Операції комерційних банків на валютному ринку

ЗМІСТ

 

Вступ 4

I. Становлення, сучасний стан та розвиток банківської справи 6

1.1. Банківська діяльність: сутність, процес становлення та 

основні функції  6

1.2. Особливості функціонування  сучасних банківських систем 13

1.3. Становлення та розвиток  банківської системи України 21

II. Економіко-правові особливості діяльності Національного банку

України 29

2.1. Організаційно-правові  основи функціонування НБУ 29

2.2. Функції і операції  НБУ 34

2.3. Грошово-кредитна політика  НБУ 43

III. Порядок створення і організація діяльності комерційних банків 48

3.1. Види і операції комерційних банків  48

3.2.  Порядок створення  та реєстрації комерційних банків 58

3.3. Ліцензування комерційних банків 64

IV. Операції комерційних банків з формування ресурсної бази 72

4.1. Власні ресурси комерційного банку та їх економічна

характеристика 72

4.2. Депозитні операції банків 81

4.3. Недепозитні операції банків 87

V. Операції комерційних банків з розрахунково-касового

обслуговування платіжного обороту клієнтів 95

5.1. Відкриття та ведення банками рахунків в національній валюті 95

5.2. Розрахункові операції  банків 103

5.3. Організація готівково-грошового  обігу в банківських 

установах 113

VI. Кредитні операції  комерційних банків 123

6.1. Сутність, види та принципи  банківського кредитування 123

6.2. Організація кредитної  діяльності банку 131

6.3. Основні етапи процесу  банківського кредитування 136

VII. Операції комерційних  банків з цінними паперами 153

7.1. Поняття і основи  класифікації банківських операцій  з цінними 

паперами 153

7.2. Інвестиційні операції  комерційних банків 158

7.3. Операції банків з  векселями 169 

VIII. Операції  банків  з обслуговування ЗЕД клієнтів 180

8.1. Порядок  відкриття  та ведення клієнтських рахунків  в 

іноземній валюті 180

8.2. Порядок здійснення  міжнародних  розрахунків за

експортно-імпортними операціями 187

8.3. Основні форми міжнародних  розрахунків 193

IX. Операції комерційних  банків на валютному ринку 202

9.1. Сутність валютного  ринку 202

9.2. Конверсійні операції банків 209

9.3. Управління валютною позицією комерційного банку 219

Додатки 226

Список літератури 272

 

ВСТУП

 

На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, пов’язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідають задачі формування ефективної банківської системи.

Виступаючи найважливішим елементом відтворювальної структури економіки, банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему  проходять грошові розрахунки і платежі  господарюючих суб’єктів та населення. Саме комерційні банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення  їх в реальний капітал через здійснення різноманітних кредитних, інвестиційних та інших операцій, забезпечуючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах. Серед суб’єктів фінансово-господарської діяльності комерційні банки – це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон’юнктури, а також найбільш швидко та достатньо гнучко реагувати на будь–які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку.

Становлення банківської системи тісно пов’язане зі створенням ефективного механізму управління банківською діяльністю, дійової системи регулювання і контролю банківських операцій. Це, в свою чергу, потребує глибокого вивчення основ сучасної банківської справи, дослідження сутності і особливостей надання різноманітних банківських послуг, відслідковування та врахування міжнародного досвіду, а також перспективних можливостей розвитку фінансово-кредитної системи України в цілому.

Останні десятиріччя корінним чином змінили погляди на банки та банківську діяльність. З одного боку, це обумовлено можливими практично миттєвими змінами умов функціонування банків. З іншого – все більш явна інтеграція банківських систем, фінансова конкуренція, що посилюється, розвиток інформаційних технологій зводять нанівець традиційні методи здійснення банківських операцій. У зв’язку з цим, в сучасних умовах банки достатньо швидко еволюціонують відносно використовуваних методів управління, тому на сьогодні важливого значення набувають проблеми формування класу високопрофесійних менеджерів-банкірів, спроможних здійснювати ефективне управління банківською діяльністю в умовах нестабільності і значних коливань на фінансових ринках та жорстких регулятивних обмежень. Це потребує постійного вивчення та аналізу новітних способів та підходів до здійснення банківських операцій, що в свою чергу, тісно пов’язане з необхідністю впровадження комплексних заходів з підготовки кваліфікованих фахіфвців банківської справи, підвищення ефективності та  вдосконалення діючих навчальних програм. Одним з таких заходів і виступає підготовка та видання  даного посібника. В той же час, поглиблене вивчення сутності банківських операцій, дослідження процесів, які відбуваються в банківській справі є об’єктивно важливим не тільки, власне, для банкірів-практиків, але і всіх тих, хто так чи інакше пов’язаний з економікою та бізнесом: сьогодні дуже важко виділити хоча б один самостійний суб’єкт будь якої галузі економіки, чия фінансова діяльність не знаходилась би в процесі постійної та глибокої взаємодії з банківською системою.

