльність» та відповідними нормативними актами Національного банку України.

Так, відомо, що реєстрація новостворених звичайних (небанківських) господарських товариств здійснюється органами місцевої виконавчої влади. В той же час, комерційні банки, незалежно від місця їх розташування та територіального характеру діяльності, зобов’язані проходити реєстрацію у Національному банку України в м. Києві. Саме з моменту реєстрації банку Національним банком України в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ він вважається створеним та набуває статусу юридичної особи.

Комерційні банки різних видів і форм власності можуть створюватись виключно у вигляді акціонерних  товариств та товариств з обмеженою відповідальністю. Засновниками та акціонерами (учасниками) банків можуть бути як українські, так і іноземні юридичні і фізичні особи, виключаючи політичні і профспілкові організації, спілки і партії, громадські фонди, офшорні компанії і офшорні банки. Що стосується офшорних організацій, то вони не можуть бути також засновниками засновників, акціонерів (учасників) комерційних банків. При цьому, Національний банк України класифікує як офшорні будь-які компанії і банки, по яких неможливо встановити їх власників та джерела  коштів, за рахунок яких такі компанії та банки здійснюють внески або сплачують акції українських банків.

Основною  передумовою створення комерційного банку, як звичайної юридичної особи, є формування статутного капіталу як фонду коштів, що вносяться засновниками для забезпечення початку фінансово-господарської діяльності банку.

Розмір статутного фонду комерційного банку визначається згідно з рішенням засновників, але він не може бути нижчим за суму, еквівалентну 1 млн. ЄВРО відповідно до курсу  національної грошової одиниці, встановленого Національним банком України на день підписання установчого договору.

Мінімальний розмір статутного капіталу банку за участю іноземних юридичних та фізичних осіб, частка яких становить до 50% статутного капіталу банку, повинен бути не менше суми, еквівалентної 5 млн. ЄВРО на день підписання установчого договору за курсом НБУ. Для тих банків, де частка іноземних осіб становить 50 і більше відсотків, мінімальний розмір статутного капіталу не повинен бути менше 10 млн. ЄВРО у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день підписання установчого договору.

Статутний капітал комерційного банку може бути сформований тільки за рахунок власних коштів засновників (акціонерів), тобто, забороняється використовувати для формування статутного капіталу кошти, одержані в кредит та під заставу, бюджетні кошти. Банки не можуть збільшувати свій статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку та власного капіталу, а також залучати кошти до статутного капіталу з метою покриття збитків.

Чинне  законодавство істотно обмежує можливості засновників та акціонерів банку щодо їхнього володіння певними частками статутного фонду банку. Так, частка будь-якого з учасників не може перевищувати 35% статутного капіталу. Один учасник банку (крім іноземного) може прямо або непрямо володіти акціями (частками) цього банку в межах 35% статутного капіталу банку. При цьому, під непрямою розуміють участь учасника у статутному капіталі банку у разі, якщо цей учасник має частку у статутному капіталі іншого учасника цього ж банку, і ця частка становить 10% і більше.

 

 

Приклад. Статутний фонд комерційного банку «Фора» сформовано в розмірі 10 млн.грн. Засновниками зроблено такі внески до статутного фонду:

Назва засновника	Сума, млн.грн.	Частка, %
Фірма «А»	2.5	25
Фірма «В»	2.0	20
Фірма «С»	2.7	27
Фірма «D»	1.9	19
Фірма «E»	0.9	9

Як бачимо, з точки зору прямої участі, частка жодного із засновників не перевищує граничного  рівня. В той же час, фірма «D» є акціонером; фірми «А» – володіє 30% її статутного фонду, фірми «С» – 25%,  фірми «В» – 19%. Отже, фірма D непрямо володіє: (2.5*0.3+2.7*0.25+2.0*0.19)=1.8 млн.грн. або 18% статутного фонду банку. Таким чином, реальна частка участі фірми «D» у статутному капіталі банку «Фора» становить 37% (19%+18%).

 

Внески засновників, акціонерів (учасників) до статутного капіталу комерційного банку здійснюються виключно у вигляді грошових коштів в національній валюті та вільно конвертованій іноземній валюті (для нерезидентів України).

Для формування статутного фонду в регіональному управлінні НБУ за місцем знаходження комерційного банку відкривається тимчасовий рахунок, на який кожний засновник (учасник) вносить визначену установчими документами частку статутного капіталу. До подання Національному банку пакета документів для реєстрації комерційного банку на тимчасовому рахунку повинна бути зібрана сума коштів, не менша ніж 30% розміру статутного фонду, визначеного установчим договором.

Необхідною умовою реєстрації комерційного банку є здійснення перевірки незалежною аудиторською організацією, яка має ліцензію Аудиторської палати України, фінансового стану та платоспроможності засновників, акціонерів (учасників) банку, що мають частку в загальному оголошеному статутному капіталі не менше 5%, для надання аудиторського висновку щодо наявності у них вільних власних коштів в розмірі, який забезпечує виконання їхніх зобов’язань по формуванню статутного капіталу банку та достовірності даних бухгалтерської та фінансової звітності.

В двотижневий строк після аудиторської перевірки фінансового стану засновників орган управління банку для реєстрації подає до регіонального управління НБУ за місцем створення банку такі документи:

– заяву про реєстрацію банку за підписом уповноваженої особи, яка призначена відповідальною за реєстрацію банку установчими зборами;

– установчий договір, підписаний засновниками  банку та завірений їхніми печатками. Підписи фізичних осіб завіряються нотаріально;

– статут банку, затверджений установчими зборами і підписаний уповноваженою особою;

– протокол установчих зборів, підписаний головою та секретарем зборів;

– економічне обгрунтування і мета створення банку, включаючи розрахункові балансовий звіт і звіт про прибутки і збитки комерційного банку на кінець першого року його діяльності (див. Додатки А,Б);

– висновок аудиторської організації про фінансовий стан та платоспроможність засновників із часткою в статутному капіталі не менше 5%. Фізичні особи подають довідки органів Державної податкової адміністрації України про наявність доходів, достатніх для внесення коштів, визначених в установчих документах банку, якщо їх розмір перевищує 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на день сплати коштів;

– бухгалтерську і фінансову звітність учасників банку на перше число місяця, в якому здійснюється внесок до статутного капіталу банку, незалежно від розміру їх частки участі в статутному капіталі банку;