 

Розділ І. Становлення, сучасний стан та розвиток банківської справи

 

Цілі вивчення: зрозуміти сутність банку та його роль в сучасній економіці, засвоїти функції та задачі банківської діяльності; усвідомити основні тенденції функціонування та розвитку банківських систем.

 

1.1. Банківська  діяльність: сутність, процес становлення  та основні функції.

Слова, що були схожі за звучанням зі словом  «bank» та позначали різні поняття із сфери грошового обігу, увійшли до більшості європейських мов практично одночасно – в епоху швидкого розвитку торгівлі в середньовіковій Європі, яка тоді ще не знала сучасного поділу на національні держави.

Словом «bancheri» в Генуї в ХІІ столітті називали міняйла, а стіл, на якому міняйло розкладав свої монети, називався «banca».  Старофранцузське слово «banque» та італьянське «banca» декілька сотен років тому означали одне й теж – «лавка міняйли». Слова «banquier» та «bankier» у французській та німецькій мовах позначають власника капіталу, що має можливість односібно визначати стратегію і тактику використання фінансових ресурсів.

Виникнення банківської справи історично пов’язане із потребою ринку у посередницькій діяльності з розміну та обміну цінностей, що виконували функцію грошей при обмінних та торговельних операціях. Потреба в розвитку банківських послуг посилювалась одночасно з розвитком і розширенням торгівлі. Поява грошей, спроможних обертатися в якості універсального товару, перетворила примітивний механізм бартерного обміну в обіг товару через  операції купівлі-продажу. Між виробником товару та його споживачем почали виникати різні посередники. На окремих етапах розвитку та розширення ринку (в широкому смислі цього слова) в якості таких посередників виступали, з одного боку, перекупники, купці або система торговельних послуг, а з іншого – міняйло, банкір та фінансово-кредитна система.

Розвиток і розповсюдження грошового обігу сприяли введенню в оборот боргових зобов’язань та вимог, різноманітних титулів власності, комерційних і казначейських векселів, облігацій, акцій і т.ін.

Укріплення економіки європейських держав, посилення влади та впливу католицької церкви на державну політику, розвиток науки, поява нових знань і технологій спричинили підвищення ділової активності, розширення торгівлі та пожвавлення в економіці. Це сприяло виникненню великих державних жиро-банків, що дозволяло достатньо широко розповсюдити систему здійснення безготівкових розрахунків між контрагентами.

Жиро-розрахунок широко використовується і сьогодні як система безготівкових розрахунків  або як різновид безготівкових розрахункових  операцій, пов’язаних з перерахуванням коштів з одного банківського рахунку на інший в межах одного банку або єдиної банківської системи. Використання системи жиро-розрахунків в момент її створення дозволяло підприємцям отримати ряд переваг: зберігати активи в золоті та інших металах, здійснювати розрахунок шляхом виписування переказу на банк та  отримувати  плату від своїх контрагентів в монетах при гарантії якості грошей з боку банку. Переваги використання паперових платіжних засобів у вигляді переказів жиро-банків спричинили швидке зростання популярності банківських грошей і надалі призвели до появи банкнот – банківських цінних паперів.

Безпосередніми попередниками сучасних банкнот вважаються білети, що випускались в обіг німецькими золотих справ майстрами в середині XVII століття у посвідчення прийняття вкладів в золоті та інших дорогоцінних металах. Таке посвідчення, що мало назву «зобов’язання золотоковалів», представляло собою безстрокове боргове зобов’язання встановленої форми, що давало його пред’явнику безумовне право вимагати у будь-якого члена цеху золотоковалів вказану в зобов’язанні суму грошей в будь-який час. Ці боргові зобов’язання вільно обертались і виступали еквівалентом золотих монет, а їх використання давало можливість накопичувати золото у зв’язку з припиненням природного зносу золотих монет в обігу. Другим джерелом прибутків цеху золотоковалів виступала можливість використовувати частину отриманих «безпроцентних вкладів» для надання процентних позик уряду та іншим надійним позичальникам. Для підтримання стійкого обігу своїх боргових зобов’язань золотоковалям було необхідно зберігати в резерві тільки деяку, визначену досвідом, частину отриманих цінностей у вигляді золотих монет для задоволення поточних потреб утримувачів банкнот.

Власне банківські білети вперше з’явились в 1661 році в касах Стокгольмського банку, але швидко вийшли з обігу. Постійний обіг банкнот почав забезпечувати з 1694 року Англійський банк, що увійшов в історію і як перший стійко функціонуючий банк в Європі. Англійський банк вперше в історії використав можливість створення повноцінних грошей  в межах банківської системи, створивши пропозицію кредиту в банківських білетах, сумарна фактична вартість якого істотно перевищувала реальні грошові ресурси банку в золоті та інших дорогоцінних металах. За оцінкою крупних економістів того часу, це нововведення активно сприяло розвитку торгівлі та економіки держави. Емісійні банки і понині часто називають банками для кредитування розвитку промисловості.

В сучасних умовах дати точне і однозначне визначення такого універсального поняття як «банк» – не менш складна задача, ніж визначити універсальне поняття «фінанси». Так, банк, виступаючи найважливішою фінансовою установою в економіці, може розглядатися як:

– джерело: корпоративного кредиту,

кредиту для домашніх господарств,

кредиту для малих підприємств,

споживчого кредиту,

важливої фінансової інформації,

отримання коштів для транснаціональних операцій;

– посередник у здійсненні грошових розрахунків.

Однак в багатьох випадках визначення поняття «банк» необхідно формулювати більш точно, причому не стільки для пояснення сутності цього фінансового інституту, скільки для вирішення більш важливих практичних задач, наприклад, щоб довести, вважається чи не вважається конкретне фінансове підприємство банком, а його діяльність регламентується чи не регламентується тими чи іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, банк може характеризуватися набором функцій, які він виконує в економіці, але цей критерій не є вичерпним та достатнім. Так, на початку 80-х років поточного століття за законами США банком вважалась будь-яка установа, що залучає кошти на депозити та надає кредити. Виключаючи з ділової практики одну з цих двох операцій, з’являлась можливість фактично надавати клієнту банківські послуги та, в той же час, формально не підпадати під дію законів про банківську діяльність, тобто виходити з-під контролю державних органів. В той же час, на сьогоднішній день не можна визначити банк і як місце зустрічі клієнта з банкіром, оскільки клієнт все менше потребує безпосереднього контакту з персоналом банку та може отримувати доступ до всього комплексу фінансових послуг через телекомунікаційні системи зв’язку з будь-якої частини світу. Тому в найбільш загальному значенні банком прийнято вважати фінансову установу, що спеціалізується на акумулюванні ресурсів і управлінні цими ресурсами шляхом здійснення розрахункових, посередницьких, кредитних та інших фінансових операцій.

Сучасні банки пропонують своїм клієнтам широкий набір послуг, приймають участь у фінансових операціях самого різного типу, забезпечуючи професійне виконання покладених на них функцій.

В залежності від обраних критеріїв та ступеня деталізації можуть виділятися різні за структурою, кількісністю та змістом системи функцій комерційних банків. Так, П.С. Роуз виділяє такі основні банківські функції [  ]:

– ощадна функція;

– функція інвестиційного планування;

– функція платежів та розрахунків;

– кредитна функція;

– функція управління грошовими потоками;

– функція андеррайтера;

– брокерська функція;

– функція страхування;

– трастова функція.

В найбільш агрегованому вигляді, з точки зору забезпечення вирішення основних цілей і задач, покладених на банки, можна виділити такі функціональні групи:

– платіжно-розрахункова;

– ощадно-капіталотворча;

– кредитно-інвестиційна.

В основу платіжно-розрахункової функції покладено посередництво банків у платежах та розрахунках. Виступаючи в якості посередників, банки беруть на себе виконання таких операцій, як прийняття грошей від клієнтів та їх виплата, зберігання готівкових коштів, зарахування коштів за переказами на відповідні банківські рахунки, здійснення безготівкових платежів за дорученнями клієнтів, виконання платіжно-розрахункових операцій за банківськими пластиковими картками, дорожними чеками і т. ін. Ця функція є дуже вигідною та корисною для підприємців, оскільки дозволяє скорочувати  витрати на утримання штату касирів, бухгалтерів, охорони, спеціального транспорту тощо. Здійснення безготівкових розрахунків через електронну систему платежів дозволяє істотно скоротити тривалість фінансово-господарського обороту та значно зменшити рівень невиробничих витрат обігу.